Постанова

від 30.07.2014 по справі 910/5147/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р. Справа№ 910/5147/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат, договір № 34/5/0014 про надання правової допомоги від 21.02.2014;

від відповідача: Поліщук С.М. - представник, дов. № 7 від 27.12.2013.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014

у справі № 910/5147/14 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик"

про стягнення 8 613,00 грн.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 склад колегії суддів змінено.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 23.06.2014 оголошено перерву до 30.07.2014.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/5147/14 позов задоволено повністю, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 8 613,00 грн. основного боргу, 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 1 300,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення мотивовано тим, що факт надання послуг перевезення вантажу підтверджується матеріалами справи; встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати наданих послуг суду не надано; вимога про стягнення витрат на оплату послуг адвоката є обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі 1 300,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/5147/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник стверджує про те, що до правовідносин сторін належить застосовувати не норми ст.316 ГК України, ст.929 ЦК України, а ст.ст.908-928 ЦК України, ст.ст.306-315 ГК України, оскільки позивач є безпосереднім перевізником.

Посилаючись на умови п.п.2.2.11, 3.2 укладеного між сторонами договору № ЕП-01979 від 22.08.2013, скаржник стверджує про те, що оскільки позивачем не надано акти, про складення яких зазначено у товарно-транспортних накладних від 31.12.2013 РЦ "Овочевий" - Севастополь (9 палет) та РЦ "Мартусовка" - Севастополь (16 палет), то у відповідача є право на затримку оплати до отримання актів і визначення ступеня вини перевізника та суми для відшкодування; також скаржник посилається на те, що не було надіслано документи відповідно до переліку, передбаченого п.п.2.2.11, 2.2.14, 3.2 договору та п.4 заявки і навіть ті документи, які надав позивач до суду, є неправильно оформленими, тобто їх оформлення суперечить вимогам договору та заявки, а неправильне оформлення документів, ненадання оригіналу договору, є однією із підстав для нездійснення оплати.

Скаржник заявляє, що суд першої інстанції, порушуючи приписи ст.ст.32-36 ГПК України, не витребував та не дослідив акти, про складення яких зазначено у товарно-транспортних накладних.

Відповідач до апеляційної скарги додав акт, про який було зазначено у товарно-транспортній накладній, стверджуючи про те, що цей акт було ним одержано із відповіддю Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" лише 13.05.2014, тому відповідач не мав змоги надати ці додаткові докази до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як стверджує скаржник, відповідно до акту, позивач порушив зобов'язання щодо термінів прибуття на розвантаження, що призвело до псування та прострочення ватажу, оскільки за умовами заявки позивач мав прибути на розвантаження у м. Севастополь 31.12.2013 о 10:00, а фактично прибув на розвантаження 02.01.2014 о 7:00.

Згідно із ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається із доданих до апеляційної скарги копій листів від 10.01.2014 № 65/1, від 05.03.2014 № 982/3, від 03.04.2014 № 1464/7, відповідачем неодноразово надсилались запити до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про наявність порушень при здійсненні спірних перевезень вантажів, на які зазначеним товариством надано відповідь листом від 13.05.2014 за № 3476, у якій вказано про запізнення автомобіля на розвантаження у м. Севастополь, псування вантажу, розмір попередньої та орієнтованої суми штрафних санкцій за порушення строку доставки вантажу та 4 326,97 грн. - вартість зіпсованого вантажу і додано акт, затверджений керуючим магазином.

Враховуючи викладене, заявник обґрунтував неможливість подання згаданого акта суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, тому згаданий акт приймається апеляційним господарським судом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що відповідно до умов заявки, протягом 4-х днів з моменту здійснення перевезення, а саме 03.01.2014, рекомендованим листом надіслав на адресу відповідача всі необхідні документи, а відповідач 19.02.2014 одержав такі документи; відповідач жодної відповіді про відсутність документів чи надання додаткових матеріалів, для здійснення оплати, не запросив та не звертався з вимогою надати додаткові документи для здійснення розрахунку; на думку позивача, відповідач не надав суду першої інстанції додаткові докази за відсутності будь-яких причин.

У письмовому запереченні на відзив позивача скаржник, зокрема, вказує на те, що позивач неналежним чином виконав свої обов'язки, не повернув документи, зіпсував вантаж, порушив термін доставки, завдав збитків відповідачу тощо, тому згідно із умовами договору (п. 2.2.11) та заявки (п. 4) відповідно має право притримати оплату до моменту погашення позивачем вартості зіпсованого вантажу, завданих збитків та штрафних санкцій.

До зазначеного письмового заперечення скаржником додано копії наступних документів: замовлення на подачу автотранспорту експедитору/перевізнику № 587 від 27.12.2013, наданого скаржнику Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" та заяви останнього від 25.06.2014 № 4572, адресованої відповідачу, про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Приймаючи до уваги ті обставини, що скаржник відповідно до ст. 101 ГПК України не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів, а саме: вищезазначених замовлення та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, при цьому вказана заява складена вже після прийняття оскаржуваного рішення, зазначені додаткові докази судом апеляційної інстанції не приймаються.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 8 613,00 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення та судового збору.

08.04.2014 позивачем подано до суду заяву про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, пов'язаних із розглядом справи № 910/5147/14 в розмірі 1 300,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.08.2013 між сторонами укладено договір № ЕП-01979 надання та організації послуг (далі - договір № 01979), згідно з п.1.1 якого в порядку та на умовах, зазначених цим договором, позивач, за договором перевізник, бере на себе зобов'язання перевозити наданий йому відповідачем, за договором експедитором/замовником, вантаж в міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій особі відповідача (або іншій особі) на його одержання та надати при цьому інші додатково передбачені цим договором, заявкою до нього, послуги, а відповідач зобов'язується, після прийняття наданих послуг, сплатити за них обумовлену плату.

Відповідно до п.п.1.3, 1.4 договору № 01979 ціна договору визначається, виходячи із вказаних у заявці розміру плати всіх наданих позивачем послуг по кожному окремому перевезенню, що узгоджується сторонами та сумарно становить загальну ціну договору; кожне окреме перевезення здійснюється на основі заявки, яка при погодженні сторонами є невід'ємною частиною договору; умови заявки мають пріоритетну силу щодо умов договору.

27.12.2013 сторонами погоджено разовий договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом № КИ-11795 до договору № 01979, згідно із якою перевезення вантажу: продуктів на палетах, здійснюється за маршрутом: Щасливе+Мартусівка (обл.Київська) - Севастополь (обл.АР Крим); дата завантаження: 2013-12-30 15:00; дата розвантаження: 2013-12 - 31 10:00; адреса розвантаження: Севастополь; вартість перевезення за вирахуванням витрат відповідача на страхування: 8 613,00 грн.; порядок і строки оплати: 8 613,00 грн. - 10 банківських днів після отримання оригіналів документів; марка та номер рухомого складу: DAF ВТ2608АТ, ВТ6428ХТ.

Згідно із чотирма товарно-транспортними накладними від 31.12.2013, автомобілем держ.в„– ВТ2608АХ причеп ВТ6428ХТ, автопідприємство: "Пан Логістик", було доставлено: замовник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" із пункту навантаження РЦ Мартусовка, с.Мартусовка до пункту розвантаження: Севастополь - вантаж: 16 палет; замовник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет", пункт розвантаження: Ялта, - 2 палети; замовник: не зазначений, пункт навантаження: РЦ Овочевий, пункт розвантаження: Севастополь - 9 палет; замовник не зазначений, пункт розвантаження: Ялта - 3 палети.

Згідно із копіями фіскального чеку № 7598 та опису вкладення у поштове відправлення 03.01.2013 позивачем надіслано відповідачу рахунок № 79 від 27.12.13 та документи, для здійснення оплати відповідно до умов договору. Як зазначено позивачем у заяві від 14.03.2014, документи були надіслані відповідачу в оригіналах (а.с.35).

Докази здійснення оплати відповідачем наданих послуг з перевезення у строк, передбачений умовою заявки № КИ-11795, у матеріалах справи № 910/5147/14 відсутні.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, матеріалами справи № 910/5147/14 підтверджено правомірність позовних вимог позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.02.2014 між позивачем та Адвокатським бюро "Рогачова" укладено договір № 34/5/004 про надання правової допомоги. Згідно із актом про витрати на послуги адвоката у справі № 910/5147/14 від 01.04.2014 становлять суму в розмірі 1 300,00 грн., яка була перерахована позивачем за платіжними дорученнями № 201 від 25.02.2014 та № 249 від 02.04.2014. Також до матеріалів справи надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданого 26.01.2006 ОСОБА_2

Згідно із ст.44 ГПК України витрати, з оплати послуг адвоката відносяться до судових витрат.

Твердження апеляційної скарги не є такими, що надають підстави для звільнення відповідача від виконання договірного зобов'язання здійснити оплату наданих позивачем послуг, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Відповідно до п.2.2.11 договору № 01979 у випадку невиконання чи неналежного виконання перевізником взятих на себе зобов'язань по даному договору, проблем з вантажем, замовник має право, а перевізник не заперечує, для забезпечення виконання зобов'язань останнім, притримати суму за перевезення (у випадку перевищення суми шкоди від суми оплати за перевезення, замовник притримує з інших оплат за перевезення) до повного вияснення всіх обставин, проведення розрахунку шкоди і до повного виконання перевізником передбачених договором чи заявкою зобов'язань чи санкцій по них; оплата всіх штрафних санкцій по вині перевізника може проводитися шляхом вирахування суми оплати за виконані перевезення.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, відповідач матеріалами справи не довів того, що внаслідок наданих позивачем послуг відповідачу згідно із договором № 01979, була спричинена відповідачу шкода, не доведено її розмір та склад, так само і не доведено нарахування відповідачу санкцій з вини позивача.

Як вже зазначалось, згідно із п.1.4 договору № 01979 умови заявки мають пріоритетну силу щодо умов договору.

В п.4.4 заявки № КИ-11795 передбачено, що оплата здійснюється після та за умови отриманих експедитором-замовником всіх правильно заповнених документів по виконаному перевезенню і наведено перелік документів.

Як вбачається із переліку документів, зазначеному позивачем в описі вкладення від 03.01.2014, у цьому переліку відсутні податкова накладна та акти, про складення яких є відмітка у товарно-транспортних накладних про перевезення до м. Севастополь 16 палет та про перевезення до м. Севастополь 9 палет, надсилання яких передбачено пунктом 4.4 заявки № КИ-11795.

Однак, відповідачем не доведено матеріалами справи того, що ненадання податкових накладних та актів є підставою для відмови від оплати наданих послуг.

Згідно із ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом. Отже, оскільки податкова накладна не є документом, яким підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, то ненадання її не може бути перешкодою для здійснення оплати таких послуг.

В п.15.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказами Мінтрансу України від 14.10.97 № 363 та від 23.03.98 № 90 із змінами, для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Однак, у вищезазначених товарно-транспортних накладних відсутні і дата складання акту і про що складений акт.

Акт, затверджений керуючим магазином ВМ № 04, не є достатнім доказом спричинення збитків у розмірі вартості товару на суму 4 326,97 грн. через прострочення доставки вантажу, зважаючи на таке.

У зазначеному акті відсутня дата його складання та не зазначено серії і номеру товарно-транспортної накладної, що не відповідає вимогам п.15.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні й додатку 4; водієм зроблено відмітку про незгоду із змістом акту та вказано про час виїзду з РЦ2 31.12.13 о 6:00, час прибуття в м. Севастополь - 01.01.14 о 23:30; в акті вказано про прострочення товару, однак є передчасним твердження про те, що розмір шкоди від втрати якості дорівнює вартості товару, адже відсутні відомості про час виготовлення товару та строк реалізації товару, з посиланням на державні стандарти або технічні умови, відсутній акт знищення всього товару, у зв'язку із непридатністю для використання, або інші докази неможливості використання відповідачем товару.

Отже, зазначеним актом не доведено спричинення відповідачу шкоди у розмірі повної вартості товару.

Так само не доведено й факту застосування до відповідача штрафних санкцій за прострочення доставки вантажу.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника. Проте, у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем такого повідомлення.

Таким чином, у матеріалах справи № 910/5147/14 відсутні докази наявності підстав для ухилення відповідача від обов'язку здійснити оплату наданих позивачем послуг згідно із договором № 01979 та заявкою № КИ-11795.

Зміст договору № 01979 та заявки № КИ-11795 свідчить про те, що між сторонами укладено змішаний договір, який містить елементи договору транспортного експедирування та перевезення, що не суперечить нормам законодавства (ч.2 ст.628 ЦК України).

Апеляційною інстанцією не виявлено порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 у справі № 910/5147/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик" без задоволення.

2. Справу № 910/5147/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.Г. Сітайло

В.І. Рябуха