Постанова

від 29.07.2014 по справі 826/7885/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/169

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

29 липня 2014 року 14:25 № 826/7885/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арте-Трейд ФДС" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 21.05.2014 № 67426552208, № 67626552208 та № 67526552208, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арте - Трейд ФДС" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2014 № 67426552208, № 67626552208 та № 67526552208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7885/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 29.07.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 29.07.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 23.04.2014 року № 1329 та повідомлення про проведення перевірки № 870/26-55-22-08 від 23.04.2014 року., виданих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно із пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Арте - Трейд ФДС" (код ЄДРПОУ 35917826) при взаємовідносинах з ТОВ "Інтерком компані" (код ЄДРПОУ 37275186), ТОВ "Промтрейд Корпорейшн" (код ЄДРПОУ 38011197), ТОВ "Піщана" (код ЄДРПОУ 36957655), ТОВ "Тасаір" (код ЄДРПОУ 23712625) за період 01.01.2011 по 20.08.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 07.05.2014 № 390/26-55-22-08/35917826.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на прибуток всього в сумі 162 429,70 грн. в т.ч.: за 2-3 квартал 2011 року - 58 309,90 грн., за півріччя - 75 454,80 грн., за 2012 рік - 104 119,80 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2013 рік на 192 000,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого було завищено податковий кредит в деклараціях з ПДВ всього в сумі 188 264,00 грн. в т.ч.: за липень 2011 року - 50 702,50 грн., за серпень 2012 року - 68 528,35 грн., за вересень 2012 року - 3 333,33 грн., за листопад 2012 року - 3 966,67 грн., за грудень 2013 року - 23 333,34 грн., за квітень 2013 року - 16 533,33 грн., за травень 2013 року - 21 866,67 грн.

Такий висновок податкового органу, мотивований висновками наступних актів перевірок:

- акт ДПІ у м. Черкасах від 15.04.2013 № 375/22-14/38011197 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтрейд Корпорейшн" (код ЄДРПОУ 38011197) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.03.2012 по 28.08.2013. згідно даного акту: фактичне місцезнаходження платника податку не встановлене; - Стан платника - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). Крім цього, згідно акту не підтверджено реальність поставок товарів від постачальників та їх реалізації підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Промтрейд Корпорейшн" та контрагентами оформлені за період з 01.03.2012 по 28.02.2013 без мети настання реальних наслідків, оскільки інформація про наявність у товариства у власності рухомого, нерухомого чи орендованого майна відсутня, а згідно пояснень гр. ОСОБА_1 від 29.03.2013, яка проживає за адресою з 2005 року, за якою зареєстроване ТОВ "Промтрейд Корпорейшн", встановлено, що їй нічого не відомо про зазначене товариство. Крім того, співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Черкасах було встановлено, що з за період січень-липень 2012 директором ТОВ "Промтрейд Корпорейшн" був ОСОБА_2, за період липень-грудень 2012 - ОСОБА_3, а з 12.12.2012 директором та засновником ТОВ "Промтрейд Корпорейшн" являвся ОСОБА_4, який в 2010 році виступав директором ТОВ «Грандторг» (код 37181024) та ПП «Черкасизеленбуд» (код 36860912). Крім цього, Соснівським районним судом м. Черкаси винесено вирок та постанову від 05.07.2012, якими визнано винними осіб, які мали безпосереднє відношення до протиправної діяльності ТОВ «Грандторг» та ПП «Черкасизеленбуд» у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України;

- акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 11.11.2013 № 175/10-13/22-01/38275186 про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Інтерком компані" (код ЄДРПОУ 38275186) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств та ПДВ за період з 09.08.2012 по 20.08.2013. Директором ТОВ "Інтерком компані" на період перевірки являвся ОСОБА_5. Згідно даного акту товариство має стан - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням) та встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності (рекламні агентства). У зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок, що на ТОВ "Інтерком компані" вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за 09.08.2012-20.08.2013 року ;

- акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 12.07.2013 № 392/22-3/33987341 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Інтерком компані" (код ЄДРПОУ 38275186) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період з 01.02.2013 по 31.03.2013. Згідно даного акту встановлено, що відповідно до податкової звітності та проведених заходів у ТОВ "Інтерком компані" відсутнє виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина та матеріали для здійснення основного виду діяльності - рекламні агентства. У зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок, що на ТОВ "Інтерком компані" вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за лютий - березень 2013 року;

- акт ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.12.2013 № 688/3-22-07-36957566 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Піщана" (код ЄДРПОУ 36957655) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2010 по 30.11.2013. Керівником та головним бухгалтером ТОВ "Піщана" на період перевірки являвся ОСОБА_2. Актом було встановлено, що згідно податкової звітності у ТОВ "Піщана" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності - організація будівництва будівель;

- акт ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.01.2014 № 64/3-22-01/23712625 про неможливість проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Тасаір» (код 23712625) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.01.2010 по 31.08.2012. Згідно даного акту товариство не знаходиться за адресою, про що складено акт відсутності за місцезнаходженням від 17.01.2014 № 45/3-22-01/23712625. Керівником ТОВ «Тасаір» на період перевірки являвся ОСОБА_6. Згідно акта у товариства відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби;

- постанова заступника начальника відділу кримінальних розслідувань СУФР ГУ Міндоходів у Черкаській області майора ПМ Горстка Я.В. від 13.03.2014 про призначення позапланової документальної перевірки в рамках кримінального провадження № 32013250000000197, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, встановлено, що ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» та ряд інших суб'єктів господарювання, що мають ознаки фіктивності увійшли до складу «конвертаційного центру»: ТОВ «Ел-Текс» (код 37884054), ТОВ «Іст-Вест Торг» (код 37884049), ТОВ «Інтерком компані» (код 38275186), ТОВ «Кешінвест» (код 38003799), ТОВ «Маствестінг» (код 38003783), ТОВ «Оптіматехторг» (код 38237381), ТОВ «Піщана» (код 36957655), ТОВ «Райт Експерт» (код 35471376), ТОВ «Ок Інтернат» (код 35625480), ТОВ «Тасаір» (код 23712625), ТОВ «Комплек-Буд» (код 35760291) підконтрольні одній групі осіб, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які проятогм 2010-2013 років їх реєстрували, придбавали та здійснювали фактичний контроль за їх діяльністю.

На підставі акту перевірки від 07.05.2014 № 390/26-55-22-08/35917826 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014:

- № 67426552208, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 188 416,00 грн. (основний платіж - 162 430,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 26 030,00 грн.);

- № 67526552208, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 192 000,00 грн.;

- № 67626552208, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 235 313,00 грн. (основний платіж - 188 264,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 47 066,00 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на вимогу наказу директора ТОВ "Арте - Трейд ФДС" - ОСОБА_9 від 30.06.2011 № 9 було укладено договір на поліграфічне обслуговування та кур'єрську доставку № 010711/1 від 01.07.2011 між ТОВ "Арте - Трейд ФДС" (Замовник) в особі директора ОСОБА_9 та ТОВ «Тасаір» (Виконавець) в особі директора ОСОБА_6.

Відповідно до даного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок з надання поліграфічних послуг та послуг кур'єрської доставки.

П. 2.6 Договору встановлено, що вартість робіт вказується у Додатку, який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 3.2 Договору за фактом виконання робіт складається та підписується двосторонній Акт здавання - приймання виконаних робіт (видаткова накладна).

