Постанова

від 29.07.2014 по справі 810/2555/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2014 року письмове провадження № 810/2555/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рутенія плюс» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області третя особаДержавна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0000802301/1363 від 16.05.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Рутенія плюс» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, Вищим адміністративним судом України зазначено, що під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2014 року, у зв'язку зі зміною місцезнаходження позивача (за даними витягу Державної реєстраційної служби України місцезнаходження позивача значиться - м. Київ, вул. Мечникова, 2) ухвалено передати адміністративну справу за позовом ТОВ «Рутенія Плюс» до ДПІ у Обухівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2014 року справу № 810/2555/14 прийнято до розгляду та призначено судове засідання по зазначеній справі.

У судовому засіданні 02.07.2014 року за правилами ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України, судом було залучено для участі у справі в якості третьої особи - ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

У судове засідання, призначене на 21.07.2014 р. представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту у період з 01.06.2010 року по 31.12.2011 року.

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з рядом підприємств - ТОВ «Аммо» (код ЄДРПОУ 37044991), ТОВ ВБК «Стандарт-сервіс» (код ЄДРПОУ 37044958), ПП Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783), ТОВ «Профінком» (код ЄДРПОУ 37378214), ТОВ «Ферум груп» (код ЄДРПОУ 37413295), ТОВ «Прістекс ЛТД» (код ЄДРПОУ37144380 ), ТОВ «Профіткомпані» (код ЄДРПОУ 37313178), ТОВ «Сіріус юнітрейд» (код ЄДРПОУ 37403465), ТОВ «Вегаплюс» (код ЄДРПОУ 37401541), ТОВ «Євробізнес консалт» (код ЄДРПОУ 37403507), ПП «Арісто авто» (код ЄДРПОУ 33641076), ТОВ «Ліга груп» (код ЄДРПОУЗ6449011), ТОВ «Едва естейд» (код ЄДРПОУ 37703130), по яким встановлено завищення податкового кредиту всього на загальну суму 699 489,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 19.04.2012 року №896/220/34903042, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.1.2 ст.1, п.2.1, п.2.4, п.2.15, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, ст.ст.2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), п.16 Наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228, 626, 629, 655, 658 Цивільного кодексу України, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1. ст.44 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.6, п.201.7, п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-V1, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 699 489,00 грн., в тому числі: за серпень 2010 року - 16 682,00 грн.; за вересень 2010 року - 37 294,00 грн.; за жовтень 2010 року - 140 774,00 грн.; за листопад 2010 року - 51 459,00 грн.; за грудень 2010 року - 10 012,00 грн.; за січень 2011 року - 36 365,00 грн.; за лютий 2011 року - 67 073,00 грн.; за березень 2011 року - 80 626,00 грн.; за квітень 2011 року - 61 240,00 грн.; за червень 2011 року - 23 417,00 грн.; за серпень 2011 року - 87 946,00 грн.; за жовтень 2011 р. - 18 686,00 грн.; за грудень 2011 року - 61 915,00 грн.

Вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наявністю порушень податкового та іншого законодавства контрагентами позивача, що зафіксовано в матеріалах їх перевірок, складених податковими органами та отриманими відповідачем в ході перевірки позивача.

Так, згідно актів ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.03.2011 року №233/23-7/37044991 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «АММО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.03.2010 року по 31.01.2011р.», від 11.04.2011 року №388/23-7/37044991 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «АММО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року» встановлено, що згідно пояснень директора товариства він не має відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «АММО», жодних реєстраційних, звітних, бухгалтерських документів та документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «АММО» він не підписував та нікого не уповноважував. Крім того, при проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «АММО» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, та січень 2011 року встановлено наступне, а саме: відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Операції ТОВ «АММО» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «АММО» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Зазначене свідчить про відсутність у ТОВ «АММО» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що, у свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Таким чином, фінансово-господарська діяльність ТОВ «АММО» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «АММО», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «АММО» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.03.2011 року №178/231037044991 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВБК «Стандарт-сервіс» (код ЄДРПОУ 37044958) вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року встановлено, що підприємством відстнє за місцезнаходженням, в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про здійснення ТОВ «ВБК СТАНДАРТ-СЕРВІС» діяльності, спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Операції ТОВ «ВБК СТАНДАРТ-СЕРВІС» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим посадові особи ТОВ «ВБК СТАНДАРТ-СЕРВІС» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «ВБК СТАНДАРТ-СЕРВІС» до підприємств-покупців.

Згідно актів ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 21.06.2011 року №412/23-1/31988783 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за квітень 2011 року», від 15.06.2011 року №388/23-1/31988783 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за березень 2011 року», від 18.10.2011 року №733/23-1/31988783 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за серпень 2011 року», від 26.12.2011 року №917/23-2/31988783 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за травень 2011 року», встановлено, що підприємство не знаходиться за адресою місцезнаходження. Оскільки на ПП «Фірма «Володар» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Отже, встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ПП «Фірма «Володар». Господарські операції між ПП «Фірма «Володар» та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, згідно висновку експерта № 617 від 28.09.2011 оку начальника СТКЗР Білоцерківського MB НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області майора міліції Майданіка A.B. який провів судово-почеркознавчу експертизу, встановлено, що підпис від директора ПП «Фірма «Володар» в договорі № 134 про визнання електронних документів від 29.04.11 року, укладеному між ПП «Фірма «Володар» та ДПІ у Вишгородському районі, виконаний іншою особою.

Отже, враховуючи те, що у ПП «Фірма «Володар», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди укладені ПП «Фірма «Володар» з контрагентами (покупцями та постачальниками) мають ознаки нікчемності.

Згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 27.04.2011 року № 4333/23-02/37378214 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Профінком» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року» встановлено, що діяльність підприємства ведеться без відома його директора - особи, яка значиться директором в ЄДР, отже фінансово-господарська діяльність ТОВ «Профінком» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Профінком», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Профінком» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28.07.2011 року № 840 3/23-40-37413295 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум Груп» (код ЄДРПОУ 37413295) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за грудень 2010 року, січень-квітень 2011 року, встановлено, що фактично згідно поданої податкової звітності у ТОВ «Ферум Груп» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, що свідчить про відсутність у ТОВ «Ферум Груп» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Отже, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ферум Груп» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Ферум Груп», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ферум Груп» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 17.06.2011 року №7430/23-01/37313178 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіткомпані» (код ЄДРПОУ 37313178), з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бета Трейдінг» (код ЄДРОПУ 36925445)» встановлено, що згідно бази даних АІС «Податки» основні засоби у товариства відсутні, воно не звітує до ДПІ з квітня 2010 року, фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Бета Трейдінг» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Отже, товариство здійснює посередницьку функцію між суб'єктом господарювання ТОВ «Бета Трейдінг» та наступними покупцями, отже ТОВ «Профіткомпані» не є кінцевим споживачем, а формує податкові зобов'язання підприємств, діяльність яких спрямована на отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань.

Згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.07.2011 року №874.23-6/37403465 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Юнітрейд» (код ЄДРПОУ 37403465) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року», встановлено, що товариство має « 32» стан - фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації (службова записка до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.07.2011 року №1274/9/23-6). Враховуючи те, що у ТОВ «Сіріус Юнітрейд» (код ЄДРПОУ 37403465), відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби то операції ТОВ «Сіріус Юнітрейд» (код ЄДРПОУ 37403465) не є господарською діяльністю підприємства. Отже, Товариство здійснювало діяльність спрямовану на виконання операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.08.2011 року №1028/230637401541 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вегаплюс» (код ЄДРПОУ 37401541) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період січень, лютий, березень, квітень 2011 року», встановлено, що фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Вегаплюс» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Операції ТОВ «Вегаплюс» (код ЄДРПОУ 37401541) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Вегаплюс» (код ЄДРПОУ 37401541) не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Вегаплюс» (код ЄДРПОУ 37401541) до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Отже, товариство здійснювало діяльність спрямовану на проведення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшов від 12.07.2011 роу №873/23-6/37403507 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробізнес консалт» (код ЄДРПОУ 37403507) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року» встановлено, що на момент перевірки відсутня будь-яка інформація про наявні у ТОВ «Євробізнес консалт» (код ЄДРПОУ 37403507) складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та кількості працюючих на товаристві, отже правочини укладені між ТОВ «Євробізнес консалт» (код ЄДРПОУ 37403507) та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходячи із наступного. Операції ТОВ «Євробізнес консалт» (код ЄДРПОУ 37403507) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Євробізнес консалт» (код ЄДРПОУ 37403507) не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Згідно акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 18.10.2011 року № 314/23-50/33641076 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Арісто Авто» (код за ЄДРПОУ 33641076) з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість у період з 01.05.11 р. по 30.06.11 р.» встановлено, що фінансово-господарська діяльність ПП «Арісто Авто» (код за ЄДРПОУ 33641076) не здійснюється. Фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Арісто Авто» та контрагентами відсутні, та встановлено, що контрагенти-покупці використовували ПП «Арісто Авто» для здійснення діяльності спрямованої на проведення операцій пов'язаних з наданням вигоди третім особам. Отже, правочини укладені між ПП «Арісто Авто» та підприємствами-покупцями та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків при постачанні товарів (послуг) по ланцюгу постачання.

Згідно акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 14.02.2012 року №70/23-3/36449011 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ліга-Груп»(код за ЄДРПОУ 36449011) з питань взаємовідносин з платниками податків за грудень 2011 року» встановлено, що товариство має стан 23 - місцезнаходження не встановлено; при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації, а також згідно отриманого висновку ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі, щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Ліга-Груп» (код за ЄДРПОУ 36449011) за грудень 2011 року має ознаки «фіктивності».

Згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 494/23-6/37703130 від 06.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Адва Естейт», код за ЄДРПОУ 37703130 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року» встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що місцезнаходження підприємства не встановлено. Крім того, в рамках відпрацювання наказу ДПА України від 08.08.2011 р. №475/ДСК «Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам тінізації економіки» ТОВ «Адва Естейт» (код ЄДРПОУ 37703130) віднесено за серпень 2011 року до категорії - транзитер.

Згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.06.2011 року № 645/23-6/37144380 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Прістекс ЛТД», код ЄДРПОУ 37144380 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бета Трейдінг» (код ЄДРПОУ 36925445) за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року» встановлено, що відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності товариства. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства-постачальника, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Прістекс ЛТД» та підприємством-постачальником здійснені без мети настання реальних наслідків.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про удаваність проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами при придбанні товарів (робіт, послуг) з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Отже, за твердженнями податкового органу, первині документи, складені вищезазначеними контрагентами не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують реальність здійснених операцій позивача з контрагентами та правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту по таким операціям.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду яких, висновки акту перевірки від 19.04.2012 року №896/220/34903042 були залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивача від 19.04.2012 року №896/220/34903042, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.05.2012 року № 0000802301/1363, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 699 489,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 106 193,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до ДПС у Київській області та ДПС України, за результатом якого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача було залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.05.2012 року № 0000802301/1363 протиправним та необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представника позивача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до п.1.7. ст.1. Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп.а п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Окрім зазначеного, відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені податковими накладними, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Аммо», ТОВ ВБК «Стандарт-сервіс», ПП Фірма «Володар», ТОВ «Профінком», ТОВ «Ферум груп», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профіткомпані», ТОВ «Сіріус юнітрейд», ТОВ «Вегаплюс», ТОВ «Євробізнес консалт», ПП «Арісто авто», ТОВ «Ліга груп», ТОВ «Едва естейд», на підтвердження реальності яких, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагентів товари (роботи, послуги), позивачем надані суду копії первинних документів, зокрема, податкових накладних та доказів проведення розрахунків з контрагентами.

В ході розгляду даної справи, відповідачем не заперечувалось та належними доказами не спростовувалось те, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення удаваних господарських операцій.

При цьому, суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються положення ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою закріплено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами на підставі первинних документів, що містяться в матеріалах справи та описані в акті перевірки позивача від 19.04.2012 року №896/220/34903042.

Крім того, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

При цьому, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів інших податкових органів про результати перевірок контрагентів, у тому числі актів про неможливість проведення зустрічних звірок, оскільки, інформація, викладена в них, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентами, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами складені акти, а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

Згідно п.4.4., п.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

У разі неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання разом із Актом органу ДПС - ініціатору надсилаються належним чином засвідчені копії наявних матеріалів, що підтверджують цей факт, матеріалів щодо вжитих заходів з метою проведення зустрічної звірки, а також інших наявних в органі ДПС матеріалів, що мають або можуть мати відношення до питань запиту і не підтверджують дані платника податків, наведені у такому запиті.

Відповідачем не подані суду докази, які б підтверджували неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, в той же час, в актах про неможливість проведення зустрічних звірок викладені висновки, незважаючи на те, що фактично за даними податкового органу зустрічні звірки не відбулись.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані, крім іншого, на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача є безпідставними.

Крім того, відсутні жодні докази (вироки суду), які б встановлювали вину посадових осіб контрагентів та/або позивача щодо будь-яких зловживань, зокрема, укладання нікчемних правочинів, здійснення фіктивної діяльності чи здійснення нереальних господарських операцій.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність вини та мети, включених до складу правопорушення, підлягають обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вказаного вище може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак, доказів існування такого, що набрав законної сили вирок суду по кримінальній справі щодо посадових осіб позивача та/або його контрагента, податковим органом надано не було.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а, відтак, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що відсутні підставі стверджувати про неспричинення реального настання правових наслідків за господарськими операціями між позивачем та контрагентами на підставі їхньої нікчемності.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

З огляду на викладене вище, операції позивача з контрагентами здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами (розрахунковими документами та податковими накладними), що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Аммо», ТОВ ВБК «Стандарт-сервіс», ПП Фірма «Володар», ТОВ «Профінком», ТОВ «Ферум груп», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профіткомпані», ТОВ «Сіріус юнітрейд», ТОВ «Вегаплюс», ТОВ «Євробізнес консалт», ПП «Арісто авто», ТОВ «Ліга груп», ТОВ «Едва естейд».

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, податковий орган не подав жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Аммо», ТОВ ВБК «Стандарт-сервіс», ПП Фірма «Володар», ТОВ «Профінком», ТОВ «Ферум груп», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профіткомпані», ТОВ «Сіріус юнітрейд», ТОВ «Вегаплюс», ТОВ «Євробізнес консалт», ПП «Арісто авто», ТОВ «Ліга груп», ТОВ «Едва естейд».

Крім вищенаведеного, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в інформаційному листі від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням податкового кредиту, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2012 року №0000802301/1363.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.05.2012 року № 0000802301/1363 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.69-71,94,160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутенія плюс» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.05.2012 року № 0000802301/1363.

Судові витрати присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутенія плюс» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій