Постанова

від 21.08.2014 по справі 904/10196/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 904/10196/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Палія В.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Металпром" напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 у справігосподарського суду Дніпропетровської області № 904/10196/13 за позовомПриватного підприємства "Сармат" доПриватного підприємства "Металпром" простягнення 414 533,90 грн представники сторін - не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

26.12.2013р. Приватне підприємство "Сармат" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Металпром" заборгованості за договором про виконання робіт №25/03 від 25.03.2013р. у розмірі 341 824,62 грн, з яких: 299 960,40 грн - сума основного боргу, 33 453,52 грн - пеня, 8 410,70 грн - 3% річних.

12.03.2014р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Рудь І.А.), залишеним без змін 24.07.2014р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Парусніков Ю.Б., Тищик І.В., Білецька Л.М.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Металпром" на користь Приватного підприємства "Сармат" 299 960,40 грн основного боргу, 8 410,32 грн 3% річних, 31 107,57 грн пені, мотивуючи законністю та обґрунтованістю його вимог.

У касаційній скарзі Приватне підприємство "Металпром" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, тому просили скасувати судові рішення, а справу направити для нового розгляду.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 25.03.2013р. між Приватним підприємством "Металпром" (замовник) та Приватним підприємством "Сармат" (підрядник) укладено договір № 25/03 про виконання робіт, за умовами якого обсяг, характер і вартість робіт визначається сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору). Відповідно до умов п. 1 Специфікації № 1 підрядник зобов'язався завантажити та вивезти ґрунт у кількості 60000 м 3 (2400 ходок самоскидами) на об'єкті за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 60, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності до договору. Підрядник зобов'язується виконати роботи, що складають предмет договору до 26.04.2013 р. (п. 4 Специфікації). За умовами п. 4.1. договору розрахунок за виконані роботи здійснюються протягом 5 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

На виконання умов зазначеного договору підрядником у період з квітня по червень 2013р. надані, а відповідачем прийняті без будь-яких зауважень обумовлені умовами договору послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг та не спростовувалось відповідачем. Проте, останній свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг виконав частково на суму 183 200,22 грн, від погашення заборгованість ухиляється, що стало підставою для заявлення відповідного позову.

Задовольняючи частково позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили з того, що за приписами ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містить і ст. 526 ЦК України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Установивши порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, що підтверджено належними доказами, наявними у матеріалах справи, попередні судові інстанції мотивовано задоволили позовні вимог у відповідній частині.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки обох судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Металпром" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2014р. у справі господарського суду Дніпропетровської області № 904/10196/13 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяВ.В. Палій