Постанова

від 22.07.2014 по справі 810/2635/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року №810/2635/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., представника позивача Ушенка Д.А., представника відповідача Литвина В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Юлком-Сервіс» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Юлком-Сервіс» до Рокитнянського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 08.05.2013 №0000391601 та №0000401601, визнання незаконною та скасування податкової вимоги форми «Ю» №186-00 від 17.04.2014.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №229 від 20.03.2013 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» належним відповідачем у даній справі є Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не були належним чином надіслані на адресу позивача, чим відповідачем допущено порушення пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, а саме допущено помилку у адресі.

Також позивач не погоджується з висновками Акту ДПС у Київській області №17/16-018/34856197 від 23.04.2013 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Юлком-Сервіс» (код ЄДРПОУ 34856197) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316) за період з 01.04.2011 по 31.12.2011» (далі - Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, щодо нікчемності правочину, укладеного між цими контрагентами. Позивач зазначає, що контролюючий орган дійшов висновку про нікчемність правочину на підставі вироку Печерського районного суду міста Києва у справі №1-610/12 від 10.12.2012, проте у даному вироку не визнано недійсним (нікчемним) жодний правочин, укладений між вказаними контрагентами, а вирок стосується фізичної особи. На думку позивача, необхідною умовою для визнання правочину недійсним після прийняття обвинувального вироку щодо конкретної фізичної особи за статтею 205 КК України мають бути в судовому порядку визнані нікчемними конкретні правочини.

Позивач вважає, що висновки Акту перевірки щодо нікчемності правочинів є безпідставними та необґрунтованими, тоді як ПП «Юлком-Сервіс» виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Альтаріон», що підтверджується відповідними первинними та іншими документами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях проти позову послався на обставини, викладені в Акті перевірки, та наголосив на тому, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2012 у справі №1-610/12, який набрав законної сили і є обов'язковим для виконання, особу, яка відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в період з 06.12.2010 по 11.08.2011 була єдиним власником та засновником ТОВ «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316), визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Приватне підприємство «Юлком-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 34856197; місцезнаходження 09611, Київська область, Рокитнянський район с. Житні Гори, вул. Гагаріна, буд. 41), зареєстроване як юридична особа 16.01.2007 Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №801254 від 16.01.2007 та Довідкою з ЄДРПОУ серії АА №715235 від 27.12.2012.

З 15.04.2013 по 19.04.2013 посадовими особами ДПС у Київській області на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу №89 від 26.02.2013, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Юлком-Сервіс» (код ЄДРПОУ 34856197) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316) за період з 01.04.2011 по 31.12.2011.

За результатом вказаної перевірки складено Акт №17/16-018/34856197 від 23.04.2013, у висновках якого зафіксовано наступні порушення з боку ПП «Юлком-Сервіс»:

1) п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 142837,00 грн. за ІІ квартал 2011 року;

2) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Ккдексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 124206,00 грн. за квітень, травень 2011 року, а саме: квітень 2011 року - 95249,00 грн., травень 2011 року - 28957,00 грн.

До вказаних висновків контролюючий орган дійшов на підставі наступних викладених в Акті перевірки обставин:

«ПП «Юлком-Сервіс» оформлено операції з ТОВ «Альтаріон» на загальну суму 745236,89 грн., та наслідки таких операцій відображено в податковому обліку, а саме: до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) віднесено суму у загальному розмірі 621030,74 грн.; до складу податкового кредиту віднесено суму у загальному розмірі 124206,15 грн.

Державною податковою службою у Київській області отримано інформацію щодо діяльності ТОВ «Альтаріон», а саме: за розглядом Печерського районного суду міста Києва справи №1-610/12 по обвинуваченню особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, 10.12.2012 було винесено вирок іменем України, відповідно до якого встановлено: обвинувачена особа, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в період з 06.12.2010 по 11.08.2011 був єдиним власником та засновником ТОВ «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316). Незважаючи на те, що вказане підприємство було зареєстроване в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, особа, що обвинувачується, прийняв участь у його придбанні шляхом перереєстрації на своє ім'я не з метою здійснення господарської діяльності, пов'язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, як співвиконавець скоєння даного злочину.

Оскільки вироком ім'ям України від 10.12.201.2 Печерського районного суду міста Києва при розгляді справи №1-610/12 встановлено, що ТОВ «Альтаріон» було зареєстроване з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності без наміру здійснення господарської діяльності (фіктивне підприємництво), то вищезазначене підприємство ТОВ «Альтаріон» не могло здійснити поставку товарів, робіт чи послуг.

Оформлення ПП «Юлком-Сервіс» первинних документів щодо придбання товарів у ТОВ «Альтаріон», діяльність якого визнано судом незаконною, без наміру здійснення господарської діяльності, є таким, що суперечить нормам ЦКУ, та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

При документальному оформленні суб'єктами господарської діяльності правочинів щодо придбання товарів, робіт (послуг) від СГД, стосовно діяльності яких набули законної сили судові рішення, що підтверджують факт здійснення фіктивного підприємництва, не додержуються вимоги частин 1, 5 статті 203 ЦКУ, оскільки супроводжуючими такий правочин первинними документами обумовлюється придбання товарів, робіт (послуг) від СГД, діяльність яких не має на меті реальну поставку будь-яких товарів, робіт (послуг).

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку не вимагається визнання такого правочину судом недійсним.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження ПП «Юлком-Сервіс» від оформлення операцій з ТОВ «Альтаріон» на загальну суму 142837,00 грн.»

Не погоджуючись із висновками Акту перевірки, позивач листом №39/04/13 від 26.04.2013 направив на адресу ДПС у Київській області відповідні заперечення, за результатом розгляду яких листом ДПС у Київській області №1677/10/16-018 від 30.04.2013 висновки Акту перевірки залишено без змін.

08.05.2013 на підставі Акту перевірки Рокитнянською міжрайонною ДПІ Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0000391601, яким ПП «Юлком-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 142838,00 грн., у т.ч. за основним платежем 142837,00 грн., штрафна санкція - 1,00 грн.;

- №0000401601, яким ПП «Юлком-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 124208,00 грн., у т.ч. за основним платежем 124206,00 грн., штрафна санкція - 2,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення направлені на юридичну адресу позивача (09611, Київська область, Рокитнянський район с. Житні Гори, вул. Гагаріна, буд. 41) у день їх прийняття. Відповідне поштове відправлення було повернуто 14.05.2013 із відміткою поштової установи «за місцем обслуговування», що підтверджується копіями конверту, повідомлення епро вручення поштового відправлення та довідки поштової установи щодо поштового відправлення №0960000815830.

17.05.2013 позивач листом №43/05/13 звернувся до Рокитнянської МДПІ Київської області ДПС щодо надання інформації про прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі Акту перевірки.

Листом №463/10/22-042 від 22.05.2013 Рокитнянською МДПІ Київської області ДПС позивача повідомлено про прийняття на підставі Акту перевірки приведених вище податкових повідомлень-рішень від 08.05.2013. Цим же листом позивачу повідомлено, що вказані податкові повідомлення-рішення направлені за юридичною адресою ПП «Юлком-Сервіс», а саме вул. Гагаріна, 41, с. Житні Гори, смт. Рокитне.

17.04.2014 Рокитнянським відділенням Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу форми «Ю» №186-00 від 17.04.2014 про сплату податкового боргу у загальній сумі 261256,71 грн., у т.ч. податок на прибуток 142546,08 грн. (основний платіж 142545,08 грн., штраф 1 грн.) та податок на додану вартість 118710,60 грн. (основний платіж 118020,84 грн., штраф 2 грн., пеня 687,79 грн.)

22.04.2014 позивач листом №26/04/14 звернувся до Рокитнянського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області із проханням надати копії податкових повідомлень-рішень від 08.05.2013 №0000391601 та №0000401601 для подальшого оскарження в судовому порядку.

24.04.2014 Рокитнянське відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області листом №993/10/1049 направило на адресу позивача копії податкових повідомлень-рішень від 08.05.2013 №0000391601 та №0000401601.

Судом встановлено, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала кримінальна справа №1-610/12 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України. За результатом розгляду цієї кримінальної справи винесено вирок від 10.12.2012, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України, призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 8500 грн.00 коп., та звільнено останнього від відбування покарання на підставі п."є" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011. Судом при розгляді справи, серед іншого, встановлено наступне:

«ОСОБА_3 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в період з 06.12.2010 року по 11.08.2011 року був єдиним власником та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316). Незважаючи на те, що вказане підприємство було зареєстроване в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_3 прийняв участь у його придбанні шляхом перереєстрації на своє ім'я не з метою здійснення господарської діяльності, пов'язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, як передбачено статутом створеного ним підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, як співвиконавець скоєння даного злочину. Так, приблизно в жовтні 2010 року, ОСОБА_3 в районі Окружної дороги біля кінотеатру «Лейпциг» зустрівся з невстановленою слідством особою на ім'я «Олександр», матеріали справи відносно якого виділені для додаткової перевірки, з яким він познайомився, коли працював охоронником в банківській установі «БТА Банк». В ході розмови ОСОБА_3 повідомив йому про своє скрутне матеріальне становище, на що «Олександр» запропонував йому перереєструвати на своє ім'я в органах державної влади фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу TOB «Альтаріон» та призначити себе формальним керівником вказаного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб, запропонувавши за це грошову винагороду в розмірі 200 доларів США. Не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах TOB «Альтаріон», усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, достовірно знаючи, що підприємство перереєстровується на його ім'я з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, однак, бажаючи отримати в якості винагороди запропоновані йому грошові кошти, ОСОБА_3 погодився на цю пропозицію… Дії ОСОБА_3, а саме придбання TOB «Альтаріон» з метою прикриття незаконної діяльності, які були направлені на перереєстрацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, дали можливість невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи фіктивну юридичну особу - TOB «Альтаріон» і складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про виконання таких угод.

Підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини обвинувачення та свої показання на досудовому слідстві і пояснив, що досвіду ведення підприємницької діяльності, в тому числі здійснення керівництва на підприємствах у нього немає і він не має відповідної вищої освіти для цього. Раніше він ніколи не працював на посаді керівника підприємства.»

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до положень статті 401 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960, який був чинний на момент винесення вищезазначеного вироку у кримінальній справі №1-610/12, вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, якщо його не було оскаржено. У разі подачі апеляцій, касаційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

За приписами статті 403 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як встановлено судом та зазначено вище, ПП «Юлком-Сервіс» оформлено операції з ТОВ «Альтаріон» у квітні та травні 2011 року на загальну суму 745236,89 грн., та наслідки таких операцій відображено в податковому обліку, а саме: до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) віднесено суму у загальному розмірі 621030,74 грн.; до складу податкового кредиту віднесено суму у загальному розмірі 124206,15 грн.

Як на докази реальності здійснення відповідних фінансово-господарських операцій позивач посилається на низку первинних та інших документів, оформлених під час взаємовідносин із ТОВ «Альтаріон» у приведеному періоді, а саме: податкові та видаткові накладні за підписом ОСОБА_3, банківськи виписки, що підтверджують оплату, використання товару у власній господарській діяльності (довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3, акти прийняття в експлуатацію системи пожежної автоматики)

Однак, як зазначено вище, вироком суду особу, яка згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в період з 06.12.2010 по 11.08.2011 була єдиним власником та засновником ТОВ «Альтаріон», засуджено за ч. 1 ст. 205 КК України за фактом придбання TOB «Альтаріон» шляхом перереєстрації на своє ім'я не з метою здійснення господарської діяльності, пов'язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, як передбачено статутом створеного ним підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, як співвиконавець скоєння даного злочину.

Таким чином, TOB «Альтаріон» у вказаний період не могло здійснювати господарської діяльності, зокрема поставки товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень частин 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами статті 204 цього ж Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства суд не бере до уваги твердження позивача щодо необхідності визнання вищезазначеного правочину недійсним в судовому порядку, оскільки такий правочин є недійсним в силу закону (нікчемний правочин).

Відповідно до положень частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом господарських операцій, здійснених з ТОВ «Альтаріон».

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 08.05.2013 №0000391601 та №0000401601.

Розглядаючи позовну вимогу щодо визнання незаконною та скасування податкової вимоги форми «Ю» №186-00 від 17.04.2014, суд зазначає наступне.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами пункту 58.3 цієї ж статті податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Як було зазначено вище, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 направлені на юридичну адресу позивача (09611, Київська область, Рокитнянський район с. Житні Гори, вул. Гагаріна, буд. 41) у день їх прийняття, а відповідне поштове відправлення було повернуто 14.05.2013 із відміткою поштової установи «за місцем обслуговування».

При цьому суд не бере до уваги посилання позивачем як на доказ направлення за невірною адресою на лист Рокитнянської МДПІ Київської області ДПС №463/10/22-042 від 22.05.2013, яким позивачу, серед іншого, повідомлено, що вказані податкові повідомлення-рішення направлені за юридичною адресою ПП «Юлком-Сервіс», а саме «вул. Гагаріна, 41, с. Житні Гори, смт. Рокитне», оскільки зміст цього листа щодо адреси направлення спірних рішень, відмінної від юридичної адреси позивача, спростовується копіями конверту, повідомлння про вручення поштового відправлення та довідкою поштової установи щодо поштового відправлення №0960000815830, наявними в матеріалах справи.

Отже, твердження позивача щодо невручення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень через помилку, допущену контролюючим органом, не знайшли свого підтвердження.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як було зазначено вище, податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 08.05.2013 №0000391601 та №0000401601 були повернуті 14.05.2013 із відміткою поштової установи «за місцем обслуговування», а з урахуваннями приведених вище положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку контролюючого органу порядку виставлення та направлення оскаржуваної податкової вимоги, відтак позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Під час розгляду даної справи судом взято до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

За таких обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, оцінюючи у сукупності викладені законодавчі норми та обставини справи, беручи до уваги обґрунтованість висновків Акту перевірки №17/16-018/34856197 від 23.04.2013, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 липня 2014 р.