Постанова

від 11.09.2014 по справі 910/7855/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 910/7855/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівШвеця В.О. (доповідач), Гоголь Т.Г., Сибіги О.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.07.14 у справі№ 910/7855/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" простягнення 566 197,96 грн.

за участю представників сторін від:

позивача : Буняк Ю.І. (дов. від 17.04.14),

відповідача : Купрієнко В.І. (дов. від 28.12.13)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 544 751,18 грн. основного боргу, 16 342,54 грн. інфляційних втрат та 5 104,24 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами щодо неналежного виконання відповідачем умов договору від 04.07.12 в частині оплати наданих позивачем послуг з монтажу, технічного обслуговування, і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури. Вказував позивач і на те, що відповідачем не було виконано належним чином укладений між сторонами договір від 13.06.13 про реструктуризацію спірної заборгованості. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.14, ухваленим суддею Грєховою О.А., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності у відповідача спірної заборгованості у стягуваному розмірі. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 625, 837, 853 Цивільного кодексу України, статей 179, 193 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф.- головуючого, Сітайло Л.Г., Пашкіної С.А., постановою від 29.07.14 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами обставин щодо зміни позивачем в односторонньому порядку графіку надання послуг в частині їх дострокового надання. З огляду на що, на думку скаржника, дана обставина призвела до незапланованих витрат відповідача на оплату наданих послуг. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 525, 526, 530, 614, 631 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 4 2 , 4 3 , 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.07.12 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правопопередник відповідача) - замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" - виконавцем укладено договір № LUB-067-1207000068, за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання на свій ризик власними та залученими силами і засобами надати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури (технічне обслуговування системи передачі даних Теранет Лубенського ЛВУМГ), а замовник зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх (пункт 1.1. договору). Згідно з пунктом 4.1. договору сторони погодили, що ціна договору складає 650 542,38 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 108 423,73 грн. Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору оплата за надані послуги здійснюється проміжними платежами на підставі актів здачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше 90 календарних днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін. Остаточний розрахунок за договором замовник здійснює протягом 90 календарних днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін кінцевого акту здачі-приймання наданих послуг. Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що здавання-приймання наданих послуг після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі-приймання послуг. Судами також установлено, що позивачем на виконання умов договору надано відповідачу послуги на суму 644 751,18 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) та актом № 1207000068-1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року (форми КБ-2в). Установлено судами і те, що відповідачем зобов'язання з оплати послуг було виконано частково в сумі 100 000 грн., внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 544 751,18 грн. Водночас у зв'язку із необхідністю реструктуризації цієї заборгованості, 13.06.13 між сторонами укладено договір № LUB-058, за умовами пункту 2.1. якого відповідач зобов'язався погасити заборгованість перед позивачем, що виникла на підставі договору у сумі 544 751,18 грн. до 31.12.13. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 544 751,18 грн. основного боргу, 16 342,54 грн. інфляційних втрат та 5 104,24 грн. 3 % річних. За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами статей 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься договір від 04.07.12, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи установлені судами обставини порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості наданих позивачем послуг за договором, висновок судів про наявність підстав для стягнення з відповідача суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат визнається правомірним. Довід касаційної скарги щодо порушення відповідачем графіку надання послуг в частині їх дострокового надання, не може бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки, як установлено судами, надані позивачем послуги за договором були прийняті відповідачем без зауважень, що свідчить про прийняття відповідачем виконаного позивачем зобов'язання як належного. Інші доводи касаційної скарги також визнаються непереконливими, позаяк не спростовують установленого судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.14 у справі № 910/7855/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: Т. Гоголь

О. Сибіга