Ухвала

від 22.07.2014 по справі 826/1506/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1506/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Медіаедж: Сі-Ай-Ей» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 квітня 2014 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Медіаедж: Сі-Ай-Ей» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 07 серпня 2013 року №0005292204, №0005302204, від 25 жовтня 2013 року №0005172204.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та ІП «ГФК Юкрейн», ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК», ТОВ «Індустріальний Телевізійний Комітет», ТОВ «Тейлор Нельсон Софрез Україна», ТОВ «Дорс Консалтинг», ТОВ «Комунікаційний альянс-ООН» не пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності позивача; а правочин між позивачем та ТОВ «Мультісайт» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, внаслідок чого сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 11 червня 2013 року по 16 липня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Медіаедж: Сі-Ай-Ей» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 23 липня 2013 року №714/26-58-22-04-11/35372205, в якому встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.2, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження належної до сплати суми податку на прибуток на загальну суму 557383,00 грн. в тому числі у 4 кварталі 2010 року на 32173,00 грн., у 1 кварталі 2011 року на 118661,00 грн., у 2 кварталі 2011 року на 194573,00 грн., 3 кварталі 2011 року на 26179,00 грн., 4 кварталі 2011 року на 22784,00 грн., у 1 кварталі 2012 року - 74377,00 грн., у 2 кварталі 2012 року на 22603,00 грн., у 3 кварталі 2012 року на 33675,00 грн., у 4 кварталі 2012 року на 32358,00 грн.; порушення п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України на загальну суму 481919,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 року на суму 24168,00 грн., за листопад 2010 року на суму 35435,00 грн., за грудень 2010 року на суму 25738,00 грн., за січень 2011 року на суму 26031,00 грн., за лютий 2011 року на суму 2170,00 грн., за березень 2011 року на суму 49755,00 грн., за квітень 2011 року на суму 115706,00 грн., за травень 2011 року на суму 9975,00 грн., за червень 2011 року на суму 14431,00 грн., за липень 2011 року на суму 6396,00 грн., за серпень 2011 року на суму 8514,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 6320,00 грн., за листопад 2011 року на суму 5504,00 грн., за грудень 2011 року на суму 5038,00 грн., за січень 2012 року на суму 14913,00 грн., за березень 2012 року на суму 43156,00 грн., за квітень 2012 року на суму 6932,00 грн., за червень 2012 року на суму 13864,00 грн., за серпень 2012 року на суму 24651,00 грн., за вересень 2012 року на суму 10690,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 14468,00 грн., за листопад 2012 року на суму 6932,00 грн., за грудень 2012 року на суму 11132,00 грн.; порушення пп.164.2.19 п.164.2 ст.164, пп.а) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України щодо заниження податку на суму 818,00 грн. у 2012 році.

На підставі акту перевірки №714/26-58-22-04-11/35372205 від 23 липня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2013 року №0005302204, згідно якого за порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.2, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 561762,00 грн., у тому числі 491041,00 грн. за основним платежем та 70721,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0005292204, згідно якого за порушення п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 547885,00 грн., у тому числі 481919,00 грн. за основним платежем та 65965,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до ГУ Міндоходів у м.Києві, за результатами розгляду якої рішенням ГУ Міндоходів у м.Києві від 14 жовтня 2013 року №5244/10/26-15-10-04-04 податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2013 року №0005292204 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2013 року №0005302204 - скасовано в частині сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21923,00 грн., в іншій частині - залишено без змін.

На виконання рішення ГУ Міндоходів у м.Києві про результати розгляду первинної скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2013 року №0005172204, згідно якого за порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.2, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 539839,00 грн., у тому числі 491041,00 грн. за основним платежем та 48798,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання послуг та використання їх у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно ст.134 Податкового кодексу України, що застосовується щодо оподаткування доходів та витрат, що отримані та проведені з 1 квітня 2011 року, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про податок на додану вартість» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ІП «ГФК Юкрейн» (виконавець) були укладені наступні договори: договір №7411 про надання маркетингових послуг від 30 грудня 2010 року, згідно п.1.1 якого виконавець надає замовнику на умовах, вказаних у цьому договорі, маркетингові послуги, а саме: надає дані ТВ панелі (дані соціологічного дослідження, метою якого є визнання телевізійної аудиторії в цілому, та кожного окремого телеканалу, що бере участь у дослідженні) для їх використання замовником в своїй господарській (підприємницькій) діяльності; договір про надання послуг по проведенню дослідження аудиторії радіо №5012 від 03 січня 2012 року, згідно п.1.1 якого замовники (в тому числі і позивач) замовляють, а виконавець зобов'язується проводити дослідження протягом періоду з 23 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року. Дані дослідження замовники використовують в процесі здійснення своєї господарської діяльності.

Між позивачем (ліцензіат) та ІП «ГФК Юкрейн» (ліцензіар) були укладені наступні договори: ліцензійний договір №7411/1 від 30 грудня 2010 року, відповідно до умов якого ліцензіар надає ліцензіату невиключне право, відповідно до умов, визначених даним договором, на використання програмного забезпечення компанії MARKDATA для аналізу даних ТВ панелі, згідно з додатком №1 до договору; ліцензійний договір №6412/4 від 01 березня 2012 року, відповідно до умов якого ліцензіар надає ліцензіату невиключне право, відповідно до умов визначених даним договором, на використання програмного забезпечення компанії MARKDATA, що використовується для сприйняття («зчитування») даних дослідження радіо («Markdata Media Workstation») з компонентами для роботи з даними радіо (Radioreport, Planview Radio), на умовах визначених цим договором.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів, позивачем надано акти здачі-прийняття маркетингових послуг, акти приймання-передачі невиключних майнових прав, додатки до договорів, додаткові угоди, податкові накладні, довідку банку та банківські виписки щодо підтвердження перерахування коштів за надані послуги.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Індустріальний Телевізійний Комітет» (товариство) укладено договір про надання послуг з передачі даних №301211-02 від 30 грудня 2011 року, відповідно до умов якого товариство зобов'язується надавати на умовах, вказаних у цьому договорі, а замовник приймати належним чином надані послуги з передачі Даних ТВ панелі, Даних дослідження проявів телевізійної сітки та реклами та Даних Установчого дослідження, з метою використання їх замовником в своїй господарській діяльності, у строки та на умовах, визначених цим договором.

Крім того, між позивачем (ліцензіат) та ТОВ «Індустріальний Телевізійний Комітет» (повірений), що виступає від імені та в інтересах ІП «ГФК Юкрейн» (ліцензіар), укладено ліцензійний договір №31 від 30 грудня 2011 року, відповідно до умов якого ліцензіар надає ліцензіату невиключне право на використання програмного продукту для аналізу даних ТВ панелі на період дії цього договору, на умовах даного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем надано акти приймання-передачі послуг, додатки до договору, додаткові угоди, податкові накладні, довідку банку та банківські виписки щодо підтвердження перерахування коштів за надані послуги.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Комунікаційний альянс-ООН» (виконавець) було укладено договір №04052011 від 04 травня 2011 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати на умовах, вказаних у цьому договорі, а замовник приймати послуги з отримання наступних даних: дослідження проявів зовнішньої реклами згідно додатку №1/ООН до даного договору.

Виконання сторонами вищевказаного договору підтверджується актами прийому-здачі робіт (послуг), податковими накладними, довідкою банку та банківськими виписками щодо підтвердження перерахування коштів за надані послуги.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Тейлор Нельсон Софрез Україна» (виконавець) було укладено договори №А-20110428/11686 від 28 квітня 2011 року та №А-20120618/672 від 18 червня 2012 року, відповідно до умов яких замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати замовнику маркетингові послуги, визначені в п.1.1.1 цього договору, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві надані послуги. Виконавець зобов'язується: надавати замовнику з метою здійснення замовником своєї господарської діяльності в функціональне використання результати/дані маркетингового дослідження «ММІ» по Україні за 2011 рік, що вивчає споживацький попит на продукцію (роботи, послуги), стиль життя та медіа споживання населення (15 товарних груп, аудиторія періодичних видань). Характеристики маркетингового дослідження, яким відповідають дані, наведені в додатку №1, який після його підписання сторонами є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1.1); надавати замовнику з метою здійснення замовником своєї господарської діяльності в функціональне використання результати/дані маркетингового дослідження «ММІ» по Україні за 2012 рік, що вивчає споживацький попит на продукцію (роботи, послуги), стиль життя та медіа споживання населення, а також надавати замовнику у функціональне використання результати/дані дослідження, а саме дані 25 товарних груп, перелік яких погоджується сторонами електронним листуванням, аудиторія періодичних видань (п.1.1.1).

Виконання сторонами вищевказаних договорів підтверджується актами прийому-здачі робіт (послуг), податковими накладними, довідкою банку та банківськими виписками щодо підтвердження перерахування коштів за надані послуги.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Дорс Консалтинг» (виконавець) було укладено договір №72-11 від 05 травня 2011 року, відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати замовнику належним чином в повному обсязі послуги з надання даних досліджень зовнішньої реклами по слідуючим містам України: Вінниця, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Донецьк, Житомир, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Київ, Кіровоград, Луганськ, Луцьк, Львів, Миколаїв, Одеса, Полтава, Рівне, Сімферополь, Суми, Ужгород, Тернопіль, Харків, Херсон, Хмельницький, Черкаси, Чернігів, Чернівці, Кривий Ріг, Севастополь.

Крім того, між позивачем (товариство) та ТОВ «Дорс Консалтинг» (компанія) було укладено договір №97 від 01 березня 2012 року, відповідно до умов якого компанія надає товариству на умовах, передбачених даним договором, дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (невиключна ліцензія), а саме програмного забезпечення «Infopanel», призначене для зчитування (аналізу) та обробки результатів дослідження (включаючи дослідження проявів зовнішньої реклами в Україні та дослідження (вимірювання) аудиторії зовнішньої реклами в Україні). Товариство використовує програмне забезпечення у порядку, визначеному в договорі, з метою здійснення своєї господарської діяльності. Компанія надає послуги з встановлення (інсталяції) Програмного забезпечення на устаткування Товариства у кількості не більше 5 об'єктів, в строк: 01 березня 2012 року.

Виконання сторонами вищевказаних договорів підтверджується актами прийому-здачі робіт (послуг), актом передачі-приймання невиключних майнових прав, податковими накладними, довідкою банку та банківськими виписками щодо підтвердження перерахування коштів за надані послуги.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що послуги, отримані від ТОВ «ГФК Юкрейн», ТОВ «Індустріальний Телевізійний Комітет», ТОВ «Комунікаційний альянс-ООН», ТОВ «Тейлор Нельсон Софрез Україна», ТОВ «Дорс Консалтинг», не несли за собою будь-яких вигод та не вплинули на фінансово-господарську діяльність позивача, а отримання вищезазначених послуг завідомо направлене на зменшення фінансового результату та не пов'язане з веденням фінансово-господарської діяльність підприємства, оскільки відсутній будь-який суттєвий вплив на фінансово-господарську діяльність (отримання прибутку) ТОВ «Медіаедж: Сі-Ай-Ей» та останнє не має потреби в залученні сторонніх організацій з метою отримання послуг.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з урахуванням вимог Податкового кодексу України та ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською діяльністю особи слід вважати сукупність господарських операцій цієї особи, а придання позивачем послуг у вищезазначених контрагентів обумовлено діяльністю позивача та опосередковано призвело до збільшення його доходу.

Відповідно до Статуту ТОВ «Медіаедж: Сі-Ай-Ей» предметом його діяльності є надання рекламних послуг; надання консультацій щодо питань комерційної діяльності; здійснення рекламної та видавничої діяльності, надання послуг з організації зв'язків з громадськістю (PR послуги); надання посередницьких, брокерських, дистриб'юторських, дилерських, маркетингових, управлінських, виробничих, навчальних (включаючи практику) та інших послуг; проведення такої іншої діяльності, що прямо не заборонена чинним законодавством України; згідно витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05 лютого 2014 року видами діяльності позивача є: 73.11 - рекламні агентства; 63.99 - надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.12 - посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 73.20 - дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки, тому послуги та права на використання, що є предметом договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ГФК Юкрейн», ТОВ «Індустріальний Телевізійний Комітет», ТОВ «Комунікаційний альянс-ООН», ТОВ «Тейлор Нельсон Софрез Україна», ТОВ «Дорс Консалтинг», є невід'ємною частиною підприємницької діяльності позивача в якості рекламного агентства, відповідно, пов'язані з його господарською діяльністю, метою якої є отримання прибутку, а використання результатів наданих послуг та прав на використання у власній господарській діяльності підтверджується належними та допустимими доказами, що додані до матеріалів справи.

Між позивачем (замовник) та ПрАТ «Делойт енд Туш Юск» (виконавець) було укладено наступні договори: договір про надання аудиторських послуг №AUD UA 11/65 від 28 квітня 2011 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується провести аудит балансу замовника станом на 31 грудня 2009 року та 31 грудня 2010 року та відповідних звітів про прибутки та збитки, про рух грошових коштів і про зміни у власному капіталі за рік, який закінчився 31 грудня 2010 року, підготовлених відповідно до вимог законодавства України у галузі бухгалтерського обліку. Мета проведення аудиту полягає у висловленні виконавцем думки про зазначену фінансову звітність; договір про надання аудиторських послуг №AUD UA 11/146 від 06 грудня 2011 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується провести аудит балансу замовника станом на 31 грудня 2011 року та відповідних звітів про прибутки та збитки, про рух грошових коштів і про зміни у власному капіталі за рік, який закінчився 31 грудня 2011 року, підготовлених відповідно до вимог законодавства України у галузі бухгалтерського обліку. Мета проведення аудиту полягає у висловленні виконавцем думки про зазначену фінансову звітність.

Виконання сторонами вищевказаних договорів підтверджується актами приймання-передачі послуг, податковими накладеними, довідкою банку та банківськими виписками щодо підтвердження перерахування коштів за надані послуги; звітом незалежних аудиторів фінансової звітності відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку України та інших нормативних вимог до ведення бухгалтерського обліку і звітності в Україні, за рік, який закінчився 31 грудня 2010 року; звітом незалежних аудиторів фінансової звітності відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку України та інших нормативних вимог до ведення бухгалтерського обліку і звітності в Україні, за рік, який закінчився 31 грудня 2011 року.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно штатного розпису у позивача створена бухгалтерська служби на чолі з головним бухгалтером, а тому позивач не має потреби в залученні сторонніх організацій з метою отримання аудиторських послуг.

Разом з тим, згідно ст.3 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит). При цьому, в силу п.4 ч.1 ст.20 цього Закону забороняється проведення аудиту, зокрема, аудитором - працівником суб'єкта господарювання, що перевіряється.

Таким чином, враховуючи, що у відповідності до вимог Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторські послуги надавались спеціалізованою аудиторською фірмою, за результатами яких складено звіти незалежних аудиторів, в силу п.138.1, пп.г) пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України такі витрати включаються до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, як адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за аудиторські послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності, а податок на додану вартість правомірно віднесений позивачем до складу податкового кредиту.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Мультісайт» (виконавець) були укладені договори про надання рекламних послуг №210111 від 29 грудня 2010 року та №004 від 30 грудня 2010 року, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується надати послуги з виготовлення (в разі замовлення замовником) та/або розміщення реклами клієнта замовника на спеціальних конструкціях відповідно до погоджених сторонами в додатку до договору умов проведення рекламної компанії, а замовник зобов'язується оплатити належним чином та в повному обсязі надані послуги.

Виконання сторонами вищевказаного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), додатками до договорів, податковими накладними, банківськими виписками щодо перерахування коштів за надані послуги, фотозвітами щодо наданих рекламних послуг. Також позивачем надано докази щодо залучення ТОВ «Мультісайт» та використання результатів наданих рекламних послуг у власній господарській діяльності в рамках договорів, укладених з контрагентами-замовниками.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не подано безумовних та достовірних доказів здійснення позивачем та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються актах ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 08 лютого 2012 року №57/23-3/34981466 та від 25 березня 2011 року №281/23-3/34981466 про результати документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ «Мультісайт», в яких встановлено відсутність суб'єкта господарювання за юридичною адресою, про що складено акт про неможливість вручення копії наказу та ознайомлення з повідомленням від 08 лютого 2012 року №60/23-3, декларацію з податку на прибуток за 3 квартал 2011 року не подано, дані останньої податкової звітності, наданої підприємством до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, свідчать про відсутність у підприємства ТОВ «Мультісайт» трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, основні засоби у ТОВ «Мультісайт» відсутні.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на вищевказані акти перевірки, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Мультісайт» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Мультісайт» та відсутності реального здійснення договорів, укладених між ним та позивачем.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і вищезазначеними контрагентами безтоварних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагентів, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ІП «ГФК Юкрейн», ТОВ «Мультісайт», ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК», ТОВ «Індустріальний Телевізійний Комітет», ТОВ «Тейлор Нельсон Софрез Україна», ТОВ «Дорс Консалтинг», ТОВ «Комунікаційний альянс-ООН», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності наданих послуг, прав на використання та проведення оплати за них, використання наданих послуг та їх результатів у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2013 року №0005292204, №0005302204, від 25 жовтня 2013 року №0005172204, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28 липня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.