Ухвала

від 13.10.2015 по справі 810/3512/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/65034/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014

у справі № 810/3512/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові вентилятори»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові вентилятори» звернулось до суду, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.06.2014 № 0006092204 та № 0006112204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, як таке, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промислові вентилятори» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Еліт», ПП «Енерго-комплекс», ТОВ «Фірма Ліол», ТОВ «Альта Логістик» за період з 01.02.2011 по 31.03.2012, складено акт № 128/10-06-22-04/36432558 від 19.02.2014, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. п. 138.2 , 138.4 , 138.6 , 138.8 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ; пп. 1.2 п. 1, пп. 2.2, пп. 2.13, пп. 2.14, пп. 2.15, пп. 2.16 п. 2 та пп. 3.2 п. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 14704 (із змінами та доповненнями); ч. 1 ст. 203 , ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України , договори укладені між ТОВ «Промислові вентилятори» та контрагентами: ПП «Еліт», ПП «Енерго-комплекс», ТОВ «Фірма «Ліол», ТОВ «Альта Логістик» мають ознаки нікчемності.

13.03.2014 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002742204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 743 366 грн., в т.ч.: 495 576 грн. основного платежу та 247 790 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002722204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 606 576 грн., в т.ч.: 404 382 грн. основного платежу та 202 194 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень 18.06.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення:

- № 0006092204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 499 335 грн., в т.ч.: 495 576 грн. основного платежу та 3 759 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0006112204 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 566 518 грн., в т.ч.: 404 382 грн. основного платежу та 162 136 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що в межах господарської діяльності 01.02.2011 позивач уклав з TOB «Фірма «Ліол» договір поставки № ПВ 0005, за яким останнє зобов'язалось передати у власність позивачу асинхронні електродвигуни АИР: трифазні електродвигуни змінного типу серії АИР; промислові та побутові вентилятори та інше вентиляційне обладнання, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

01.02.2011 позивач уклав з TOB «Фірма «Ліол» договір про надання послуг № ПВ 0004 за яким 14.02.2011 та 28.02.2011 товариство надавало позивачу послуги з балансування промислових вентиляторів, встановлення електродвигунів, ґрунтування вентиляторів.

01.03.2011 між позивачем та TOB «Альта Логістик» було укладено договір про надання послуг № ПВ 0012, за яким товариство надавало послуги по встановленню електродвигунів до вентиляторів, балансуванню і ґрунтуванню промислових вентиляторів, фарбування промислових вентиляторів полімерним покриттям, зборку промислових вентиляторів.

01.09.2011 позивач уклав із ПП «Енерго-Комплекс» договір купівлі-продажу № ПВ 0046, за яким позивач придбав наступні види товарів: вентилятори, вентиляційні системи, електродвигуни, а також інше вентиляційне обладнання, необхідне для господарської діяльності позивача.

01.09.2011 позивач уклав із ПП «Енерго-Комплекс» договір про надання послуг № ПВ0047, відповідно до умов договору замовник (позивач) доручає, а виконавець («Енерго-Комплекс») приймає на себе зобов'язання по наданню послуг.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами позивачем до суду надано: податкові та видаткові накладні, банківські виписки про рух коштів, акти надання послуг, довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Товари, придбані позивачем за договорами з контрагентами, були використані позивачем у своїй господарській діяльності шляхом реалізації кінцевим споживачам, що підтверджено матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до матеріалів справи документи не можуть бути враховані з огляду на неподання первинної документації до перевірки податкового органу, крім того, відсутність первинної документації під час перевірки свідчить про правомірність викладених в акті перевірки висновків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що первинні документи мали бути враховані як податковим органом під час проведення позапланової перевірки так і судом першої інстанції, з огляду на подання документів в строки проведення перевірки, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, враховуючи наявність належної первинної документації, яка складена в підтвердження реальності господарських операцій.

Суд касаційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 . ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 . ст. 198 Податкового кодексу України ).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України ).

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Матеріалами справи в повній мірі підтверджено право позивача на податковий кредит та формування валових витрат, первинна документація, що надана платником податків відображає реальність господарських операцій, які стали підставою для формування податкового обліку платника податків, у зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом безпідставно.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний