Постанова

від 29.07.2014 по справі 910/21461/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа№ 910/21461/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Гвоздь І. П. - представник за довіреністю від 08.01.2014

Кузьмишина Л. В. - представник за довіреністю від 08.01.2014

від відповідача: Козак В. Р. - представник за довіреністю від 16.06.2014

Троцько Я. О. - директор

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014

у справі № 910/21461/13 (суддя Якименко М. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лис-С»

про зобов'язання вчинити дію та стягнення 1 556 596,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 054 137,92 грн., який становить плату за користування переданими за договором № 100413-ЗП20-02 від 13.04.2010 залізничними цистернами, та зобов'язання відповідача повернути позивачу з оренди вагони: 51703569, 50982776, 50950781, 50973361, 50973379, 50257179, 50442698, 50316173, 50213701, 53986386 та передати їх позивачу за актом приймання-передачі.

13.12.2013 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог (а.с.3-6 т.2), якою збільшив заявлені до стягнення майнові вимоги на суму 502 458,28 грн., яка складається з вартості оренди цистерн за жовтень-листопад 2013 року та витрат позивача на повернення спірних цистерн в Україну із Республіки Казахстан. Загальна сума заявлених майнових вимог дорівнює 1 556 596,20 грн. (1 054 137,92 + 502 458,28).

17.12.2013 позивачем подано клопотання (а.с.101-102 т.2), в якому позивач просить зобов'язати відповідача підписати акти приймання-передачі вагонів з оренди по договору № 100413-ЗП20-02 від 13.04.2010 та примірники актів повернути позивачу, посилаючись на те, що станом на 17.12.2013 спірні вагони (залізничні цистерни) позивач самостійно за власні кошти повернув в Україну з Республіки Казахстан.

Як слідує зі змісту оспореного рішення, позовна вимога, що її позивачем викладено в клопотанні від 17.12.2013, судом першої інстанції по суті не розглядалось, що колегія суддів вважає правомірним з огляду на таке.

Згідно з п.п. 3.10, 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Подане позивачем клопотання, фактично, є заявою про збільшення позовних вимог за рахунок заявлення ще однієї немайнової вимоги, а саме - зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі вагонів з оренди по договору № 100413-ЗП20-02 від 13.04.2010 та примірники актів повернути позивачу, що в розумінні приписів процесуального права є поданням ще одного позову, а відтак, вказані вимоги не можуть розглядатись під час вирішення по суті цього спору.

До того ж при зверненні до суду з клопотанням від 17.12.2013 позивач не сплатив судовий збір, що є додатковою підставою для відмови у прийнятті його до розгляду.

З огляду на приписи процесуального законодавства та матеріали справи, предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 1 556 596,20 грн. (1 054 137,92 + 502 458,28), який складається з вартості оренди цистерн за договором № 100413-ЗП20-02 від 13.04.2010 за період з травня 2010 року по листопад 2013 року та витрат позивача на повернення цистерн із Республіки Казахстан в Україну, та зобов'язання відповідача повернути з оренди та передати позивачу за актом приймання-передачі вагони: 51703569, 50982776, 50950781, 50973361, 50973379, 50257179, 50442698, 50316173, 50213701, 53986386.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2014, повний текст якого складений 04.02.2014, у справі № 910/21461/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по оплаті наданих в орендне користування за умовами спірного договору вагонів (цистерн), неповернення вагонів (цистерн) після закінчення строку дії спірного договору та понесення позивачем збитків у заявленій до стягнення сумі для повернення вказаних вагонів (цистерн) на територію України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910/21461/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс» посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте без встановлення обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, з неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Так, відповідач зазначив про те, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ст.ст. 22, 33, 59 ГПК України, розглянув справу за відсутності представників відповідача, не повідомлених належним чином про час та місце судового засідання, яке відбулось 29.01.2014, за наслідками якого прийнято оскаржуване рішення.

Крім того, відповідач зазначив, що судом першої інстанції при вирішенні спору по суті не враховано, що спірні вагони (цистерни) відповідачем за відповідним договором оренди були передані в орендне користування ТОВ «Лис-С, яке, в свою чергу, згідно з укладеним з Казахським ТОО «Ен-Джин продакшн» контактом № EG 7/06 від 07.06.2010, використовувало їх для поставки нафтопродуктів з терміналу ТОО «Ен-Джин продакшн», проте згідно з рішенням міжрайонного спеціалізованого економічного суду м. Алмати від 06.08.2012 ТОО «Ен-Джин продакшн» визнано банкрутом, а в листопаді 2012 року на все майно вказаної особи РОВД Мугалжарского району Республіки Казахстан накладено арешт та заборону на пересування вагонів та залізничних цистерн, які знаходились на під'їзних коліях ТОО «Ен-Джин продакшн», до яких увійшли і спірні вагони, що підтверджується відповідним листом РОВД Мугалжарького району Республіки Казахстан від 07.11.2012, в якому останнє повідомило третю особу, що у разі незгоди із діями владних органів відносно спірних цистерн третя особа, а у разі, якщо вона не є власником цистерн, то їх власник має самостійно подати письмову заяву та пакет правовстановлюючих документів на такі цистерни для виключення їх з-під арешту.

Про вказані обставини відповідач повідомив позивача листом від 21.11.2012, а також підчас неодноразових телефонних переговорів з керівництвом позивача.

З огляду на обставини, що склалися, відповідач вважає, що в силу ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України та п. 6.1 спірного договору, яким встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором у випадку виникнення обставин непереборної сили, до яких, серед іншого, відносяться дії та рішення державних органів, які перешкоджають належному виконанню даного договору, відповідач звільняється від обов'язку сплачувати орендну плату за період з січня 2012 року по листопад 2013 року, а також від сплати коштів за простій цистерн та відрядження працівників позивача, пов'язані з поверненням вагонів.

Відповідач зауважив на тому, що через накладений арешт та заборону на пересування спірних вагонів відповідач з грудня 2012 року не користувався орендованими у позивача спірними вагонами (цистернами), проте не міг самостійно забрати їх з території ТОО «Ен-Джин продакшн», оскільки на являвся їх власником.

Крім того відповідач зазначив про те, що про вказані обставини ним неодноразово повідомлялось позивачу, який в свою чергу не вчинив жодних дій, спрямованих на повернення вагонів (цистерн), а отже, простій та неможливість повернення вагонів (цистерн) була викликана бездіяльністю самого позивача.

Ухвалою від 02.07.2014 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С. А., Шевченко Е. О. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014, враховуючи перебування судді Шевченка Е. О. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 910/21461/13 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А.

Третя особа в жодне судове засідання представників не направила, про причини неявки представників не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представник третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представники відповідача апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

13.04.2010 позивач як орендодавець та відповідач як орендар уклали договір № 100413-ЗП20-02 (далі Договір), предметом якого є передача позивачем відповідачу в орендне користування залізничних цистерн.

Шляхом підписання додаткових угод сторонами до Договору вносились зміни.

Згідно з п. 1.1 Договору, із змінами, внесеними додатковою угодою № 2 від 28.03.2012 (а.с.20 т.1), позивач передає в оренду відповідачу, а відповідач приймає технічно справні, придатні до експлуатації порожні залізничні цистерни (далі цистерни) за актом приймання-передачі. Цистерни можуть використовуватися для перевезення дизельного палива, бензину, а також темних нафтопродуктів, крім бітуму.

Згідно з п. 2.2 Договору оренда цистерн починається в день, зазначений в Акті прийому-передачі цистерн від позивача до відповідача, який вважається першим днем оренди.

Відповідно до п. 2.3 Договору оренда цистерн припиняється в день, зазначений в Акті прийому-передачі цистерн від відповідача до позивача, який вважається останнім днем оренди.

Як слідує з наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій актів приймання-передачі до Договору: від 02.05.2010, від 03.05.2010, від 09.05.2010, від 10.05.2010, від 19.05.2010, від 10.04.2011, від 11.04.2011, від 12.04.2011, від 13.04.2011, від 16.04.2011, від 17.04.2011, від 22.04.2011, від 25.04.2011, від 24.04.2011, від 26.04.2011, 28.04.2011, від 01.05.2011, 02.05.2011, 13.05.2011, 05.06.2011, 29.07.2011, 31.07.2011, 01.08.2011, 02.08.2011, від 10.09.2011, 18.09.2011, від 10.07.2012 (а.с. 132-158 т. 1), за період з 02.05.2010 по 10.07.2012 на виконання умов Договору позивач передав, в відповідач прийняв в орендне користування 64 цистерни.

Згідно з п. 3.1 Договору, із змінами, внесеними додатковою угодою № 2 від 28.03.2012, вартість оренди однієї цистерни протягом однієї доби з ПДВ становить 286,20 грн. При взаєморозрахунках, пов'язаних з виконанням умов Договору, послуги банків кожна сторона сплачує за свій рахунок. Платіж вважається виконаним в момент його надходження на розрахунковий рахунок позивача, в повному обсязі, згідно з виставленим рахунком.

В пункті 3.3 Договору сторони погодили, що орендна плата нараховується з дня, зазначеного в Акті прийому-передачі цистерн від позивача до відповідача, день, зазначений в акті прийому-передачі вважається першим днем оренди, а в п. 3.4 - що нарахування орендної плати припиняється в день, зазначений в Акті прийому-передачі цистерн від відповідача до позивача, день, зазначений в акті прийому-передачі, вважається останнім днем оренди.

Позивачем до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії підписаних обома сторонами та скріплених їх печатками актів виконаних робіт за період з травня 2010 року по квітень 2013 року (а.с. 97-127 т. 1), з яких слідує, що загальна вартість наданих у вказаний період за Договором послуг з оренди цистерн становить 5 355 322,30 грн.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучені акти виконаних робіт за травень-вересень 2013 року на загальну суму 437 886 грн., які відповідачем підписані не були. (а.с. 127-131 т. 1).

Відповідно до п. 3.13. Договору, акт виконаних робіт надсилається позивачем до відповідача до 5-ого числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди. Відповідач протягом 5 днів з моменту отримання оригіналу акта або його факсової копії повинен підписати і завірити печаткою його зі свого боку і вислати його позивачу поштою. Якщо на протязі 5-ти днів з моменту отримання відповідачем оригіналу акта або його факсової копій не надійшло заперечень або відмови у підписанні, акт вважається узгодженим і має юридичну силу.

Як слідує з матеріалів справи, акти за травень-вересень 2013 року позивачем відповідачу були направлені для підписання 01.11.2013 листом № 1005 від 02.10.2013 (а.с. 142-143 т. 2), на доказ направлення якого до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії опису вкладення та фіскального чеку № 3347 від 01.11.2013 (а.с. 143-144 т. 2).

В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу заперечень або відмови від підписання вказаних актів, а відтак, в силу приписів п. 3.13 Договору такі акти вважаються відповідачем підписаними з відповідними правовими наслідками.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що за період з травня 2010 року по вересень 2013 року позивач надав відповідачу послуг за Договором на загальну суму 5 793 208,30 грн. (5 355 322,30+437 886).

(Колегія суддів звертає увагу позивача, що ним в позовній заяві при визначенні загальної вартості наданих відповідачу за Договором у період з травня 2010 року по вересень 2013 року послуг допущено арифметичну помилку, оскільки, вірно визначивши вартість наданих у кожний місяць спірного періоду послуг, при підрахунку їх загальної вартості позивач помилково визначив її на рівні 5 529 904,30 грн., що на 263 304 грн. менше за дійсну суму, яка, як встановлено судом і зазначено самим позивачем, дорівнює 5 355 322,30 грн.)

Крім того, з актів виконаних робіт від 31.10.2013 та від 30.11.2013 (а.с. 10, 15 т. 2), копії яких додані позивачем до заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 3-6 т. 2) і які підписані лише позивачем, слідує, що у жовтні і листопаді 2013 року позивач також надавав відповідачу послуги з оренди спірних цистерн за Договором, вартість яких дорівнює 88 722 грн. та 52 660,80 грн. відповідно.

Загальна вартість наданих позивачем відповідачу за Договором у жовтні та листопаді 2013 року послуг становить 141 382,80 грн. (88 722+ 52 660,80).

Як слідує з матеріалів справи, акт за жовтень 2013 року позивач направив відповідачу для підписання 08.11.2013 листом № 1157 від 08.11.2013 (а.с. 7 т. 2), на доказ чого до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії опису вкладення та фіскального чеку № 4020 від 08.11.2013 (а.с. 8 т. 2), а акт за листопад 2013 року - листом № 1292 від 09.12.2013 (а.с. 11 т. 2), на доказ чого до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії описів вкладення та фіскальних чеків № 0181 та № 0182 від 08.11.2013 (а.с. 12-14 т. 2).

Враховуючи, що в порядку п. 3.13 Договору протягом 5-ти днів після отримання відповідачем примірників вказаних актів на адресу позивача не надійшло заперечень або відмови відповідача від їх підписання, акти виконаних робіт від 31.10.2013 та від 30.11.2013 вважаються відповідачем підписаними з відповідними правовими наслідками.

Сторонами не заперечується, що вказані послуги відповідачем не оплачені.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що за період з травня 2010 року по листопад 2013 року позивач надав відповідачу послуг за Договором на загальну суму 5 934 591,10 грн. (5 355 322,30+437 886+141 382,80).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.11 Договору відповідач зобов'язується щомісяця (не пізніше 5-го числа поточного місяця проводити 100% передоплату вартості послуг з оренди) здійснювати платежі за оренду, згідно з виставленим позивачем рахунком на оплату.

Як слідує з наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача (а.с. 78-90 т. 1), в рахунок оплати спірних послуг відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 4 739 070,38 грн.

Таким чином, з наданих позивачем за Договором за період з травня 2010 року по вересень 2013 року послуг не оплаченими відповідачем залишились послуги на загальну суму 1 195 520,72 грн. (5 934 571,10 - 4 739 070,38), стягнення яких вимагає позивач, звернувшись до суду з цим позовом.

Відповідач заперечує проти стягнення з нього плати за оренду цистерн за період з січня 2012 року по листопад 2013 року, посилаючись на те, що протягом вказаного періоду цистерни перебували під арештом.

Щодо вказаних обставин слід зазначити таке.

Частина 6 ст. 762 ЦК України встановлює, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Позивач посилається на те, що відповідач не повідомив його про арешт спірних цистерн, проте в чинному законодавстві відсутня норма, яка б ставила право наймача на звільнення від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, в залежність від факту своєчасного повідомлення орендодавця про вказані обставини.

В Договорі сторін така умова також відсутня, а відтак, для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України слід встановити лише те, чи мали місце у спірних правовідносинах такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, з 64 цистерн, переданих позивачем в орендне користування за Договором, відповідачем було повернуто 48 цистерн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі до Договору: від 23.09.2010, від 30.09.2010, від 03.12.2010, від 10.12.2010, від 13.12.2010, від 06.01.2011, від 26.06.2011, від 28.06.2011, від 04.07.2011, від 10.07.2011, від 04.08.2011, від 07.08.2011, від 10.01.2011, від 14.10.2011, 25.12.2011, від 20.02.2012, 10.03.2012, від 14.03.2012, від 18.03.2012, від 27.03.2012, від 31.03.2012, від 02.12.2012, від 09.12.2012, від 17.12.2012, від 22.12.2012 (а.с. 159-172, 174-184 т. 1).

Крім того, у вищезгаданих актах приймання-передачі до Договору від 30.11.2011 та від 08.02.2013 (а.с. 173, 185 т. 1) йдеться про повернення відповідачем позивачу ще 6 цистерн.

Враховуючи, що сторонами не заперечується ані факт передачі 64 цистерн в орендне користування, ані факт повернення відповідачем позивачу після користування 54 (48+6) цистерн, ані строки такого повернення, незважаючи на не підписання відповідачем актів приймання-передачі до Договору від 30.11.2011 та від 08.02.2013, колегія суддів вважає вказані обставини належним чином доведеними.

Отже, станом на лютий 2013 року неповернутим позивачу з прийнятих за Договором залишились 10 цистерн, а саме: № 51703569, № 50982776, № 50950781, № 50973361, № 50973379, № 50257179, № 50442698, № 50316173, № 50213701, № 53986386, що сторонами також не заперечується.

Згідно з долученою у суді першої інстанції до матеріалів справи позивачем довідкою Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» №ГІОЦ-36/971 від 01.10.2013 (а.с. 194 т. 1), дислокацією спірних 10 цистерн (№ 51703569, № 50982776, № 50950781, № 50973361, № 50973379, № 50257179, № 50442698, № 50316173, № 50213701, № 53986386) є Республіка Казахстан, станції Кульсари та Жем.

Крім того, відповідачем до відзиву на позов (а.с. 117 т. 2) додано лист третьої особи, якій спірні цистерни відповідачем були передані в орендне користування, на ім'я Актюбінського транспортного прокурора республіки Казахстан № 3 від 18.01.2012, в якому третя особа повідомляє прокурора про те, що на під'їзних коліях ТОО «Ен-Джин продакшн» знаходяться цистерни, які прибули у серпні 2012 року, перебувають у третьої особи в орендному користуванні та, в зв'язку з процедурою банкротства ТОО «Ен-Джин продакшн», заарештовані на території вказаного підприємства, та просить прокурора допомогти у вирішенні питання щодо незаконного утримання зазначених цистерн та відправлення їх власнику на Україну.

У вказаному листі перелічено 12 цистерн, 5 з яких, а саме: № 53986386, № 50982776, № 50442698, № 50213701, № 50257179, входять до 10 цистерн, не повернутих відповідачем позивачу із орендного користування за Договором.

З наданих відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції копій листів (а.с.120-121 т. 2) слідує, що вищезгадане звернення третьої особи Актюбінський транспортний прокурор Республіки Казахстан з листом № 2-1903-13-00169 направив для розгляду Кандиагашському транспортному прокурору, який, в свою чергу, листом № 91-13 від 25.01.2013 направив його прокурору Мугалжарського району Актюбінської області Республіки Казахстан.

Отже, підчас розгляду справи в суді першої інстанції в матеріалах справи містилися докази перебування частини цистерн, що перебували в орендному користуванні відповідача, під арештом, з огляду на що суд першої інстанції мав вказані обставини дослідити як такі, що мають значення для справи, та врахувати при вирішення спору по суті, а в разі недостатності наявних доказів, - витребувати відповідні докази, проте суд вказаних дій не вчинив, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе прийняти додатково подані відповідачем підчас апеляційного перегляду документальні докази для повного з'ясування обставин щодо перебування спірних цистерн під арештом, зокрема довідку Ембенського ГОП Мугалждарського РОВД Республіки Казахстан № 128/12 від 07.11.2012, де повідомляється, що на під'їзних коліях ТОО «Ен-Джин продакшн», щодо відкриття процедури банкротства якого ведеться розслідування, знаходяться 19 цистерн (в тому числі 10 спірних - прим. суду), на переміщення яких накладено заборону, та що у випадку незгоди з діями, які проводяться щодо зазначеного майна, та для його повернення, власнику цього майна або особисто, або через належним чином уповноважених представників необхідно подати письмову заяву та надати документи, які підтверджують право власності на нього.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що 10 цистерн, що їх не повернув відповідач позивачу з орендного користування за Договором, станом на листопад 2012 року перебували під арештом.

За обставин, що склалися, враховуючи той факт, що відповідач не був власником спірних цистерн, що позбавило його права вчинити відповідні дії по їх поверненню, колегія суддів вважає правомірним застосування до спірних правовідносин положень ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення відповідача від плати за користування спірними цистернами (№ 51703569, № 50982776, № 50950781, № 50973361, № 50973379, № 50257179, № 50442698, № 50316173, № 50213701, № 53986386), починаючи з листопада 2012 року.

При цьому, факт підписання відповідачем актів виконаних робіт щодо вказаних цистерн за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року, на думку колегії суддів, в даному випадку не може бути підставою для стягнення з нього плати за користування ними, адже від такої плати він звільняється згідно з вимогами ЦК України, норми якого, в силу ч. 3 ст. 11 ЦК України, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Колегія суддів враховує також те, що, як слідує зі змісту відзиву на апеляційну скаргу, про факт перебування спірних цистерн під арештом позивач обізнаний, починаючи з січня 2013 року, коли між представниками позивача та відповідача відбувалась зустріч, де піднімалось питання про неможливість повернення спірних цистерн, проте дії по їх поверненню позивач почав вчиняти лише в жовтні 2013 року, тобто майже через рік після того, як дізнався про вказані обставини, а відтак, покладення на відповідача плати за користування цистернами, враховуючи відсутність в нього можливості вчинити дії по їх поверненню, суперечить визначеним ст. 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства до яких, серед інших, відноситься й справедливість, добросовісність та розумність.

Однак при вирішення спору по суті слід врахувати, що за період, що передував листопаду 2012 року, відповідач мав оплачувати оренду всіх переданих йому позивачем цистерн, а починаючи з листопада 2012 року, - оплатити позивачу, окрім орендної плати за користування 10 спірними цистернами, орендну плату за користування іншими переданими йому в оренду цистернами, які під арештом не перебували.

Так, згідно з наданими позивачем актами виконаних робіт (а.с. 92-120 т. 1) загальна вартість послуг, наданих за період з травня 2010 року по жовтень 2012 року, становить 4 719 070,38 грн.

Крім того, як слідує зі змісту вищезгаданого акту виконаних робіт від 30.11.2012, в орендному користуванні у відповідача в листопаді 2012 року, окрім спірних, перебувало ще 8 цистерн, орендна плата за користування якими становить 68 688 грн.

З акту виконаних робіт за грудень 2012 року (а.с. 122 т. 1) слідує, що, окрім спірних 10 цистерн, в орендному користуванні у відповідача перебували ще 8 цистерн, за користування якими нараховано плату в сумі 32 054,40 грн. Крім вказаної плати, позивач нарахував відповідачу плату за послуги, пов'язані з поверненням вагонів, а саме залізничний тариф в сумі 1 577,30 грн., стягнення якого передбачено сторонами у Договорі. За таких обставин, відповідач мав сплатити позивачу за грудень 2012 року за умовами Договору грошові кошти в сумі 33 631,70 грн.

З вказаних 8 цистерн 7 цистерн протягом грудня 2012 року були повернуті позивачу.

З акту виконаних робіт від 31.01.2013 (а.с. 123 т. 1) слідує, що в орендному користуванні у відповідача в січні 2013 року, окрім спірних, перебувала 1 цистерна, орендна плата за користування якою становить 8 872,20 грн.

В лютому 2013 року в орендному користуванні у відповідача перебувала, окрім спірних, одна цистерна, яка у вказаному місяці була повернута позивачеві та плата за орендне користування якою, в тому числі послуги пропарки та залізничний тариф, згідно з актом від 28.02.2013 становить 6 546,38 грн.

В період після лютого 2013 року в орендному користуванні у відповідача, окрім спірних, інших цистерн не перебувало.

Отже, загальна вартість наданих за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року послуг оренди, які відповідач має оплатити позивачу, становить 117 738,28 грн. (68 688 + 33 631,70 + 8 872,20 + 6 546,38).

Враховуючи вищевикладене, за умовами Договору в період з травня 2010 року по лютий 2013 року відповідач мав сплатити позивачеві плату за користування цистернами в сумі 4 836 808,66 грн. (4 719 070,38+117 738,28).

Враховуючи, що, як було встановлено судом, в рахунок оплати спірних послуг відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 4 739 070,38 грн., заборгованість відповідача перед позивачем за надані за Договором за період з травня 2010 року по лютий 2013 року послуги становить 97 738,28 грн. (4 836 808,66-4 739 070,38).

Крім боргу по орендної плати, позивачем до стягнення заявлені збитки в сумі 502 458,28 грн., пов'язані з неналежним виконання відповідачем умов Договору. Вказані збитки становлять вартість витрачених позивачем на повернення спірних цистерн коштів, які відповідач, в порушення умов Договору, після закінчення строку його дії позивачу не повернув.

Як було встановлено вище, частину з вказаних збитків становить плата за надані у жовтні - листопаді 2013 року послуги оренди спірних цистерн. Загальна вартість таких послуг становить 144 328,80 грн., а відтак сума збитків що їх заявлена позивачем фактично становить 361 075,48 грн. (502 458,28-141 382,80).

Суд першої інстанції задовольнив вказані вимоги позивач у повному обсязі, з чим колегія суддів погодиться на може з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п. 7.1 Договору зі змінами, внесеними додатковими угодами № 1 від 29.12.2010, № 3 від 26.12.2011, № 4 від 31.12.2012 та № 5 від 31.03.2013, Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.07.2013, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами свої зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 2.4 Договору зі змінами, внесеними додатковою угодою № 2 від 28.03.2012, після закінчення терміну оренди відповідач зобов'язується повернути позивачу цистерни у справному стані, з урахуванням нормального зносу. Цистерни передаються в такому ж технічному і комерційному стані, в якому вони були прийняті (кількість прийнятих пропарених цистерн з додатком акта про пропарюванню має відповідати кількості виведених пропарених цистерн з додатком акта про пропарюванню ). У випадку, якщо цистерни, які мають бути повернуті пропареними, повертаються не пропареними, позивач пропарює такі цистерни самостійно з наступною компенсацією відповідачем всіх понесених витрат, пов'язаних з промивкою/пропаркою цистерн та вартістю залізничного тарифу до наступної станції наливу. Орендна плата за час знаходження цистерн на станції пропарки та слідування до наступної станції наливу нараховується .

Зі змісту п. 3.8 Договору слідує, що повернення цистерн з оренди оплачує відповідач згідно з інструкціями позивача та затвердженими залізничними тарифами.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, за умовами Договору, відповідач після закінчення строку дії Договору, тобто після до 31.07.2013, зобов'язаний був за власний рахунок повернути позивачу всі прийняті за Договором в орендне користування цистерни, чого він не зробив.

Як було встановлено вище, станом на 01.10.2013 неповернутими з отриманих відповідачем в орендне користування за Договором залишилось 10 цистерн, а саме № 51703569, № 50982776, № 50950781, № 50973361, № 50973379, № 50257179, № 50442698, № 50316173, № 50213701, № 53986386.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зі змісту письмових пояснень позивача до позову (а.с. 149-155 т. 2) слідує, що заявлена позивачем до стягнення сума збитків становить витрати, понесені позивачем для повернення 10 спірних цистерн з Республіки Казахстан на територію України, в тому числі витрати позивача на направлення у два відрядження до Республіки Казахстан (з 08.10.2013 по 27.10.2013 та з 05.11.2013 по 14.11.2013) співробітника ОСОБА_6 для врегулювання питання про повернення вагонів-цистерн.

Факт перебування вказаної особи у відрядженнях підтверджується посвідченням про відрядження, проїзними квитками, квитанціями про проживання в готелі, рахунками, ксерокопіями закордонного паспорту вказаної особи з відповідними відмітками (а.с. 20-32, 34-44 т. 2).

З наявних в матеріалах справи копій Звітів про використання коштів, виданих на відрядження, від 28.10.2013 та від 11.11.2013, що ОСОБА_6 витрачено 28 076,65 грн. та 5 965,22 грн. відповідно.

Таким чином, витрати позивача на направлення у два відрядження до Республіки Казахстан співробітника ОСОБА_6 для врегулювання питання про повернення вагонів-цистерн становлять 34 041,87 грн. (28 076,65+5 965,22).

Крім цього, для повернення вагонів-цистерн на територію України позивачем були укладені потрібні для цього договори.

17.10.2013 позивач як замовник та ТОВ «Батыс Регион Транс Сервис» як експедитор уклали договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 139 (далі Договір №139), відповідно до якого експедитор надає замовнику послуги по організації експортно-імпортних і транзитних перевезень завантажених і порожніх вагонів позивача (а.с. 45-54 т. 2).

Відповідно до Додатку №2 від 17.10.2013 до Договору №139 (а.с. 55 т. 2), позивач відшкодовує експедитору витрати по оплаті залізничного тарифу по території Казахстану, додаткових зборів по ст. Жем та запорно-пломбувальних пристроїв, знаків небезпеки. Вартість даних послуг за 12 цистерн становить 7 417 доларів США.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 139 ТОВ «Батыс Регион Транс Сервис» надав, а позивач прийняв роботи на загальну суму 42 004,26 доларів США.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими актами виконаних робіт № 168 від 30.11.2013 та № 153 від 31.10.2013 (а.с. 156, 202 т. 2).

В рахунок оплати вказаних робіт ТОВ «Батыс Регион Транс Сервис» виставило позивачу рахунки на оплату послуг за Договором №139 (№ 169 від 17.10.2013 року на суму 7 417 доларів США та № 180 від 01.11.2013 року на суму 34 587,26 доларів США (а.с. 56-57 т. 2), які позивачем були оплачені, на доказ чого ним до матеріалів справи долучені відповідні платіжні доручення в іноземній валюті № 478 від 21.10.2013 на суму 7 417,00 доларів США (що є еквівалентом 59 284,09 грн.), та платіжне доручення № 495 від 05.11.2013 на суму 34 587,26 доларів США (що є еквівалентом 276 455,97 грн.) (а.с. 59-62 т.2).

З огляду на вказані обставини, позивач заявляє до стягнення вартості наданих ТОВ «Батыс Регион Транс Сервис» за Договором № 139 послуг в сумі 335 740,06 грн. (59 284,09+276 455,97).

Суд першої інстанції погодився з обґрунтованістю вказаної суми, проте колегія суддів вважає такий висновок суду передчасним з огляду на таке.

Зі змісту акту виконаних робіт № 153 від 31.10.2013 (на загальну суму 7 417 доларів США) слідує, що за вказаним актом ТОВ «Батыс Регион Транс Сервис» надав послуги по організації перевезень 12 цистерн, а саме: №№50982776, 53686386, 50213701, 50257179, 50442698, 50280650, 51134880, 51285187, 51285597, 51286771, 51289312 та 51283018, з яких лише 5, саме: №№ 50982776, 53686386, 50213701, 50257179, 50442698, відносяться до цистерн, які позивачем відповідачу були передані за Договором, в той час як цистерни №№ 50280650, 51134880, 51285187, 51285597, 51286771, 51289312 та 51283018 жодного відношення до Договору не мають, а відтак, стягнення з відповідача плати за їх перевезення не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

За таких обставин, витрати позивача по поверненню спірних цистерн згідно акту виконаних робіт № 153 від 31.10.2013 склали 3 090,42 доларів США (7417/12*5), що становить 24 701,70 грн.

Як слідує зі змісту акту виконаних робіт № 168 від 30.11.2013 (на загальну суму 34 587,26 доларів США), за вказаним актом ТОВ «Батыс Регион Транс Сервис» надав послуги по організації перевезень 7 цистерн, а саме: №№50950781, 50973361, 50973379, 51285872, 51234565, 51703569 та 50316173, з яких лише 5, саме: 50950781, 50973361, 50973379, 51703569 та 50316173 відносяться до цистерн, які позивачем відповідачу були передані за Договором, в той час як цистерни №№ 51285872, 51234565 жодного відношення до Договору не мають, а відтак стягнення з відповідача плати за їх перевезення не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

За таких обставин, витрати позивача по поверненню спірних цистерн згідно акту виконаних робіт № 168 від 30.11.2013 склали 24 705,19 доларів США (34 587,26/7*5), що становить 197 468,58 грн.

Загальна сума коштів, які позивачем сплачено за Договором №139 та які стосуються спірних цистерн становить 222 170,28 грн. (24 701,70+197 468,58).

Крім того, 06.08.2013позивач як замовник та ТОВ «Технотранс» як експедитор уклали договір транспортного експедирування №77918 (далі Договір №77918), за умовами якого експедитор взяв на себе зобов'язання за оплату та за дорученням і за рахунок позивач організувати виконання комплексу транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом, оплатою митних та інших зборів при доставці вантажів в транзитному режимі по території Росії (а.с. 63-68 т. 2).

На виконання Договору № 77918 ТОВ «Технотранс» виставило позивачу наступні інвойси: № 131127-77350 від 27.11.2013 на суму 3 416 доларів США, № 131127-77349 від 27.11.2013 на суму 1 476 доларів США та № 131127-77348 від 27.11.2013 на суму 631,00 доларів США (а.с. 70-72 т. 2), які позивачем були оплачені, на доказ чого ним до матеріалів справи долучені відповідні платіжні доручення в іноземній валюті № 525 від 05.12.2013 на суму 3 896,55 доларів США (що є еквівалентом 31 415,13 грн.) та № 527 від 06.12.2013 на суму 1 626,45 доларів США (що є еквівалентом 13 000,22 грн.) (а.с. 73-74 т.2).

З огляду на вказані обставини, позивач заявляє до стягнення вартість наданих ТОВ «Технотранс» за Договором №77918 послуг в сумі 44 145,35 грн. (31 415,13+13 000,22).

Суд першої інстанції погодився з обґрунтованістю вказаної суми, проте колегія суддів вважає такий висновок суду передчасним з огляду на таке.

Зі змісту інвойсу № 131127-77348 від 27.11.2013 на суму 631,00 доларів слідує, що за ним позивачу були надані послуги з оплати залізничних платежів за провезення вказаним у ньому маршрутом у листопаді 2013 року вагону № 51285872, який не відносяться до цистерн, які позивачем відповідачу були передані за Договором, а відтак, стягнення з відповідача залізничних платежів за його перевезення не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Згідно з інвойсом № 131127-77349 від 27.11.2013 на суму 1 476 доларів США позивачу були надані послуги з оплати залізничних платежів за провезення вказаним у ньому маршруті у листопаді 2013 року 3 вагонів, а саме: № №51234565, 51703569 та 50316173, з яких лише 2, а саме: 5095078151703569 та 50316173, відносяться до цистерн, які позивачем відповідачу були передані за Договором, в той час як вагон №51234565 жодного відношення до Договору не має, а відтак, стягнення з відповідача залізничних платежів за його перевезення не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

За таких обставин, витрати позивача по поверненню спірних цистерн згідно інвойсу № 131127-77349 від 27.11.2013 склали 984 доларів США (1476/3*2), що становить 7 865,11 грн.

Зі змісту інвойсу № 131127-77350 від 27.11.2013 на суму 3 416 доларів США слідує, що за ним позивачу були надані послуги з оплати залізничних платежів за провезення вказаним у ньому маршрутом у листопаді 2013 року 3 вагонів, а саме: № №50973379, 50950781 та 50973361, які всі відносяться до цистерн, які позивачем відповідачу були передані за Договором.

За таких обставин, витрати позивача по поверненню спірних цистерн згідно інвойсу № 131127-77350 від 27.11.2013 склали 3 416 доларів США, що становить 27 304,09 грн.

Загальна сума коштів, які позивачем сплачено за Договором №77918 та які стосуються спірних цистерн, становить 35 169,20 грн. (7 865,11+27 304,09).

Також 01.12.2011 позивач уклав з ТОВ «Промсистема» договір про надання послуг з пропарювання, промивки, дегазації та зовнішньої очистки, фарбування зовнішньої поверхні котлів залізничних вагонів цистерн № 49/11 (далі Договір №49/11) (а.с. 73-86 т. 2), за яким ТОВ «Промсистема» надало позивачу послуги з пропарювання, промивки, дегазації та зовнішньої очистки та сплатило залізничний тариф щодо спірних цистерн.

На підтвердження факту надання послуг за Договором №49/11 позивачем до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії актів здачі-приймання наданих послуг на загальну суму 40 635,50 грн., а саме: від 07.11.2013 на суму 8 015,30 грн., від 12.11.2013 на суму 21 958,92 грн., від 13.11.2013 на суму 33,12 грн., від 28.11.2013 на суму 5 095,20 грн., від 30.11.2013 на суму 5 532,96 грн. (а.с. 87-91 т. 2), які позивачем були оплачені, на доказ чого ним до матеріалів справи долучені відповідні платіжні доручення № 12979 від 02.10.2013, № 13667 від 08.11.2013, № 14056 від 04.12.201 та № 13732 від 13.11.2013 (а.с. 92-95 т. 2).

Зі змісту всіх перелічених актів слідує, що вони повністю стосуються надання послуг щодо спірних цистерн, окрім акту від 12.11.2013 на суму 21 958,92 грн., зі змісту якого слідує, що за вказаним актом ТОВ «Промсистема» надало позивачу послуги з промивки, пропарки та дегазації цистерн, а також було сплачено залізничний тариф, надані маневрові роботи та оформлені відправні документи щодо 6 цистерн, а саме: №№ 51703726, 50442698, 50982776, 50257179, 50213701 та 53986386, з яких усі, окрім цистерни № 51703726, відносяться до цистерн, які позивачем відповідачу були передані за Договором, а відтак, стягнення з відповідача плати за надані щодо цистерни № 51703726 послуги не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Зі змісту акту здачі-приймання наданих послуг від 12.11.2013 слідує, що вартість послуг щодо цистерни № 51703726 становить 2 766,48 грн., а отже, витрати позивача щодо спірних цистерн за вказаним актом становлять 19 192,44 грн. (21 958,92-2 766,48), а витрати за Договором №49/11 - 37 869,02 грн.

З огляду на обставини, які викладені вище, матеріалами справи доведено факт понесення позивачем витрат, пов'язаних з поверненням спірних цистерн, в сумі 329 250,37 грн., які складаються з: 34 041,87 (витрати на відрядження), 222 170,28 грн. (витрати за Договором № 139), 35 169,20 грн. (витрати за Договором № 77918) та 37 869,02 грн. (витрати за Договором №49/11).

Позивач вважає вказані витрати своїми збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, з чим колегія суддів погоджується, оскільки вказана сума, фактично, є грошовими коштами, які позивач потратив для виконання за відповідача встановленого Договором (п. 3.8, 2.4) обов'язку з повернення після закінчення терміну оренди у справному стані цистерн позивачу.

Щодо посилань відповідача на те, що несвоєчасне повернення цистерн було наслідком форс мажорних обставин, а відтак, в силу приписів п. 6.1 Договору, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 217 ЦК України відповідач у такому випадку не несе відповідальності за несвоєчасне виконання ним умов Договору в частині відшкодування збитків, пов'язаних з їх поверненням, слід зазначити таке.

Згідно з п. 6.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором у випадку виникнення обставин непереборної сили до яких відносяться: повінь, землетрус, пожар, крахи, аварії або стихійні лиха, зокрема військові дії, страйки, дії та рішення державних органів, які перешкоджають належному виконанню Договору

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення сума, яка становить витрати, які позивач поніс для повернення спірних цистерн на територію України, за своє правовою природою не є відповідальністю за порушення відповідачем зобов'язання по поверненню цистерн, застосування до вказаних правовідносин сторін п. 6.1 Договору не є правовірним, а посилання відповідача на вказаний пункт, так само як і на приписи ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України, колегією суддів не приймаються.

Той факт, що відповідач дії з повернення цистерн самостійно виконати не міг, не звільняє його від зобов'язання таке повернення оплатити.

В судовому засіданні представники відповідача частково визнали позов, погодившись, що відповідач має повернути позивачу кошти, витрачені ним на повернення спірних цистерн, але зауважили, що це має відбуватися за реальними тарифами, проте розрахунку з урахуванням таких тарифів відповідачем суду надано не було.

У випадку незгоди з сумою коштів, які позивач сплатив за повернення спірних цистерн, відповідач не був позбавлений права належними до допустимими доказами довести, що вартість таких витрат позивачем завищена, проте жодних доказів цього відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За обставин, що склалися, з огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає доведеним факт наявності у відповідача перед позивачем обов'язку сплатити заборгованість за надані в період з травня 2010 року по лютий 2013 року послуги оренди в сумі 97 738,28 грн. та грошові кошти, які позивач сплатив за повернення спірних цистерн, в сумі 329 250,37 грн. Отже, загальна вартість майнових вимог, які підлягають задоволенню, становить 426 988,65 грн. (97 738,28+426 988,65). Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу з оренди вагони: 51703569, 50982776, 50950781, 50973361, 50973379, 50257179, 50442698, 50316173, 50213701, 53986386 та передати їх позивачу за актом приймання-передачі слід зазначити таке.

Суд першої інстанції визнав вказані вимоги доведеними і задовольнив їх у повному обсязі, з чим колегія суддів погодитись не може, оскільки, як зазначено позивачем в поданому 17.12.2013 клопотанні (а.с. 101-102 т. 2), станом на 17.12.2013 позивач спірні цистерни за власні кошти самостійно повернув на України з Республіки Казахстан (стягнення таких витрат позивача є, в тому числі, предметом даного позову).

Про факт перебування вказаних цистерн у розпорядження позивача свідчать й надані ним акти здачі-приймання наданих послуг за Договором №49/11, Договором №77918 та за Договором №139, якими встановлений факт перебування всіх спірних цистерн у розпорядженні позивача, що свідчить про відсутність предмету спору.

Пунктом 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з п. 4.4. вказаної Постанови, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи, що зі змісту вищевказаних документів слідує, що у розпорядження позивача спірні цистерни попали після порушення провадження у цій справі, провадження у справі в частині вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу з оренди вагони: 51703569, 50982776, 50950781, 50973361, 50973379, 50257179, 50442698, 50316173, 50213701, 53986386 та передати їх позивачу за актом приймання-передачі слід припинити з підстав п. 1-1 ст. 80 ГПК України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 22, 33, 59 ГПК України розглянув справу за відсутності представників відповідача, не повідомлених належним чином про час та місце судового засідання, яке відбулось 29.01.2014, за наслідками якого прийнято оскаржуване рішення, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки ухвалою від 22.01.2014, якою розгляд справи призначено на 29.01.2014, відповідачу направлено 24.01.2014, а вручено 28.01.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030285050853 (а.с. 190 т.2), тобто до дати, на яку призначено судове засідання 29.01.2014, а отже, посилання відповідача про те, що суд першої інстанції не повідомив відповідача про час та місце судового засідання, в якому винесене оскаржуване рішення, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

До того ж, враховуючи, що відповідач знаходиться в місті Києва, він був не позбавлений можливості звернутися до суду як через канцелярію суду, так і в судовому засіданні 29.01.2014, з відповідним клопотанням про відкладення розгляду справи у випадку потреби часу для підготовки до судового засідання.

Наявними в нього процесуальними правами, у випадку потреби у часі для підготовки до судового засідання, відповідач не скористався.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910/21461/13 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 426 988,65 грн., провадження у справі в частині вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу з оренди вагони: 51703569, 50982776, 50950781, 50973361, 50973379, 50257179, 50442698, 50316173, 50213701, 53986386 та передати їх позивачу за актом приймання-передачі припиняється, в решті позову відмовляється.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс» задовольняється частково.

Судові витрати на подачу позову , відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат відповідача за подачу апеляційної скарги слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Предметом розгляду у цій справі є як майнові вимоги, загальна сума яких становить 1 556 596,20 грн., так і не майнові.

Рішенням від 29.01.204 у цій справі позов задоволено повністю.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі - як в частині майнових вимог на суму 1 556 596,20 грн., так і в частині немайнових вимог, за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ним правильно сплачено судовий збір в розмірі 16 174,96 грн. (15 565,96+609)

Цією постановою апеляційну скаргу задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 426 988,65 грн., провадження у справі в частині немайнових вимог припинено.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 1 129 607,55 грн. (1 556 596,20-426 988,65) та немайнові позовні вимоги, витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги щодо цих вимог, які становлять 11 905,08 грн. (11 296,08 (майнові вимоги)+609 (немайнові вимоги), слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. ст. 80, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910/21461/13 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910/21461/13 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910/21461/13 в такій редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 124, ідентифікаційний код 31927542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс» (02160, м. Київ, вул. Березнева, 10, кімната 310, ідентифікаційний код 30056859) основний борг в сумі 426 988 (чотириста двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 65 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 8 539 (вісім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 77 коп.

3. Провадження у справі в частині вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу з оренди вагони: 51703569, 50982776, 50950781, 50973361, 50973379, 50257179, 50442698, 50316173, 50213701, 53986386 та передати їх позивачу за актом приймання-передачі припинити.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс» (02160, м. Київ, вул. Березнева, 10, кімната 310, ідентифікаційний код 30056859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 124, ідентифікаційний код 31927542) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 11 905 (одинадцять тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 08 коп.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21461/13.

Повний текст постанови складено: 31.07.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна