Постанова

від 09.07.2014 по справі 922/468/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2014 р. Справа № 922/468/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Деппа- Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Хряк О. О., посвідчення №013774, від 06.12.12 року, Боброва С. С., посвідчення №026273 від 15.05.14 року.

1-го позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області - Шафоростова О.М., за довіреністю № 223 від 06.12.2013 року,

2-го позивача - не з'явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №1196Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 22 квітня 2014 року по справі №922/468/14

за позовом заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого позивача - Міністерство промислової політики України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кебот-Харків", м. Харків

про визнання недійсними додаткових угод до договору,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 квітня 2014 року по справі (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсними додаткові угоди, укладені між Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень та ТОВ "Кебот-Харків" до договору оренди № 12 від 02.01.2001 року, а саме: додаткову угоду від 05.01.2009 року № 12, додаткову угоду від 01.01.2012 року б/н, додаткову угоду від 01.10.2012 року б/н, додаткову угоду від 02.01.2013 року б/н, додаткову угоду від 01.03.2013 року № 1/01032013 та додаткову угоду від 01.03.2013 року № 02/01032013.

Відповідач з рішенням не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на той факт, що господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права, а тому висновки суду не відповідають обставинам справи.

23 травня 2014 року від відповідача надійшла заява (вх. № 4083) щодо перенесення судового засідання призначеного на 26 травня 2014 року у зв'язку з хворобою.

23 травня 2014 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області надано відзив (вх. №4097) на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 22 квітня 2014 року по справі №922/468/14 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Кебот-Харків» без задоволення.

Розпорядженням в.о. голови суду Харківського апеляційного господарського суду від 26 травня 2014 року у зв'язку з відпусткою суддів Бондаренка В.П. та Ільїна О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Россолов В. В., суддя Тихий П. В., суддя Черленяк М. І.

26 травня 2014 року у зв'язку з неявкою у судове засідання другого позивача, третьої особи та відповідача та враховуючи клопотання відповідача про перенесення судового засідання, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті та для встановлення фактичних обставин для розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відкладення розгляду справи.

04 червня 2014 року у зв'язку з неявкою 2-го позивача, третьої особи та відповідача у засідання суду, колегія суддів встановила необхідність відкладення розгляду справи для формування об'єктивних і повних виводів відносно матеріалів справи та фактичних обставин справи.

16 червня 2014 року враховуючи неявку у судове засідання другого відповідача, третьої особи та відповідача колегія суддів дійшла висновку відкласти розгляд справи, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті та для встановлення фактичних обставин для розгляду справи.

19 червня 2014 року від першого позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна в Україні надійшли пояснення (вх. №4806) по справі, в якому останнім було зазначено, що Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень мав право регулювати відносини з оренди державного майна за договором оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кебот-Харків» саме в межах 172,1 кв.м.

23 червня 2014 року Прокуратурою Дзержинського району міста Харкова були надані пояснення по справі (вх. №4894) стосовно недійсності додаткових угод до договору оренди.

23 червня 2014 року враховуючи неявку у судове засідання другого позивача, третьої особи та відповідача, колегією суддів було відкладено розгляд справи з метою формування об'єктивних і повних висновків відносно матеріалів справи та фактичних обставин спору.

Розпорядженням голови суду Харківського апеляційного господарського суду від 26 червня 2014 року у зв'язку з відпусткою судді Черленяка М.І., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Россолов В. В., суддя Ільїн О. В., суддя Тихий П. В.

У судове засідання 02 липня 2014 року з'явились представники 1-го позивача та прокурор.

Згідно із пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, представники 2-го позивача, третьої особи та відповідача були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за їх відсутності за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

До прокуратури Дзержинського району м. Харкова з регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 09.12.2013 року листом №20-6469 надійшла інформація щодо виявлення порушень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в діяльності Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень.

Відповідно до Статуту Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень заснований на державній власності і підпорядкований Міністерству промислової політики України. Інститут створений з метою отримання прибутку(доходу). Майно Інституту є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Згідно з п. п. 4, 5 Статуту, інститут має право здавати в оренду відповідно до чинного законодавства (крім цілісних майнових комплексів, його структурних підрозділів, філій, цехів) підприємствам, організаціям та установам, а також громадянам устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які йому належать, а також списувати їх з балансу. Здача в оренду нежилих приміщень здійснюється за погодження з Регіональним відділенням

Фонду державного майна України та Міністерством.

02.01.2001 року між Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень та ТОВ «Кебот-Харків» був укладений договір оренди нерухомого майна №12. Згідно з договором, ТОВ «Кебот-Харків» отримав у строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: кімнати 101, 102, 506, загальною площею 110,5 кв. м. Строк дії вказаного договору визначений до 31.12.2003 року та в подальшому продовжувався додатковими угодами від 31.12.2003 року, 17.09.2007 року, 21.12.2008 року, 01.10.2012 року.

Додатковою №12 від 05.01.2009 року до договору оренди нерухомого майна №12 від 02.01.2001 року ТОВ «Кебот-Харків» в оренду додатково надано нежитлові приміщення, а саме: купольний зал та кімнату 110, загальною площею 196,7 кв. м.

Додатковою угодою від 01.01.2012 року б/н до договору оренди нерухомого майна №12 від 02.01.2001 року ТОВ «Кебот- Харків» в оренду додатково надано нежилої приміщення, а саме: частину покрівлі даху п'ятиповерхового будівлі площею 14,0 кв.м та частину нежитлового приміщення мансардового поверху площею 6,0 кв.м.

Додатковою угодою від 01.10.2012 року термін дії договору оренди №12 від 02.01.2001 року продовжено до 31.12.2014 року.

Додатковою угодою від 02.01.2013 року б/н до договору оренди нерухомого майна №12 від 02.01.2001 року ТОВ «Кебот-Харків» передало ДІПСЕД приміщення загальною площею 195,2 кв. м за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 1.

Додатковою угодою №01/01032013 від 01.03.2013 року до договору оренди нерухомого майна №12 від 02.01.2001 року ТОВ «Кебот-Харків»в оренду додатково надано нежитлові приміщення загальною площею 14,0 кв. м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 1.

Додатковою угодою №02/01032013 від 01.03.2013 року до договору оренди нерухомого майна №12 від 02.01.2001 року ТОВ «Кебот-Харків» в оренду додатково надано нежитлові приміщення загальною площею 30,0 кв. м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 1.

На підставі того, що у орендодавця відсутня господарська компетенція на надання в оренду державного нерухомого майна, яке перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, згідно із ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в ред. 24.05.2011 року), та порушень ст.ст. 9, 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у відповідності до вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, додаткові угоди, укладені між Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень та ТОВ «Кебот-Харків» від 01.01.2012 року б/н, від 02.01.2013 року б/н, від 01.03.2013 року №01/01032013 та від 01.03.2013 року №02/01032013 до договору оренди від 02.01.2001 року №12 були визнані Господарським судом Харківської області недійсними.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідачем було зазначено, що суд дійшов хибного висновку, виходячи з того, що відповідно до ч.2 ст.17 Закону України про «Про оренду державного та комунального майна», договір був продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а тому відсутні правові підстави для проведення оцінки майна перед укладанням додаткової угоди від 01.11.2012 року про зміну строку дії договору оренди.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Харківської області щодо визнання недійсними додаткових угод, укладених між Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень та ТОВ «Кебот-Харків» від 01.01.2012 року б/н, від 01.03.2013 року №01/01032013 та від 01.03.2013 року №02/01032013 до договору оренди від 02.01.2001 року №12 зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1 ст. 203 ЦК України передбачає вимогу, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до п. 2. 5. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Так Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин» від 21.04.2011 внесено зміни до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та вказаною правовою нормою встановлено, що у разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди проводиться оцінка об'єкта оренди (вказаний закон набув чинності 24.05.2011).

Таким чином, з 24.05.2011 р. законодавцем встановлено обов'язковість проведення переоцінки об'єкта оренди, як умови для поновлення договору оренди державного та комунального майна, остання оцінка якого є застарілою.

Згідно з п. п. 2, 6, 15, 16 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95 р. N 629, оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому. Оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу проводиться у такій послідовності: укладення договору про проведення незалежної оцінки майна; проведення незалежної оцінки основних засобів, довгострокових біологічних активів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, оборотних матеріальних засобів (запасів) відповідно до положень (національних стандартів) оцінки майна; рецензування звіту про оцінку майна; відображення результатів незалежної оцінки в бухгалтерському обліку підприємства (у разі проведення оцінки з метою укладення договору оренди - з подальшим складенням передавального балансу); проведення стандартизованої оцінки цілісного майнового комплексу на підставі даних передавального балансу з урахуванням аудиторського висновку і складення акта встановленого зразка; рецензування і затвердження акта оцінки цілісного майнового комплексу. Оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу здійснюється у 45-денний строк з дня затвердження протоколу про результати інвентаризації та завершується складанням акта встановленого зразка. Акт оцінки цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, що передається в оренду, затверджується керівником відповідного органу, визначеного у абзацах другому і третьому статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

В абз. 3 п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» також зауважено, що умова договору щодо вартості об'єкта оренди державного або комунального майна повинна відповідати Методиці оцінки об'єктів оренди, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95 N 629.

Як вбачається з матеріалів справи, оцінка вартості нежитлових приміщень площею 110, 5 кв. м переданих в оренду ТОВ "Кебот-Харків" за договором оренди від 02.01.2001 року N 12, проведена НПП "Прогрес" станом на 31.12.2000 року. (том 1 а. с. 20)

Проте, не зважаючи на той факт, що оцінка нерухомого майна була застарілою, тобто проведеною більш ніж за 3 роки до продовження дії договору, ДІПСЕД не було проведено переоцінку об'єктів оренди.

Отже, порушення сторонами вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції від 24.05.2011 р.), при укладені спірної додаткової угоди, від 01.12.2012 року, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

А тому доводи відповідача в апеляційній скарзі, щодо відсутності правових підстав для проведення оцінки майна перед укладенням додаткової угоди від 01.10.2012 року про зміну строку дії договору оренди не мають під собою правового підґрунтя.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, між ДІПСЕД та ТОВ "Гейзер" 01.04.98 року укладено договір N 9 оренди нежитлових приміщень в будівлі інституту площею 107,2 кв. м. Строк дії вказаного договору до 31.03.2001 року. Також між ДІПСЕД та ТОВ "Оргтехком" 02.01.2001 року укладено договір N 2 оренди нежитлових приміщень в будівлі інституту загальною площею 172,1 кв. м. Строк дії вказаного договору до 31.12.2003 року. Дія вказаних договорів в подальшому продовжувалась та вони є дійсними на даний час.

Таким чином, починаючи з 02.01.2001 року ДІПСЕД виступав орендодавцем державного нерухомого майна, загальна площа якого перевищувала 200 кв. м.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в імперативному порядку визначено органи, яким надано право бути орендодавцями.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в ред. 24.05.2011 року) підприємства, установи та організації можуть виступати орендодавцями щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна. Орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю виступає Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в ред. 07.02.2002 року) було передбачено, що підприємства є орендодавцями державного нерухомого майна, що перевищує 200 кв. м, з дозволу Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв.

Так приписами законодавства встановлено обов'язкове погодження підприємствами, установами та організаціями з Фондом державного майна питання щодо надання в оренду нерухомого майна яке перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

З матеріалів справи вбачається, що укладаючи додаткові угоди від 05.01.2009 року N 12,від 01.01.2012 року б/н, від 01.03.2013 року N 01/01032013 та від 01.03.2013 року N 2/01032013 до договору оренди N 12 від 02.01.2001 року ДІПСЕД в оренду ТОВ "Кебот-Харків" було передано нежитлові приміщення без отримання дозволу РВ ФДМУ.

Отже, додаткові угоди від 05.01.2009 року №12, від 01.01.2012 року б/н, від 01.03.2013 року N 01/01032013 та від 01.03.2013 року N 2/01032013 до договору оренди N 12 від 02.01.2001 року укладені в порушення вимог ст. 5 Закону України "Про оренду держаного та комунального майна" (в ред. 24.05.2011 року), враховуючи, що за наведених обставин у орендодавця відсутня господарська компетенція на надання в оренду державного нерухомого майна, яке перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство.

Наведені порушення вимог законодавства, допущені при укладанні зазначених додаткових угод, обумовили, зокрема, неефективне використання майна державної форми власності, закріпленого за ДІПСЕД на праві господарського відання, що в свою чергу призвело до недоотримання додаткових доходів інститутом в розмірі 288,8 тис. грн. та Державним бюджетом в розмірі 679,3 тис. грн. Так вказаний факт підтверджується проведеним Державною фінансовою інспекцією в Харківській області фінансовим аудитом діяльності ДІПСЕД за 2010-2012 роки та І півріччя 2013 року.

А отже, Господарський суд Харківської області, дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання додаткових угод, укладених між Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень та ТОВ «Кебот-Харків» від 05.01.2009 року №12, від 01.01.2012 року б/н, від 01.03.2013 року №01/01032013 та від 01.03.2013 року №02/01032013 до договору оренди від 02.01.2001 року №12 недійсними.

Доводи відповідача стосовно того, що судом не з'ясовано підстав представництва прокурором інтересів ДПІСЕД, не мають під собою правових підстав виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статей 20, 36 1 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках. Підставою представництва прокурором інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Так прокурором зазначено, що порушення законодавства при укладанні додаткових угод до договору оренди з ТОВ «Кебот-Харків» призвели до недоотримання додаткових доходів Державним бюджетом за 2010-2012 роки та І півріччя 2013 в сумі, що в свою чергу завдало істотну шкоду інтересам держави.

Згідно з частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Колегія Харківського апеляційного господарського суду, звертає увагу, що рішенням суду першої інстанції підставою для визнання додаткових угод від 01.01.2012 року б/н, від 02.01.2013 року б/н, від 01.03.2013 року N 1/01032013, від 01.03.2013 року N 02/01032013 було визначено також порушення ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме відсутність проведення конкурсу при наданні майна в оренду та відсутність розміщення в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду.

Так ст. 9 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» дійсно передбачено обов'язок орендодавців розмішувати в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду та проведення конкурсу за умови надходження двох або більше заяв про оренду.

Проте дана норма регулює виключно порядок укладання договору оренди нерухомого майна, але аж ніяк не визначає умови продовження договору оренди нерухомого майна, та умови передання в оренду додаткових нежитлових приміщень, що мають значення для вирішення питання стосовно недійсності оскаржуваних додаткових угод, враховуючи те, що предметом оскарження є додаткова угода від 01.10.2012 року про продовження договору оренди нерухомого майна, та додаткові угоди від 05.01.2009, від 01.01.2012 року б/н, №01/01032013 від 01.03.2013 року, про передання додаткових об'єктів нерухомості, та додаткова угода 02.01.2013 року б/н до договору оренди нерухомого майна №12 від 02.01.2001 року про повернення орендованого майна.

А отже Господарський суд Харківської області помилково зазначив в підставах визнання недійсними оскаржуваних додаткових угод порушення вимог ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до п. 12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча відповідні висновки місцевого господарського суду не були належним чином обгрунтовані у мотивувальній частині рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено про неможливість визнання недійсною додаткову угоду від 02.01.2013 року б/н, враховуючи той факт, що це є угодою про повернення майна, орендованого за додатковою угодою від 05.01.2009 року.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з даним твердженням відповідача та зазначає наступне.

Судом першої інстанції додаткову угоду від 02.01.2013 року б/н було визнано недійсною, на підставі порушення ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме відсутності проведення переоцінки об'єкта оренди на момент продовження дії договору оренди від 02.01.2001 №12, та порушення ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме відсутності господарської компетенції на надання в оренду державного нерухомого майна, яке перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство. Проте відповідно до пункту 1 зазначеного договору орендодавець яким є ДІПСЕД приймає, а орендар яким є ТОВ «КЕБОТ-Харків» передає приміщення загальною площею 195,2 кв. м, що знаходиться за адресою : м.Харків, вул.Сумська, 1. (т.1 а.с.30) Це свідчить, що предметом цієї додаткової угоди є саме повернення орендованого ТОВ «Кебот -Харків» раніше майна, підтвердженням цього є акт приймання-передачі від 02.02.2013 року, відповідного до якого саме ДІПСЕД приймає, а ТОВ «Кебот-Харків» передає вказані приміщення.

Частина 1 ст. 203 ЦК України передбачає вимогу, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Посилання суду на порушення ст. 11 ЗУ «Про оренду державного та комунального» не має під собою правових підстав, виходячи з того, що переоцінка об'єкта оренди здійснюється у випадках продовження дії договору оренди, а у випадках повернення раніше орендованого майна не передбачена.

Доводи суду першої інстанції щодо порушення при укладанні додаткової угоди від 02.01.2013 року ст. 5 ЗУ «Про оренду державного та комунального» такоє не мають правового підґрунтя, виходячи з того, що цією нормою передбачено конкретну умову орендування державного нерухомого майна, яке перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, а саме дозвіл РВ ФДМУ, проте у разі повернення раніше орендованого майна , законодавством таку умову не визначено.

А отже, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо визнання недійсною додаткової угоди від 02.01.2013 року б/н до договору оренди від 02.01.2001 року N 12, оскільки будь-яких порушень діючого на той час законодавства при її укладенніі судом не встановлено.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи той факт, що спір виник через невиконання вимог ст. ст. 5, 11 Закону України "Про оренду державного так комунального майна" ДІПСЕД, а саме не проведення переоцінки майна та не отримання дозволу РВ ФДМУ на передання в оренду додаткових нежитлових приміщень, суд дійшов висновку щодо стягнення судового збору саме з нього.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга ТОВ «Кебот-Харків» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області частковому скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101, п.2 ст.103, п.1,4 ч.1 ст.104, ст.105, Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів , -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22 квітня 2014 року скасувати в частині визнання недійсною додаткової угоди від 02.01.2013 року б/н, в цій частині прийняте нове рішення яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 22 квітня 2014 року залити без змін.

Стягнути з Державного інституту праці та соціальних досліджень (61057, Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд.1, код ЄДРПОУ 00190325 п/р 26004200200016 у ПАТ "Ві Ей Бі Банк") на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, вул. Бакуліна 18, м.Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 7308,00 грн. за подання позовної заяви.

Стягнути з Державного інституту праці та соціальних досліджень (61057, Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд.1, код ЄДРПОУ 00190325 п/р 26004200200016 у ПАТ "Ві Ей Бі Банк" ) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, вул. Бакуліна 18,м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 3654,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 07.07.2014 року

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Тихий П.В.