Постанова

від 24.07.2014 по справі 910/2279/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р. Справа№ 910/2279/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: представник - Дядюков А.С. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Пастушенко О.І. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р.

у справі № 910/2279/14 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", смт. Врадіївка Миколаївської обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс", м. Київ

про стягнення помилково перерахованих коштів 214 349,59 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 р. Приватное підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" про стягнення з відповідача на свою користь 210 000 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 4349,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.05.2013 р. позивач платіжним дорученням №326 помилково перерахував 210000 грн. відповідачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р. у справі №910/2279/14, з врахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. про виправлення описки, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" 210000 грн. 00 коп. основного боргу, 448 грн. 77 коп. 3% річних та 4284 грн. 92 коп. судового збору. в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайленс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, визнано встановленими обставини, які не доведені позивачем.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд керувався приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України та виходив з того, що 22 травня 2013 року позивачем було помилково перераховано грошові кошти у розмірі 210000,00 грн. відповідачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю "Сайленс".

Однак, з даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2013 р. Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 210000 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Сайленс", вказавши призначення платежу: "за обладнання згідно рахунку на оплату від 14.05.2013 р. №440", що вбачається з платіжного доручення № 326 від 22.05.2013 р.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що ним було помилково перераховано відповідачу грошові кошти, оскільки позивач не укладав з відповідачем жодних правочинів, а інші підстави набуття права власності на зазначені кошти у відповідача відсутні.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За посиланнями відповідача, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №321 від 14.05.2013 р. (Договір) загальною вартістю 1047180,00 грн., за яким відповідач повинен був поставити і передати у власність позивачу, а останній прийняти та оплатити поставлене обладнання.

На виконання вказаної домовленості, відповідач підписав примірник Договору купівлі-продажу № 321 та надіслав два примірника для підписання позивачу.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата обладнання здійснюється покупцем з розстроченням платежу. Покупець зобов'язаний здійснити відповідні чергові платежі у такі строки:

4.1.1 Попередній платіж у розмірі 20 % загальної суми Договору, визначеної у п.п. 2.1 цього договору, що складає 209436,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 34906,00 грн., протягом 3 банківських днів після підписання даного Договору.

4.1.2 Кінцевий розрахунок у розмірі 80 % загальної суми Договору, визначеної у п.п. 2.1 цього договору, що складає 837744,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 139624 грн., протягом 3 банківських днів після повідомлення про готовність відвантаження обладнання зі складу заводу-виробника.

Відповідач передав позивачу, відповідно до п.п. 4.1. Договору, рахунок на оплату № 440 від 14.05.2013 р. на суму 1047180,00 грн. В даному рахунку міститься посилання на Договір купівлі-продажу №321 від 14.05.2013 р. та реквізити сторін у справі.

Рахунок на оплату № 440 від 14.05.2013 р. був оплачений позивачем в сумі 210000 грн. платіжним дорученням №326 із зазначенням всіх реквізитів вказаного рахунку.

Відповідач зазначає, що свої зобов'язання по Договору виконані ним належним чином, 18.06.2013 р. ним надіслано позивачу лист №0618, в якому повідомлено, що обладнання, вказане в Специфікації №1 до Договору готове до відвантаження зі складу заводу-виробника.

Позивач у листі №194 від 27.08.2013 р., що направлений відповідачу, зазначає, що 22.05.2013 р. згідно платіжного доручення №326 він перерахував за обладнання 210000 грн. згідно рахунку від 14.05.2013 р. №440. Приміщення, яке планував орендувати позивач для встановлення обладнання під пекарню не придатне для газового використання. Тому, зазначає позивач у даному листі, потреби в даному обладнанні на підприємстві не існує.

Таким чином, позивач у вказаному листі фактично підтвердив, що між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Належних доказів відмови від вказаної домовленості позивачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1. ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2. ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1. ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч. 2. ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3. ст. 642 ЦК України особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

З огляду на встановлені обставини, позивач здійснив дії щодо схвалення умов домовленості та перерахував грошові кошти (у відповідності до п.п. 4.1.1 Договору) на рахунок відповідача, прийнявши пропозицію щодо купівлі-продажу, що відповідає приписам ч. 2 ст. 642 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, підстав для застосування ст. 1212 ЦК України та для повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі - 210000 грн. та стягнення з відповідача річних втрат не має.

Позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави для стягнення з відповідача грошових коштів не підтвердив.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові повністю.

Згідно п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до приписів п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2143 грн. 50 коп.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р. у справі № 910/2279/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" про стягнення помилково перерахованих коштів 214 349,59 грн. відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" (56301, Миколаївська обл., смт. Врадіївка, вул. Кооперативна, 21, ідентифікаційний код 20892727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" (04074, м. Київ,вул. Автозаводська, 18, ідентифікаційний код 22954177) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2143 (дві тисячі сто сорок три) грн. 50 (п'ятдесят) коп..

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/2279/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв