Постанова

від 29.07.2014 по справі 910/7855/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа№ 910/7855/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Габрієль Я. В. - представник за довіреністю № 17/04 від 17.04.2014

від відповідача: Васійчук Л. Ф. - представник за довіреністю ВТО №980515 від 28.12.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2014

у справі № 910/7855/14 (суддя Чебикіна С. О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика»

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 566 197,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 544 751,18 грн. за надані за договором № LUB-067-1207000068 від 04.07.2012, але неоплачені послуги, збитків від інфляції в сумі 16 342,54 грн. та 3 % річних в сумі 5 104,24 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2014, повний текст якого складений 24.06.2014, у справі № 910/7855/14 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих позивачем за спірним договором послуг.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 по справі № 910/7855/14 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що спірне рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, при неповному дослідженні доказів та встановленні обставин справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи.

Так, відповідач послався на те, що згідно з погодженим сторонами при підписання спірного договору графіку надання послуг, останні мали надаватися позивачем в період з 18.07.2012 по 31.01.2013 (відповідачем в апеляційній скарзі помилково зазначено 31.01.2012), в той час як судом першої інстанції не з'ясовано початок надання послуг позивачем відповідно до Акту-допуску від 18.07.2012, який визначає, разом із Графіком надання послуг, строки надання послуг за договором та строки їх оплати.

Крім того, відповідач зазначив про те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що відповідач не надавав погодження на дострокове надання всіх послуг позивачем, що спростовує твердження позивача про належне виконання ним зобов'язань за договором.

Також відповідач зазначив про те, що судом першої інстанції не встановлено правову природу укладеного між сторонами договору, оскільки позивач зазначив що на виконання договору ним надавались послуги, в той час як суд першої інстанції в оспорюваному рішення зазначив про виконання робіт за спірним договором.

Ухвалою від 11.07.2014 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С. А., Сітайло Л. Г. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

04.07.2012 позивач як виконавець та Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якої є відповідач, як замовник уклали Договір № LUB-067-1207000068 (далі Договір) (а.с. 8-12), відповідно до якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався на свій ризик власними та залученими силами і засобами надати відповідно до умов Договору послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури (технічне обслуговування системи передачі даних Теранет Лубенського ЛВУМГ), в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів та технічної документації, а відповідач зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.3 Договору склад та обсяги послуг, що доручаються до надання позивачу, визначені Кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною Договору (додаток № 1).

Згідно з п. 2.1 Договору, передбачені Договором послуги позивач надає із своїх матеріалів та відповідає за їх якість і відповідність вимогам, установленим нормативними документами та Кошторисною документацією (додаток №1).

Відповідно до п. 2.4 Договору позивач зобов'язується надати послуги протягом 310 календарних днів з дати отримання від відповідача письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг та надати послуги з обов'язковим дотриманням погодженого із відповідачем Графіку надання послуг, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 2).

На виконання умов Договору сторони підписані Додаток № 1 та Додаток № 2 до Договору (а.с. 35-49)

Згідно з п. 4.1 Договору, ціна Договору складає 650 542,38 грн.

В пункті 6.2 Договору сторони погодили, що здавання-приймання наданих послуг після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору в серпні 2012 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 644 751,18 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за серпень 2012 року (примірна форми КБ-3) від 27.08.2012 та акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року № 1207000068-1 року (примірна форма КБ-2в) від 27.08.2012 (а.с. 13-20). Вказані документи підписані представниками сторін без зауважень та скраплені їх печатками, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказані документи є належними доказами на підтвердження факту надання позивачем за Договором послуг на суму 644 751,18 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно з п. 2.4 Договору позивач мав надавати послуги протягом 210 календарних днів з дати отримання від відповідача письмового розпорядження, тобто в період з 18.07.2012 по 31.01.2012, в той час послуги позивачем були надані достроково, тобто з порушенням умов Договору та без наявності погодження відповідача на дострокове надання послуг, внаслідок чого не можна стверджувати про належне виконання позивачем умов Договору, слід зазначити таке.

Пунктом 2.4 Договору встановлено право позивача на дострокове надання послуг за письмовим погодженням відповідача.

Умовами Договору не встановлено, що вказане погодження має бути викладене у формі окремого документа, а відтак, фактичне підписання відповідачем без жодних зауважень довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за серпень 2012 року (примірна форми КБ-3) від 27.08.2012 та акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року № 1207000068-1 року (примірна форма КБ-2в) від 27.08.2012 свідчить про надання ним згоди на дострокове надання позивачем спірних послуг і про прийняття відповідачем виконання позивачем зобов'язання як належного.

Згідно з п. 5.1 Договору оплата за надані послуги здійснюється проміжними платежами на підставі актів здачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше 90 календарних днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Пункт 5.2 Договору встановлює, що остаточний розрахунок за Договором відповідач здійснює протягом 90 календарних днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін кінцевого акту здачі-приймання наданих послуг.

Позивач при зверненні до суду зазначає, що в рахунок оплати спірних послуг відповідач перерахував грошові кошти в сумі 100 000 грн., внаслідок чого заборгованість за Договором дорівнює 544 751,18 грн.

Факт перерахування позивачу відповідачем коштів саме в такій сумі підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме укладеним між сторонами 13.06.2013 договором про реструктуризацію заборгованості № LUB-058 (а.с. 21-23) (далі Договір 1).

Зі змісту Договору 1 слідує, що його укладено у зв'язку з необхідністю реструктуризації заборгованості по Договору і що ним встановлюються умови погашення заборгованості, що виникла на підставі Договору.

Пунктом 1.1 Договору 1 сторонами погоджено, що в порядку та на умовах, визначених Договором 1, позивач надав відповідачу відстрочку у погашенні заборгованості за Договором, яка станам на 01.06.2013 становить 544 751,18 грн.

Відповідно до п.2.1 Договору 1 відповідач зобов'язався погасити заборгованість перед позивачем, що виникла на підставі Договору, у сумі 544 751,18 грн. до 31.12.2013.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов'язку оплатити надані позивачем за Договором послуги в строки, встановлені Договором 1, з огляду на що колегія суддів вважає доведеним факт наявності у відповідач заборгованості за спірні послуги в сумі 544 751,18 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься Договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Водночас частиною 1 ст. 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Підписанням Договору 1 сторони припинили зобов'язання відповідача оплатити спірні послуги у строк, встановлений Договором, і замінили його зобов'язанням виконати умови Договору 1 та сплатити позивачу грошові кошти в сумі 544 751,18 грн. у строк до 31.12.2013.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання зі сплати позивачу грошових коштів в сумі 544 751,18 грн. у строк до 31.12.2013, що є порушення зобов'язання, яке він прийняв на себе, підписавши Договір 1, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 16 342,54 грн. та 3 % річних в сумі 5 104,24 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 16 342,54 грн. та 3 % річних в сумі 5 104,24 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

При цьому, визначення судом першої інстанції в тексті оспореного рішення спірних послуг як «робіт», на що посилається відповідач в апеляційній скарзі, до уваги колегією суддів не приймається, скільки вказана обставина на суть спору не впливає і фактів, встановлених під час розгляду судом першої інстанції справи, не спростовує.

До того ж сторони за наслідком надання позивачем послуг за Договором склали акт по формі КБ-2в приймання виконаних саме будівельних робіт та підписали відповідну довідку по формі КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт, що свідчить про те, що сторони ототожнюють поняття «виконання робив» та «надання послуг» в розуміння умов Договору та Договору 1.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 у справі № 910/7855/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз».

Щодо розміру витрат відповідача на подачу апеляційної скарги слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 566 197,96 грн.

Рішенням від 23.06.2014 у справі №910/7855/14 позов задоволено у повному обсязі.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю.

Відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з апеляційною скаргою відповідач мав сплатити 5 661,98 грн. судового збору.

Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 5 775,22 грн. (платіжне доручення № 17320 від 02.07.2014), що на 113,24 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 113,24 грн. (5 775,22-5 661,98) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 у справі № 910/7855/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 у справі № 910/7855/14 залишити без змін.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) судовий збір в сумі 113 (сто тринадцять) грн. 24 коп., перехований платіжним дорученням № 17320 від 02.07.2014, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7855/14.

Повний текст постанови складено: 31.07.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна