Ухвала

від 22.07.2014 по справі 810/588/14-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/588/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.,

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язок» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зв`язок» звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, в якому просив визнати операцію проведену за Договором купівлі - продажу квартири, укладеного між ТзОВ «Зв'язок» та ОСОБА_2 (посвідченого 17.11.2011 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3), як операцію з постачання житла, яка звільняється від оподаткування ПДВ, оскільки не є першим постачанням житла та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 26.09.2013 року № 0001392201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в частині задоволених позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що дана квартира не може бути визнана як новозбудоване або реконструйоване житло, у зв'язку з чим подальше переоформлення права власності на фізичну особу - ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі - продажу квартири від 17.11.2011 року не може вважатись операцією з першого постачання житла, а відтак операція з продажу квартири цій фізичній особі звільнена від оподаткування податком на додану вартість, разом з тим, в частині вимоги щодо визнання операції проведеної за Договором купівлі - продажу квартири, укладеного між ТзОВ «Зв'язок» та ОСОБА_2 (посвідченого 17.11.2011 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3) як операції з постачання житла, яка звільняється від оподаткування ПДВ - необхідно закрити провадження у справі, адже встановлення юридичних фактів не є компетенцією адміністративних судів відповідно до норм КАС України.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, у період з 23.08.2013 року по 30.08.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток з операцій купівлі-продажу квартири та придбання та реалізації земельної ділянки за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. та з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт від 10.09.2013 року № 294/2204-04791116 .

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість в листопаді 2011 року в сумі 96 000 грн.

26.09.2013 року відповідачем на підставі Акту перевірки Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001392201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 120 000 грн., з яких: 96 000 грн. - за основним платежем; 24 000 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи винесене податкове повідомлення - рішення неправомірним, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (далі - ПК України) звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання.

У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Відповідно до статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та європейськими співтовариствами і їх державами-членами наша держава має зобов'язання наблизити законодавство щодо непрямого оподаткування і оподаткування прибутку підприємств до норм і стандартів податкового права ЄС. За час дії Угоди у сфері непрямого оподаткування враховано основні вимоги базових нормативних актів ЄС - Директиви Ради ЄС від 28 листопада 2006 року №2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість та Директиви Ради ЄС від 25 лютого 1992 року №92/12/ЄС про загальний режим для підакцизних товарів та зберігання, переміщення і моніторинг таких товарів.

Звільнення від оподаткування операцій з постачання житла, крім їх першого постачання, є встановленням на рівні національно закону загальноприйнятої практики європейського співтовариства, передбаченої ст. 135 Директиви Ради №2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість.

Згідно статті 135 Директиви Ради №2006/112/ЄС держави-члени звільняють такі операції: поставка будівлі або її частин, а також землі, на якій вона розташована, окрім поставки, зазначеної в підпункті (a) Статті 12(1).

Відповідно до п.п. а ч. 1 ст. 12 Директиви держави-члени можуть вважати платником податку будь-кого, хто на нерегулярних засадах проводить операцію, пов'язану з діяльністю, передбаченою другим пунктом Статті 9(1), та, зокрема, одну з таких операцій: поставка, до першого заселення, будівлі чи частин будівлі, та землі, на якій знаходиться будівля.

Отже, операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності на готове новозбудоване житло до першого власника такого житла. Така операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах. Операції з подальшого постачання житла (об'єктів житлового фонду) звільняються від оподаткування відповідно до п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі - продажу від 29.07.1999 року зареєстрованому в Київській універсальній біржі за № Н-3337/99, квартиру АДРЕСА_1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Зв`язок» придбало у фізичної особи ОСОБА_5.

17.11.2011 року вказану квартиру було відчужено на користь фізичної особи ОСОБА_2, що підтверджується посвідчений приватний нотаріусом КМНО ОСОБА_3 договором купівлі - продажу.

Також, слід зазначити що при укладенні Договору купівлі - продажу квартири від 17.11.2011 року позивач отримав консультацію від Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.10.2011 року за № 3123/10/31-044, яка підтвердила законне право ТОВ «Звя`язок» не нараховувати ПДВ на операцію з продажу квартири за умовою відсутності першого постачання згідно вимог п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України .

З огляду на вищевказане можна зробити висновок, що дана квартира не може бути визнана як новозбудоване або реконструйоване житло, а відтак операція з продажу цієї квартири ОСОБА_2 звільнена від оподаткування податком на додану вартість.

В апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що відповідно до наданих до перевірки первинних документів (квитанції на комунальні платежі) встановлено, що оплату за житлово-комунальні послуги було здійснено з розрахункового рахунку підприємства, що унеможливлює здійснити висновок про постійне проживання в даній квартирі.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що вказана обставина є підтвердженням виключно факту наданих житлово-комунальних послуг.

Згідно з п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України квартира - це ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

В той же час, для віднесення житлового приміщення до категорії "квартири" законодавство не вимагає додатково постійного проживання в такому приміщенні фізичних осіб.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності закриття провадження у справі в частині визнання операції проведеної за Договором купівлі - продажу квартири, як операції з постачання житла, яка звільняється від оподаткування ПДВ, оскільки не є першим постачанням житла, з огляду на те, що зазначена позовна вимога не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Основними завданнями адміністративного судочинства згідно зі ч. 1 ст. 2 КАС України , є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до підпунктів 6, 8 ч. 1 ст. 3 КАС України, адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах; позивач в адміністративній справі - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

З огляду на вищевказане, до адміністративного суду може звернутися особа, права, свободи чи інтереси якої порушено суб'єктом владних повноважень у зв'язку з прийняттям ним рішення (нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії), вчинення дій (бездіяльності) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Вимоги позивача повинні стосуватися захисту або відновлення його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Натомість, з вищенаведеної позовної вимоги вбачається, що позивач просить встановити факт, що має для нього юридичне значення.

Варто наголосити, що встановлення фактів, що мають юридичне значення є завданням цивільного судочинства та розглядаються відповідно до статей 255, 271 Цивільного процесуального кодексу України в порядку окремого провадження.

З огляду на викладене, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що за правилами ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а тому в цій частині справа підлягає закриттю.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді О.М. Романчук

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.