Крім цього, до договору № 010711/1 від 01.07.2011 наявний Додаток № 1 від 01.07.2011 про виготовлення продукції: 1) листівка формату А4, двостороння, повно кольорова (4+4), папір мелований 130/гр./м. кв., біговка: один біг, зміст: текст та декілька зображень, мова українська, кількість 650 000 екз. на загальну вартість 137 500, 00 грн. в т. ч. ПДВ 22 916, 66 грн.; 2) брошура формату А5, 8 листів, повно кольорова (4+4), папір мелований 110/гр./м. кв., біговка: один біг, кріплення: скоба, зміст: текст та зображень, мова українська, кількість 12 500 екз. на загальну вартість 77 215, 00 грн. в т. ч. ПДВ 12 896,16 грн. та про надання послуг: 3) кур'єрська доставка інформаційної продукції, А4 формат, за поштовими скриньками: кількість примірників, які підлягають доставці: 650 000 екз., вартість доставки 1 примірника - 0,08 грн. в т.ч. ПДВ 0,013 грн.; 4) кур'єрська доставка інформаційної продукції, А5 формат, брошура по офісам: кількість примірників, які підлягають доставці: 12 500 екз., вартість доставки 1 примірника - 3,00 грн. в т.ч. ПДВ 0,50 грн. на загальну вартість 89 500, 00 ггрн.в т.ч. ПДВ 14 916,66 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором та додатком до нього позивачем надано до суду: видаткова накладна (листівка, брошура), акт приймання - передачі оригінал-макетів для друку, акт приймання-передачі інформаційної продукції № 1, копії екземплярів поліграфічної продукції, податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжні доручення з відміткою банка ПАТ «Укрсоцбанк» (Т. 1, арк. 46-68).

З аналізу вищевказаних документів вбачається, що ТОВ «Тасаір» нібито надавало позивачеві послуги з виготовлення продукції: листівок, брошур, та послуги з кур'єрської доставки інформаційної продукції .

Проте, суд вважає доцільним зазначити, що позивачем крім вказаних документів не надано жодних інших документів, підтверджуючих реальність здійснення господарських операцій, зокрема таких як: документів, що підтверджують придбання матеріалів для виготовлення поліграфічної продукції; доказів транспортування вищевказаних матеріалів контрагентом позивача; доказів існування транспортних засобів у ТОВ «Тасаір»; документів, що підтверджують право власності або оренду складського приміщення, на якому мала виготовлятися та зберігатися вищевказана поліграфічна продукція, а також доказів, щодо штатного розпису контрагента та можливості реалізації послуг з доставки інформаційної продукції.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт надання послуг з виготовлення продукції: листівок, брошур, та послуги з кур'єрської доставки інформаційної продукції. Відтак, господарські операції, що нібито відбулись, оформлені лише на підставі формально складених первинних документів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "Арте - Трейд ФДС" (Замовник) в особі директора ОСОБА_9 було укладено договір на поліграфічне обслуговування та кур'єрську доставку № 01-5/08 від 01.08.2012 з ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» (Виконавець) в особі директора ОСОБА_3.

Відповідно до даного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок з надання поліграфічних послуг та послуг кур'єрської доставки.

П. 2.6 Договору встановлено, що вартість робіт вказується у Додатку, який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 3.2 Договору за фактом виконання робіт складається та підписується двосторонній Акт здавання - приймання виконаних робіт (видаткова накладна).

Крім цього, до договору № 01-5/08 від 01.08.2012 наявний Додаток № 1 від 01.08.2012 про виготовлення продукції: 1) листівка формату А4, двостороння, повно кольорова (4+4), папір 170/гр./м. кв., без покриття біговка: один біг, зміст: текст та декілька зображень, мова українська, кількість 650 000 екз. на загальну вартість 341 900, 80 грн. в т. ч. ПДВ 56 983,33 грн.; 2) банер літой, конструкція «Павук», повно кольоровий, текст та зображення, мова українська, кількість 1 шт., сторін 1, висота 1,8 м, довжина 1.2 м. на загальну вартість 1 260,00 грн. в т. ч. ПДВ 210,00 грн. та про надання послуг: 3) робота по дизайн-макетуванню листівки та бандур: вартість дизайн-макетування за 1 годину - 570,00 в т. ч. ПДВ 95,00 грн., кількість годин втрачених на дизайн-макетування - 3 години, на загальну вартість 1 710,00 грн. в т. ч. ПДВ 285,00 грн.; 4) кур'єрська доставка інформаційної продукції, А4 формат, за поштовими скриньками: кількість примірників, які підлягають доставці: 650 000 екз., вартість доставки 1000 примірників - 102,00 грн. в т.ч. ПДВ 17,00 грн. на загальну вартість 66 300, 00 грн. в т.ч. ПДВ 11 050,00 грн.

Загальна вартість виготовлення продукції та надання послуг 411 170,00 грн. в т.ч. ПДВ 68 528,33 грн.

Крім того, до договору № 01-5/08 від 01.08.2012 наявний Додаток № 2 від 01.08.2012 про виготовлення продукції: 1) листівка формату А4, двостороння, повно кольорова (4+4), папір 170/гр./м. кв., без покриття біговка: один біг, зміст: текст та декілька зображень, мова українська, кількість 37 000 екз. на загальну вартість 20 026,00 грн. в т. ч. ПДВ 3 337,67 грн. та надання послуг: 2) кур'єрська доставка інформаційної продукції, А4 формат, за поштовими скриньками: кількість примірників, які підлягають доставці: 37 000 екз., вартість доставки 1000 примірників - 102,00 грн. в т.ч. ПДВ 17,00 грн. на загальну вартість 3 774,00 грн. в т.ч. ПДВ 629,00 грн.

Загальна вартість виготовлення продукції та надання послуг 23 800,00 грн. в т.ч. ПДВ 3 966,67 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором та додатком до нього позивачем надано до суду: видаткові накладні (банер, листівка формату А4, двостороння, повно кольорова (4+4)), копії екземплярів поліграфічної продукції, акти приймання-передачі інформаційної продукції № 1, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, прибуткову накладну та платіжні доручення з відміткою банка ПАТ «Укрсоцбанк» (Т. 1, арк. 112-156).

З аналізу вищевказаних документів вбачається, що ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» нібито надавало позивачеві послуги з виготовлення продукції: листівок, банера, та послуги з роботи по дизайн-макетуванню листівки і банеру, та кур'єрської доставки інформаційної продукції.

Проте, суд вважає доцільним зазначити, що позивачем крім вказаних документів не надано жодних інших документів, підтверджуючих реальність здійснення господарських операцій, зокрема таких як: документів, що підтверджують придбання матеріалів для виготовлення поліграфічної продукції; доказів транспортування вищевказаних матеріалів контрагентом позивача; доказів існування транспортних засобів у ТОВ «Промтрейд Корпорейшн»; документів, що підтверджують право власності або оренду складського приміщення, на якому мала виготовлятися та зберігатися вищевказана поліграфічна продукція, а також доказів, щодо штатного розпису контрагента та можливості реалізації послуг по дизайн-макетуванню та з доставки інформаційної продукції.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт надання послуг з виготовлення продукції: листівок, банера, та послуги з роботи по дизайн-макетуванню листівки і банеру, та кур'єрської доставки інформаційної продукції. Відтак, господарські операції, що нібито відбулись, оформлені лише на підставі формально складених первинних документів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтерком компані» суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.12.2012 було укладено договір на поліграфічне обслуговування та кур'єрську доставку № 14-05/12 між ТОВ "Арте - Трейд ФДС" (Замовник) в особі директора ОСОБА_9 та ТОВ «Інтерком компані» (Виконавець) в особі директора ОСОБА_5.

Відповідно до даного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок з надання поліграфічних послуг та послуг кур'єрської доставки.

П. 2.6 Договору встановлено, що вартість робіт вказується у Додатку, який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 3.2 Договору за фактом виконання робіт складається та підписується двосторонній Акт здавання - приймання виконаних робіт (видаткова накладна).

Крім цього, до договору № 14-05/12 від 14.12.2012 наявний Додаток № 1 від 14.12.2012 про виготовлення продукції: 1) листівка формату А4, двостороння, повно кольорова (4+4), папір 170/гр./м. кв., без покриття біговка: один біг, зміст: текст та декілька зображень, мова російська, кількість 200 000 екз. на загальну вартість 117 800,00 грн. в т. ч. ПДВ 19 633,33 грн.; та про надання послуг: 2) кур'єрська доставка інформаційної продукції, А4 формат, за поштовими скриньками: кількість примірників, які підлягають доставці: 200 000 екз., вартість доставки 1000 примірників - 111,00 грн. в т.ч. ПДВ 18,50 грн. на загальну вартість 22 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 3 700,00 грн.

Загальна вартість виготовлення продукції та надання послуг 140 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 23 333,33 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором та додатком до нього позивачем надано до суду: видаткові накладні (листівка формату А4, двостороння, повно кольорова (4+4)), акти приймання-передачі інформаційної продукції № 1, копії екземплярів поліграфічної продукції, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні та платіжне доручення з відміткою банка ПАТ «Укрсоцбанк» (Т. 1, арк. 88-99).

З аналізу вищевказаних документів вбачається, що ТОВ «Інтерком компані» нібито надавало позивачеві послуги з виготовлення продукції: листівок та послуги кур'єрської доставки інформаційної продукції.

Проте, суд вважає доцільним зазначити, що позивачем крім вказаних документів не надано жодних інших документів, підтверджуючих реальність здійснення господарських операцій, зокрема таких як: документів, що підтверджують придбання матеріалів для виготовлення поліграфічної продукції; доказів транспортування вищевказаних матеріалів контрагентом позивача; доказів існування транспортних засобів у ТОВ «Інтерком компані»; документів, що підтверджують право власності або оренду складського приміщення, на якому мала виготовлятися та зберігатися вищевказана поліграфічна продукція, а також доказів, щодо штатного розпису контрагента та можливості реалізації послуг з доставки інформаційної продукції.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт надання послуг з виготовлення продукції: листівок та послуги кур'єрської доставки інформаційної продукції. Відтак, господарські операції, що нібито відбулись, оформлені лише на підставі формально складених первинних документів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Піщана» суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "Арте - Трейд ФДС" (Замовник) в особі директора ОСОБА_9 було укладено договір про надання маркетингових послуг № 0513 від 01.04.2013 з ТОВ «Піщана» (Виконавець) в особі директора ОСОБА_10.

Відповідно до даного договору Замовник замовляє, приймає та оплачує, а Виконавець зобов'язується надавати маркетингові послуги (Послуги) направлені на забезпечення стимулювання збуту продукції Замовника, збільшення ступеня поінформованості постійних покупців, а також клієнтів конкуруючих фірм про продукцію і її переваги шляхом надання мерчендайзингових послуг.

Згідно п. 1.2 Договору Послуги включають в себе: інструктаж продавців Торгівельних об'єктів стосовно споживчих характеристик продукції та методів мотивації споживачів щодо придбання продукції; здійснення та контроль належної викладки (розміщення) продукції на стелажах в Торгівельних об'єктах згідно з схемою розміщення та стандартів мерчандайзингу; розміщення інформації про продукцію на стелажах в Торгівельних об'єктах; за вимогою Замовника складання звітів щодо цінового дослідження, наявності асортименту, залишків, розміщення продукції в Торгівельних об'єктах, відповідно до технічного завдання (Додаток № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору); складання індивідуальних звітів за вимогою Замовника.

Відповідно до п. 4 Договору загальна сума Договору складається з сум, зазначених у всіх актах приймання-передачі послуг, підписаних відносно цього договору.

