Ухвала

від 18.08.2015 по справі 826/1506/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2015 р. м. Київ К/800/43390/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. за участю секретаряГончар Н.О. та представників сторін: від позивача Неведрова О.Г., Бублик Г.В., Баглай Ю.В. від відповідачаМихалюк -Філімонова Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2014 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 у справі № 826/1506/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Медіаедж Сі Ай Ей» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіаедж Сі Ай Ей» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м.Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005292204 від 07.08.2013, № 0005302204 від 07.08.2013, №0005172204 від 25.10.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №714/26-58-22-04-11/35372205 від 23.07.2013;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.2, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток на 557 383 грн.; пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 481 919 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0005302204 від 07.08.2013, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 561 762 грн. (з яких: 491 041 грн. - основний платіж та 70 721 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення №0005292204 від 07.08.2013, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 547 885 грн. (з яких: 481 919 грн. - основний платіж та 65 965 грн. штрафні (фінансові) санкції);

- за результатами адміністративного оскарження рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві №5244/10/26-15-10-04-04 від 14.10.2013 податкове повідомлення-рішення №0005292204 від 07.08.2013 було залишене без змін, а податкове повідомлення-рішення №0005302204 від 07.08.2013 було скасоване в частині сплати штрафних (фінансових) санкцій на суму 21 923 грн., в іншій частині - залишене без змін;

- на виконання названого рішення ГУ Міндоходів у м.Києві відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005172204 від 25.10.2013, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 539 839 грн. (з яких: 481 919 грн. - основний платіж та 48 798 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки поданими позивачем доказами підтверджено обставини реального здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами та використання результатів наданих послуг, прав в господарській діяльності платника податку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0005172204 від 25.10.2013 та №0005292204 від 07.08.2013, з огляду на наступне.

Порядок визначення платником податків об'єкта оподаткування податком на додану вартість у спірному періоді був врегульований Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України, а порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток був врегульований Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковим кодексом України.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України, які є тотожними з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (як замовником) та ІП «ГФК Юкрейн» (як виконавцем) був укладений договір №7411 від 30.12.2010 про надання маркетингових послуг та договір №5012 від 03.01.2012 про надання послуг по проведенню дослідження аудиторії радіо. Також, між позивачем (як ліцензіатом) та ІП «ГФК Юкрейн» (ліцензіаром) укладено ліцензійний договір №7411/1 від 30.12.2010, за умовами якого ліцензіар надає ліцензіату невиключне право на використання програмного забезпечення компанії MARKDATA для аналізу даних ТВ панелі, згідно з додатком №1 до договору; ліцензійний договір №6412/4 від 01.03.2012, за умовами якого ліцензіар надає ліцензіату невиключне право на використання програмного забезпечення компанії MARKDATA, що для сприйняття («зчитування») даних дослідження радіо («Markdata Media Workstation») з компонентами для роботи з даними радіо (Radioreport, Planview Radio), на умовах, визначених цим договором.

Між позивачем (як замовником) та ТОВ «Індустріальний Телевізійний Комітет» (як виконавцем) укладено договір про надання послуг з передачі даних №301211-02 від 30.12.2011, за умовами якого останній зобов'язується надавати послуги з передачі даних ТВ панелі, даних дослідження проявів телевізійної сітки та реклами та даних установчого дослідження, з метою використання їх замовником в своїй господарській діяльності, у строки та на умовах, визначених цим договором. Також, між позивачем (як ліцензіатом) та ТОВ «Індустріальний Телевізійний Комітет» (як повіреним), що виступає від імені та в інтересах ІП «ГФК Юкрейн» (як ліцензіара), укладено ліцензійний договір №31 від 30.12.2011, за умовами якого ліцензіар надає ліцензіату невиключне право на використання програмного продукту для аналізу даних ТВ панелі.

Між позивачем (як замовником) та ТОВ «Комунікаційний альянс-ООН» (як виконавцем) було укладено договір №04052011 від 04.05.2011, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати послуги з дослідження проявів зовнішньої реклами згідно додатку №1/ООН до даного договору.

