Ухвала

від 07.10.2014 по справі 2а-1670/3979/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 р.Справа № 2а-1670/3979/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Кожушка С.В.

представника відповідача Куришко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Віктор і К" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2014р. по справі № 2а-1670/3979/12

за позовом Приватного підприємства "Віктор і К"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

14 червня 2012 року позивач - приватне підприємство "Віктор і К", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001281505 від 28 квітня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 56101,01 грн., в тому числі за основним платежем - 44880,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11220,20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на неправомірність висновків контролюючого органу про несплату сум орендної плати за землю у зв'язку з допущенням порушень вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", статей 14, 17 Закону України "Про плату за землю", пункту 2 статті 286, пункту 1 статті 287, пунктів 1-2 статті 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Вказував на те, що договір оренди земельної ділянки від 07 грудня 2009 року припинив свою дію у зв'язку із закінченням терміну його дії. За відсутності нового договору оренди земельної ділянки, нарахування платежів за фактичне користування земельної ділянки мало здійснюватись у інший спосіб, зважаючи також на те, що позивач набув права власності на частину нежитлових приміщень за адресою: вул. Леніна, 1/23, м. Полтава, і користується відповідною прибудинковою територією.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення №0001281505 від 28.04.2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2014 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи рішення про скасування рішень судів попередніх інстанції та направлення справи на новий розгляд, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів щодо відсутності підстав для донарахування позивачеві орендної плати до часу придбання частини нежитлового приміщення. Водночас, суд касаційної інстанції на виконання приписів ч. 3 ст. 231 КАС України, зазначив, що чинним законодавством не передбачено можливість ретроспективної дії договору шляхом врегулювання правовідносин, які відбулися до його укладення, що свідчить про відсутність у договору оренди землі від 07 грудня 2009 року ознак регулятора досліджуваних правовідносин у вказаний період його дії (з 01 січня 2009 року по 22 жовтня 2009 року), а у позивача - обов'язку зі сплати зумовлених цим договором фінансових та податкових зобов'язань; та зумовлює висновок про безпідставність донарахування контролюючим органом позивачу зобов'язань з орендної плати та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, Вищий адміністративний суд зазначив, що для правильного вирішення цього спору судам слід визначити суму земельного податку, що підлягала сплаті позивачем за фактом набуття у власність частини нежитлового приміщення, та на підставі цього перевірити правильність здійсненого податковим органом розрахунку земельного податку за оспорюваним рішенням.

18 червня 2014 року дана справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду.

23 червня 2014 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження судді Чеснокової А.О.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "Віктор і К" - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року № 0001281505 в частині визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 33271 (тридцять три тисячі двісті сімдесят одна) грн. 69 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8317 (вісім тисяч триста сімнадцять) грн. 92 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 58.1, п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України "Про плату за землю", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

В частині задоволення позовних вимог постанова суду першої інстанції сторонами у справі не оскаржена.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що позивач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що 07 грудня 2009 року між ПП "Віктор і К" (орендар) та Виконавчим комітетом Полтавської міської ради (орендодавець) укладено договір оренди землі на термін з 01 січня 2009 року по 22 жовтня 2009 року (державна реєстрацію договору здійсненна 10 грудня 2009 року за № 610 (а.с. 10-11)).

Відповідно до умов договору в оренду передається земельна ділянка для розміщення нежитлового приміщення під аптеку, яка знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, м. Полтава, вул. Леніна, 1/23, загальною площею 415,7 кв. м. згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4 зазначеного договору передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою згідно з умовами даного договору становить 13622,95 грн. на рік.

Крім того, 22 жовтня 2009 року між Територіальною громадою м. Полтави в особі Управління майном комунальної власності міста (продавець) та ПП "Віктор і К" (покупець) укладено договір купівлі-продажу комунального майна 7/50 нежитлового приміщення за адресою м. Полтава, вул. Леніна, № 1/23 (а.с.91-96).

На підставі листа Прокуратури Полтавської області від 22 лютого 2012 року № 07-192 вих. 12 (а.с. 16), відповідно до наказу від 22 березня 2012 року № 194, відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП "Віктор і К" з питань повноти та правильності нарахування орендної плати за період з 01 квітня 2009 року по 01 квітня 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт від 12 квітня 2012 року № 718/15-5/3289714 (а.с. 5-7), в якому відображено порушення позивачем вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", статей 14, 17 Закону України "Про плату за землю", пункту 2 статті 286, пункту 1 статті 287, пунктів 1-2 статті 288 Податкового кодексу України в результаті яких за період з 01 квітня 2009 року по 01 квітня 2012 року виникла недоїмка зі сплати орендної плати за землю в розмірі 44880,81 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року № 0001281505 (а.с. 8), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 56101,01 грн. (за основним платежем - 44880,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11220,20 грн.).

Судом встановлено, що спірна сума податкового зобов'язання з орендної плати визначена позивачеві у зв'язку з невиконанням останнім обов'язку з обчислення та сплати орендної плати за земельну ділянку площею 415,7 кв.м, що розташована у м. Полтаві по вул. Леніна, 1/23 та належала позивачеві на правах оренди за договором від 07 грудня 2009 року, укладеним між Підприємством (орендар) та Полтавською міською радою (орендодавець).

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з вимогою про визнання його нечинним та скасування.

Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту купівлі нежитлових приміщень будівлі, розташованої на земельній ділянці за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 1/23, позивач мав обов'язок сплачувати не орендну плату, а плату за землю, яка розраховується відповідно до Закону України "Про плату за землю", що діяв до 01 січня 2011 року, та відповідно до Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Таким чином, врахувавши вказівки Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 04.06.2014 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки розмір несплаченого ПП "Віктор і К" земельного податку становить 11609,12 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2902,28 грн., суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року № 0001281505 в частині визначення суми грошового зобов'язання у вищезазначеному розмірі, задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 28 квітня 2012 року № 0001281505, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про систему оподаткування" сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Статтею 14 Закону України "Про плату за землю" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 22 жовтня 2009 року між Територіальною громадою м. Полтави в особі Управління майном комунальної власності міста (продавець) та ПП "Віктор і К" (покупець) укладено договір купівлі-продажу комунального майна 7/50 нежитлового приміщення за адресою м. Полтава, вул. Леніна, № 1/23 (а.с.91-96).

Частинами 1-2 статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з моменту купівлі нежитлових приміщень будівлі, розташованої на земельній ділянці за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 1/23, позивач мав сплачувати плату за землю, яка розраховується відповідно до Закону України "Про плату за землю", що діяв до 01 січня 2011 року, та відповідно до Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Статтею 5 Закону України "Про плату за землю" визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом - власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України "Про плату за землю", зокрема, є дані державного земельного кадастру.

В силу вимог статті 15 вказаного Закону обов'язок сплачувати земельний податок виникає у власників з дня виникнення права власності земельною ділянкою.

Згідно з частинами 5 та 6 статті 14 Закону України "Про плату за землю" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Відповідно до п. 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до положень п. 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до підпункту 14.1.205 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято посилання позивача на інформацію, одержану від Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру щодо відсутності визначеного розміру прибудинкової території нерухомого об'єкта, розташованого у м. Полтаві по вул. Леніна, 1/23, що на переконання позивача унеможливило обчислення розміру земельного податку, враховуючи наступне.

Згідно пункту 2 Рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 23 лютого 2000 року № 55 "Про плату за земельні ділянки під орендованими нежитловими приміщеннями" (а.с. 57) встановлено, що тимчасово, до визначення часток в будинковолодіннях та загальних площ прибудинкових територій, вважати, що площа земельної ділянки відповідає площі орендованого приміщення або площі забудови.

Відтак, за правилами статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, з моментом переходу права власності до ПП "Віктор і К" (22 жовтня 2009 року) до позивача перейшло й зобов'язання з обчислення та сплати земельного податку.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2014 року, якою встановлено обов'язок суду, для правильного вирішення цього спору, визначити суми земельного податку, що підлягала сплаті позивачем за фактом набуття у власність частини нежитлового приміщення, перевірки правильності здійснення податковим органом розрахунку земельного податку за спірним податковим повідомленням-рішенням, судом першої інстанції зобов'язано відповідача надати детальний розрахунок суми основних зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 28 квітня 2012 року № 0001281505.

Враховуючи, що позивач є одним із співвласників будинку (7/50 об'єкта нерухомості, що по договору купівлі-продажу є загальною площею 415,7 кв.м.), положення пункту 2 Рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 23 лютого 2000 року № 55 "Про плату за земельні ділянки під орендованими нежитловими приміщеннями", відомості Управління Держземагентства у місті Полтава Полтавської області та детальний розрахунок суми основних зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 28 квітня 2012 року № 0001281505 (а.с. 190), зроблений на виконання вимог суду податковим органом, розмір несплаченого ПП "Віктор і К" земельного податку складає 11609,12 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2902,28 грн.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи вказівки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 04.06.2013 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог на суму несплаченого ПП "Віктор і К" земельного податку.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог ПП "Віктор і К", з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віктор і К" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2014р. по справі № 2а-1670/3979/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 13.10.2014 р.