Ухвала

від 23.07.2014 по справі 2а-13063/10/13/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2014 р. м. Київ К/9991/21564/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012

у справі № 2а-13063/10/13/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навікас»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Навікас» (надалі - позивач, ТОВ «Навікас») звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі - відповідач, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012, адміністративний позов ТОВ «Навікас» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 18.02.2010 № 0018262301/0.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, за результатами якої 08.02.2010 складено акт №1268/23-7/33848871 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 754 191,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2009 року на суму 754 191,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2010 № 0018262301/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 980 448,00 грн., за основним платежем - 754 191,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 226 257,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про не підтвердження належними доказами факту виконання комісіонером інформаційно-консультаційних послуг є необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Нормами абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 21.04.2009 між позивачем (комітент) та ДП ДК «Укрспецекспорт» - Державною госпрозрахунковою зовнішньоторговельною та інвестиційною фірмою «Укрінмаш» (комісіонер) укладений договір комісії № 4/72-Д.

Згідно умов вказаного договору комітент доручив комісіонеру заключити, та на умовах договору, виконати від свого імені в інтересах комітента та за його рахунок контракт з іноземним замовником на експортну поставку авіаційно-технічного майна за номенклатурою, кількістю, комплектністю, цінами, термінами та умовами постачання відповідно до умов договору.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що комісіонер за рахунок коштів, які надійшли від покупця понад суми договору комісії, сплачує витрати, пов'язані з виконанням умов контракту в тому числі витрати на маркетингові та консалтингові послуги.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано звіти комісіонерів (до договору комісії № 4/72-Д від 21.04.2009) від 30.06.2009 та 30.09.2009, у яких зазначено, що витрати Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» при виконанні умов договору комісії склали, у тому числі, за виконані інформаційно-консультаційні послуги 396 348,00 грн.

У звіті комісіонера зазначено, що копії документів, які підтверджують ці витрати не передаються комітенту, а пред'являються комісіонером у встановленому порядку уповноваженим податковим та контрольно-ревізійним органам при наявності відповідної форми допуску.

Відповідно до довідки Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» 03.06.2010 № 27/11-4945 консультаційна угода з усіма додатками від 23.3.2009 № 4/22д-09 до договору комісії № 4/72-Д від 21.04.2009 становить державну таємницю з грифом ДСК (для службового користування).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.1996 №1247 «Питання Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення» Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» реорганізована у дочірнє підприємство компанії «Укрспецекспорт» із збереженням статусу юридичної особи.

Згідно з п. 8 вказаної постанови для забезпечення додержання режиму секретності перевірка фінансово-господарської діяльності компанії «Укрспецекспорт» та її дочірніх підприємств проводиться відповідно до вимог Закону України «Про державну таємницю» безпосередньо Головним контрольно-ревізійним управлінням Міністерства фінансів та Державною податковою адміністрацією.

Відповідно до ст. 10 Закону України від 21.01.1994 № 3855-XII «Про державну таємницю» віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян. Інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом.

Наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440, що зареєстрований у Мінюсті України 17.08.2005 за № 902/11182, затверджений Звід відомостей, що становлять державну таємницю. У пп. 3.2.2 - 3.2.5 (в редакції від 16.03.2009) вказано, що до відомостей, що становлять державну таємницю у галузі зовнішніх відносин належать:

- відомості за сукупністю всіх показників про контрагентів, напрями, об'єми запланованої та тієї, що здійснюється, міждержавної спеціалізації (кооперації) щодо створення або виробництва озброєння (військової техніки, новітніх технологій, товарів подвійного використання) в цілому щодо України - таємно 5 років;

- відомості (до офіційного повідомлення) про досягнуті домовленості щодо спільного виробництва або поставки озброєння (військової техніки, окремих видів продукції (сировини), обладнання, товарів подвійного використання) в рамках конкретного зовнішньоекономічного контракту, якщо за взаємною домовленістю сторін вони не підлягають розголошенню, а їх розголошення створює загрозу національним інтересам і безпеці - таємно 5 років;

- відомості за сукупністю всіх показників про номенклатуру, обсяги надходження від експорту озброєння (військової техніки, окремих видів продукції, сировини) в цілому щодо України, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці - таємно 5 років;

- відомості за сукупністю всіх показників про номенклатуру, обсяги, надходження від експорту озброєння (військової техніки, окремих видів продукції, сировини, обладнання, товарів подвійного використання), які є предметами міжнародних передач у рамках конкретного зовнішньоекономічного контракту у військово-технічній сфері, володіння якими дає змогу третій стороні здійснювати вплив на співробітництво, що створює загрозу національним інтересам і безпеці - таємно 5 років.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відомості за договором комісії від 21.04.2009 відносяться до державної таємниці. В даному випадку факт виконання комісіонером інформаційно-консультаційних послуг підтверджується узгодженим сторонами порядком здійснення розрахунків за договором комісії.

Крім того, суд бере до уваги те, що СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена позапланова виїзна перевірка Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» з питань взаємовідносин з ТОВ «Навікас» за договором № 4/72-Д від 21.04.2009, за результатами якої 26.03.2010 складено довідку № 457з/42-40/14281072.

Відповідно висновку даної довідки податковим органом не виявлено жодних порушень податкового законодавства за результатами виконання договору № 4/72-Д від 21.04.2009.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій законно та обґрунтовано визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.02.2010 № 0018262301/0.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 у справі № 2а-13063/10/13/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна