Постанова

від 22.07.2014 по справі 16/42-533

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа № 16/42-533

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Марко Р.І.

при секретарі судового засідання Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача ( скаржник) - Дядик Я.Б. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Січ", № 29, від 26.06.2014 року

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 24.04.2014 року (головуючий суддя Хома С.О.)

у справі № 16/42-533

за позовом Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" , м. Київ-33

до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Січ" с. Базар, Тернопільська область

про стягнення заборгованості в сумі 113 825, 55 грн., в тому числі 87 558, 12 грн. боргу, 26 267, 43 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.04.2014 року у справі № 16/42-533 у задоволені заяви Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" та Приватного агропромислового підприємства "Січ" про затвердження мирової угоди від 07.03.2014 року - відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що передбачена умовами мирової угоди від 07.03.2014 року відмова стягувача від частини штрафу у розмірі 21 267,43 грн., стягнутого рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.03.2005 року, не відповідає ст. ст. 78, 115 ГПК України, ст. 124 Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки спірна мирова угода за своєю суттю та змістом являє собою відмову стягувача від примусового виконання рішення суду, що передбачено п.1 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, господарський суд не вправі затверджувати мирову угоду, умови якої виконано сторонами ще до моменту затвердження такої угоди.

В апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу господарського суду від 24.04.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" та Приватного агропромислового підприємства "Січ" про затвердження мирової угоди від 07.03.2014 року у справі №16/42-533, посилаючись на те що, висновки суду першої інстанції не відповідають нормам Закону України «Про виконавче провадження» та ГПК України.

У відзиві позивач підтримав апеляційну скаргу, просив її задоволити, ухвалу суду першої інстанції від 24.04.2014 року - скасувати.

В апеляційній інстанції позивач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. Апеляційний господарський суд, враховуючи процесуальні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача за наявними у справі доказами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, та відзиві на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.03.2005 року позов Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" задоволено. З Приватного агропромислового підприємства "Січ" на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" стягнено заборгованість в сумі 113 825, 55 грн., в тому числі 87 558, 12 грн. боргу, 26 267, 43 грн. штрафу, 1 256,26 сплачених судових витрат.

28.03.2005 року видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду від 14.03.2005 року.

08.04.2014 року від Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" та Приватного агропромислового підприємства "Січ" надійшла заява про затвердження мирової угоди від 07.03.2014 року про закінчення виконавчого провадження №7246860 з примусового виконання наказу у справі №16/42-533, виданого 28.03.2005 року.

У відповідності до ч.4 ст.121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Згідно п.7.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанови господарських судів України» судом може бути затверджено мирову угоду на підставі ст. 121 ГПК України лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження примусового виконання судового рішення згідно Закону України «Про виконавче провадження». Якщо виконавче провадження стосовно судового рішення відкрито, сторони відповідно до ч.3.ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження з виконання наказу № 16/42-533, виданого 28.03.2005 року, було відкрито Постановою про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2008 року (а.с. 14). Таким чином, сторони мали право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з умов мирової угоди (п. 1) станом на дату укладення цієї угоди (07 березня 2014 року) Боржником сплачено на користь Стягувача борг у розмірі 87 558,12 грн. та 1 256,26 грн. в повернення судових витрат по справі відповідно до рішення та наказу суду.

З п.2 мирової угоди вбачається, що боржник зобов'язується до 20 березня 2014 року включно перерахувати на розрахунковий рахунок стягувача частину штрафу у розмірі 5000, 0 грн.

Однак, як вбачається із довідки Відділу Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції № 4208/02-35 від 23.04.2014 року 5 000,00 грн. штрафу вже було сплачено Приватним агропромисловим підприємством "Січ" на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України". Крім того, як вбачається з матеріалів справи, строк сплати штрафу визначено сторонам - до 20 березня 2014 року, а заява про затвердження мирової угоди подана сторонам до господарського суду - 08 квітня 2014 року (згідно канцелярського штампу), тобто після спливу визначеного сторонами строку. Тобто в силу обставин справи, такий пункт мирової угоди не може бути виконано у зв'язку зі спливом строку, погодженого для його виконання.

Відповідно до п.3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами.

З п.3 мирової угоди передбачено, що стягувач відмовляється від стягнення визначеної рішенням суду частини штрафу у розмірі 21267,43 грн.

Відповідно до положень Закону України «Про насіння і садивний матеріал» та Постанови Кабінету міністрів України «Про деякі питання державного резервного насіннєвого фонду» №977 від 27.06.2003 року (із змінами та доповненнями)та розпорядження Кабінету міністрів України №300-р від 12.05.2014 року ДП ДАК Хліб України «Державний резервний насіннєвий фонд України реорганізовано на державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" з віднесенням до сфери управління Міністерства аграрної політики України. Формування державного резервного насіннєвого фонду здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету.

Отже, відмова Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" від стягнення частини штрафу у розмірі 21 267,43 грн зачіпає інтереси держави щодо не поступлення коштів до державного бюджету України.

Законом України "Про виконавче провадження" передбачено можливість закінчення виконавчого провадження у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду (пункт 1 частини першої статті 49).

Оскільки ГПК не передбачено спеціального порядку подання та розгляду відповідної заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення суду, то пов'язані з цим питання мають вирішуватися за правилами, встановленими частинами другою і третьою статті 121-2 ГПК для скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби. Господарський суд може не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо така дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. За результатами розгляду відмови від примусового виконання господарський суд відповідно до статті 86 ГПК виносить ухвалу (п. 13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанови господарських судів України»).

На підставі наведеного, з врахуванням зазначених норм законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні спільної заяви Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" та Приватного агропромислового підприємства "Січ" про затвердження мирової угоди від 07.03.2014 року .

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 24.04.2014 року у справі № 16/42-533 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Січ", № 29, від 26.06.2014 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 28.07.2014 року.

Головуючий суддя Т. Б. Бонк

Суддя С.М. Бойко

Суддя Р. І. Марко