Крім цього, додатком № 1, 2, 3 до договору № 0513 від 01.04.2013 визначені місця надання послуг, визначених Договором (Торгова мережа, адреси супермаркетів - Табл. № 1), а також перелік і кількість товарних позицій (асортимент продукції - Табл. № 2) у відносинах щодо надання Виконавцем послуг, згідно Договору.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором та додатком до нього позивачем надано до суду: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіт виконавця ТОВ «Піщана» до актів виконаних послуг мерчендайзерів по договору № 0513 від 01.04.2013 з копіями фото на підтвердження наявності товару на стойках, податкові накладні та платіжне доручення з відміткою банка ПАТ «Укрсоцбанк» (Т. 1, арк. 199-219).

З аналізу вищевказаних документів вбачається, що ТОВ «Піщана» нібито надавало позивачеві маркетингові послуги.

При цьому, позивачем не було надано жодних документів, якими б підтверджували проведення інструктажу продавців Торгівельних об'єктів; доказів щодо штатного розпису контрагента щодо можливості надання послуг проведення інструктажу продавців Торгівельних об'єктів, здійснення викладки (розміщення) продукції та контролю належної викладки (розміщення) продукції на стелажах в Торгівельних об'єктах.

Посилання позивача на те, що працівниками ТОВ «Піщана» були проведенні інструктажу продавців Торгівельних об'єктів стосовно споживчих характеристик продукції та методів мотивації споживачів щодо придбання продукції та здійснювався контроль належної викладки (розміщення) продукції на стелажах в Торгівельних об'єктах не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт надання маркетингових послуг. Відтак, господарські операції, що нібито відбулись, оформлені лише на підставі формально складених первинних документів.

При цьому, судом задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій по взаємовідносинам із спірними контрагентами ухвалою суду від 10.06.2014 про закінчення підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду було витребувано у позивача перелік доказів на підтвердження реальності господарських операцій.

Дана ухвала суду отримана представником позивача 17.06.2014, підтвердженням чого є відповідна розписка на ухвалі від 10.06.2014 (Т. 1, арк. 246).

Позиція відповідача ґрунтується на актах ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 11.11.2013 № 175/10-13/22-01/38275186, ДПІ у м. Черкасах від 15.04.2013 № 375/22-14/38011197, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.01.2014 № 64/3-22-01/23712625, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.12.2013 № 688/3-22-07-36957566, матеріалах кримінального провадження.

Актом ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.12.2013 № 688/3-22-07-36957566 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Піщана" встановлено, що групою осіб, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 протягом 2010-2013 років здійснювалася реєстрація, придбання та фактичний контроль за діяльністю суб'єктів господарювання, що увійшли до складу «конвертаційного центру»: ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» (код 38011197) , ТОВ «Ел-Текс» (код 37884054), ТОВ «Іст-Вест Торг» (код 37884049), ТОВ «Інтерком компані» (код 38275186) , ТОВ «Кешінвест» (код 38003799), ТОВ «Маствестінг» (код 38003783), ТОВ «Оптіматехторг» (код 38237381), ТОВ «Піщана» (код 36957655) , ТОВ «Райт Експерт» (код 35471376), ТОВ «Ок Інтернат» (код 35625480), ТОВ «Тасаір» (код 23712625) , ТОВ «Комплек-Буд» (код 35760291).

Аналізуючи вищевказані акти, постанови СУ ФР ГУ Міндоходів у Черкаській області та протоколи допиту свідків в порядку кримінальних проваджень, податковий орган дійшов висновку, що діяльність ТОВ "Інтерком компані" (код ЄДРПОУ 37275186), ТОВ "Промтрейд Корпорейшн" (код ЄДРПОУ 38011197), ТОВ "Піщана" (код ЄДРПОУ 36957655), ТОВ "Тасаір" (код ЄДРПОУ 23712625) підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, згідно ст. 55-1 Господарського кодексу України, оскільки дані товариства здійснювали діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "Арте - Трейд ФДС" та ТОВ "Інтерком компані", ТОВ "Промтрейд Корпорейшн", ТОВ "Піщана" та ТОВ "Тасаір" не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем із даними контрагентами договори, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Таким чином, перевіркою ТОВ "Арте - Трейд ФДС" встановлені порушення ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України за період з 01.01.2011 по 20.08.2013, у зв'язку з чим позивачем завищені валові витрати з придбання товарів (робіт, послуг) з податку на прибуток всього у сумі 941 320,95 грн., а саме: занижено податок на прибуток в розмірі 162 429,70 грн., завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2013 рік на суму 192 000,00 грн. та завищено податковий кредит в розмірі 188 264,00 грн.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Інтерком компані" (код ЄДРПОУ 37275186), ТОВ "Промтрейд Корпорейшн" (код ЄДРПОУ 38011197), ТОВ "Піщана" (код ЄДРПОУ 36957655), ТОВ "Тасаір" (код ЄДРПОУ 23712625), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Як підтверджується матеріалами справи, усі первинні документи по взаємовідносинам ТОВ "Арте - Трейд ФДС" з контрагентами, підписані від позивача - директором ОСОБА_9, від ТОВ «Тасаір» - директором ОСОБА_6, від ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» - директором ОСОБА_3, від ТОВ «Інтерком компані» - директором ОСОБА_5 та від ТОВ «Піщана» - директором ОСОБА_10.

Проте, враховуючи постанову СУ ФР ГУ Міндоходів у Черкаській області про призначення позапланової документальної перевірки від 13.03.2014 (Т. 2, арк. 37-41) щодо фіктивності вищевказаних підприємств з переліком доказів, які зібрані під час досудового розслідування, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У зв'язку з вищевикладеним, перевіривши реальність договорів, укладених позивачем з контрагентами, а саме: ТОВ "Інтерком компані", ТОВ "Промтрейд Корпорейшн", ТОВ "Піщана", ТОВ "Тасаір", суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених відповідно до податкових накладених по взаємовідносинам із спірними контрагентами.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до складу валових витрат та податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, актів дачі-прийняття (робіт, послуг) не є безумовною підставою формування валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток та податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

При вирішенні вказаного питання слід виходити з того, що відповідно до норм ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань - платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" в даному випадку на момент проведення фінансово-господарських операцій ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Виняток з наведеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтуються на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

З означеного випливає, що - якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. В цьому випадку існують підстави для застосування статті 228 ЦК України із наслідками щодо нікчемності правочину. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, тому існують підстави для внесення відповідних змін у податковому обліку платника податку та його контрагента, зокрема щодо попередньо відображених безтоварних операцій.

У разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платників податку, тільки при цій умові є можливість нарахування податкових зобов'язань платнику податку.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, встановлення під час судового розгляду факту нікчемності правочину на підставі ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України, що відображається у мотивуючій частині судового рішення, може вплинути на права і обов'язки інших учасників такого правочину. Зокрема, у інших учасників правочину може виникнути обов'язок виключити зі свого податкового обліку всі дані, що внесені до такого обліку за результатами вчинення нікчемних правочинів.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 етапі 228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Незважаючи на набрання чинності Податковим кодексом України (далі ПК України) не втратив чинність Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. Ж509-ХІІ (далі Закон № 509-ХІІ).

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 ЦК України чи статей 207 та 208 ГК України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Нормативну природу визначення первинних документів нам дає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі Закон № 996-ХІУ).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2.).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Різниця між господарською операцією, що є результатом фактичних дій платників податків, що полягають, у постачанні товарів/послуг, оплаті за них тощо, та правочином (господарським зобов'язанням), що є правовою підставою для вчинення господарської операції очевидна. Безсумнівно ці поняття мають різний правовий зміст.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 21.05.2014 № 67426552208, № 67626552208 та № 67526552208.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Арте - Трейд ФДС" повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Арте - Трейд ФДС" решту суми судового збору у розмірі 4 383,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три грн. 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова