Постанова

від 29.07.2014 по справі 911/4695/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа№ 911/4695/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Сергєєв П. О. - представник за довіреністю № 1 від 02.04.2014

від відповідача: Графський Д. У. - представник за довіреністю від 14.03.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Фуршет Центр»

на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2014

у справі № 911/4695/13 (суддя Конюх О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордекс Компані»

до Дочірнього підприємства «Фуршет Центр»

про стягнення 219 185,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 219 185,41 грн. за поставлений за договором № ФЦ004588 від 15.10.2010, але неоплачений товар.

03.02.2014 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про зменшення розміру позовних вимог № 3 (а.с. 187-188 т. 1), в якій позивач зменшив заявлену до стягнення суму основного боргу до 181 671,65 грн. з огляду на те, що після порушення провадження у справі відповідачем здійснено часткове, на суму 219 185,41 грн., погашення суми основного боргу.

13.02.2014 позивач звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову № 13 (а.с. 194-197 т. 1), в якій відмовився від заяви про зміну розміру позовних вимог № 3 та просив суд стягнути з відповідач основний борг в сумі 181 671,65 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно не врахував при розгляді справи по суті подану позивачем заяву про зменшення розміру позивних вимог № 3 (а.с. 187-118 т. 1).

Водночас, враховуючи, що заяву № 13 позивачем подано після початку розгляду судом першої інстанції справи по суті, в той час як право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті, а в даному випадку розгляд справи по суті розпочато в судовому засіданні 15.01.2014, - суд першої інстанції правомірно ухвалою від 17.02.2014 залишив і вказану заяву позивача без розгляду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.02.2014, повний текст якого підписаний 21.02.2014, у справі № 911/4695/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманого за спірним договором товару на заявлену до стягнення суму.

Не погоджуючись з рішенням, Дочірнє підприємство «Фуршет Центр» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.

Так, відповідач зазначив про те, що ним до пред'явлення позову було здійснено зарахування зустрічних вимог на суму 507 687,80 грн., з яких сторонами було узгоджено зарахування зустрічних вимог на суму 396 816,18 грн., і що відповідачем додатково подані акти виконаних робіт на суму 40 481,37 грн., проти прийняття яких позивач не заперечив. Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги суми, які визнані позивачем як погашені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою від 11.07.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Фуршет Центр» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, проте в подальшому зазначив про те, що, на відміну від заявлених в апеляційній скарзі вимог, оспорюване рішення просить змінити та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір присудженої до стягнення суми основного боргу на суму вартості наданих позивачу послуг, яка погоджена в підписаних сторонами актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), копії яких наявні в матеріалах справи.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Також в судовому засіданні представник відповідача звернувся з усним клопотанням про відкладення розгляду апеляційної скарги для надання йому можливості розрахувати суму основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, з врахуванням вартості наданих позивачу послуг, яка погоджена в підписаних сторонами актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Порадившись на місці колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з підстав, які викладені нижче.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

15.10.2012 позивач як постачальник та відповідач як покупець уклали договір №ФЦ004588 (далі Договір) (а.с. 14-19), відповідно до умов якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, та у відповідності з замовленнями відповідача поставити товар, а відповідач - в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти товар та оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, які не можуть перевищувати ціни, узгоджені в специфікації. Поставка товару позивачем здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації відповідачем через мережу магазинів «Фуршет».

На виконання умов Договору, сторонами підписано специфікації (а. с. 21-22), в яких встановлено перелік товару, який постачається за Договором, та його ціни, а також генеральні довіреності (а.с. 23-26), в яких визначені особи відповідача, уповноважені на отримання товару, який постачається за Договором, та зразок відбитку штампу відповідача, яким засвідчуються товарно-транспортні накладні за Договором.

Відповідно до п. 3.4 Договору пунктом поставки товару за Договором є склад відповідача, адреса якого вказана в замовленні. Витрати з транспортування товару до пункту поставки товару несе позивач. Датою поставки є дата отримання відповідачем товару на складі відповідача. Товар поставляється на умовах DDP, що передбачені Інкотермс «Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати», введених в дію 01.01.2000.

Згідно з п. 5.1 Договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі позивача.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 083 117,08 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями наступних видаткових накладних: № 0668 від 27.12.2012 на суму 58 203,65 грн., № 0680 від 27.12.2012 на суму 4 421,92 грн., № 0681 від 27.12.2012 на суму 158,54 грн., № 0693 від 28.12.2012 на суму 1 522,91 грн., № 51 від 10.01.2013 на суму 24 339,31 грн., № 131 від 17.01.2013 на суму 23 695,20 грн., № 220 від 24.01.2013 на суму 13 239 грн., № 248 від 25.01.2013 на суму 456,36 грн., № 302 від 31.01.2013 на суму 18 420,70 грн., № 303 від 31.01.2013 на суму 17 350,20 грн., № 390 від 07.02.2013 на суму 16 349,26 грн., № 468 від 14.02.2013 на суму 37 437,84 грн., № 477 від 14.02.2013 на суму 112,06 грн., № 549 від 21.02.2013 на суму 38 835,07 грн., № 648 від 28.02.2013 на суму 66 512,02 грн., № 650 від 28.02.2013 на суму 109 303,49 грн., № 743 від 07.03.2013 на суму 6 595,78 грн., № 744 від 07.03.2013 на суму 14 253,41 грн., № 816 від 14.03.2013 на суму 32 959,22 грн., № 903 від 21.03.2013 на суму 11 171,74 грн., № 904 від 21.03.2013 на суму 21 239,57 грн., № 1221від 11.04.2013 на суму 1 948,75 грн., № 1223 від 11.04.2013 на суму 12 106,80 грн., № 1325 від 18.04.2013 на суму 15 836,76 грн., № 1326 від 18.04.2013 на суму 24 014,26 грн.,№ 1465 від 25.04.2013 на суму 46 558,96 грн., № 1466 від 25.04.2013 на суму 42 314,98 грн., № 1534 від 02.05.2013 на суму 14 128,42 грн., № 1573 від 09.05.2013 на суму 4 755,24 грн., № 1642 від 16.05.2013 на суму 18 830,09 грн., № 1643 від 16.05.2013 на суму 4 742,35 грн., № 1760 від 23.05.2013 на суму 61 231,82 грн., № 1761 від 23.05.2013 на суму 5 218,79 грн., № 1880 від 30.05.2013 на суму 7 194,90 грн., № 1879 від 30.05.2013 на суму 13 566,02 грн., № 1988 від 06.06.2013 на суму 10 553,75 грн., № 1989 від 06.06.2013 на суму 3 273,12 грн., № 2089 від 13.06.2013 на суму 12 158,89 грн., № 2090 від 13.06.2013 на суму 6 279,12 грн., № 2195 від 20.06.2013 на суму 25 095,04 грн., № 2292 від 27.06.2013 на суму 12 374,59 грн., № 2388 від 04.07.2013 на суму 8 684,12 грн., № 2478 від 11.07.2013 на суму 14 986,37 грн., № 2608 від 18.07.2013 на суму 6 067,08 грн., № 2875 від 01.08.2013 на суму 7 672,61 грн., № 2943 від 08.08.2013 на суму 10 635,98 грн., № 3052 від 15.08.2013 на суму 9 026,28 грн., № 3053 від 15.08.2013 на суму 19 125,79 грн., № 3152 від 22.08.2013 на суму 11 999,81 грн., № 3234 від 29.08.2013 на суму 8 118,13 грн., № 3866 від 05.09.2013 на суму 9 909,29 грн., № 3977 від 12.09.2013 на суму 27 581,33 грн., № 4079 від 19.09.2013 на суму 19 975,90 грн., № 4267 від 03.10.2013 на суму 19 087,06 грн., № 4403 від 10.10.2013 на суму 27 866,09 грн., № 4498 від 17.10.2013 на суму 23 621,34 грн.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом зазначив, що ним на виконання умов Договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 1 241 123,85 грн., проте, враховуючи, що матеріали справи інших накладних, окрім вище перелічених, не містять, суд першої інстанції правомірно не взяв вказані посилання позивача до уваги.

Водночас колегією суддів встановлено, що при підрахунку загальної вартості поставленого товару судом першої інстанції допущено описку, а саме, два рази враховано вартість поставленого за видатковою накладною № 1465 від 25.04.2013 товару, що призвело до збільшення загальної вартості товару на суму 46 558,96 грн.

За таких обставин, доведеним є факт поставки позивачем відповідачу товару за Договором на загальну суму 1 083 117,08 грн.

При цьому загальна вартість товару, строк оплати якого станом на 17.12.2013 (дата звернення позивача до суду з даним позовом) настав, становить 964 985,36 грн. (1 083 117,08-118 131,72 грн.) за накладними № 3977 від 12.09.2013, № 4079 від 19.09.2013, № 4267 від 03.10.2013 на суму 19 087,06 грн., № 4403 від 10.10.2013 на суму 27 866,09 грн., № 4498 від 17.10.2013 на суму 23 621,34 грн.

Згідно з п. 7.9 Договору в редакції, погодженій сторонами в Додатковій угоді № 1 від 25.02.2013, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача через 100 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної. При цьому відповідач оплачує товар лише у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 5 000 грн. з кожного магазину.

Як слідує з матеріалів справи, до дати звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач в рахунок оплати спірного товару перерахував позивачу 442 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 154-178) та платіжними дорученнями № 100453318 від 10.112.2013 та №100453921 від 11.12.2013 (а.с. 224, 226).

Крім того, після порушення провадження у справі відповідач перерахував позивачу ще 219 185,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 100471056 від 16.01.2014 та № 100468973 від 13.01.2014) (а.с.206-207).

Отже, в матеріалах справи наявні докази перерахування відповідачем позивачу на виконання умов Договору грошових коштів в сумі 661 185,41 грн.

Пунктом 3.7.1 Договору встановлено, що у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж у роздрібній мережі відповідача для вказаної категорії товару, або якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, відповідач направляє на адресу уповноваженого представника позивача повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок, з яких позивач зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від відповідача вивезти товар.

Згідно з п. 3.7.2 Договору позивач оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів.

Відповідно до п. 3.7.3 Договору позивач зобов'язаний не пізніше ніж через 5 календарних днів після вивезення товару, надати коригуючу податкову накладну.

Згідно з п. 3.7.5 Договору в разі, якщо позивач не вивезе товар у строк, вказаний у п. 3.7.1 Договору, він зобов'язаний відшкодувати відповідачу вартість вивезення і утилізації цього товару.

Пункт 3.7.6 Договору визначає, що заборгованість відповідача за повернені товари та відшкодування за послуги по утилізації підлягають зарахуванню із загальної суми заборгованості відповідача за поставлені товари.

Як слідує з матеріалів справи, з отриманого за Договором відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 51 931,98 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями накладних на повернення № 2209898905 від 07.11.2013 на суму 17 201,18 грн., № 2209898363 від 07.11.2013 на суму 68,88 грн., № 2209898364 від 07.11.2013 на суму 59,52 грн., № 2209898359 від 07.11.2013 на суму 1 109,81 грн., № 2209898358 від 07.11.2013 на суму 2 128,31 грн., № 2209898357 від 07.11.2013 на суму 3 692,09 грн. та № 2209898360 від 07.11.2013 на суму 27 672,19 грн. (а.с. 99-105).

Крім того, при зверненні до суду з даним позовом позивач послався на те, що відповідач надав позивачу послуг на загальну суму 356 334,81 грн., щодо яких сторонами проведено взаємозалік, проте, як вірно зазначено судом першої інстанції позивачем до позовної заяви на підтвердження факту проведення такого взаємозаліку додано копії актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 145 186,17 грн., а саме акти № 515342 від 15.07.2013 на суму 93 750 грн., № 3900010320 від 31.07.2013 на суму 18 130,63 грн., № 3900011106 від 31.08.2013 на суму 12 612,61 грн., № 3900011888 від 30.09.2013 на суму 18 918,92 грн. та № 436341 від 02.10.2013 на суму 1 774,01 грн. (а.с. 89-98).

Водночас відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції на підтвердження факту проведення взаємозаліку подано акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 40 481,37 грн., а саме акти: від 30.11.2013 № 3900013504 на суму 11 575,10 грн., від 31.12.2013 № 3900014320 на суму 1 261,26 грн., від 31.01.2014 № 3900015160 на суму 27 645,01 грн. (а.с. 229-231 т. 1).

Суд першої інстанції не прийняв зарахування зустрічних однорідних вимог по наданим як позивачем, так і відповідачем актам на загальну суму 185 667,54 грн. (145 186,17+40 481,37), з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Згідно з п. 14.1 Договору відповідач має право зменшити суму, що належить до сплати позивачу за товар, на суму штрафних санкцій, вартості товарів, повернутих позивачу, послуг, а також іншої заборгованості, що має бути сплачена позивачем згідно з Договором або по іншим договорам, шляхом проведення заліку зустрічних вимог, коли це не заборонено законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться без підписання сторонами додаткових документів (актів заліку, протоколів заліку тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою відповідача.

Стаття 601 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як слідує зі змісту вказаних вище актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), вказані акти є підставою для проведення розрахунків між сторонами, який проводиться шляхом заліку зустрічних однорідних вимог без укладення додаткового протоколу.

Проте, зі змісту п. 14.1 Договору слідує, що зарахування зустрічних однорідних вимог є правом саме відповідача, а не позивача, в той час як суду не подано ані письмової заяви відповідача, як вимагає пункт 14.1 Договору, ані інших доказів того, що відповідачем вжито якісь заходи до проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, та на яку саме суму.

Водночас у вказаних вище актах не зазначено, зарахування зустрічних однорідних вимог за яким саме договором, боржником по якому є відповідач, проводиться зарахування, що в будь-якому випадку потребує відповідної заяви відповідача.

З огляду на вказані вище обставини, а саме те, що для проведення взаємозаліку за Договором необхідно дотриматись певної процедури, яка сторонами дотримана не була, що ними не заперечується, подані відповідачем під час апеляційного перегляду копії актів прийому-передачі наданих послуг до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не впливають на вирішення спору по суті.

Колегія суддів зауважує відповідачеві на тому, що він не позбавлений права звернутися до позивача з відповідною заявою, про зарахування зустрічних однорідних вимог по вище перелічених актах, в тому числі і після розгляду даної справи по суті.

За обставин що склалися, колегія суддів вважає, що підстави для відкладення розгляду справи за клопотанням відповідача відсутні.

Колегія суддів зауважує відповідачу й на тому, що станом на дату винесення рішення строк оплати по всіх наданих позивачем накладних настав, що надає відповідачу можливості провести зарахування зустрічних однорідних вимог ще й по вказаних накладних.

З огляду на вказані обставини, є доведеним, що станом на дату винесення рішення заборгованість відповідача за поставний позивачем за Договором товар становила 251 867,97 грн. (964 985,36-661 185,41-51 931,98). Проте, колегія суддів враховує, що позивач вимагає стягнути з відповідача лише 219 185,41 грн.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст.627 УК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем за Договором Товару на суму 251 867,97 грн., з огляду на що та враховуючи той факт, що позивачем до стягнення заявлено суму, меншу ніж та, яка підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу на заявлену позивачем до стягнення суму 219 185,41 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Фуршет Центр» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2014 у справі № 911/4695/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Дочірнє підприємство «Фуршет Центр».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Фуршет Центр» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2014 у справі № 911/4695/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2014 у справі № 911/4695/13 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/4695/13.

Повний текст постанови складено: 31.07.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець