Постанова

від 29.07.2014 по справі 826/1958/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1958/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроклімат СД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Брендком» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал Центр» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005762207, №0005772207, №0005782207, №0005792207 від 05.12.2013 року та №0008222227 від 29.11.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про задоволення позовних вимог повністю; відповідач Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві просить скасувати постанову суду та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Арсенал-Центр» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ДПІ в Солом'янському районні ГУ Міндоходів у м. Києві не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 13.06.2013 року по 26.07.2013 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Арсенал-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №882-817/31202310 від 09.08.2013 року, у якому встановлено порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Арсенал-Центр», а саме:

- п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.2.4 Положення №88 та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV, в результаті чого занижено податок на прибуток по витратам на загальну суму 1112 105,00 грн., в т.ч.: за 2010 р. - 436 309,00 грн., за І кв. 2011 р. - 155 051,00 грн., за 2011 р. - 520 745,00 грн.;

- пп.7.2.3 та пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР , п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, п.2.4 Положення №88 та п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV, в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму 579 131,00 грн., в т.ч.: за липень 2010 р. - 2 883,00 грн., за серпень 2010 р. - 121 308,00 грн., за вересень 2010 р. - 139 396,00 грн., за грудень 2010 р. - 56 884,00 грн., за січень 2011 р. - 9 073,00 грн., за лютий 2011 р. - 13 003,00 грн., за березень 2011 р. - 43 724,00 грн., за травень 2011 р. - 52 554,00 грн., за липень 2011 р. - 47 808,00 грн., за вересень 2011 р. - 43 863,00 грн., за листопад 2011 р. - 4 767,00 грн., за грудень 2011 р. - 43 035,00 грн., за травень 2012 р. - 833,00 грн.

- п.3.2 п.3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (ф. №1 ДФ) №1020 від 24.12.2010 р. (надалі - Порядок №1020) в частині не включення у податковий розрахунок з І кв. 2011 р. по ІV кв. 2011 р. всіх виплат фізичним особам - не працівникам підприємства та п.119.2 ст.119, пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України, перевіркою встановлено неподання у податковому розрахунку сум нарахованого та утриманого податку з доходу платників податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування;

- п.2.6 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 р. №637 (надалі - Положення НБУ №637).

На підставі акту перевірки №882 відповідачем було винесено 05.09.2013 року податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- за формою «С» №0005762207, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 461 486,10 грн.;

- за формою «В4» №0005772207, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на загальну суму 86 759,00 грн., в т.ч. за квітень 2011 р. - 43 724,00 грн. та за грудень 2012 р. - 43 035,00 грн.;

- за формою «Р» №0005782207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 351 370,00 грн. (з яких 1 112 105,00 грн. - за основним платежем, 239 265,00 грн. - за штрафними санкціями);

- за формою «П» №0005792207, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 657 262,00 грн., в т.ч. за ІІІ кв. 2011 р. - 913 146,00 грн., за ІІІ кв. 2011 р. - 1 097 487,00 грн., за ІV кв. 2011 р. - 1 319 401,00 грн., за І кв. 2012 р. - 525 801,00 грн., за ІІ кв. 2012 р. - 866 169,00 грн., за ІІІ кв. 2012 р. - 935 258,00 грн.;

- за формою «Р» №0005802207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 694 328,00 грн. (з яких 579 131,00 грн. - за основним платежем, 115 197,00 грн. - за штрафними санкціями).

Не погоджуючись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, 18.09.2013 року позивач звернувся до ГУ Міндоходів у м. Києві зі скаргою №465, за результатом розгляду якої було прийняте рішення «Про результати розгляду первинної скарги» від 18.11.2013 року №6559/10/26-18-10-04 про її часткове задоволення.

Вказаним рішенням залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0005762207, №0005782207 та №0005792207, податкове повідомлення-рішення №0005772207 було скасоване, а податкове повідомлення-рішення №0005802207 скасоване в частині основного платежу в розмірі 2 883,00 грн. та штрафних санкцій - 723,25 грн.

На підставі рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.11.2013 року №6559/10/26-18-10-04 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0008222207 від 29.11.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 690 722,00 грн. (з яких 576 248,00 грн., 114 474,00 грн. - за штрафними санкціями).

Водночас, не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, ТОВ «Арсенал-Центр» 01.12.2013 року звернулось до Міністерства доходів і зборів із повторною скаргою, яка рішенням «Про результати розгляду скарги» від 31.01.2014 року №1770/6/99-99-10-01-15 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 5.3. 9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп.7.2.3п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Як зазначено у пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. ня податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченомустаттею 9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198 ПК).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.10 ст.201 ПК).

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2010 року між TOB «Брендком» (виконавець) та TOB «Арсенал-Центр» (замовник) укладено договір про надання рекламних послуг №271210, відповідно до якого виконавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до завдання замовника, зобов'язався надавати протягом дії цього договору послуги (з розробки та реалізації проектів, що спрямовані на просування та популяризацію замовника або його знаків (торговельна марка), виготовлення та розміщення реклами та інші послуги), а замовник зобов'язався прийняти надані послуги та оплатити їх.

Суд першої інстанції зазначив, що вказані господарські операції не мали реального характеру, надані послуги оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції з даним твердженням суду першої інстанції не погоджується, оскільки у матеріалах справи наявні усі додаткові угоди № 1-5 до договору №271210 від 27.10.2010 року в яких зазначено, що замовник надає завдання, а виконавець в порядку і на умовах, визначених договором, здійснює проведення рекламної кампанії в регіональних ЗМІ згідно з медіа планом.

Отже, завдання було визначене додатковою угодою, укладеною сторонами угоди, та чітко відображається у медіа-плані, де передбачено міста здійснення рекламної кампанії, перелік видань, їх тираж, формат видання, періодичність виходу, розмір реклами, об'єм реклами, колір реклами, тип розміщення, місце розміщення, ціна, кількість виходів реклами та у який період.

Таким чином, медіа-план являє собою завдання у розумінні п. 2.1 договору №271210 від 27.10.2010 року. Укладання жодного іншого письмового документу договором не передбачено.

Відповідно до п. 3.2.2 укладеного договору №271210 від 27.10.2010 року замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів розглядати та у випадку відсутності зауважень затверджувати матеріали, звіти та інші документи, надані виконавцем у ході виконання своїх обов'язків за цим договором та підписувати акт наданих послуг.

Судом встановлено, що послуги TOB «Брендком» надавались наступним чином: сторонами підписувалась додаткова угода до договору №271210 від 27.10.2010 року та до цієї додаткової угоди сторонами узгоджувався медіа-план про кількість реклами, згідно вказаного медіа-плану TOB «Брендком» розміщувало у відповідних ЗМІ рекламу, після виходу реклами TOB «Брендком» надавав позивачу звіт у вигляді підшивки оригіналів журналів та газет у яких виходила відповідна реклама, менеджер з реклами TOB «Арсенал-Центр» здійснювала звірку кількості виходів реклами у відповідних виданнях із медіа планом та у разі відповідності, позивач погоджував даний звіт шляхом підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), що передбачено п. 3.2.2 договору.

В ході апеляційного розгляду справи судом були досліджені оригінали журналів та газет за перевіряємий період, в яких розміщалась реклама, що свідчить про виконання умов договору в зазначеній частині.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 19.11.2012 року № 1929/22-60/35531293 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Брендком» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит, як на доказ нікчемності господарських відносин між позивачем та TOB «Брендком» за весь період співпраці є безпідставним та незаконним.

Судом апеляційної інстанції чітко встановлено в ході розгляду справи, що взаємовідносини ТОВ «Арсенал-Центр» із TOB «Брендком» є реальними і дана обставина підтверджується первинними-бухгалтерськими документами, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: договором, актами виконаних робіт, податковими накладними, рахунками фактури, медіа-планами, платіжними дорученнями, газетами та журналами, а висновки суду першої інстанції щодо незаконно сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість, а також безпідставного завищення витрат по взаємовідносинам з TOB «Брендком» є безпідставними та спростовуються вищезазначеними доказами.

Крім того, колегія суддів враховує, що стратегії, концепції та плани не є документами первинних бухгалтерської звітності, а отже не можуть свідчити про відсутність господарської діяльності з боку позивача під час виконання умов договору, укладеного з ТОВ «Брендком».

Є помилковими, на думку колегії суддів, посилання суду першої інстанції щодо відсутності відповідних претензій за результатами надання послуг за кожною із підписаних додаткових угод, оскільки умовами договору взагалі не передбачено претензій, тоді як у п. 4.2.5 договору передбачає , що виконавець за результатами надання послуг виготовляє презентацію та надає її на затвердження замовнику.

В даному випадку виготовлення презентації це і є надання ТОВ «Брендком» підшивок оригіналів журналів та газет, які звірялись позивачем з медіа-планом та затверджувались шляхом підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що макети банерів, які погоджені у додатках до договору від 17.10.2010 року, використовувались під час здійснення рекламної кампанії у мережі Інтернет згідно медіа-планів від 27.12.2010 року.

Як зазначив позивач в апеляційній скарзі, свідоцтво на знак товарів і послуг №139105 від 25.05.2011 року виданий не позивачу, а гр. ОСОБА_3, із яким позивач уклав ліцензійний договір і на умовах цього договору позивачем використовувався даний знак.

Факт наявності у позивача права інтелектуальної власності на інші зображення знака для товарів і послуг підтверджується долученими до матеріалів справи бібліографічними даними свідоцтва на знак для товарів і послуг №118595 від 25.02.2010 року та бібліографічними даними свідоцтва на знак для товарів і послуг №38140 від 15.03.2004 року, тобто зображеннями літери «А» та напису «Арсенал-Центр», зображення парасольки.

Із досліджених в суді оригіналів журналів та газет у яких розміщені реклами ТОВ «Арсенал-Центр» вбачається, що реклами розміщувались із зображеннями, які зареєстровано у вищезазначених свідоцтвах.

Що стосується взаємовідносин TOB «Арсенал-Центр» та TOB «Євроклімат СД», то колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини між позивачем та TOB «Євроклімат СД» виникли на підставі договору підряду № 11В-06 від 16.07.2010 року, на підставі якого останній зобов'язався власними або залученими силами та засобами здійснити поставку та виконати роботи з монтажу системи вентиляції та кондиціювання повітря на об'єкті TOB «Арсенал-Центр» за адресою: м. Київ, пров. Чугуївський, 21.

На виконання умов даного договору TOB «Євроклімат СД» розробило проектно-технічну документацію вентиляції та кондиціонування повітря у приміщення TOB «Арсенал-Центр» (м. Київ, пров. Чугуївський, 21);поставило відповідне обладнання, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000020 від 30.09.2010 р. № РН-0000032 від 06.12.2010 р., № РН-0000029 від 06.12.2010 р., № РН-0000003 від 20.05.2011 р., № РН-0000018 від 08.12.2011 р., № РН-0000020 від 31.05.2012 р.; здійснило роботи по монтажу, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-000006 від 19.07.2010 р.; роботи з установки системи вентиляції та кондиціонування, що підтверджується актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-2в); пусконалагоджувальні роботи, що підтверджується актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-2в), актом б/н приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року (типова форма № КБ-2в);

21.04.2011 року між позивачем та TOB «Євроклімат СД» був укладений договір №21/04/11 про надання послуг щодо сервісного обслуговування системи кондиціювання, за яким TOB «Євроклімат СД» надавало послуги щодо сервісного (технічного) обслуговування, а також поточний ремонт системи кондиціювання і вентиляції, розташованої за адресою: м. Київ, пров. Чугуївський, 21.

На виконання умов даного договору TOB «Євроклімат СД»: здійснювало сервісне обслуговування системи кондиціювання і вентиляції, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000095 від 19.05.2011року, № ОУ-000117 від 08.12.2011 року, № ОУ-000131 від 03.05.2012 року, № ОУ-000116 від 10.05.2012 року, №ОУ-000121 від 31.05.2012 року.

За надані послуги TOB «Євроклімат СД» позивач сплачував згідно платіжних доручень: № 000005621 від 19.07.2010 р., № 6137 від 03.08.2010 р., № 6323 від 09.08.2010 р., № 000007756 від 14.09.2010 р., №000007757 від 14.09.2010 р., № 7755 від 14.09.2010 р., № 12166 від 05.01.2011 р., № 000005252 від 30.05.2011 р., № 000005254 від 30.05.2011 р., № 000005363 від 01.06.2011 р., № 012778 від 03.11.2011 р., № 000013111 від 11.11.2011 р., №014744 від 14.12.2011 р., № 000014928 від 20.12.2011 р., № 005927 від 29.05.2012 р.

Реальність господарських операцій між ТОВ «Арсенал-Центр» та ТОВ «Євроклімат СД» підтверджується наданими документами, які знаходяться в матеріалах справи, та достовірність яких не була спростована податковим органом.

Зазначення у проектній документації адреси об»єкта пров. Чугуївський 21-в у м. Києві, яка не співпадає із адресою позивача, місце знаходження якого м. Київ, пров. Чугуївський 21 (без літери «в») не може свідчити про відсутність реального характеру наданої послуги. Крім того, будинку чи іншого приміщення під літерою «в» по пров. Чугуївський 21 у м. Києві на час виникнення правовідносин між позивачем та його контрагентом взагалі не існувало. Даної обставини ні податковий орган, ні суд першої інстанції не перевірив та не надав належної оцінки в сукупності з іншими доказами.

Із долучених до матеріалів справи судових рішень Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2014 року вбачається, що рішенням господарського суду м. Києва від 19.11.2013 року у справі №910/19038/13 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ «Євроклімат СД» на користь ТОВ «Арсенал-Центр» 22 845,20 грн збитків за договором, який укладався між позивачем та ТОВ «Євроклімат СД» від 16.07.2010 рові №11В-06, що також є свідченням реальності господарської діяльності, що виникла відповідно до умов договору, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Щодо питання неправомірного віднесення до складу валових витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів колегія суддів вважає за необхідне зазначає наступне.

У акті перевірки податковий орган вказує на те, що позивачем не правомірно віднесено до складу валових витрат до рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 04.11» показників за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р та до рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів (дизельного пального та бензину) на загальну суму 7 686 939 грн.

Суд першої інстанції погодився із доводами відповідача, що позивачем не надано до перевірки, а також до суду ряду підтверджуючих первинних бухгалтерських документів, які передбачені укладеними з контрагентами договорами купівлі-продажу товарів по смарт-картках, щодо віднесення до складу валових витрат витрати на придбання пмм на загальну суму 7 686 939 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з даними доводами виходячи з наступного.

В матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу товарів за смарт-картками №00СК11-1 від 01.11.2011 року з відповідними додатками, у тому числі акти прийому-передачі смарт-карт; копія договору купівлі-продажу товарів за смарт-картками № 00ОБСК-462 від 01.12.2010 року з відповідними додатками, у тому числі акти прийому-передачі смарт-карт; копія договору купівлі-продажу за смарт-картками № 06СК07-37 від 01.01.2007 року з відповідними додатками, у тому числі акти прийому-передачі смарт-карт; накладні (видаткові накладні) на переданий товар; акти звірок взаєморозрахунків до договорів № 00ОБСК-462 та № 06СК07-37; реєстри відпущених товарів та наданих послуг. Усі реєстри містять печатки та розшифровки підписів сторін та докази оплати позивачем коштів за придбані смарт-карти.

За умовами договорів №00СК11-1 від 01.11.2011 року, № 00ОБСК-462 від 01.12.2010 року, № 06СК07-37 від 01.01.2007 року смарт-карта є власністю продавця і передається в користування покупцю на термін (строк) дії договору.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що позивач придбав пмм на загальну суму 7 686 939 грн., однак під час перевірки не були надані первинні бухгалтерські документи, що підтверджують правомірність віднесення даної суми до валових витрат. Однак, такі твердження не відповідають дійсності.

Єдиним первинним бухгалтерським документом, на підставі якого здійснюється списання палива - є подорожній лист вантажного або легкового автомобіля, у якому відображено рух автомобіля, вантаж який перевозився, пройдений кілометраж із вантажем та без вантажу. У відповідності до Наказу Міністерства транспорту і зв'язку України № 973 від 05.08.2008 року «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» здійснюється списання палива за пройденим автомобілем кілометражем. На підставі подорожнього листа позивач відносив до валових витрат придбані паливно-мастильні матеріали.

Крім того, позивач надав до матеріалів справи акти прийому-передачі старт-карт, накладні (видаткові накладні) на переданий товар, акти звірок взаєморозрахунків до договорів №00ОБСК-462 та №06СК07-37, документи, що свідчать про оплату коштів за придбані смарт-карти.

Також колегія суддів враховує. що подорожні листи на які послався позивач та які знаходяться в матеріалах справи, є одними із доказів того, що позивачем використовувались у господарській діяльності автомобілі, які перебувають у його власності, а отже для здійснення діяльності по перевезенню використовувались паливо-мастильні матеріали. Як доказів використання автомобілів у господарській діяльності позивач надав документи про відрядження працівників, звіти водіїв про відрядження, які були досліджені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що Переяслав-Хмельницькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області відповідно до наказу № 209 від 27.06.2013 р. та направлення № 127 від 27.06.2013 р. проведена позапланова виїзна документальна перевірка Переяслав-Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (код ЄДРПОУ 37313433) з питань дотримання вимог податкового законодавства та дотримання порядку ведення операцій з готівкою. За результатами вказаної перевірки була складена довідка № 8/22/373/37313433 від 22.07.2013 р. (далі по тексту - Довідка), якою нібито встановлено порушення п. 2.6 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», не здійснено оприбуткування готівки у сумі 92297,22 грн.

Перевіряючий орган вважає, що підприємством була не у повному обсязі оприбуткована готівка за період з липня 2010 року по грудень 2012 року відповідно до відомостей, що відображені у книгах обліку розрахункових операцій та фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій, що не відповідають відомостям касових книг підприємства.

Суд першої інстанції прийняв до уваги доводи TOB «Арсенал-Центр» про те, що відповідач в ході перевірки не врахував, що видача та повернення розмінної монети позивачем оформляється записом в журналі КО-5 (книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей), в свою чергу, прибутковий та видатковий ордери не оформлюються, оскільки грошові кошти, що складають суму розмінної монети, залишаються в розпорядженні підприємства, від так, зазначена операція не є касовою чи розрахунковою.

Відповідно до п.4.6 Положення НБУ №637 старший касир перед початком робочого дня (за наявності в підприємства кількох касирів) видає іншим касирам авансом потрібну для видаткових операцій суму готівки під підпис у книзі обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей, яку веде старший касир. Касири в кінці робочого дня зобов'язані скласти звіт про одержану і видану готівку за відповідними касовими документами і здати залишок готівки та касові документи за проведеними операціями старшому касиру під підпис у книзі обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей.

Згідно із п.4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) від 01.12.2000 р. №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за №107/5298 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту. Не проводиться через РРО видача готівки, не пов'язана з проведенням розрахунків, якщо така видача здійснюється після виконання Z-звіту до реєстрації першої розрахункової операції та (або) до виконання операції «службове внесення».

Позивачем надані суду копії Книги обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей форми КО-5 за період з 16.12.2011 р. по 11.03.2013 р. та зазначено про відсутнє документальне підтвердження про рух готівки розмінної монети за період з липня 2010 р. по грудень 2011 р., у зв'язку із цим податкове повідомлення-рішення № 0005762207 скасоване в частині суми штрафних санкцій у розмірі 204 750,00 грн.

Крім того, до апеляційної скарги апелянтом додано копію Книги обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей форми КО-5 за період з 22.07.2010 р. по 15.12.2011 року щодо підтвердження руху готівки розмінної монети за період з липня 2010 р. по грудень 2011 р., у зв'язку із цим податкове повідомлення-рішення № 0005762207 підлягає скасуванню.

Також в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи суд дослідив оригінали вищезазначених Книг за перевіряємий період.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005762207, №0005782207, №0005792207 від 05.12.2013 року та №0008222227 від 29.11.2013 року, оскільки судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0005772207, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки податковим органом зазначене рішення було скасовано відповідно до рішення «Про результати розгляду первинної скарги» від 18.11.2013 року №6559/10/26-18-10-04.

Апеляційна скарга ДПІ у Солом»янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задоволенню не підлягає, враховуючи вищевикладені доводи.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року скасувати.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005762207, №0005782207, №0005792207 від 05.12.2013 року та №0008222227 від 29.11.2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 30 липня 2014 року

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.