Ухвала

від 29.07.2014 по справі 804/7911/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А і м е н е м  У к р а ї н и 29 липня 2014 рокусправа № 804/7911/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Дадим Ю.М.                     суддів:                     Богданенка І.Ю.  Уханенка С.А. за участю секретаря судового засідання:          Сколишева О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково: визнано протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Інвіста" в розрізі контрагентів за лютий 2014 року, яке відбулось на підставі акту від 08 травня 2014 року №21564/2203/37070576, в тому числі дії з виключення з Інформаційної системи "Податковий блок", підсистема "Аналітична система" - електронний сервіс "Перегляд результатів співставлення" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "Інвіста" у податковій декларації за лютий 2014 року; зобов'язано Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Інвіста" в розрізі контрагентів за лютий 2014 року, в тому числі, зобов'язати відобразити в Інформаційній системі "Податковий блок", підсистема "Аналітична система" - електронний сервіс "Перегляд результатів співставлення" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ "Інвіста" включило до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з постановою суду, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. Позивач своїм правом на апеляційне оскарження не скористався і не оскаржив рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог. У разі часткового оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється. Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було здійснено відповідні заходи з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста" під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "БУДІС ПЛЮС" за лютий 2014 року. За результатами вказаних заходів було складено акт від 08.05.2014 року №1564/2203/37070576 про неможливість проведення перевірки ТОВ "Інвіста" з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ "БУДІС ПЛЮС" за лютий 2014 року. Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Інвіста" з ТОВ "БУДІС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 34046968), їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ "Інвіста" згідно інформаційних баз, а саме База даних "Архів електронної звітності", відповідно до зареєстрованих податкових накладних встановлено ланцюг постачання: ТОВ "БУДІС ПЛЮС" - ТОВ "Інвіста" - ТОВ "Акама" за період лютий 2014 року. Як вбачається з матеріалів справи, Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська було здійснено корегування показників податкової звітності ТОВ "Інвіста" та внесення змін даних показників податкової звітності та відомостей у Інформаційній системі "Податковий блок", підсистемі "Аналітична система" - електронний сервіс "Перегляд результатів співставлення". Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвіста" звернулося до суду з відповідним адміністративним позовом. Дослідивши дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів приходить до наступного. У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 1 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України. Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Згідно п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом,  спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними. Судом встановлено, що реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Інвіста" з постачальником ТОВ "БУДІС ПЛЮС" у перевіряємому періоді підтверджується самим актом від 08.05.2014р. за № 1564/2203/37070576, де на стор. 5, 6 наведено перелік отриманих ТОВ "Інвіста" податкових накладних від ТОВ "БУДІС ПЛЮС", а на стор. 9, 10 акту наведено перелік виданих ТОВ "Інвіста" податкових накладних до ТОВ "Акама". Стосовно інших документів, які б підтвердили реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Інвіста" з постачальником ТОВ "БУДІС ПЛЮС" та подальшу реалізацію товарів (послуг) до ТОВ "Акама", судом встановлено, що зазначені документи позивачем були втрачені і податковим органом встановлено термін для їх відновлення, що складає протягом 90 календарних днів, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, а саме з 27.03.2014р. Щодо здійсненого відповідачем корегування показників податкової звітності ТОВ "Інвіста" та внесення змін даних показників податкової звітності та відомостей у Інформаційній системі "Податковий блок", підсистемі "Аналітична система" - електронний сервіс "Перегляд результатів співставлення", колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України передбачається, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Пунктом 192.3 ст. 192 ПК України визначено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Статтею 58 ПК України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Виходячи з аналізу вищевикладених норм законодавства, колегія суддів зазначає, що корегування сум податкової звітності та внесення змін даних показників податкової звітності та відомостей у Інформаційній системі "Податковий блок", підсистемі "Аналітична система" - електронний сервіс "Перегляд результатів співставлення" може здійснюватись лише після узгодження податкових зобов'язань шляхом надання платником ПДВ уточненої декларації або шляхом винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення. Судом першої інстанції було вірно вказано на те, що самостійна зміна відповідачем у Інформаційній системі "Податковий блок", підсистемі "Аналітична система" - електронний сервіс "Перегляд результатів співставлення" даних податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань, відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються у Інформаційній системи "Податковий блок", підсистемі "Аналітична система" - електронний сервіс "Перегляд результатів співставлення", формуються на підставі показників, поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати. Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо. З урахуванням викладеного, дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань у Інформаційній системі "Податковий блок", підсистемі "Аналітична система" - електронний сервіс "Перегляд результатів співставлення" даних можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що корегування показників податкової звітності ТОВ "Інвіста" та внесення змін даних показників податкової звітності та відомостей у Інформаційній системі "Податковий блок", підсистемі "Аналітична система" - електронний сервіс "Перегляд результатів співставлення", на підставі акту від 08.05.2014 року №21564/2203/37070576 - відповідачем здійснено у спосіб, що суперечить нормам законодавства, адже позивачем уточнююча декларація не подавалась, податкові повідомлення-рішення на час здійснення коригування податковим органом не приймались, а тому підстави для здійснення такого коригування у податкового органу були відсутні. Отже, колегія суддів робить висновок про те, що вказані дії відповідача свідчать про протиправність дій останнього щодо коригування показників податкової звітності на підставі вищезазначеного акту, у зв'язку з цим виникла необхідність у їх відновленні. Враховуючи вищевикладені норми законодавства та дослідивши встановлені судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Інвіста" в розрізі контрагентів за лютий 2014 року, яке відбулось на підставі акту від 08.05.2014 року №21564/2203/37070576, в тому числі дії з виключення з Інформаційної системи "Податковий блок", підсистема "Аналітична система" - електронний сервіс "Перегляд результатів співставлення" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "Інвіста" у податковій декларації за лютий 2014 року та в частині зобов'язання відповідача відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Інвіста" в розрізі контрагентів за лютий 2014 року, в тому числі, зобов'язання відобразити в Інформаційній системі "Податковий блок", підсистема "Аналітична система" - електронний сервіс "Перегляд результатів співставлення" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ "Інвіста" включило до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування. З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року - залишити без змін. Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Головуючий:                                                            Ю.М. Дадим           Суддя:                                                            І.Ю. Богданенко           Суддя:                                                            С.А. Уханенко