Ухвала

від 23.07.2014 по справі 810/5519/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5519/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом Бориспільського міського споживчого товариства до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, за участю: Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2013 року Бориспільське міське споживче товариство звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі ОДПІ або відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000312210, № 0000322210, № 0000332210, № 0000342210 від 05.07.2013 року та податкову вимоги № 57-15 від 28.08.2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 57-15 від 28.08.2013 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОДПІ посилається на те, що оскільки позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, які на момент звернення до суду з позовом, були оскарженні в адміністративному порядку, тому просить скасувати вказану постанову суду від 17.01.2014 року та прийняти нове рішення, яким закрити провадження в адміністративній справі.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні-травні 2013 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 347/22-1/017-02081 від 12.06.2013 року (далі Акт перевірки), в якому встановлено ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Зокрема, у ході перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем під час декларування власних податкових зобов'язань перед бюджетом не дотримано вимог пункту 1.20 статті 1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, пункту 39.1 статті 39, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року - ІV квартал 2012 року на загальну суму 316 536 грн. та податку на додану вартість за січень 2010 року - грудень 2012 року на загальну суму 275 821 грн.

Вказані порушення, на думку податкового органу, виникли внаслідок:

- завищення позивачем валових витрат за І квартал 2011 року та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ-ІV квартали 2011 року на загальну суму 189 241 грн., а також податкового кредиту за березень-листопад 2011 року на суму 37 849 грн. внаслідок включення до складу цих показників, відповідно, витрат на придбання товарів та податку на додану вартість, сплаченого у складі їх ціни, за правочином з ТОВ «ПСВ Тернар Логік», який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків;

- заниження позивачем валового доходу за І квартал 2010 року - І квартал 2011 року та доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ квартал 2011 року - ІV квартал 2012 року на загальну суму 1 189 932 грн., а також податкового зобов`язання з податку на додану вартість за січень 2010 року - грудень 2012 року у загальному розмірі 237 972 грн. внаслідок реалізації послуг оренди торгових приміщень за цінами, що є нижчими за звичайні ціни.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.07.2013 року: № 0000332210, № 0000342210, № 0000312210, № 0000322210, якими позивачу визначено грошове зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств у загальному розмірі 329 153 грн. 50 коп., з них: 291 061 грн. - за основним платежем; 38 092 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість у загальному розмірі 287 945 грн. 50 коп., з них: 241 856 грн. - за основним платежем; 46 089 грн. 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку шляхом подання скарги № 235 від 12.07.2013 року до Головного управління Міндоходів у Київській області.

Під час розгляду вказаної вище скарги Головним управлінням Міндоходів у Київській області встановлено, що висновки податкового органу стосовно вчинення позивачем податкового правопорушення під час декларування показників валових витрат за І квартал 2011 року, витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ-ІV квартали 2011 року та податкового кредиту за березень-листопад 2011 року за наслідками вчинення господарської операції з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» є помилковими та не підтверджуються достатньою доказовою базою, у зв`язку з чим рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області № 797/10/10-36-10-01-206/587 від 12.09.2013 року скаргу позивача у цій частині задоволено, податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000322210 та № 0000342210 від 05.07.2013 року скасовані.

Крім того, Головним управлінням Міндоходів у Київській області поінформовано, що оскільки позивачем розпочато процедуру оскарження податкових повідомлень-рішень № 0000312210 та № 0000332210 від 05.07.2013 року, якими донараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість шляхом застосування положень законодавства про звичайні ціни, вказані рішення в силу приписів пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України та Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012 року, вважаються такими, що відкликані.

У період проведення процедури адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 05.07.2013 року: № 0000312210, № 0000322210, № 0000332210 та № 0000342210, що обчислюється з дати отримання Головним управлінням Міндоходів у Київській області скарги (16.07.2013 року) до дати прийняття Головним управлінням Міндоходів у Київській області рішення за результатами розгляду скарги (12.09.2013 року), відповідачем сформовано на направлено на адресу позивача податкову вимогу № 57-15 від 28.08.2013 року на суму 654 866 грн. 44 коп.

За поясненнями представника позивача, грошове зобов`язання, що визначене у наведеній вище вимозі, складається з сум донарахованих податковим органом податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями № 0000312210, № 0000322210, № 0000332210, № 0000342210 від 05.07.2013 року, а також пені, нарахованої на ці суми.

Не погоджуючись із податковою вимогою відповідача, а також прийнятими ним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються позивачем в межах даного позовного провадження, є відкликаними (№ 0000322210 від 05.07.2013 та № 0000342210 від 05.07.2013 на підставі вимог пункту 60.3 статті 60 Податкового кодексу України у зв`язку з їх скасуванням в адміністративному порядку за результатами розгляду скарги позивача, а № 0000312210 від 05.07.2013 та № 0000332210 від 05.07.2013 на підставі вимог пункту 39.15 статті 39 цього Кодексу на стадії процедури їх адміністративного оскарження), у зв`язку з чим підстави вважати ці рішення такими, що породжують зміни майнового стану позивача та впливають його на права та обов`язки у сфері податкових відносин, відсутні.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки оскаржувана податкова вимога винесена відповідачем у період проведення процедури адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 05.07.2013 № 0000312210, № 0000322210, № 0000332210 та № 0000342210, що є порушенням вимог пункту 56.15 статті 56 та пунктів 59.1, 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, тому вона підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Таким чином, обов'язковою умовою для формування контролюючим органом податкової вимоги є наявність у платника податків узгодженого, але не сплаченого у встановлений податковим законодавством строк грошового зобов'язання.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпункті 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пункту 56.15 статті 56 ПК України скарга на податкове повідомлення-рішення, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

При цьому, протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Суд першої інстанції встановлено, що оскаржувана податкова вимога винесена відповідачем у період проведення процедури адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 05.07.2013 № 0000312210, № 0000322210, № 0000332210 та № 0000342210, що є порушенням вимог пункту 56.15 статті 56 та пунктів 59.1, 59.3 статті 59 Податкового кодексу України.

Крім того, підпунктом «а» пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1113 від 24.10.2012 року, передбачено, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби.

Як вбачається з даних облікових карток платника податків (зворотній бік) з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, на час винесення відповідачем податкової вимоги за № 57-15 від 28.08.2013 року заборгованість за основними платежами з цих податків, фінансовими санкціями та пенею за позивачем не рахувалась, а навпаки обліковувалась переплата.

При цьому, суми податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій, що були донараховані за податковими повідомленнями-рішеннями від 05.07.2013 року: № 0000312210, № 0000322210, № 0000332210 та № 0000342210, а також нарахована на ці суми пеня зняті з недоїмки 01.08.2013 року.

Враховуючи, що податкова вимога № 57-15 від 28.08.2013 року винесена відповідачем без дотримання вимог чинного податкового законодавства, що призвело до порушення прав позивача у сфері податкових правовідносин, та зважаючи на те, що жодних доказів відкликання цього рішення з підстав, що визначені статтею 60 ПК України, відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувана податкова вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.