Ухвала

від 28.07.2014 по справі 2а-16216/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2014 року м. Київ К/800/39860/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Ланченко Л.В.,

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013

у справі № 2а-16216/12/2670

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі у міста Києві Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 29.03.2012 № 0000141720 та № 0000151720. В задоволенні позовних вимог в частині скасування повідомлення-рішення від 29.03.2012 № 0000161720 відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець 04.09.2006 Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2 068 000 0000 012494) та з 06.09.2006 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВО1 №509464 та Довідка від 06.09.2006 №40576/ф/29-217 про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП наявні в матеріалах справи.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.07.2009 НОМЕР_5, позивач є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер НОМЕР_4).

За результатами проведеної податковим органом позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, складено акт від 16.03.2012 №10/1720-2325620939, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено чистого оподатковуваного доходу у 2011 році на загальну суму 1387530,24 грн., завищено суму валових витрат у розмір 1345775,80 грн.; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму валових витрат на 41754,44 грн., а саме: до складу валових витрат віднесені видатки на бензин, що придбаний для особистого користування на загальну суму 13762,44 грн., та витрати на відрядження на загальну суму 27992,00 грн., які не віднесені до підприємницької діяльності позивача;

- пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV (зі змінами та доповненням), внаслідок здійснення підприємцем виплати доходу фізичній особі ОСОБА_3 у розмірі 4000,00 грн. без попереднього нарахування та сплати податку до бюджету у розмірі 600,00 грн.;

- пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), абз. «б» п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми позитивного значення (рядок 18.1) з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджет у 2011 році в розмірі 61837,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 29.03.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000141720, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 262 825,46 грн., в т.ч. 233 621,76 грн. - основний платіж, 29 203,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000151720, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76 896,00 грн., в т.ч. 61 837,00 грн. - основний платіж, 15 059,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000161720, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 1 037,50 грн., в т.ч. 600,00 грн. - основний платіж, 150,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. При цьому, судами виявлене порушення, допущене податковим органом при оформлені даного податкового повідомлення-рішення, а саме - невірно зазначено загальну суму нарахованого ДПІ грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників (1037, 50 грн. замість 750, 00 грн.).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2012 № 0000141720 та № 0000151720, враховуючи наступне.

Відповідно до даних акту перевірки від 16.03.2012 №10/1720-2325620939 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 568142 станом на 22.09.2011 до видів діяльності позивача за КВЕД, зокрема, відноситься: 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Протягом перевіряємого періоду, а саме: з 01.07.2010 по 31.12.2011, - позивач перебував на загальній системі оподаткування та здійснював названий вище вид господарської діяльності - оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією.

З матеріалів справи вбачається, що протягом липня-серпня 2011 року між позивачем (покупець) та ПП «Золото ланів» (продавець) було укладено ряд договорів поставки сільськогосподарської продукції, за умовами яких, поставка товарів здійснювалася насипом на умовах СРТ: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, ТОВ «Агро-Транзит-Інвест».

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами, поставка і передача позивачем ПП «Золото ланів» замовлених товарів (рапс, ячмінь) в загальній кількості 404,948 тон на загальну суму 2254128,54 грн. (ПДВ - 114 536, 96 грн.) підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: довіреностями ПП «Золото ланів» на отримання товарно-матеріальних цінностей; накладними; податковими накладними; договором про надання послуг від 14.07.2011 № 1407; реєстром ТОВ «Агро-Транзит-Інвест» щодо кількості прийнятого від позивача товару (ріпак, ячмінь) та доданими до нього актами приймання сільськогосподарської продукції на зерновий склад; товарно-транспортними накладними; банківськими виписками.

Реалізований ПП «Золото ланів» товар попередньо придбавався позивачем у інших суб'єктів господарської діяльності-виробників сільськогосподарської продукції - ПП «Агро-Атлас» та Сільськогосподарського ТОВ «ДНІПРО», що підтверджуються: копіями договорів поставок, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей у зазначених постачальників, товарно-транспортними накладними за серпень 2011 року; видатковими накладними за липень-серпень 2011 року; податковими накладними за липень-серпень 2011.

Суми витрат і доходів за придбані та реалізовані товари були відображені позивачем в Книзі обліку доходів та витрат, що не заперечується відповідачем.

Також, встановлено, що на момент здійснення господарських операцій з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, контрагенти позивача - СТОВ «ДНІПРО», ПП «Агро-Атлас» (постачальники) і ПП «Золото ланів» (покупець) були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем були правомірно віднесені до валових витрат витрати, понесені у зв'язку з придбанням сільськогосподарської продукції (ріпак, ячмінь) у СТОВ «ДНІПРО» та ПП «Агро-Атлас» з метою його використання в господарській діяльності та отримання доходу (а саме: реалізації ПП «Золото ланів» та іншим суб'єктам господарської діяльності), що підтверджується належним чином складеними первинними і розрахунковими документами.

Крім того, згідно з абз.16 пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Так, в матеріалах справи наявні письмові пояснення позивача від 13.02.2013 щодо сум понесених витрат, наявності зв'язку їх із його господарською діяльністю, з документальним підтвердженням: посвідчення про відрядження з відмітками про відбуття, прибуття та вибуття до пунктів призначення, та відомостями про мету відряджень; реєстраційні документи на легковий автомобіль; подорожні листи службового легкового автомобіля позивача; акти приймання-передачі ПММ, видаткові накладні на відпуск ПММ (бензин), податкові накладні постачальників ПММ, розрахункові документи (фіскальні чеки) АЗС та постачальників ПММ; оригінали банківських виписок з відомостями про оплату вартості поставлених ПММ; первинні документи - договори поставки/купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, видаткові накладні на поставку сільськогосподарської продукції покупцям (ТОВ «Ділкорн», ТОВ Грейн Експо», СТОВ «Дніпро», ТОВ «Мораксель», ПП «Золото ланів», та ін.); банківські виписки, акти взаєморозрахунків сторін, що були укладені позивачем в результаті здійснених відряджень.

З урахуванням наведеного, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 29.03.2012 № 0000141720 та № 0000151720, якими позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) Л.В. Ланченко (підпис) Н.Г. Пилипчук