Постанова

від 10.12.2014 по справі 910/21461/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 910/21461/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Транс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р. у справі господарського суду№910/21461/13 міста Києва за позовомТОВ "Укррос-Транс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротехсервіс" третя особатовариство з обмеженою відповідальністю "Лис-С" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи - зобов'язання вчинити дію та стягнення 1556596,20грн. Кузьмишина Л.В.дов. б/н від 08.01.2014 Коваль М.С. дов. б/н від 14.05.2014 Керівник Троцько Я.О. довідка АА № 765259 не з'явився В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укррос-Транс" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротехсервіс" про стягнення основного боргу в сумі 1054137,92грн., який становить плату за користування переданими в оренду за договором №100413-ЗП20-02 від 13.04.2010 залізничними цистернами, зобов'язання відповідача повернути позивачу з оренди вагони №№51703569, 50982776, 50950781, 50973361, 50973379, 50257179, 50442698, 50316173, 50213701, 53986386 та передати їх позивачу за актом приймання-передачі.

13.12.2013р. позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, якою збільшив заявлені до стягнення майнові вимоги на суму 502458,28грн., яка складається з вартості оренди цистерн за жовтень-листопад 2013 року та витрат позивача на повернення спірних цистерн в Україну із Республіки Казахстан. Загальна сума заявлених майнових вимог складає 1556596,20грн. (1054137,92рн. + 502458,28грн.).

17.12.2013 ТОВ "Укррос-Транс" подано клопотання, в якому позивач просить зобов'язати відповідача підписати акти приймання-передачі вагонів з оренди по договору №100413-ЗП20-02 від 13.04.2010 та примірники актів повернути позивачу, посилаючись на те, що станом на 17.12.2013 спірні залізничні цистерни позивач самостійно за власні кошти повернув в Україну з Республіки Казахстан.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2013 за клопотанням відповідача ТОВ "Украгротехсервіс" залучено до участі у справі суборендаря спірних цистерн ТОВ "Лис-С" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.01.2014 (суддя Якименко М. М.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто борг в сумі 1556596,20грн. та зобов'язано відповідача повернути позивачу з оренди вагони №№51703569, 50982776, 50950781, 50973361, 50973379, 50257179, 50442698, 50316173, 50213701, 53986386 та передати їх позивачу за актом приймання-передачі, посилаючись на те, що позивачем доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по оплаті наданих в орендне користування за умовами договору вагонів (цистерн), неповернення вагонів (цистерн) після закінчення строку дії договору та понесення позивачем збитків у заявленій до стягнення сумі для повернення вказаних вагонів (цистерн) на територію України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 (судді Калатай Н.Ф., Баранець О.М., Пашкіна С.А.) за апеляційною скаргою ТОВ "Украгротехсервіс" рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2014 змінено, викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, а саме: позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Украгротехсервіс" на користь ТОВ "Укррос-Транс" основний борг в сумі 426988,65грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 8539,77грн., провадження у справі в частині вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу з оренди вагони-цистерни №№51703569, 50982776, 50950781, 50973361, 50973379, 50257179, 50442698, 50316173, 50213701, 53986386 та передати їх позивачу за актом приймання-передачі припинено.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Укррос-Транс" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі № 910/21461/13 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2014 залишити в силі.

Касаційна скарга вмотивована невірним застосуванням ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач-орендар не виконав умови договору оренди, з 10 вагонів знаходились під арештом по станції Жем на під'їзній колії ТОО "Ен-Джин продакшн" тільки 5 цистерн, а решта 5 цистерн знаходились по станції Кульсари, по якій не було заборони на пересування вагонів. Також заявник оспорює оцінку апеляційним судом доказів арешту спірних цистерн, просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким стягнути заборгованість з орендної плати та витрати по поверненню спірних 10 цистерн в Україну в загальній сумі 1524279,45грн.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 13.04.2010 між ТОВ "Укррос-Транс" (орендодавцем) та ТОВ "Украгротехсервіс" (орендарем) укладено Договір №100413-ЗП20-02 (з наступними змінами та доповненнями), за яким орендодавець передає в оренду орендарю, а орендар приймає технічно справні, придатні до експлуатації порожні залізничні цистерни, які можуть використовуватися для перевезення дизельного палива, бензину, а також темних нафтопродуктів, крім бітуму.

Згідно з п.2.2 Договору оренда цистерн починається в день, зазначений в акті прийому-передачі цистерн від орендодавця до орендаря, день зазначений в акті прийому-передачі вважається першим днем оренди.

Відповідно до п.2.3 Договору оренда цистерн припиняється в день, зазначений в акті прийому-передачі цистерн від орендаря до орендодавця, день, зазначений в акті прийому-передачі, вважається останнім днем оренди.

Згідно з п.2.4 Договору (із змінами, внесеними додатковою угодою №2 від 28.03.2012) по закінченні терміну оренди орендар зобов'язується повернути орендодавцю цистерни у справному стані, з урахуванням нормального зносу. Цистерни передаються в такому ж технічному і комерційному стані, в якому вони були прийняті (кількість прийнятих пропарених цистерн з додатком акта про пропарюванню має відповідати кількості виведених пропарених цистерн з додатком акта про пропарюванню). У разі, якщо ті цистерни, які повинні бути повернуті пропареними, повертаються не пропареними, то орендодавець пропарює дані цистерни самостійно з наступною компенсацією орендарем всіх понесених витрат, пов'язаних з промиванням/пропарюванням цистерн і вартістю залізничного тарифу до наступної станції наливу. Орендна плата за час знаходження цистерн на станції пропарювання і прямування до наступної станції наливу нараховується.

Відповідно до п.3.1 Договору (із змінами внесеними додатковою угодою №2 від 28.03.2012) вартість оренди однієї цистерни протягом однієї доби становить без ПДВ 238,50грн., ПДВ (20%) - 47,70грн., всього з ПДВ - 286,20грн. (двісті вісімдесят шість грн. 20 коп.). При взаєморозрахунках, пов'язаних із виконанням умов Договору, послуги банків кожна Сторона сплачує за свій рахунок. Платіж вважається виконаним в момент його надходження на розрахунковий рахунок орендодавця в повному обсязі згідно виставленого рахунку.

Згідно з п.3.11 Договору орендатор зобов'язується щомісяця не пізніше 5-го числа поточного місяця здійснювати 100% передоплату вартості послуг з оренди, платежі за оренду згідно виставленого орендодавцем рахунку на оплату.

Відповідно до п.3.13 Договору акт виконаних робіт надсилається орендодавцем орендарю до 5-ого числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди. Орендар протягом 5 днів з моменту отримання оригіналу акта або його факсової копії повинен підписати і завірити печаткою його зі свого боку і вислати його орендодавцю поштою. Якщо на протязі 5-ти днів з моменту отримання орендарем оригіналу акта або його факсової копії не надійшло заперечень або відмови у підписанні, акт вважається узгодженим і має юридичну силу.

Згідно з п.7.1 Договору (зі змінами внесеними додатковою угодою №5 від 31.03.2013) договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.07.2013, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами свої зобов'язань.

Судами встановлено, що факт приймання-передачі 64 цистерн підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі та сторонами не заперечується.

Відповідачем було повернуто із оренди позивачу 54 вагони-цистерни, на підтвердження чого складено акти приймання-передачі залізничних вагонів-цистерн: з 23.09.2010 і по 08.02.2013 року.

Спірні вагони-цистерни у кількості 10 штук, а саме: №51703569, №50982776, №50950781, №50973361, №50973379, №50257179, №50442698, №50316173, №50213701, №53986386, не були повернуті за актами приймання-передачі відповідачем позивачу, на підтвердження іншого суду не надано жодного доказу та сторонами не оспорюється.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листа та довідки Державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України" від 01.10.2013 №ГІОЦ-36/971, дислокацією 10 вагонів №51703569, №50982776, №50950781, №50973361, №50973379, №50257179, №50442698, №50316173, №50213701, №53986386 є станції Кульсари та Жем Республіки Казахстан.

В зв'язку з неповерненням відповідачем вагонів і не вжиття необхідних заходів для повернення вагонів-цистерн із Республіки Казахстан на Україну, позивачем ТОВ "Укррос-Транс" вжито заходи по поверненню вагонів-цистерн на територію України, а саме було відправлено в відрядження співробітника Ємець О.М. для врегулювання питання про повернення вагонів-цистерн. Факт відрядження підтверджується посвідченням про відрядження, проїзними квитками, квитанціями про проживання в готелі.

Для повернення вагонів-цистерн на територію України представник позивача уклав наступні договори:

17.10.2013 між ТОВ "Укррос-Транс" та ТОВ "Батыс Регион Транс Сервис" укладено Договір №139 про транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами якого експедитор надає замовнику послуги по організації експортно-імпортних і транзитних перевезень завантажених і порожніх вагонів, а замовник відшкодовує експедитору витрати по оплаті залізничного тарифу по території Республіки Казахстан та додаткових зборів.

06.08.2013 між ТОВ "Укррос-Транс" та ТОВ "Технотранс" укладено Договір №77918 транспортного експедирування, за умовами якого експедитор взяв на себе зобов'язання за оплату та за дорученням і за рахунок Клієнта організувати виконання комплексу транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом, оплатою митних та інших зборів при доставці вантажів в транзитному режимі по території Росії.

01.12.2011 між ТОВ "Укррос-Транс" та ТОВ "Промсистема" (виконавець) укладено Договір №49/11 про надання послуг з пропарювання, промивки, дегазації та зовнішньої очистки, фарбування зовнішньої поверхні котлів залізничних вагонів цистерн, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги з промивки та очистки залізничних вагонів-цистерн з наступним пропарюванням та дегазацією (підготовки під налив та до деповського/ капітального ремонту), а також нанесення трафарету, з зовнішньої очистки та фарбування зовнішньої поверхні котлів залізничних вагонів-цистерн, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити належним чином та в належні строки надані послуги.

Судами встановлено, що Договір №49/11, Договір №77918, та Договір №139, які були укладені позивачем з метою повернення вагонів-цистерн на територію України після припинення дії Договору оренди та приведення цистерн в стан, в якому вони були прийняті орендарем відповідно до п. 2.4. Договору оренди, ТОВ "Укррос-Транс" експедиторами та виконавцем виконані, спірні вагони повернуті на Україну, очищені, промиті, пропарені.

Суд першої інстанції визнав розрахунок додаткових витрат позивача та стягнув заявлену суму 502458,28грн. повністю.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що умовами Договору оренди встановлено, що у разі, якщо ті цистерни, які повинні бути повернуті пропареними, повертаються не пропареними, то орендодавець пропарює дані цистерни самостійно з наступною компенсацією орендарем всіх понесених витрат, пов'язаних з промиванням / пропарюванням цистерн і вартістю залізничного тарифу до наступної станції наливу.

Орендар не виконав свій обов'язок за договором оренди та не повернув цистерни в промитому, пропареному стані, відтак, на підставі ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати орендодавцю фактично понесені додаткові витрати.

Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок за додаткові витрати на оплату послуг експедиторів та виконавця промивки вагонів, встановив, що додаткові витрати позивача становлять 329250,37грн., визнав їх такими, що підлягають стягненню, та в цій частині змінив рішення суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявник-позивач ТОВ "Укррос-Транс" погоджується з таким розрахунком апеляційного суду.

Щодо позовних вимог про стягнення 1054137,92грн. заборгованості з орендної плати за вагони з моменту передачі в оренду та повернення в Україну, суди попередніх інстанцій виходили з приписів ст.ст.759, 760 ЦК України, згідно з якою за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування вагони-цистерни (цистерни) на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору після припинення дії Договору не повернув орендовані цистерни, та не сплатив в повній мірі позивачу орендну плату, має заборгованість з орендної плати в сумі 1054137,92грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що погоджується з сумою заборгованості в розмірі 626 251,92грн. (том 2, а.с. 115), а також зазначає що вагони-цистерни знаходилися в оренді в ТОВ "Лис-С", а відповідач не мав змоги їх повернути у зв'язку з тим, що вагони-цистерни були доказом і утримувались РОВД Мужалганського району Актюбинської області. Однак на підтвердження даного факту відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, а тому відзив відповідача на позовну заяву відхилено судом першої інстанції в якості належного та допустимого доказу та заборгованість з орендної плати в сумі 1054137,92грн. стягнуто з відповідача повністю.

Київський апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в порядку ст.101 ГПК України за наявними у справі та додатково отриманими доказами в повному обсязі врахував обставини, викладені в додаткових доказах, та дійшов висновку про обов'язок відповідача ТОВ "Украгротехсервіс" сплатити позивачеві ТОВ "Укррос-Транс" орендну плату за період з травня 2012 по лютий 2013 років в сумі 97738,28грн.

