Постанова

від 24.07.2014 по справі 904/10196/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2014 року Справа № 904/10196/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Тищик І.В., Білецької Л.М.

при секретарі судового засідання: Малик С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: у судове засідання не з'явився

від відповідача: Зеленяк Є.С., представник за довіреністю б/н від 27.05.2014 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Металпром» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2014 р. по справі № 904/10196/13 (суддя Рудь І.А.)

за позовом: Приватного підприємства «Сармат», смт. Широке, Широківського району, Дніпропетровської області

до Приватного підприємства «Металпром», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення 414533,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2014 р. по справі № 904/10196/14 позовні вимоги Приватного підприємства «Сармат» задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 299960,40 грн. основного боргу, 8410,32 грн. 3% річних, 31107,57 грн. пені та 8789,57 грн. витрат по сплаті судового збору, а в решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язання перед позивачем з оплати виконаних підрядних робіт, що є порушенням умов укладеного із позивачем договору та є підставою для примусового стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 299960,40 грн., 3 % річних у розмірі 8410,32 грн. та 31107,57 грн. пені.

Непогоджуючись з даним рішенням відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2014 р. по справі № 904/10196/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована прийняттям рішення з неповним та необ'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи в їх сукупності, а також порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт звертає увагу колегії суддів на той факт, що судом першої інстанції не було з'ясовано питання стосовно відповідності розрахунків між позивачем та відповідачем, шляхом зобов'язання сторін в проведенні відповідної звірки, а саме складання акту взаємних розрахунків у відповідності до укладеного договору № 25/03 від 25.03.2013 р.

Також, апелянт вказує на той факт, що судом розглянуто справу за відсутності представника відповідача, що на думку скаржника є порушенням п. 3) ч. 1 ст. 65 ГПК України.

Крім того, апелянт посилається на ненадання судом можливості ознайомитися відповідачу з матеріалами справи, що призвело до унеможливлення підготовки та реалізації процесуального права для написання та надання до суду відповідного письмового заперечення і спростуванням деяких обставин у справі, а саме:

1) безпідставного часткового стягнення пені понад строк позовної давності, що встановлюється чинним ГК України;

2) позбавлення можливості в отриманні копії уточненої позовної заяви, що була надана представником позивача;

3) здійснити перевірку розрахунку 3 % річних;

4) здійснити перевірку відповідності облікових ставок НБУ, що діяли у період нарахування пені

На думку скаржника, всі вищевказані обставини свідчать про порушення місцевим господарським основних принципів судочинства, а саме: принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін.

29.05.2014 р. представник скаржника звернувся через канцелярію Дніпропетровського апеляційного господарського суду з заявою про розстрочку виконання судового рішення, мотивуючи її подання скрутним фінансовим становищем, що ускладнює добровільне виконання рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 р. апеляційна скарга прийнята до розгляду у судовому засіданні на 12:40 год. 29.05.2014 р. у складі колегії суддів: головуючої судді Верхогляд Т.А., суддів: Тищик І.В., Паруснікова Ю.Б.

Розпорядженням секретаря судової палати Коваль Л.А. від 29.05.2014 р. № 284 у зв'язку з виходом на роботу судді Білецької Л.М. - члена постійно діючої колегії суддів, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 р. розгляд апеляційної скарги відкладено до 11:30 год. 05.06.2014 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Коваль Л.А. від 05.06.2014 р. № 332 у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Білецької Л.М. - члена постійно діючої колегії суддів, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів: Паруснікова Ю.Б., Тищик І.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 р. розгляд апеляційної скарги відкладено до 12:20 год. 03.07.2014 р.

Розпорядженням керівника апарату суду Нурулаєвої Г.Ю. від 03.07.2014 р. № 15/14 у зв'язку з перебуванням на лікарняному головуючої судді Верхогляд Т.А., відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/10196/13 за результатами якого, головуючим суддею (доповідачем) призначено Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою від 03.07.2014 р. справу № 904/10196/13 прийнято до свого провадження колегією суддів, у складі: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів: Тищик І.В., Білецької Л.М., а розгляд справи призначено на 10:45 год. 24.07.2014 р.

У судовому засіданні 24.07.2014 р. представник відповідача (скаржник) вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та наполягав на скасуванні рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2014 р. по справі 904/10196/13.

Представник позивача надав заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник позивача з об'єктивних підстав не має можливості бути присутнім в судовому засіданні (а. с. 203).

Згідно ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

Згідно п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів відхиляє заяву позивача, оскільки учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

На думку колегії суддів неявка у судове засідання представника позивача не є перешкодою у розгляді справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

24.07.2014 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У відповідність ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 25.03.2013 р. між Приватним підприємством «Металпром» (замовник) та Приватним підприємством «Сармат» (підрядник) укладено договір № 25/03 на виконання робіт (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору обсяг, характер і вартість робіт визначається сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до умов п. 1 Специфікації № 1 (а. с. 27) підрядник зобов'язався завантажити та вивезти ґрунт у кількості 60000 м 3 (2400 ходок самоскидами) на об'єкті за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 60, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності до договору.

Ціна робіт становить: 500 грн. з ПДВ одна ходка самоскида - вивезення ґрунту до місця складування; 4 грн. з ПДВ за 1 м 3 ґрунту в твердому тілі (нерозроблений ґрунт) - навантаження ґрунту, обсяг якого вимірюється геодезичною зйомкою (п. 2 Специфікації).

Транспортування техніки до місця виконання робіт або об'єкту здійснюється за рахунок замовника. Сума перебазування самоскидів - 12400,00 грн. з ПДВ, сума перебазування екскаватора - 2500,00 грн. з ПДВ, згідно виставлених рахунків одноразово. Оплата здійснюється протягом 2-х днів з моменту виставлення рахунку (п. 3 Специфікації).

Підрядник зобов'язується виконати роботи, що складають предмет даного договору до 26.04.2013 р. (п. 4 Специфікації).

За умовами п. 4.1. договору розрахунок за виконані роботи здійснюються протягом 5 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до моменту виконання сторонами всіх своїх зобов'язань (п. 7.1 Договору).

На виконання умов договору позивачем у період з квітня по червень 2013 року надані, а відповідачем прийняті обумовлені умовами договору послуги, про що сторонами складені та підписані наступні акти надання послуг:

- акт № 210 від 24.04.13р. на суму 33200,00 грн.;

- акт № 218 від 25.04.13р. на суму 55000,00 грн.;

- акт № 220 від 29.04.13р. на суму 201500,00 грн.;

- акт № 227 від 30.04.13р. на суму 94500,00 грн.;

- акт № 269 від 30.04.13р. на суму 12555,20 грн.;

- акт № 267 від 14.05.13р. на суму 46000,00 грн.;

- акт № 270 від 16.05.13р. на суму 27500,00 грн.;

- акт № 288 від 28.05.13р. на суму 12552,40 грн.;

- акт № 380 від 30.06.13р. на суму 352,80 грн. (а.с. 29, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 53).

та позивачем виставлені до сплати відповідачу відповідні рахунки (а. с. 30, 33, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 54).

Позивач неодноразово зменшував суму позову та остаточно, згідно заяви від 12.03.2014 р. просив стягнути з відповідача 299960,40 грн. основного боргу, 33453,52 грн. пені та 8410,70 грн. 3% річних (а. с. 91-92).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг виконав частково на суму 183200,22 грн., у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 299960,40 грн., що і є причиною виникнення даного спору.

На час розгляду справи, відповідач доказів повернення позивачу суми боргу, у тому числі штрафних санкцій, суду не надав.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У відповідність ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно неналежного виконання відповідачем визначених договором майново-господарських зобов'язань перед позивачем з оплати виконаних підрядних робіт, що є порушенням умов укладеного із позивачем договору та вищевказаних приписів діючого законодавства, тому позовні вимоги про примусове стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 299 960,40 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

За умовами п. 5.2. договору за порушення строків перерахування коштів, згідно п. 4.1. договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,05 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до уточненого розрахунку (а. с. 92), розмір нарахованої позивачем до сплати відповідачем пені з 30.04.13р. по 18.12.13р. за кожним актом окремо, складає 33453,52 грн.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивачем суми пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про її часткове задоволення у сумі 31107,57 грн. за період з 30.04.2013 р. по 18.12.2013 р. за кожним актом окремо, з огляду на невірне визначення позивачем розміру подвійної облікової ставки НБУ (що діяли в період нарахування) та перевищенням періоду нарахування у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, за кожним актом окремо

Згідно положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень ст. 625 ЦК України на суму основного боргу позивач нарахував 8410,70 грн. 3 % річних за період з 30.04.13р. по 18.12.13р. по кожному акту окремо (а. с. 92).

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання та у зв'язку з допущеною позивачем арифметичною помилкою при нарахуванні 3% річних, місцевим господарським судом правомірно задоволено частково позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період прострочення виконання грошових зобов'язань з 30.04.13р. по 18.12.13р. у сумі 8410,32 грн. по кожній видатковій накладній окремо.

Доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції взагалі не було з'ясовано питання стосовно відповідності розрахунків між позивачем та відповідачем, шляхом зобов'язання сторін в проведенні відповідної звірки, а саме складання акту взаємних розрахунків у відповідності до укладеного договору

№ 25/03 від 25.03.2013 р., колегією суддів відхиляються, оскільки в матеріалах справи міститься двосторонній Акт звіряння взаємних розрахунків, який підписаний між ПП «Сармат» та ПП «Металпром» (а. с. 69).

Колегією суддів відхиляються твердження скаржника щодо неправомірності розгляду судом справи за відсутності представника відповідача, оскільки відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень (а. с. 58, 76, 86) та безпосередня участь представника відповідача у судовому засіданні 20.02.2014 р., що відображено у протоколі судового засідання (а. с. 84).

У відповідності до абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно п. 3.9.2. вищезазначеної Постанови пленуму ВГСУ, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також обмеження передбачені ст. 69 ГПК України щодо вирішенні спору господарським судом (з урахуванням ухвали господарського суду від 31.01.14р. про продовження строку розгляду спору до 13.03.2014 р.), колегія суддів вважає правомірним розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника на ненадання судом можливості ознайомитися відповідачу з матеріалами справи, що призвело до унеможливлення підготовки та реалізації процесуального права для написання та надання до суду відповідного письмового заперечення і спростуванням деяких обставин у справі, оскільки відповідач не був позбавлений права ознайомитися з матеріалами справи, на підставі поданого ним клопотання, у будь-який день протягом робочого часу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази ненадання судом матеріалів справи для ознайомлення відповідачу (скарга на дії судді, помічника судді).

З урахуванням вищезазначеного доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин у справі, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

Окрім того, колегія суддів вважає такою, що не підлягає задоволенню заява апелянта про розстрочку виконання судового рішення на підставі скрутного фінансового становища боржника (ПП «Металпром»), що ускладнює добровільне виконання рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.8. Постанови пленуму ВГСУ від 17.10.2012 р. № 9 питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 121 ГПК, вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до прийняття постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання відповідної постанови має міститися в її резолютивній частині.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 29.05.2014 р. через канцелярію апеляційного господарського суду звернувся із заявою про розстрочку виконання рішення суду від 12.03.2014 р., рівними частинами до 30.05.2015 р., посилаючись на скрутне фінансове становище, дебіторську заборгованість перед ним з боку інших підприємств та заборгованістю з заробітної плати перед власними працівниками.

Частиною 1 ст.121 ГПК України встановлено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим у строк, або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Також слід зауважити, що передбачені ст.121 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання розстрочки, є оціночними.

Колегією суддів встановлено, що наведені боржником обставини в обґрунтування заяви не засвідчують неможливості виконання рішення місцевого господарського суду в даній справі і не є винятковими в розумінні ст.121 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що виконання судового рішення зі справи негативно впливає на фінансовий стан боржника.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, вимоги скаржника викладені в заяві про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2014 р. до 30.05.2015 р. колегією суддів відхиляються з огляду на те, що надання такої довготривалої розстрочки, з урахуванням інфляційних процесів, які відбуваються в економіці держави може негативно вплинути на майнові права та інтереси позивача по справі.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом вірно розраховано судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача, з огляду на наступне.

Згідно абзацу другого п. 4.7. Постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Таким чином суд першої інстанції правомірно поклав на відповідача суму судового збору в частині зменшення суми позову, яку сплачено відповідачем після пред'явлення позову.

В іншій частині сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1501,74 грн. (10291,31 грн. - 8789,57 грн.) правомірно покладений судом на позивача, оскільки відповідачем 24.12.2013 р. сплачено частину суми боргу у розмірі 55000,00 грн. (а. с. 174) до пред'явлення позову, що свідчить про те, що спір в цій частині виник в результаті неправомірних дій позивача.

Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги, відповідач (апелянт) оскаржує рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, а судовий збір за подання апеляційної скарги, сплачено ним у розмірі меншому ніж визначено п. п. 4) п. 2 Закону України «Про судовий збір» (50 відсотків ставки виходячи з оспорюваної суми).

Згідно п. 2.23. Постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може зокрема стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої-четвертої статті 49 ГПК.

Таким чином, розмір недоплаченої суми судового збору становить 395,18 грн. (3394,78 грн. - 2999,60 грн.), яку слід стягнути з апелянта на користь Державного бюджету України.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Металпром» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2014 р. у справі № 904/10196/13 без змін.

Стягнути з Приватного підприємства «Металпром» (50007, Дніпропетровська область, Дзержинський район, м. Кривий Ріг, вул. Якіра, буд. 3-А) в доход Державного бюджету України 395,18 грн. судового збору.

Видачу судового наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Відмовити Приватному підприємству «Металпром» у задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення у справі № 904/10196/13.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 29.07.2014 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді І.В. Тищик

Л.М. Білецька