Постанова

від 23.07.2014 по справі 2а-1670/3979/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3979/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Кожушка С.В.,

представника відповідача - Куришко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Віктор і К" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2012 року позивач ПП "Віктор і К" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001281505 від 28 квітня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 56101,01 грн., в тому числі за основним платежем - 44880,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11220,20 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення №0001281505 від 28.04.2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2014 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції .

18 червня 2014 року дана справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду.

23 червня 2014 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження судді Чеснокової А.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на необґрунтованість висновків контролюючого органа про несплату сум орендної плати за землю у зв'язку з допущенням порушень вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", статей 14, 17 Закону України "Про плату за землю", пункту 2 статті 286, пункту 1 статті 287, пунктів 1-2 статті 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Вказував на те, що договір оренди земельної ділянки від 07 грудня 2009 року припинив свою дію у зв'язку із закінченням терміну його дії. За відсутності нового договору оренди земельної ділянки, нарахування платежів за фактичне користування земельної ділянки мало здійснюватись у інший спосіб, зважаючи також на те, що позивач набув права власності на частину нежитлових приміщень за адресою: вул. Леніна, 1/23, м. Полтава, і користується відповідною прибудинковою територією.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилався на те, що з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 07 грудня 2009 року позивачем не здійснені нарахування та сплата орендної плати за користування земельною ділянки за адресою: вул. Леніна, 1/23, м. Полтава. Враховуючи, що позивач продовжує користуватись відповідною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то він, як орендар, зобов'язаний вносити орендну плату з розмірах, визначених попереднім договором, з урахуванням коефіцієнту індексації. Факт подальшого використання зазначеної земельної ділянки підтверджується зареєстрованим договором купівлі-продажу 7/50 нежитлових приміщень по вул. Леніна, 1/23 у м. Полтаві. Зважаючи на викладене, вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, 07 грудня 2009 року між ПП "Віктор і К" (орендар) та Виконавчим комітетом Полтавської міської ради (орендодавець) укладено договір оренди землі на термін з 01 січня 2009 року по 22 жовтня 2009 року (державна реєстрацію договору здійсненна 10 грудня 2009 року за № 610 (а.с. 10-11)).

На підставі листа Прокуратури Полтавської області від 22 лютого 2012 року № 07-192 вих. 12 (а.с. 16), відповідно до наказу від 22 березня 2012 року № 194, відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП "Віктор і К" з питань повноти та правильності нарахування орендної плати за період з 01 квітня 2009 року по 01 квітня 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт від 12 квітня 2012 року № 718/15-5/3289714 (а.с. 5-7), в якому відображено порушення позивачем вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", статей 14, 17 Закону України "Про плату за землю", пункту 2 статті 286, пункту 1 статті 287, пунктів 1-2 статті 288 Податкового кодексу України в результаті яких за період з 01 квітня 2009 року по 01 квітня 2012 року виникла недоїмка зі сплати орендної плати за землю в розмірі 44880,81 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року № 0001281505 (а.с. 8), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 56101,01 грн. (за основним платежем - 44880,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11220,20 грн.).

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з вимогою про визнання його нечинним та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 28 квітня 2012 року № 0001281505, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що спірна сума податкового зобов'язання з орендної плати визначена позивачеві у зв'язку з невиконанням останнім обов'язку з обчислення та сплати орендної плати за земельну ділянку площею 415,7 кв.м, що розташована у м. Полтаві по вул. Леніна, 1/23 та належала позивачеві на правах оренди за договором від 07 грудня 2009 року, укладеним між Підприємством (орендар) та Полтавською міською радою (орендодавець).

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про систему оподаткування" сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998, № 161-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 14 Закону України "Про плату за землю" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктом 288.2 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Як зазначено вище, 07 грудня 2009 року між ПП "Віктор і К" (орендар) та Виконавчим комітетом Полтавської міської ради (орендодавець) укладено договір оренди землі на термін з 01 січня 2009 року по 22 жовтня 2009 року, державна реєстрація цього договору здійсненна лише 10 грудня 2009 року за № 610 (а.с. 10-11).

Відповідно до умов договору в оренду передається земельна ділянка для розміщення нежитлового приміщення під аптеку, яка знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, м. Полтава, вул. Леніна, 1/23, загальною площею 415,7 кв. м. згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4 зазначеного договору передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою згідно з умовами даного договору становить 13622,95 грн. на рік.

Суд відхиляє вказаний договір оренди як підставу для сплати ПП "Віктор і К" орендної плати з огляду на те, що зазначений договір укладено строком дії з 01 січня 2009 року по 22 жовтня 2009 року, тобто на період, що закінчився на час його укладення.

Разом із тим, 22 жовтня 2009 року між Територіальною громадою м. Полтави в особі Управління майном комунальної власності міста (продавець) та ПП "Віктор і К" (покупець) укладено договір купівлі-продажу комунального майна 7/50 нежитлового приміщення за адресою м. Полтава, вул. Леніна, № 1/23 (а.с.91-96).

Таким чином, з 22 жовтня 2009 року згідно зазначеного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень змінилась правова підстава, відповідно до якої позивач користувався/володів земельною ділянкою за адресою м. Полтава, вул. Леніна, № 1/23, внаслідок чого позивач набув статусу платника земельного податку в розмірі, пропорційному його частці нерухомого об'єкта.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для донарахування позивачеві орендної плати за період з 01 січня 2009 року по 22 жовтня 2009 року (період, що передував укладенню договору купівлі-продажу комунального майна 7/50 нежитлового приміщення за адресою м. Полтава, вул. Леніна, № 1/23), зазначаючи про наступне.

Частинами 1-2 статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

З наведених законодавчих положень випливає, що до часу укладення договору оренди у особи відсутні права та обов'язки орендаря, у тому числі і обов'язок вносити орендну плату за користування землею.

Вищим адміністративним судом України зазначено, що чинним законодавством не передбачено можливість ретроспективної дії договору шляхом врегулювання правовідносин, які відбулися до його укладення, що свідчить про відсутність у договору оренди землі від 07 грудня 2009 року ознак регулятора досліджуваних правовідносин у вказаний період його дії (з 01 січня 2009 року по 22 жовтня 2009 року), а у позивача - обов'язку зі сплати зумовлених цим договором фінансових та податкових зобов'язань; та зумовлює висновок про безпідставність донарахування контролюючим органом позивачу зобов'язань з орендної плати та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з моменту купівлі нежитлових приміщень будівлі, розташованої на земельній ділянці за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 1/23, позивач мав сплачувати не орендну плату, а плату за землю, яка розраховується відповідно до Закону України "Про плату за землю", що діяв до 01 січня 2011 року, та відповідно до Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Статтею 5 Закону України "Про плату за землю" визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом - власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України "Про плату за землю", зокрема, є дані державного земельного кадастру.

В силу вимог статті 15 вказаного Закону обов'язок сплачувати земельний податок виникає у власників з дня виникнення права власності земельною ділянкою.

Згідно з частинами 5 та 6 статті 14 Закону України "Про плату за землю" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян , земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні .

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Відповідно до п. 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до положень п. 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб :

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до підпункту 14.1.205 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Судом відхиляються посилання представника позивача на інформацію, одержану від Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру щодо відсутності визначеного розміру прибудинкової території нерухомого об'єкта, розташованого у м. Полтаві по вул. Леніна, 1/23, що на переконання позивача унеможливило обчислення розміру земельного податку з наступних міркувань.

Згідно пункту 2 Рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 23 лютого 2000 року № 55 "Про плату за земельні ділянки під орендованими нежитловими приміщеннями" (а.с. 57) встановлено, що тимчасово, до визначення часток в будинковолодіннях та загальних площ прибудинкових територій, вважати, що площа земельної ділянки відповідає площі орендованого приміщення або площі забудови.

Відтак, за правилами статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, з моментом переходу права власності до ПП "Віктор і К" (22 жовтня 2009 року) до позивача перейшло й зобов'язання з обчислення та сплати земельного податку.

Зважаючи на вказівки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 04 червня 2014 року про необхідність визначення суми земельного податку, що підлягала сплаті позивачем за фактом набуття у власність частини нежитлового приміщення, перевірки правильності здійснення податковим органом розрахунку земельного податку за спірним податковим повідомленням-рішенням, судом першої інстанції зобов'язано відповідача надати детальний розрахунок суми основних зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 28 квітня 2012 року № 0001281505.

Враховуючи, що позивач є одним із співвласників будинку (7/50 об'єкта нерухомості, що по договору купівлі-продажу є загальною площею 415,7 кв.м.), положення пункту 2 Рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 23 лютого 2000 року № 55 "Про плату за земельні ділянки під орендованими нежитловими приміщеннями", відомості Управління Держземагентства у місті Полтава Полтавської області та детальний розрахунок суми основних зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 28 квітня 2012 року № 0001281505 (а.с. 190), зроблений на виконання вимог суду податковим органом, розмір несплаченого ПП "Віктор і К" земельного податку складає 11609,12 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2902,28 грн.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року № 0001281505 в частині визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 33271,69 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8317,82 коп.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Віктор і К" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року № 0001281505 в частині визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 33271 (тридцять три тисячі двісті сімдесят одна) грн. 69 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8317 (вісім тисяч триста сімнадцять) грн. 92 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38719450) на користь Приватного підприємства "Віктор і К" (ідентифікаційний код 32689714) витрати зі сплати судового збору у розмірі 145 (сто сорок п'ять) грн. 11 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 липня 2014 року.

Суддя А.О. Чеснокова