Ухвала

від 10.07.2014 по справі 2а-3138/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2014 року м. Київ К/9991/16358/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі № 2а-3138/11/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь» доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ГК «Русь») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ по РВПП у м. Києва) про скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що СДПІ по РВПП у м. Києва провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «ГК «Русь» з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень, травень 2008 року по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Імпульс Інвест Буд» та ТОВ «БФ «Промбудальянс», за результатами якої складено акт №477/42-35534818 від 21.09.2010, яким встановлено порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 та пп. 7.2.8 п. 7.2, п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №000103422/0 від 05.10.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 211842,00 грн., в т.ч. 141228,00 грн. - основний платіж та 70614,00 грн. - штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ГК «Русь» 06.04.2010 укладено з ТОВ «БК «Імпульс Інвест Буд» договір №0604/10-1 на благоустрій та озеленення територій на суму 126140,00 грн. Факт виконання робіт підтверджується актом прийняття-передачі робіт від 30.04.2010. Оплату за виконані роботі позивачем здійснено 26.05.2010. До податкового кредиту за квітень 2010 року позивачем віднесено суму 21023,33 грн. на підставі податкової накладної № 0430141 від 30.04.2010.

06.05.2010 між позивачем та ТОВ «БФ «Промбудальянс» укладено договір №0605/1-10 про надання послуг з проведення ревізії та очистки стояків системи каналізації в номерах готельного комплексу «Русь» на суму 72127,78 грн. Факт виконання робіт за договором актом приймання-передачі робіт від 31.05.2010. Оплату за виконані роботи позивачем здійснено 14.07.2010 та віднесено до податкового кредиту за квітень 2010 року суму 120204,63 грн. на підставі податкової накладної №31055 від 31.05.2010.

Підпунктом 7.4.1 п 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (ст. 7 п. 7.4 пп. 7.4.5 Закону).

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобов'язання продавця у двох примірниках. Оригінал податкової декларації надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції встановлено, що предметом перевірки податковим органом були лише декларації з ПДВ з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів та дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а тому судом були витребувані додаткові докази у справі.

Судами також встановлено, що контрагент позивача, який є діючим підприємством як на момент укладення договору так і на даний час,подав уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість, зокрема в Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, а саме в п. 10 Розділу 1 правильно зазначив індивідуальний податковий номер позивача та суму податкового зобов'язання в розмірі 120204,63 грн., що відповідає сумі заявленого податкового кредиту ТОВ «ГК «Русь» за травень 2010 року.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що розмір податкового зобов'язання позивача ТОВ «БК «Імпульс Інвест Буд» по договору у квітні 2010 року дорівнює розміру податкового кредиту, задекларованого ТОВ «ГК «Русь» за цей період.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено і дана обставина підтверджується матеріалами справи, що позивачем у перевіряє мий період подавалась податкова звітність у відповідності до вимог законодавства, зокрема декларації з ПДВ та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, проте жодних зауважень з приводу податкових накладних чи невідповідності таких накладних податковим органом не висувалось.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров