Ухвала

від 23.07.2014 по справі 2а-17309/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2014 р. м. Київ К/800/20783/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013

у справі № 2а-17309/12/2670

за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

до Публічного акціонерного товариства «Банк Велес»

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби (надалі - позивач, Іванківська МДПІ Київської області ДПС) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Велес» (надалі - відповідач, ПАТ «Банк Велес»), у якому просила суд стягнути з АТ «Банк Велес» заборгованість, яка виникла у зв'язку з непогашенням простих векселів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у задоволенні адміністративного позову Іванківській МДПІ Київської області ДПС відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з ліцензією від 14.12.2001 серії АА № 126308 ТОВ «Тетерів» є виробником алкогольних напоїв, терміном дії ліцензії з 14.12.2001 по 14.12.2006.

ТОВ «Тетерів» надано Іванківській МДПІ Київської області прості векселя від 13.10.2005 № 3229602479 на суму 510 000,00 грн., з строком погашення - 12.01.2006 та від 04.11.2005 № 3229602466 на суму 476000,00 грн., строком погашення - 02.02.2006, які зареєстровані позивачем 13.10.2005 та 04.11.2005, про що зроблено відповідні відмітки на зазначених векселях. Дані векселі авальовані АТ «Банк Велес», про що свідчить відмітка банка-аваліста на векселях.

На час розгляду справи зобов'язання за вказаними векселями перед позивачем не погашені.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 постанову Господарського суду міста Києва від 21.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 у справі № 29/137-А за позовом Іванківської МДПІ Київської області до АТ «Банк Велес», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «Тетерів» про стягнення коштів - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що попередніми судами не встановлено обставини щодо опротестування векселедержателем векселів від 13.10.2005 № 3229602479 на суму 510 000,00 грн. та від 04.11.2005 № 3229602466 на суму 476 000,00 грн., виданих ТОВ «Тетерів», як виробником алкогольних напоїв, та авальованих АТ «Банк Велес». Також суд касаційної інстанції зазначив, що у разі неопротестування зазначених векселів у встановленому порядку право вимоги до банку щодо оплати цих векселів відсутнє.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні векселі не були опротестовані позивачем у встановленому законом порядку, а тому у нього відсутнє право вимоги за ними.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до абз. 1 ч. 20 ст. 7 Закону України від 15.09.1995 № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до отримання суб'єктом підприємницької діяльності з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), такий платник акцизного збору зобов'язаний надати органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням податковий вексель, авальований банком (податкову розписку), який є забезпеченням виконання зобов'язання цього платника у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя (податкової розписки), сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції.

Стаття 7 цього ж Закону встановлює, що у разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель, авальований банком (податкова розписка), не погашається у визначений термін, векселедержатель здійснює протест такого векселя (податкової розписки) у неплатежі згідно з чинним законодавством та протягом одного робочого дня з дня здійснення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього векселя (податкової розписки), з опротестованим векселем (податковою розпискою). Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим векселем (податковою розпискою), переказати суму, яка вказана у цьому векселі (податковій розписці), векселедержателю (абзац третій). Порядок випуску, обігу та погашення передбачених цією статтею податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий).

Пунктом 15 Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 498 від 22.06.2005 встановлено, що у разі коли податковий вексель не погашено у визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у неплатежі згідно із законодавством та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку, який здійснив аваль цього векселя, з опротестованим податковим векселем (абзац перший). Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати векселедержателю суму, зазначену в цьому векселі (абзац другий).

Відповідно до пункту 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 р. № 508, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 протест - офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчить про ухиляння від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків;

Зі змісту вищевказаних норм суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що опротестування векселя векселедержателем є обов'язковою передумовою його подальшого пред'явлення банку-авалісту для переказу суми векселедержателю.

При цьому судами попередніх інстанцій, було встановлено, що векселі від 13.10.2005 № 3229602479 та від 04.11.2005 № 3229602466 векселедержателем не опротестовувались.

З огляду на зазначене вище суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за векселями від 13.10.2005 № 3229602479 та від 04.11.2005 № 3229602466, та що відповідні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі № 2а-17309/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна