Ухвала

від 14.05.2015 по справі 826/1958/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2015р. м. Київ К/800/44423/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року

у справі № 826/1958/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроклімат СД»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брендком»,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (далі - ТОВ «Арсенал-Центр»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005762207 від 05 вересня 2013 року, № 0005772207 від 05 вересня 2013 року, № 0005782207 від 05 вересня 2013 року, № 0005792207 від 05 вересня 2013 року та № 0008222207 від 29 листопада 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005762207 від 05 вересня 2013 року в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 204 750,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь ТОВ «Арсенал-Центр» понесені судові витрати в розмірі 87,20 грн. із видатків Державного бюджету України, направлених на асигнування ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Стягнуто з ТОВ «Арсенал-Центр» решту суми судового збору в розмірі 4 200,00 грн. Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору в розмірі 97,20 грн. на розрахунковий рахунок № 31218206784007 з Державного бюджету України шляхом її безспірного списання з рахунків ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач та позивач оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ «Арсенал-Центр» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року скасовано. Адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005762207 від 05 вересня 2013 року, № 0005782207 від 05 вересня 2013 року, № 0005792207 від 05 вересня 2013 року та № 0008222207 від 29 листопада 2013 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні адміністративного позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Арсенал-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 882-817/31202310 від 09 серпня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0005792207 від 05 вересня 2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 657 262,00 грн.; № 0005782207 від 05 вересня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 351 370,00 грн. (1 112 105,00 грн. - основний платіж, 239 265,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0008222207 від 29 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 690 722,00 грн. (576 248,00 грн. - основний платіж, 114 474,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0005762207 від 05 вересня 2013 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 461 486,10 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 138.1, 138.4, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, підпунктів 139.1.3, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні рекламних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Брендком», робіт з монтажу систем вентиляції та кондиціювання повітря, послуг із сервісного обслуговування систем кондиціювання в Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроклімат СД» з огляду на фіктивний характер здійснення розглядуваних господарських операцій, а також безпідставним віднесенням до складу валових витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, не підтвердженої відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку.

Крім того, відповідач дійшов висновку про порушення Переяслав-Хмельницькою філією позивача пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) внаслідок нездійснення оприбуткування готівки за період з липня 2010 року по грудень 2012 року в загальному розмірі 92 297,22 грн.

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на невідповідність відомостей, відображених у книгах обліку розрахункових операцій та фіскальних звітних чеках реєстраторів розрахункових операцій, відомостям касових книг товариства.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0005762207 від 05 вересня 2013 року в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 204 750,00 грн., суд першої інстанції, позицію якого в цій частині підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з наступних мотивів, з яким погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.2 глави 1 Положення визначено, що оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Згідно з пунктом 3.1 глави 3 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 4.3 глави 4 Положення передбачено, що записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі.

Судом першої інстанції в спірній ситуації встановлено, що згідно з книгами обліку розрахункових операцій та фіскальними звітними чеками реєстраторів розрахункових операцій загальна сума виданої готівки для подальшого оприбуткування в касовій книзі за охоплений перевіркою період становить 3 850 832,67 грн., а відповідно до касових книг філії оприбуткована готівка складає 3 758 535,45 грн.

Різниця в розмірі 92 297,22 грн., яка за доводами відповідача є неоприбуткованою готівкою, є, як з'ясовано Окружним адміністративним судом м. Києва, розмінною монетою, видача та повернення якої оформляється записом в журналі КО-5 (книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей), а прибутковий та видатковий ордери не оформлюються, оскільки грошові кошти, що складають суму розмінної монети, залишаються в розпорядженні підприємства, тобто зазначена операція не є касовою чи розрахунковою.

А відтак, з огляду на долучення товариством до матеріалів справи Книги обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей типової форми № КО-5 за період з 16 грудня 2011 року по 11 березня 2013 року, податкове повідомлення-рішення № 0005762207 від 05 вересня 2013 року цілком обґрунтовано визнано протиправним та скасовано судом першої інстанції в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 204 750,00 грн.

В той же час, враховуючи відсутність документального підтвердження про рух розмінної монети за період з липня 2010 року по грудень 2011 року, суд відмовив в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005762207 від 05 вересня 2013 року в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 256 736,10 грн.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року в цій частині та визнаючи протиправним названий акт індивідуальної дії в повному обсязі, цілком об'єктивно врахував подану ТОВ «Арсенал-Центр» під час апеляційного розгляду справи Книгу обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей типової форми № КО-5 за період з липня 2010 року по грудень 2011 року, яка помилково не була представлена в суді першої інстанції.

Щодо господарських операцій з придбання позивачем рекламних послуг у ТОВ «Брендком», а також монтажних робіт та послуг сервісного обслуговування в ТОВ «Євроклімат СД», то суд першої інстанції, визнаючи неправомірним формування позивачем даних податкового обліку за ними, виходив з ненадання товариством витребовуваних документів на підтвердження реального характеру вказаних операцій, а саме - завдань, звітів, стратегій, концепцій, планів (ТОВ «Брендком») та рахунків-фактур (ТОВ «Євроклімат СД»).

При наданні оцінки правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, суд першої інстанції врахував відсутність підтверджуючих первинних бухгалтерських документів, які передбачені укладеними з контрагентами договорами купівлі-продажу товарів за смарт-картками, а саме - накладних (видаткових накладних) на переданий товар; актів звірок взаєморозрахунків; інформаційних звітів про стан рахунку (аналітичного субрахунку); доказів оплати коштів за придбані смарт-картки. Крім того, суд зазначив про ненадання товариством документів на підтвердження використання придбаних пасивно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з такими доводами Окружного адміністративного суду м. Києва.

Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Зокрема, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас ненадання деякої запитуваної контролюючим органом інформації або документів, статус яких не визначений як первинні, не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про фіктивний характер проведених операцій.

Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції в розглядуваній ситуації, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Брендком» послуг з проведення рекламної кампанії в регіональних засобах масової інформації підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи: медіа-планами, в яких обумовлено мету здійснення рекламної кампанії, перелік видань, їх тираж, формат видання, періодичність виходу, розмір, об'єм та колір реклами, тип та місце розміщення, ціна, кількість та період виходів реклами; звітами у вигляді підшивок оригіналів журналів та газет, в яких виходила відповідна реклама; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); податковими накладними; рахунками-фактурами; платіжними дорученнями; документами, що підтверджують наявність у позивача права використовувати знак для товарів і послуг (літеру «А» та напис «Арсенал-Центр», зображення парасольки).

Київським апеляційним адміністративним судом досліджено, крім того, оригінали журналів та газет за охоплений перевіркою період, в яких розміщувалась реклама, що свідчить про виконання контрагентом умов договору в зазначеній частині.

Що стосується робіт з монтажу систем вентиляції та кондиціювання повітря, послуг із сервісного обслуговування систем кондиціювання, то на підтвердження їх фактичного виконання ТОВ «Євроклімат СД» позивачем подано: проекту документацію; видаткові накладні; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в; довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3; платіжні доручення.

При цьому суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно відхилив підтримане судом першої інстанції посилання відповідача на обґрунтування своєї правової позиції на зазначення у проектній документації адреси об'єкта - пров. Чугуївський, 21-в у м. Києві, яка не співпадає із адресою позивача, місцем знаходження якого є м. Київ, пров. Чугуївський, 21 (без літери «в»), позаяк окремі недоліки документів, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, не можуть свідчити про відсутність реального характеру проведених робіт.

При наданні оцінки правомірності віднесення товариством до складу валових витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, суд апеляційної інстанції правильно врахував наявні копії: договору купівлі-продажу товарів за смарт-картками № 00СК11-1 від 01 листопада 2011 року з відповідними додатками, у тому числі актами прийому-передачі смарт-карток; договору купівлі-продажу товарів за смарт-картками № 00ОБСК-462 від 01 грудня 2010 року з відповідними додатками, у тому числі актами прийому-передачі смарт-карток; договору купівлі-продажу за смарт-картками № 06СК07-37 від 01 січня 2007 року з відповідними додатками, у тому числі актами прийому-передачі смарт-карток; накладних (видаткових накладних) на переданий товар; актів звірок взаєморозрахунків до договорів № 00ОБСК-462 від 01 грудня 2010 року та № 06СК07-37 від 01 січня 2007 року; реєстрів відпущених товарів та наданих послуг, які містять печатки та розшифровки підписів сторін; доказів оплати позивачем коштів за придбані смарт-картки; подорожніх листів, які відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризують роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Вказані документи в повній мірі підтверджують реальний характер господарських операцій з придбання позивачем рекламних послуг у ТОВ «Брендком», робіт з монтажу систем вентиляції та кондиціювання повітря, послуг із сервісного обслуговування систем кондиціювання в ТОВ «Євроклімат СД», а також паливно-мастильних матеріалів, їх використання ТОВ «Арсенал-Центр» у власній господарській діяльності та, відповідно, обумовлюють незаконність висновку контролюючого органу про безпідставність формування товариством даних податкового обліку за вказаними операціями.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.