Ухвала

від 29.07.2014 по справі 2а-13492/12/2670 (27/260)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 року м. Київ К/800/32346/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради в особі ліквідаційної комісії, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр», про визнання нечинним наказів та свідоцтва про право власності,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради в особі ліквідаційної комісії, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр», про визнання нечинним наказів та свідоцтва про право власності в якому просив:

- визнати нечинними наказ Фонду приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва від 29.06.1998 року № 11 «Про приватизацію нежилих приміщень»;

- визнати нечинними наказ Головного управління майном Київської міської державної адміністрації від 14.12.1998 року № 573-В «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна»;

- визнати нечинним наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 26.08.2005 року № 1223-В «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна»;

- визнати нечинним свідоцтво про право власності від 14.12.1998 року на нежиле приміщення площею 62,9 м 2 у будинку АДРЕСА_1;

- визнати нечинним свідоцтво про право власності від 26.08.2005 року, видане ТОВ «Київське» на нежилі приміщення з АДРЕСА_1.

Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2013 року позовну заяву ОСОБА_2 до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради в особі ліквідаційної комісії, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр», про визнання нечинним наказів та свідоцтва про право власності було залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2013 року - без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

09.07.2013 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до Вищого адміністративного суду України було подано зміни до касаційної скарги, в яких він просив скасувати ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року та постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське» подано заперечення, а касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що ухвалою Верховного Суду України від 26.04.2010 року відкрито касаційне провадження в цивільній справі № 2а-156/09 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління комунальної власності м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське», Шевченківської та Печерської районних рад м. Києва, Управління з питань майна, приватизації комунального майна Печерського району м. Києва, Шевченківської районної ради м. Києва, Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Головного управління архітектури та містобудування Київської міської державної адміністрації, комунального підприємства по утриманню житлово-комунального господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» про визнання договорів оренди, купівлі-продажу, акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, свідоцтв про право власності на нежитлове приміщення - недійсними, про визнання незаконним та скасування розпорядження, наказів та рішення в частині, про відновлення порушеного права та визнання права спільної власності на нежитлове приміщення, зобов'язання звільнити приміщення та відновити становище, що існувало до порушеного права.

Ухвалою Верховного Суду України від 26.07.2010 року прийнято заяви про приєднання ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24.12.2009 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 18.08.2010 року касаційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєднався, зокрема, ОСОБА_2 було задоволено частково, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24.12.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Як вбачається зі змісту ухвали Верховного Суду України від 18.08.2010 року, предметом оскарження були, в тому числі, наказ Фонду приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва від 29.06.1998 року № 11 «Про приватизацію нежилих приміщень», наказ Головного управління майном Київської міської державної адміністрації від 14.12.1998 року № 573-В «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна», свідоцтво про право власності від 14.12.1998 року на нежиле приміщення площею 62,9 м 2 у будинку АДРЕСА_1, наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 26.08.2005 року № 1223-В «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна», свідоцтво про право власності від 26.08.2005 року, видане ТОВ «київське» на нежилі приміщення з АДРЕСА_1, які також є предметом оскарження по даній справі.

Вищенаведене свідчить про те, що про існування оскаржуваних рішень та свідоцтв ОСОБА_2 було відомо ще у липні-серпні 2010 року.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи, що про існування оскаржуваних рішень та свідоцтв ОСОБА_2 було відомо ще у липні-серпні 2010 року, а з даним позовом до суду по їх скасування він звернувся у жовтні 2012 року, тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку, не довівши поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, залишивши позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, у зв'язку із чим вимоги змін до касаційної скарги щодо закриття провадження у даній справі касаційним судом до уваги не приймаються.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради в особі ліквідаційної комісії, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр», про визнання нечинним наказів та свідоцтва про право власності - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз