Постанова

від 10.07.2014 по справі 810/3512/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2014 року 810/3512/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові вентилятори" доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові вентилятори" (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач),- про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.06.2014 № 0006092204 та від 18.06.2014 № 0006112204,(надалі - оскаржувані рішення). Обґрунтовуючи позовні вимоги представники позивача пояснив, що відповідач приймаючи висновки щодо безтоварності господарських операцій, проведених позивачем, діяв неправомірно, правом встановлювати нікчемності господарських правовідносин податковий орган не наділений. У зв'язку із наведеним представник позивач просив суд задовольнити вказаний адміністративний позов та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтовував тим, що правовідносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Фірма «Ліол», ПП «Еліт», ТДВ «Гулівер», ТОВ «Альта Логістик» мали без реальний характер, оскільки господарські операції не підтверджені належними бухгалтерськими та первинними документами, які не були надані податковому органу в момент перевірки та складання відповідного Акту. В основу спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом покладено дані акта перевірки про заниження позивачем податку на прибуток

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

У лютому 2014 року податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено Акт перевірки від 19.02.2014 № 128/10-06-22-04/36432558 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промислові вентилятори»(код ЄДРПОУ 36432558) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Еліт», (код ЄДРПОУ 24953992), ПП «Енерго-комплекс» (код ЄДРПОУ 31033654), ТОВ «Фірма Ліол» (код ЄДРПОУ 33493115), ТОА «Альта Логістик» код ЄДРПОУ 35077517) за період з 01.02.2011 по 31.03.2012» (надалі - Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено наступні порушення вчинені позивачем, а саме:

1) п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, н.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України від .1 2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточних звітних періодів на загальну суму 404 382,00 грн., що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками річних звітних періодів на загальну суму 404 382,00 грн.. в т.ч.: за лютий 2011р. - 27727.00 грн., за березень 2011р. - 21646.00 грн., за квітень 2011р. - 30743,00 грн.. за липень 2011р. - 84729,00 грн.. за вересень 2011р. - 70227,00 грн., за жовтень 2011р. - 45916,00 гри., за листопад 2011р. - 39597.00 грн., за грудень 2011р. - 76640,00 гри., за січень 2012р. - 7157,00 грн.;

2) п. 138.2. п, 138.4. п.138.6. п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 12.12.2010p., №2755-VI (із змінами та доповненнями), ТОВ «Промислові вентилятори» занижено податок на прибуток на загальну суму - 495 576,00 грн., в т.ч.: 1 квартал 2011р. - 61717,00 грн., за 2 квартал (півріччя) 2011р. - 35355.00 грн., за 2-3 квартали 2011р. - 178200,00 грн., за 2011р. - 212789,00 грн., за 1 фіал 2012р. - 7515,00 грн.

3) п.п.1.2 п.1, п.п.2.2, п.п.2.13, п.п.2.14, п.п.2.15, п.п.2.16 п.2 та п.п.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №14704 (із змінами та доповненнями);

4) ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного Кодексу України, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, договори укладені між ТОВ «Промислові вентилятори» та: ПП «Еліт» на загальну к» - 508375,00 грн. (в т.ч.: ПДВ - 84729,17 грн.), ПП «Енерго-комплекс» на загальну суму - 1437224,00 в т.ч.: ПДВ - 239537,31 грн.), ТОВ «Фірма «Ліол» на загальну суму - 166362,6 грн. (в т.ч.: ПДВ - CY. грн.), ТОВ «Альта Логістик» на загальну суму - 314335,00 грн. (в т.ч.: ПДВ - 52389,17 грн.).

Як слідує з матеріалів справи та Акту перевірки, такого висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що позивачем не було підтверджено первинними бухгалтерськими документами, оформленими належним чином, взаємовідносини із контрагентами.

На підставі Акту перевірки від 19.02.2014 № 128/10-06-22-04/36432558 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.03.2014 № 0002742204 (форма Р), щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму - 743366 в т.ч. 495576 грн. за основним платежем та 247790 грн. за штрафними санкціями, від 13.03.2014 № 0002722204 (форма Р), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму - 606576 грн., в т.ч. 404382 грн. за основним платежем та 202194 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин з приводу визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин з приводу визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи слідує, що позивачем при перевірці первинні документи не були надані податковому органу, заперечень не було надано та дії податкового органу не оскаржувались. Таким чином, суд не має підстав вважати дії податкового органу такими, що не відповідають закону. Разом з цим, суд не може врахувати надані позивачем документи до матеріалів справи, яка розглядається, оскільки при перевірці таких не було надано, тому правомірність складеного Акту відповідає нормам чинного законодавства.

Як слідує із матеріалів справи, представником позивача на підтвердження реальності здійснених операцій з контрагентами було подано документи, які супроводжували укладення Договору та погодження умов цього договору, однак - не подано документи щодо реального виконання цього договору зобов'язаними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, господарська операція між позивачем та контрагентами не має реальний характер, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.