Постанова

від 31.07.2014 по справі 825/2336/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2014 року Чернігів Справа № 825/2336/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представників сторін

від позивача Егорової Л.В.,

від відповідача Куманковського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський сирзавод" до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Новгород-Сіверський сирзавод» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог просить, про скасування податкових повідомлень-рішень Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 04.07.2014 № 0000232200, від 23.06.2014 № 0000222200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

30 квітня 2014 року ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000042200 від 23 квітня 2014 року до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 1752/10/25-01-10-05-15 від 16 червня 2014 року скаргу задоволено частково (встановлено правомірність декларування податкового кредиту в сумі 14268,00 грн в лютому 2013 року внаслідок здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «ІТЕУ») та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000042200 від 23 квітня 2014 року в частині основного платежу 14268,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 7134,00 грн.

Однак, 04 липня 2014 року на адресу ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» надійшло нове податкове повідомлення-рішення № 0000232200 від 04 липня 2014 року, прийняте Н-Сіверською ОДПІ про збільшення ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 80851,50 грн, в тому числі за основним платежем на 53901,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 26950,50 грн.

Як встановлено в акті перевірки від 06.06.2014 ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» відображено витрати на створення резерву сумнівної заборгованості за 2013 рік на загальну суму 103055,00 грн.

01 жовтня 2009 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу № 39, за умовами якого ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» зобов'язалось поставити та передати у власність ФОП ОСОБА_3 товар, а останній зобов'язався прийняти та оплатити його.

На виконання умов зазначеного вище договору ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» було поставлено товару на загальну суму 140973,66 грн згідно накладних № 3-912/П від 23.04.2010 на суму 16123,47 грн, № 3-910/С від 23.04.2010 на суму 123278,19 грн, № 3-914/М від 23.04.2010 на суму 1572,00 грн.

У відповідності до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на момент поставки товару, позивач збільшив валові доходи за датою відвантаження товарів.

В той же час, ФОП ОСОБА_3 оплатив лише 37918,73 грн, а 103054,93 грн залишились неоплаченими.

24 травня 2012 року ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 боргу за договором купівлі-продажу в сумі 103054,93 грн, а також штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Одеської області по справі № 5017/1597/2012 від 17 жовтня 2012 року позов ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» до ФОП ОСОБА_3 залишено без розгляду.

24 квітня 2013 року закінчився строк позовної давності, а заборгованість в сумі 103054,93 грн набула статусу безнадійної відповідно до абз. «а» пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Таким чином, ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» правомірно та у відповідності до абз. «г» пп.138.10.6 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України відобразило витрати на створення резерву сумнівної заборгованості в сумі безнадійної дебіторської заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного просить задовольнити позовні вимоги та скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 158-162), в яких зазначено, що Новгород-Сіверською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності і правомірності визнання податку на додану вартість.

За результатом перевірки складено акт від 02.04.2014 № 164/22/00448077 та встановлено наступні порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість на загальну суму 68169,00 грн в тому числі за лютий 2013 року на суму 14268,00 грн та серпень 2013 року на 53901,00 грн по спеціальній декларації по податку на додану вартість.

Відповідач зазначає, що відповідно до наданих на перевірку документів встановлено, що в серпні 2013 року ПрАТ «Н-Сіверський сирзавод» придбано ПММ у ПП «Фірма «Онікс».

На перевірку було надано не повний перелік товарно-транспортної документації, передбачений згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 № 363, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу - відсутні відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Також, відповідач посилається на акти перевірки іншої ДПІ, зокрема: на акт Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 20.12.2013 № 5664/16-03-22-02-12/25158452 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Фірма «Онікс» (код 25158452) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Придніпровський Агропромисловий Союз» (код 34957936) та ПП «Титан-Кремінь» (код 37812812) за період з 01.08.2013 по 31.08.2013».

Новгород-Сіверською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності і правомірності визнання податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатом перевірки складено акт від 06.06.2014 № 293/22/00448077 та встановлено наступні порушення:

- порушено пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та абз. г) п.п. 138.10.6 п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 70786,00 грн, в тому числі за 2013 рік на суму 70786,00 грн.

За результатами розгляду акту перевірки Новгород-Сіверської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 № 0000222200 про збільшення ПрАТ «Новгород- Сіверський сирзавод» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 106179,00 грн, за основним платежем в сумі 70786,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями 35393,00 грн.

На перевірку було надано не повний перелік товарно-транспортної документації, згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.97 № 363, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Враховуючи вищенаведене, Новгород-Сіверська ОДПІ вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті на підставі та у повній відповідності до норм податкового законодавства та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» (ідентифікаційний код 24268368) зареєстровано Новгород-Сіверською районною державною адміністрацією 13.01.1999, взяте на податковий облік 13.01.1999 за № 1, є платником податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки від 06.06.2014 № 293/22/22448077 (а. с. 58), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що Новгород-Сіверською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності і правомірності визнання податку на додану вартість.

За результатом перевірки складено акт від 02.04.2014 № 164/22/00448077 та встановлено наступні порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість на загальну суму 68169,00 грн в тому числі за лютий 2013 року на суму 14268,00 грн та серпень 2013 року на 53901,00 грн по спеціальній декларації по податку на додану вартість.

За результатом даної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2014 № 0000042200 (а. с. 45), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102253,50 грн, в т.ч. за основним платежем у розмірі 68169,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 34084,50 грн.

ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» подано скаргу до ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 28.04.2014 № 66 (а. с. 46-52), за результатом розгляду якої, ГУ Міндоходів у Чернігівській області прийнято рішення від 16.06.2014 № 1752/10/25-01-10-05-15 (а. с. 53-56), яким скаргу задоволено в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2014 № 0000042200, в частині основного платежу - 14268,00 грн та штрафних санкцій - 7134,00 грн, в іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Новгород-Сіверською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності і правомірності визнання податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатом перевірки складено акт від 06.06.2014 № 293/22/00448077 та встановлено наступні порушення:

- порушено пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та абз. г) п.п. 138.10.6 п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 70786,00 грн, в тому числі за 2013 рік на суму 70786,00 грн.

За результатами розгляду акту перевірки Новгород-Сіверської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 № 0000222200 про збільшення ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 106179,00 грн, за основним платежем в сумі 70786,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями 35393,00 грн.

Також, Новгород-Сіверською ОДПІ було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 04.07.2014 № 0000232200 (а. с. 125), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 80871,50 грн, в т.ч. за основним платежем в розмірі 53901,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 26950,50 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» здійснювало господарську діяльність із ПП «ФІРМА ОНІКС» та СПД ОСОБА_3 відповідно до укладених договорів.

Так, між ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» та ПП «ФІРМА ОНІКС» укладено договір від 24.01.2013 № 9 (а. с. 88-90), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти, надалі - товар відповідно до умов договору і додаткових угод до нього.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- видаткова накладна № РН-0000215 від 27.08.2013 (а. с. 91);

- товарно-транспортна накладна № 2 від 27.08.2013 (а. с. 92);

- податкова накладна № 27 від 27.08.2013 (а. с. 93);

- платіжні доручення: № 1407 від 10.09.2013, № 1414 від 10.09.2013, № 1492 від 19.09.2013, № 1501 від 20.09.2013, № 1509 від 23.09.2013, № 1543 від 27.09.2013, № 1482 від 24.09.2013 (а. с. 94-100).

Між ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» та СПД ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу від 01.10.2009 № 39 (а. с. 126-128).

Відповідно до абз. «а» п.п 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно абз. «г» п.п. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 ПК України витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Для банків та небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 159 цього Кодексу.

На підтвердження безнадійності боргу СПД ОСОБА_3 перед ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» суду надано: позовна заява (а. с. 129-131), ухвали Господарського суду Одеської області від 30.05.2012, від 17.10.2012 (а. с. 132, 133), податкові декларації з податку на прибуток підприємства (а. с. 134-146).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, що підтверджується актом перевірки, ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абз. «г» пп. 138.10.6 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Для банків та небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 159 цього Кодексу.

У відповідності до вимог абз. «г» пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України позивач включив суми безнадійної заборгованості до складу інших витрат за декларацією з податку на прибуток за 2013 рік.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу відсутності реального здійснення операцій позивача з контрагентом відповідач посилається на акт Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 20.12.2013 № 5664/16-03-22-02-12/25158452 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Фірма «Онікс» (код 25158452) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Придніпровський Агропромисловий Союз» (код 34957936) та ПП «Титан-Кремінь» (код 37812812) за період з 01.08.2013 по 31.08.2013».

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Розбіжність між податковими зобов'язаннями ПП «Фірма «Онікс» та податковим кредитом ПрАТ «Н-Сіверський сирзавод» за серпень 2013 року на суму ПДВ 53900,50 грн виникла саме внаслідок неправомірних дій Кременчуцької ОДПІ щодо коригування в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» задекларованих ПП «Фірма «Онікс» сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань.

Факт неправомірності дій Кременчуцької ОДПІ підтверджуються постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/226/14 від 26.02.2014 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 816/226/14 від 15.04.2014.

Згідно ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, ПрАТ «Н-Сіверський сирзавод» є виробником сирів. Виробництво сирів здійснюється з закупленого у населення та сільськогосподарських товаровиробників молока.

Для перевезення молока ПрАТ «Н-Сіверський сирзавод» використовує, в тому числі, і власний автомобільний транспорт, який перебуває у власності позивача, що підтверджується балансом ПрАТ «Н-Сіверський сирзавод» за 2013 рік, бухгалтерською довідкою № 108 від 24.07.2014 та технічними паспортами автомобілів.

Саме з метою функціонування зазначених вище автомобілів, ПрАТ «Н-Сіверський сирзавод» було придбано автомобільний бензин А-76. Списання якого підтверджується бухгалтерською довідкою № 106 від 24.07.2014 та подорожніми листами на автомобілі.

Бензин А-76 зберігається на території ПрАТ «Н-Сіверський сирзавод» за адресою: Чернігівська обл., м. Новгород-Сіверський, вул. Залінійна, 21 у цистернах, ПрАТ «Н- Сіверський сирзавод» має власну бензоколонку, що підтверджується балансом ПрАТ «Н- Сіверський сирзавод» за 2013 рік та бухгалтерською довідкою № 107 від 24.07.2014.

Також згідно штатного розкладу на підприємстві введена посада оператора ЗС. Згідно своїх посадових обов'язків оператор АЗС проводить приймання ПММ та заправляє пальними та мастильними матеріалами: бензином, маслом і т.д. автомобілі, трактори та інші транспортні засоби вручну і за допомогою паливно-роздавальних колонок.

При укладанні договору з ПП «Фірма «Онікс» до договору була долучена генеральна довіреність, згідно якої оператору АЗС ОСОБА_4 було надано право підпису на первинних документах при прийманні ПММ, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

При передачі бензину ПП «Фірма «Онікс» було передано копію сертифікату відповідності серії ВВ №836723 з терміном дії від 07.03.2012 до 05.03.2014.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначений договір із ПП «Фірма «Онікс» був виконаний сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод», - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 04.07.2014 № 0000232200, від 23.06.2014 № 0000222200.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан