Ухвала

від 29.07.2014 по справі 826/6279/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6279/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизовані системи керування і обслуговування» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоматизовані системи керування і обслуговування» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 травня 2014 року з позовом до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2013 року №0007012208 там №0007022208.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 травня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача (код за ЄДРПОУ 33881180) з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 30.07.2013 роки та податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 року при взаємовідносинах з ТОВ «Медпрофіт» (код за ЄДРПОУ 37395786), ТОВ «Алатар-Техно» (код за ЄДРПОУ 35619105), ТОВ «ТД-Техінвест» (код за ЄДРПОУ 38013189), ПП «Гранд-трейд» (код за ЄДРПОУ 31989352), ТОВ «Руст» (код за ЄДРПОУ 23242272), ТОВ «Спрос Юей» (код за ЄДРПОУ 36857386), ТОВ «Зв'язок-Буд» (код за ЄДРПОУ 33542476), ТОВ «Едвертайзінг Консалт» (код за ЄДРПОУ 36972694), ТОВ «ВКП Спецінвест 2012» (код за ЄДРПОУ 3801372), ТОВ «Акватрейдінг» (код за ЄДРПОУ 33883979), ТОВ «Статус Люкс» (код за ЄДРПОУ 33298366), ТОВ «Фрістайл Спорт» (код за ЄДРПОУ 36602679), ТОВ «Камелот-Київ» (код за ЄДРПОУ 35040010), за результатами якої складено акт №1770/26-58-22-08-11/33881180 від 03.10.2013 року.

В ході перевірки податковим органом виявлено порушення Позивачем пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі-Кодекс), що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року в розмірі 2 247 250,00 грн; п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.4 201.6 ст.201 Кодексу, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 1 939 800,00 грн.

18.10.2013 року контролюючим органом відносно Позивача винесено наступні податкові повідомлення-рішення: №0007012208, яким збільшено суму грошового зобов»язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 617 587,50 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 2 247 250,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 370 337,50 грн;

№0007022208, яким збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 2 411 551,00 грн, в тому числі за основним платежем на суму 1 939 800,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 471 751,00 грн.

Так, 01.07.2010 року між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Едвертайзінг Консалт» (Виконавець) укладено договір №01-7/10 на виконання (передачу) науково-дослідних робіт, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт науково-дослідного, дослідно-конструкторського та технічного характеру, перелік яких міститься в додатках, що є невід'ємними частинами даного договору. При завершенні робіт Виконавець надає Замовнику акт здавання-приймання науково-дослідної роботи.

За наслідками виконання обумовлених вказаним правочином умов оформлені технічні завдання на дослідно-конструкторські роботи за період з 01.07.2010 року по 09.01.2012 року в кількості 71 додатку, акти здачі-прийняття робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

04.04.2011 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Едвертайзінг Консалт» (Постачальник) укладено договір №04-04/2011, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупця носії інформації з записом (програмне забезпечення сервісних функцій підсистеми «Регулювання транспортним процессом» АСК ПП УЗ) (на оптичних носіях в 2-х екземплярах), а Покупець сплачує вартість товару в кількості, комплектності, відповідної якості та по ціні, зазначеній у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною.

На виконання умов вказаного договору сторонами оформлено специфікацію, акт приймання - передачі товару, податкові накладні.

28.03.2012 року між Позивачем (Замовник) та ПП «Гран-Трейд» (Виконавець) укладено договір №12-03/12 на виконання (передачу) науково-дослідних робіт, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт науково-дослідного, дослідно-конструкторського та технічного характеру, розробка програмного забезпечення, комп'ютерне програмування, перелік яких міститься в додатках, що є невід'ємними частинами даного Договору.

При завершенні робіт Виконавець надає Замовнику акт здавання-приймання науково-дослідної роботи.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору оформлено технічні завдання на дослідно-конструкторські роботи за період з 28.03.2012 року по 25.06.2012 року в кількості 22 додатків, акти здачі-прийняття робіт.

20.08.2012 року що між Позивачем (Замовник) та ПП «Гран-Трейд» (Постачальник) укладено договір №20/08/12, за умовами якого Постачальник передає у власність покупця носії інформації з записом (спеціалізоване програмне забезпечення залізничного транспорту - модуль взаємодії АСК ПП УЗ та ПАК ЕПД ПП), а Покупець сплачує вартість товару в кількості, комплектності, відповідної якості та по ціні, зазначеній у специфікації.

На виконання умов вказаного договору сторонами оформлено специфікацію, протокол погодження цін, довіреності на отримання товару, видаткові і податкові накладні.

Факт оплати товару та послуг підтверджується копіями платіжних доручень та банківськими виписками.

Згідно визначення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і діючий на теперішній час Податковий кодекс України.

Приписами пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст.138 Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Кодексу).

Пунктами 138.2, 138.4-138.6, статті 138 Кодексу передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За приписами п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п. 198.1 ст.198 Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п. 198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, придбання Позивачем у контрагентів ТОВ «Едвертайзінг Консалт» та ПП «Гран-Трейд» товарів і послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ст.9 вказаного Закону).

Так, до перевірки контролюючому органу надано Позивачем відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документі, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п. 201.1. ст.201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Кодексу).

Реальність здійснення Позивачем своєї господарської діяльність підтверджується належним чином оформленими документами, які містять всі необхідні реквізити, а тому за правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними.

Згідно п. 201.8 ст.201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Контрагенти Позивача на момент оформлення ними на адресу Позивача податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Позивачем здійснюється діяльність в сфері видання ***іншого програмного забезпечення, комп'ютерного програмування, консультування з питань інформатизації, діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, веб-портали, консультування з питань комерційної діяльності й керування, дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.

Послуги та товари, придбані Позивачем у ТОВ «Едвертайзінг Консалт» та ПП «Гран-Трейд», замовлялись ним для виконання господарських зобов'язань перед наступними підприємствами:

ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» за договорами від 27.01.2010 року №01-27-01/10, від 21.12.2010 року №01-01/ГІОЦ, від 12.05.2011 року №01-04/2011, від 12.05.2011 року №02-04/80, від 14.09.2012 року №14/09/12;

ДП «Проектно-конструкторське технологічне бюро з автоматизації систем управління на залізничному транспорті України» відповідно договорів від 15.06.2010 року №10/10-АСУЗТ, від 15.06.2010 року №11/10-АСУЗТ, від 30.06.2010 року №12/10-АСУЗТ, від 26.10.2010 року №14/10-АСУЗТ, від 26.10.2010 року №15/10-АСУЗТ, від 26.10.2010 року №16/10-АСУЗТ, від 16.06.2012 року №23/12-АСУЗТ;

ТОВ «Експрес-2» за договором від 30.07.2010 року №30/07/П.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій в матеріалах справи також містяться копії господарських договорів, у тому числі щодо надання послуг з розроблення пакетних програмних засобів, протоколів узгодження договірної ціни, технічних завдань, календарних планів надання послуг, актів здачі-приймання наданих послуг, видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання товару, актів прийому-передачі товару та виконання робіт по встановленню програмного забезпечення, договорів оренди приміщень та транспортних засобів, акта приймання-передачі приміщення в оренду, короткий технічний опис (модуль-документ) на електронному носії.

Податковим органом не доведено, що контрагенти Позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним правочинам.

Згідно положень ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За правилами ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази у підтвердження недійсності або нікчемності, укладених між Позивачем та його контрагентами правочинів.

Також відсутні будь-які судові рішення про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Едвертайзінг Консалт» та ПП «Гран-Трейд» за ведення фіктивного підприємництва.

Згідно ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти Позивача ТОВ «Едвертайзінг Консалт» та ПП «Гран-Трейд» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, в ході апеляційного розгляду справи за клопотанням представника позивача до матеріалів адміністративної справи долучено копію постанови про закриття кримінальної справи від 19 червня 2014 року Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, з якої вбачається, що кримінальне, розпочате за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України, у зв»язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ «Автоматизовані системи керування і обслуговування» (код ЄДРПОУ 33881180) складу кримінального правопорушення закрито.

Посилання апелянта на невідповідність придбаного товару реалізованому та на те, що обсяги придбаних товарів не відповідає обсягам продажу, зокрема: кількості, вазі, номенклатурі не підтверджується будь-якими доказами та спростовується матеріалами адміністративної справи.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності формування Позивачем валових витрат за перевірений період по взаємовідносинам із вказаними контрагентами.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог та вважає його обґрунтованим та вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 31 липня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.