Ухвала

від 16.10.2014 по справі 810/2635/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2635/14 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юлком-Сервіс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.07.14р. у справі №810/2635/14 за позовом Приватного підприємства «Юлком-Сервіс» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.05.13р. №0000391601 та №0000401601.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.14р. у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Альтаріон» мали реальний (товарний) характер та підтверджені документально.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альтаріон» за період з 01.04.11р. по 31.12.11р., за результатами якої складено акт від 23.04.13р. №17/16-018/34856197.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 08.05.13р.:

№0000391601, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 142 838 грн., в т.ч. основний платіж - 142 837 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.;

№0000401601, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 124 208 грн., в т.ч. основний платіж - 124 206 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2 грн.

Підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог:

п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 142 837 грн. за ІІ квартал 2011 року;

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Ккдексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 124 206 грн. за квітень, травень 2011 року, а саме: квітень 2011 року - 95 249 грн., травень 2011 року - 28 957 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що господарські операції позивача з ТОВ «Альтаріон» не мали товарного характеру, оскільки вказане підприємство було створено без мети ведення фінансово-господарської діяльності, що встановлено вироком Печерського районного суду м. Києва від 10.12.12р. у справі №1-610/12, який набрав законної сили.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що документи підписані від імені ТОВ «Альтаріон» не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування податкового обліку на підставі таких документів є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена нормативно-правовими актами.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» № 969 від 21.12.2010 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок) та пунктах 1 та 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіна від 01.11.11р. № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (чинного у період складання податкової накладної), усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 1.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем придбавались у ТОВ «Альтаріон» підрядні роботи та товар (шафи для пожежного крану, кнопки керування, сповіщувач пожежний димовий тощо). Податкові накладні та акти приймання -передачі від імені ТОВ «Альтаріон» - підписані ОСОБА_2; видаткові накладні та довідки про вартість робіт підписані невстановленими особами, що унеможливлює ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та суперечить вимогам ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV.

Судом встановлено, що за результатом розгляду кримінальної справи №1-610/12 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України, Печерським районним судом м. Києва винесено вирок від 10.12.12р., яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України, призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та звільнено останнього від відбування покарання на підставі п."є" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.11р.

Вирок набрав законної сили, що не заперечується сторонами.

Згідно вироку, ОСОБА_2 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в період з 06.12.10р. по 11.08.11р. був єдиним власником та засновником ТОВ «Альтаріон». Незважаючи на те, що вказане підприємство було зареєстроване в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_2 прийняв участь у його придбанні шляхом перереєстрації на своє ім'я не з метою здійснення господарської діяльності, пов'язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, як передбачено статутом створеного ним підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, як співвиконавець скоєння даного злочину. Не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах TOB «Альтаріон», усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, достовірно знаючи, що підприємство перереєстровується на його ім'я з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, однак, бажаючи отримати в якості винагороди запропоновані йому грошові кошти, ОСОБА_2 погодився на цю пропозицію… Дії ОСОБА_2, а саме придбання TOB «Альтаріон» з метою прикриття незаконної діяльності, які були направлені на перереєстрацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, дали можливість невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи фіктивну юридичну особу - TOB «Альтаріон» і складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про виконання таких угод.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини обвинувачення та свої показання на досудовому слідстві і пояснив, що досвіду ведення підприємницької діяльності, в тому числі здійснення керівництва на підприємствах у нього немає і він не має відповідної вищої освіти для цього. Раніше він ніколи не працював на посаді керівника підприємства.

Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вищевказаних обставин, документи, якими оформлена господарська операція не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальнее виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами роботи виконані саме цим контрагентом, у зв'язку з чим колегією суддів не приймаються доводи позивача щодо подальшої реалізації придбаних робіт на користь третіх осіб.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юлком-Сервіс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.07.14р. у справі №810/2635/14 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.07.14р. у справі №810/2635/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Глущенко Я.Б.