Між позивачем (як замовником) та ТОВ «Тейлор Нельсон Софрез Україна» (як виконавцем) укладено договори №А-20110428/11686 від 28.04.2011 та №А-20120618/672 від 18.06.2012, за умовами яких виконавець зобов'язується надати замовнику маркетингові послуги, а саме: надавати замовнику з метою здійснення замовником своєї господарської діяльності в функціональне використання результати/дані маркетингового дослідження «ММІ» по Україні за 2011 рік, що вивчає споживацький попит на продукцію (роботи, послуги), стиль життя та медіа споживання населення (15 товарних груп, аудиторія періодичних видань); характеристики маркетингового дослідження, яким відповідають дані, наведені в додатку №1, який після його підписання сторонами є невід'ємною частиною цього договору; надавати замовнику з метою здійснення замовником своєї господарської діяльності в функціональне використання результати/дані маркетингового дослідження «ММІ» по Україні за 2012 рік, що вивчає споживацький попит на продукцію (роботи, послуги), стиль життя та медіа споживання населення, а також надавати замовнику у функціональне використання результати/дані дослідження, а саме дані 25 товарних груп, перелік яких погоджується сторонами електронним листуванням, аудиторія періодичних видань.

Між позивачем (як замовником) та ТОВ «Дорс Консалтинг» (як виконавцем) укладено договір №72-11 від 05.05.2011, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги з дослідження зовнішньої реклами по містам України: Вінниця, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Донецьк, Житомир, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Київ, Кіровоград, Луганськ, Луцьк, Львів, Миколаїв, Одеса, Полтава, Рівне, Сімферополь, Суми, Ужгород, Тернопіль, Харків, Херсон, Хмельницький, Черкаси, Чернігів, Чернівці, Кривий Ріг, Севастополь. Крім того, між позивачем та ТОВ «Дорс Консалтинг» було укладено договір №97 від 01.01.2012, за умовами якого останній надає дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (невиключна ліцензія), а саме програмного забезпечення «Infopanel», призначеного для зчитування (аналізу) та обробки результатів дослідження (включаючи дослідження проявів зовнішньої реклами в Україні та дослідження (вимірювання) аудиторії зовнішньої реклами в Україні) та надає послуги з встановлення (інсталяції) програмного забезпечення на устаткування позивачу у кількості не більше 5 об'єктів, у строк: 01 березня 2012 року.

Досліджуючи правомірність формування позивачем спірних даних податкового обліку за результатами здійснення вказаних господарських операцій з названими контрагентами, судами попередніх інстанцій встановлено, що поданими позивачем доказами підтверджено обставини фактичного виконання умов укладених договорів, а також використання результатів наданих послуг та прав у власній господарській діяльності платника податку.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що предмет укладених позивачем договорів з вказаними вище контрагентами відповідають предмету його господарської діяльності згідно Статуту та витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження правомірності відображення показників податкового обліку за результатами здійснення господарських операцій з ПАТ «Делойт енд Туш Юск» на підставі укладених договорів про надання аудиторських послуг №AUD UA 11/65 від 28.04.2011, №AUD UA 11/146 від 06.12.2011, дійшов правильного висновку, що ними підтверджено обставини виконання умов укладених договорів.

Досліджуючи правомірність відображення позивачем даних податкового обліку за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Мультісайт» на підставі укладених договорів про надання рекламних послуг №210111 від 29.12.2010, №004 від 30.12.2010, судом апеляційної інстанції встановлено, що поданими позивачем доказами підтверджено обставини виконання умов укладених договорів та використання результатів наданих рекламних послуг у власній господарській діяльності в рамках договорів, укладених з контрагентами позивача.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на акти перевірок ТОВ «Мультісайт», оскільки позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши обставини фактичного здійснення господарських операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками реально здійснених господарських операцій з його контрагентами.

За таких обставин судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0005172204 від 25.10.2013 та №0005292204 від 07.08.2013.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2013 №0005302204 колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними, як такими, що зроблені без повного та всебічного дослідження дійсних обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами адміністративного оскарження рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві №5244/10/26-15-10-04-04 від 14.10.2013 спірне податкове повідомлення-рішення №0005302204 від 07.08.2013 було скасоване в частині сплати штрафних (фінансових) санкцій на суму 21 923 грн., в іншій частині - залишено без змін. На виконання названого рішення ГУ Міндоходів у м.Києві відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0005172204 від 25.10.2013, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 539 839 грн. (з яких: 481 919 грн. - основний платіж та 48 798 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Згідно пп.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Однак, розглядаючи даний спір по суті, судами попередніх інстанцій не було досліджено та не встановлено, чи набуло податкове повідомлення-рішення №0005302204 від 07.08.2013 статусу відкликаного та, як наслідок, чи породжує воно будь-які обов'язки для платника податків та чи порушує права позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0005302204 від 07.08.2013 передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, а тому не вбачає, що оскаржувані судові рішення в цій частині прийняті з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0005302204 від 07.08.2013 підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст.227 КАС України.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 227, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 у справі № 826/1506/14 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві № 0005302204 від 07.08.2013 скасувати та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. В іншій частині - постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 у справі № 826/1506/14 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний