Вирок

від 18.06.2007 по справі 1-72/07

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№1-72/07

№1-72/07

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18

червня 2007 року             Ріпкинський

районний суд Чернігівської області

у складі:

головуючої - судді Павленко О.В.,

при секретарях

Якуб А.В. Ященко О.В., з участю прокурора Софієнка В.В., потерпілої ОСОБА_1.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ріпки кримінальну справу за

обвинуваченням

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року    народження,     уродженця     с.     Березовка,

Аргамиського     району     Челябинської     області, росіянина,    громадянина    України,    

з    повною середньою освітою, не

одруженого, не працюючого, проживаючого вАДРЕСА_1,   АДРЕСА_2, раніше   судимого:  

Голованівським   районним   судом  

Кіровоградської   області

26.10.1989 року за ст. 140 ч. 2 КК України (1960 р.) до 3 років позбавлення волі;

Голованівським

районним судом Кіровоградської області 04.07.1993 року за ст.ст. 215 ч. 1,140

ч. 2 КК України (1960 р.) до 5 років позбавлення волі; Голованівським районним

судом Кіровоградської області 18.09.1996 року за ст. ст. 140 ч. 2, 140 ч.3, 42

КК України (1960 р.)   до 8 років

позбавлення волі; Гайворонським районним судом Кіровоградської області

21.06.2006 року за ст.ст. 190 ч. 2, 353, 357 ч.3 КК України до 2 років 3

місяців позбавлення волі,

у

скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

року народження, уродженця смт. Побузьке, Голованівського району

Кіровоградської області, росіянина, громадянина України, з професійно-

технічною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_3,

раніше судимого: Голованівським районним судом Кіровоградської області

27.02.1997 року за ст. 140 ч.3, ст. 46-1 КК України (1960 р.) до 3 років

позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; Першотравневим

районним судом Миколаївської області 29.10.1997 року за ст. 140 ч.3, 43 КК

України (1960 р.) до 3 років 6 місяців позбавлення волі З конфіскацією майна;

Голованівським районним судом Кіровоградської області 30.09.2003 року за ст.ст.

309 ч. 1, 199 ч. 1, 69, 70 КК України  

до   2   років  

позбавлення   волі;   Гайворонським   районним  

судом

Кіровоградської

області 21.06.2006 року за ст.ст. 190 ч. 2, 353, 357 ч.3 КК України до 2 років

3 місяців позбавлення волі, у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК

України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3

року народження,       уродженця       смт.       Добрянка, Ріпкинського     району    

Чернігівської     області,

українця,     громадянина     України,     з    

повною середньою    освітою,    одруженого,    працюючого робітником     нижнього     складу    

Добрянського Держлісгоспу,  

проживаючого   в   АДРЕСА_4, 

раніше судимого: Чернігівським районним судом 27.03.1997 року за ст. 140

ч.3 КК України (1960 р.) до 3 років позбавлення волі; Ріпкинським   районним судом Чернігівської області

28.03.2000 року за ст.ст. 140 ч. 2, 229-6 ч. 1, 42, 43 КК України (1960 р.) до

3 років позбавлення волі з конфіскацією майна; Смелянським міським судом

Черкаської області 19.06.2003 року за ст. 199 ч. 1 КК України до З років

позбавлення волі,

у скоєнні

злочину, передбаченого ст. 27 ч. 5 ст. 186 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4. достовірно

знаючи про злочинні наміри ОСОБА_3. та ОСОБА_2. та про їх попередню змову на

відкрите заволодіння чужим майном з проникненням до житла громадян, в першій

половині вересня 2005 року надав необхідну інформацію для скоєння злочину

відносно громадянки ОСОБА_1. щодо її матеріального та сімейного становища,

вказав її місце проживання та нежилий будинок напроти її дому, звідки ОСОБА_3.

та ОСОБА_2. могли вести спостереження за господарством потерпілої та надав для

скоєння злочину капронові панчохи.

Маючи

необхідні поради та інформацію надану ОСОБА_4., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. за

попередньою змовою між собою, 12.09.2005 року о 8 годині 50 хвилин, проникли до

будинку потерпілої ОСОБА_1., що в АДРЕСА_5, де відкрито заволоділи грошами в

сумі 4480 грн. та 1097000 білоруських рублів, що згідно з курсом Національного

банку України складає 2577,95 грн., чим заподіяли потерпілій шкоду на загальну

суму 7057,55 грн.

Допитаний

в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3. вину в пред'явленому обвинуваченні

визнав повністю і підтвердив покази, дані ним на досудовому слідстві. Будучи

допитаним в якості обвинуваченого він розповів, що після звільнення з місць

позбавлення волі, у вересні 2005 року, він з ОСОБА_5. поїхали в смт. Добрянка Ріпкинського

району Чернігівської області до ОСОБА_4.,

з яким ОСОБА_2 познайомився коли відбував покарання. В смт. Добрянка побули

приблизно 10 днів і в них закінчилися гроші. Тоді в них виник умисел гроші в

когось вкрасти, про свої наміри повідомили ОСОБА_4. Він вказав на декількох

заможних людей, при цьому розповів про жінку на ім'я ОСОБА_6, яка на базарі

міняла гроші, проживала сама з двома дітьми і тому її пограбувати найлегше. При

цьому ОСОБА_4. повів

їх з ОСОБА_2. та показав, де живе ОСОБА_6, та вказав на нежилий будинок, з

якого буде зручно спостерігати за будинком потерпілої. З метою створити собі

алібі, вони пішли всі втрьох на залізничний вокзал, щоб мешканці смт. Добрянка

подумали, що вони їдуть з смт. Добрянка і ОСОБА_4

їх проводжає. Сівши на потяг, проїхали одну зупинку, зійшли та повернулися

потайки в смт. Добрянка до нежилого будинку, на який вказав ОСОБА_4.

Ввечері ОСОБА_4. приносив їм їжу. Вранці

він з ОСОБА_2. спостерігали за будинком ОСОБА_6. І коли побачили, що обидві

дитини пішли з дому, вирішили пограбувати. З цією метою прийшли до будинку.

Двері на веранду та в кімнату були відчинені і вони безперешкодно потрапили в

середину будинку. В кімнаті побачили жінку, як сиділа за столом ОСОБА_2.,

наказав їй пересісти на диван. Спитали де ОСОБА_6 ховає гроші, а потім побачили

на полу жіночу сумку, в який виявили гривні та білоруські рублі. Після цього,

капроновими панчохами, які отримали від ОСОБА_4.,

зв'язали потерпілій руки та ноги, а рот зав'язали рушником, що взяли в

будинку потерпілої. Наказавши потерпілій сидіти тихо та розв'язувати руки

хвилин через 15, пішли з будинку. З ОСОБА_4. вони домовилися зустрітися біля

залізнодорожнього переїзду, але так як там нікого не було, то вони залишили

гроші в сумі приблизно 800 грн. під лавочкою, як і домовлялися з ОСОБА_4. Після

цього доїхали на попутному транспорті до м. Чернігова, а потім до м. Києва, де

обміняли білоруські рублі на 200 американських доларів і поїхали додому. Через

декілька днів, ОСОБА_2. телефонував ОСОБА_4.

та питав чи не шукає їх міліція, той сказав, що все спокійно. Підсудний

ОСОБА_3. в судовому засіданні доповнив, що в смт. Добрянка ніколи до того

випадку не бував, людей він там не знає, і якщо ОСОБА_4. не надав би необхідну інформацію вони нікого б не

грабували.

Допитаний

в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2. вину у вчиненні інкримінованого злочину

визнав повністю, підтвердив покази, що давав на досудовому слідстві та покази

підсудного ОСОБА_3. Також додав, що до вересня 2005 року ніколи не бував в смт.

Добрянка, знайомих в цьому населеному пункті в нього та в ОСОБА_3. , крім ОСОБА_4. не має. Коли

гостювали в ОСОБА_4., то

майже весь час знаходилися в будинку, ні з ким не знайомилися. Інформацію про

людей, які мають гроші, та яких можливо пограбувати отримали від ОСОБА_4.. Він їм розказував

про ОСОБА_6, яка міняє гроші на базарі, про директора Добрянського лісхозу, а

також про свого тестя, показував де ці люди проживають. Про потерпілу ОСОБА_1.

ОСОБА_4. розповів, що вона проживає сама з двома дітьми, а тому пограбування її

є найпростішим. Коли перебував під слідством за вчинення іншого злочину,

написав явку з повинною. Ніяких претензій та неприязного настрою до ОСОБА_4. не мав і не

має.

Допитаний

в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4.

вину у вчиненні злочинів не визнав та пояснив, що познайомився з

ОСОБА_2. під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, в них

зав'язалися дружні стосунки. Після звільнення з виправної установи він їздив до

ОСОБА_2. в гості та познайомився з ОСОБА_3. У вересні 2005 року, будучи на

роботі, довідався, що до нього в гості приїхали ОСОБА_2. та ОСОБА_3. Вони жили

в нього вдома приблизно 10 днів. Чи знаходилися вони весь час вдома, чи кудись

ходили він не знає, оскільки працював і бачився з ОСОБА_3. і ОСОБА_2. ввечері.

В четвер, коли був базарний день, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. ходили з його дружиною

на базар. Приблизно через десять днів свого гостювання, ОСОБА_2. та ОСОБА_3.

вирішили їхати додому. Так як в них закінчилися гроші, то він взяв в борг у

дружини 100 грн., щоб дати їм на дорогу. В той день, коли вони збиралися їхати

додому, то спізнилися на автобус, а тому пішли на залізничну станцію

„Горностаївка", де він купив ОСОБА_2. та ОСОБА_3. квитки на потяг,

впевнився, що вони поїхали та повернувся додому. Через декілька днів йому

телефонував ОСОБА_2. питав чи не шукають їх та просив казати, що він, ОСОБА_4., про них

нічого не знає. Про те, що ОСОБА_2. та ОСОБА_3. пограбували потерпілу ОСОБА_1.

він дізнався від працівників міліції. Вважає, що підсудні його обмовляють так

як він назвав працівникам місце проживання ОСОБА_2., де тих затримали.

Стверджував, що ніякої інформації про людей, які мають гроші він не надавав,

думає, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про це дізналися від мешканців смт. Добрянка. Хоча

не визнає своєї вини в інкримінованому йому злочині, але в повному обсязі

відшкодував шкоду, завдану потерпілій ОСОБА_1., так як вважає

ОСОБА_2. своїм другом,

а себе винним в тому, що підсудні до нього приїхали в гості та

скоїли грабіж.

Крім

визнання вини підсудними ОСОБА_3. та ОСОБА_2. їх винність в скоєнні інкримінованого

злочину підтверджується іншими дослідженими судом доказами.

Незважаючи

на невизнання вини підсудним ОСОБА_4., його винність в пособництві грабежу

повністю знайшла своє підтвердження як на досудовому слідстві, так і під час

розгляду справи в суді.

Так,

потерпіла ОСОБА_1. в судовому засіданні показала, що 12.05.2005 року о 6 годині

20 хвилин вона виганяла корову і на вулиці побачила двох незнайомих чоловіків.

Повернувшись додому, відправила дітей в школу, а сама збиралася щоб піти на

вокзал. О 8 годині 50 хвилин , коли вона сиділа за столом та фарбувалася,

почула з свого двору лай собаки, і до будинку зайшли ті двоє чоловіків, яких

вона бачила на вулиці. Як тепер вона знає це ОСОБА_2. та ОСОБА_3. Вони спитали

за гроші, при цьому зверталися до неї по імені. Один з чоловіків побачивши на

полу її сумку, забрав з неї гроші в сумі 4480 грн. та 1097000 білоруських

рублів. Після цього, вони обшукали будинок і знайшли ще гроші в серванті, а

також хотіли забрати її золоті прикраси. Вона попросила їх залишити золото і ті

гроші, бо відкладала їх щоб сплатити за комунальні послуги. Чоловіки

погодилися, але перед тим як виходити з будинку вони зв'язали їй руки та ноги

чорною капроновою панчохою, що принесли із собою, а рот зав"язали рушником

який взяли в її будинку. Виходячи з будинку сказали їй, щоб вона не виходила

деякий час з будинку та не викликала міліцію. Через деякий час після того як

чоловіки пішли, вона сама розв'язала руки і ноги та повідомила в міліцію про

скоєння відносно неї злочину. Панчохи, якими її зв'язували, викинула в грубу. В

подальшому вона дізналася, що грабіж могли скоїти чоловіки, які приїжджали в

гості до ОСОБА_4. Останнього вона знає як односельця. Те, що вона займається на

базарі обміном грошей, ОСОБА_4 як і

односельцям відомо. ОСОБА_4.

повернув їй всі гроші, претензій до підсудних не має. Просить їх суворо не

карати.

Допитана

в судовому засіданні свідок ОСОБА_7.,

пояснила, що вона в серпні 2005 року вийшла заміж за ОСОБА_4. В вересні 2005

року до них в гості приїхали товариші її чоловіка - ОСОБА_2. та ОСОБА_3.. Вони

прожили у них приблизно тиждень чи трохи більше. Майже весь час вони

знаходилися вдома, інколи кудись виходили, але ненадовго. Один раз, в четвер,

вона з ОСОБА_2. та ОСОБА_3. ходили на базар. Коли хлопці зібралися їхати

додому, то чоловік дав їм 100 грн., які вона взяла в борг у сусідки. Так як

хлопці не встигли на автобус, to

ОСОБА_4. провів та посадив їх на поїзд. Повернувся чоловік в той

день приблизно о 17 годині і більше нікуди не ходив. Те, що   пограбували ОСОБА_1. вона дізналася Від

когось на роботі в Добрянському ЛІСГОСПІ.

Крім

показів потерпілої та свідка вина підсудних ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4.

підтверджується:

-

протоколом явки з повинною від 10.01.2006 року, в якій ОСОБА_2. добровільно

зізнався у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_3. злочину. В явці з повинною

ОСОБА_2. вказав, що пограбування потерпшої ОСОБА_1. вони вчинили отримавши

інформацію про її майновий стан та місце проживання від ОСОБА_4. (а.с. 40) -

протоколами пред'явлення для впізнання фотознімків потерпілій ОСОБА_1., по яких

вона впізнала ОСОБА_3. та ОСОБА_2. як осіб, які вчинили пограбування її( а.с.

63-64);

-

протоколами очних ставок між ОСОБА_3. та ОСОБА_4., ОСОБА_2. та ОСОБА_4., під

час проведення яких ОСОБА_3. та ОСОБА_2. настоювали на тому, що ОСОБА_4.

розказав їм про майновий стан

ОСОБА_1. та

показав де вона живе, а також нежилий будинок навпроти її будинку, приносив

ввечері їжу. (а.с. 125,168-169,170-171);

Наведені

вище докази, суд визнає такими, що зібрані у відповідності до вимог Кримінально

- процесуального кодексу України, а тому є допустимими та належними.

На

підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вина підсудних ОСОБА_3. та

ОСОБА_2. в скоєнні за попередньою змовою, поєднаного з проникненням до житла,

відкритого викрадення грошей у потерпілої ОСОБА_1., а вина ОСОБА_4. в пособництві

скоєнню цього грабежу, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених

судом доказів.

Невизнання

вини підсудним ОСОБА_4. суд оцінює як захисну версію задля уникнення від

відповідальності за вчинене.

Як

вбачається з постанови Ульянівського районного суду Кіровоградської області від

22 січня 2006 року та з вироку Гайворонського районного суду Кіровоградської

області від 21 червня 2006 року, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. були затримані 19.01.2006

року за підозрою у вчиненні ними в січні 2006 року іншого злочину. Виходячи з

цього можна зробити висновок про безпідставність пояснень ОСОБА_4. про причини,

із - за яких ОСОБА_3. та ОСОБА_2. його обмовляють, а саме це їх образа за те,

що він повідомив працівникам міліції адресу проживання ОСОБА_2. і в наслідок

чого їх затримали.

Доводи

ОСОБА_4. щодо його невинуватості повністю спростовуються показами підсудних

ОСОБА_3. та ОСОБА_2., які протягом всього досудового слідства та в судовому

засіданні давали послідовні та незмінні пояснення щодо обставин скоєння

пограбування потерпілої, при цьому вказуючи на ОСОБА_4. як на пособника. Крім

того, як видно з пояснень підсудних ОСОБА_3. та ОСОБА_2., в смт. Добрянка вони

були перший раз в вересні 2005 року, і не мають там ні родичів, ні інших

знайомих крім ОСОБА_4.

Таким

чином покази підсудних ОСОБА_3. та ОСОБА_2. про пособництво ОСОБА_4. при скоєнні

ними грабежу є логічними та послідовними, узгоджуються з іншими доказами по

справі, а тому суд кладе їх в основу вироку.

Дії

підсудних ОСОБА_3. та ОСОБА_2., які виразилися у відкритому викраденні чужого

майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням

до житла,  кваліфіковані правильно за ч.3

ст. 186 КК України.

Дії ОСОБА_4., які

виразилися в пособництві вчиненню відкритого викрадення чужого майна, вчиненого

за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням до житла,

правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 186 КК України.

Вирішуючи

питання про вид та розмір покарання, суд враховує обставини та наслідки

скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також

відомості про особи винних.

Обставинами,

пом'якшуючими покарання підсудного ОСОБА_3. суд визнає визнання вини, каяття в

скоєному, сприяння розкриттю злочину.

Обставинами,

пом'якшуючими покарання підсудного ОСОБА_2 суд визнає з'явлення із

зізнанням,  визнання вини, каяття в

скоєному, сприяння розкриттю злочину.

Обставиною,

що пом'якшує відповідальність ОСОБА_4. суд

визнає повне відшкодування ним збитків потерпілій ОСОБА_1.

Обставин,

що обтяжують покарання підсудних ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. по справі не

встановлено.

Підсудний

ОСОБА_3. характеризується посередньо по місцю проживання (а.с. 181), раніше

неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення

корисливих злочинів та відбував покарання в місцях позбавлення волі ( а.с.

174), на час затримання ніде не працював.

Підсудний

ОСОБА_2. характеризується посередньо по місцю проживання та відбування  покарання  

в  Райківецькій   виправній 

колонії  №   78  

(а.с.   196),   раніше

неодноразово

притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів

та відбував покарання в місцях позбавлення волі ( а.с. 191), на час затримання

ніде не працював.

Підсудний

ОСОБА_4.

позитивно характеризується по місцю проживання та роботи (а.с. 98, 99), раніше

неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення

корисливих злочинів ( а.с. 81), двічі звільнявся умовно - достроково ( а.с. 92,

99).

Всі

підсудні раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності та

відбували покарання в місцях позбавлення волі, але належних висновків для себе

не зробили, тому суд приходить до висновку про те, що вони мають стійку

схильність до злочинної діяльності та антисоціальної поведінки, а тому їх

виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Підсудні

ОСОБА_2. та ОСОБА_3. притягуються до кримінальної відповідальності за злочин,

який вони вчинили до постановления

вироку Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21 червня

2006 року, а тому остаточне покарання їм слід призначити за правилами ч. 4 ст.

70 КК України.

Підсудний

ОСОБА_4. притягується

до кримінальної відповідальності за вчинення злочину в період умовно -

дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком

Смелянського міського суду Черкаської області від 19.06.2003 року, а тому

остаточне покарання йому необхідно призначити за правилами ст. 71 КК України.

Приймаючи

до уваги, що ОСОБА_4

призначається покарання пов'язане з реальним позбавленням волі, то, з метою

запобігання переховування його та ухилення від виконання вироку, міру

запобіжного заходу щодо нього необхідно змінити на взяття під варту.

Речові докази та

судові витрати по справі відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст.

323, 324 К П К України,

с у д -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2

- визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України і

призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На

підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання

більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років

позбавлення волі.

Запобіжний

захід ОСОБА_2. до набрання вироком чинності залишити тримання під вартою.

Строк

покарання ОСОБА_2 рахувати з 11.04.2007 року. В строк відбуття покарання

зарахувати відбуте покарання за вироком Гайворонського районного суду

Кіровоградської області від 21 червня 2006 року.

ОСОБА_3-

визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України і

призначити йому покарання у вигляді 5 ( п'яти ) років позбавлення волі.

На

підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання

більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років

позбавлення волі.

Запобіжний

захід ОСОБА_3. до набрання вироком чинності залишити тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_3, рахувати з

22.01.2007 року. В строк відбуття покарання зарахувати відбуте покарання за

вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21 червня

2006 року.

ОСОБА_4 - визнати

винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 186 КК України і

призначити йому покарання у вигляді 4 ( чотирьох ) років позбавлення волі.

На

підставі ст. 71 КК України, приєднати невідбуте покарання за вироком

Смелянського міського суду Черкаської області від 19.06.2003 року і остаточно

призначити покарання у вигляді 4  

(чотирьох) років 1 місяця  

позбавлення волі.

Запобіжний

захід ОСОБА_4. до набрання

вироком чинності змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_4. рахувати з

моменту затримання.

На вирок

може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення, а

засудженими, що перебувають під вартою, в той самий строк з моменту вручення їм

копії вироку.