В цій частині заявник касаційної скарги - позивач ТОВ "Укррос-Транс" з розрахунком та рішенням апеляційного суду погоджується.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про часткову відмову в стягненні заборгованості з орендної плати, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції при вирішенні спору по суті не враховано, що спірні вагони (цистерни) відповідачем за відповідним договором оренди були передані в орендне користування ТОВ "Лис-С", яке в свою чергу згідно з укладеним з ТОО "Ен-Джин продакшн" Республіки Казахстан контактом №EG 7/06 від 07.06.2010, використовувало їх для перевезення нафтопродуктів з терміналу ТОО "Ен-Джин продакшн", проте згідно з рішенням міжрайонного спеціалізованого економічного суду м. Алмати від 06.08.2012 ТОО "Ен-Джин продакшн" визнано банкрутом, а в листопаді 2012 року на все майно вказаної особи РОВД Мугалжарского району Республіки Казахстан накладено арешт та заборону на пересування вагонів та залізничних цистерн, які знаходились на під'їзних коліях ТОО "Ен-Джин продакшн", до яких увійшли і спірні вагони. Це підтверджується листом РОВД Мугалжарького району Республіки Казахстан від 07.11.2012, в якому останнє повідомило третю особу, що у разі незгоди із діями владних органів відносно спірних цистерн третя особа, а у разі, якщо вона не є власником цистерн, то їх власник має самостійно подати письмову заяву та пакет документів на такі цистерни для виключення їх з-під арешту.

Про вказані обставини відповідач ТОВ "Украгротехсервіс" повідомив позивача ТОВ "Укррос-Транс" листом від 21.11.2012.

В силу ст.218 ГК України, ст.617 ЦК України та п.6.1 Договору оренди , сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором у випадку виникнення обставин непереборної сили, до яких, серед іншого, відносяться дії та рішення державних органів, які перешкоджають належному виконанню даного договору, відповідач звільняється від обов'язку сплачувати орендну плату за період з січня 2012 року по листопад 2013 року,

Через накладений арешт та заборону на пересування спірних вагонів відповідач з грудня 2012 року не користувався орендованими у позивача спірними вагонами (цистернами), проте не міг самостійно забрати їх з території ТОО "Ен-Джин продакшн", оскільки на являвся їх власником.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції частково не погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листа та довідки Державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України" від 01.10.2013 №ГІОЦ-36/971, дислокація 10 неповернутих з оренди вагонів є Республіка Казахстан, а саме на станції Кульсари 5 вагонів: №50316173, №51703569, №50973361, №50950781, №50973379, та на станції Жем 5 вагонів: №50213701, №53986386, №50442698, №50257179, №50982776.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено обставини затримки вагонів по станції Жем внаслідок накладення арешту та заборони на пересування вагонів, які знаходились на під'їзних коліях ТОО "Ен-Джин продакшн", проте в матеріалах справи відсутні та апеляційним судом не встановлені обставини, за яких 5 вагонів, що знаходились на станції Кульсари, не могли бути відправлені в Україну та повернуті позивачеві-орендодавцю, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що орендна плата в сумі 557517,60грн. за вагони, які знаходились на станції Кульсари, за весь час до повернення їх в Україну стягнута судом першої інстанції правильно.

Тим більше, що в матеріалах справи (т.2 а.с.159-165) містяться копії залізничних накладних на повернення 5 вагонів: №50316173, №51703569, №50973361, №50950781, №50973379, на станцію Кагамликська Південної залізниці в Україну в листопаді 2013 року саме зі станції Кульсари Казахської залізниці.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу спірні 10 вагонів, та передати позивачу за актом приймання-передачі, то суд апеляційної інстанції скасував в цій частині рішення суду першої інстанції та припинив провадження у справі, оскільки позивач спірні цистерни за власні кошти самостійно повернув на Україну з Республіки Казахстан.

Про факт перебування вказаних цистерн у розпорядження позивача свідчать надані ним акти здачі-приймання наданих послуг за Договором №49/11, Договором №77918 та за Договором №139, якими встановлений факт повернення та перебування всіх спірних цистерн у розпорядженні позивача, що свідчить про відсутність предмету спору в частині зобов'язання повернути цистерни.

В цій частині касатор ТОВ "Укррос-Транс" постанову суду апеляційної інстанції не оскаржує.

Колегія суддів Вищого господарського суду України керується, в тому числі, приписами ст.3 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема,справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Транс", а постанова апеляційного суду підлягає часткової зміні, в саме викладення пункту 2 оскаржуваної постанови в іншій редакції.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Транс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р. у справі №910/21641/13 господарського суду міста Києва змінити частково.

Пункт 2 постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі № 910/2161/13 господарського суду м. Києва викласти в редакції:

" Стягнути з ТОВ "Украгротехсервіс" на користь ТОВ "Укррос-транс" 984506 (дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі п'ятсот шість) грн.25 коп. основного боргу та 19690 ( дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн.12 коп. судового збору".

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі № 910/2161/13 господарського суду м. Києва залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Украгротехсервіс" на користь ТОВ "Укррос-транс" 5575 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 17 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду м. Києва видати накази.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова