Ухвала

від 10.07.2014 по справі 804/11779/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2014 рокусправа № 804/11779/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю:

представників позивача Чорної Н.М., Катрич Є.О., Труфанова В.І..

представника відповідача Рябоконь С.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі №804/11779/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Нікопольський завод технічного оснащення» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

06 вересня 2013 року Приватне акціонерне товариство «Нікопольський завод технологічного оснащення» звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0000341502 від 18.04.2013 р. №0000651501 від 18.04.2013 р., прийняті Нікопольською ОДПІ Дніпропетровської області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Нікопольський завод технологічного оснащення» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000341502 та №0000651501 від 18.04.2013 р., прийняті Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Не погодившись з рішенням суду Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Нікопольської ОДПІ у період з 05.02.2013 року по 19.03.2013 року було проведено планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Нікопольський завод технологічного оснащення» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт №928/221/31760880 від 26 березня 2013 року.

В акту перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

1 п.135.1 пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1, ст.139 із врахуванням пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ( із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 5 410 544,18 грн. у тому числі за 1 квартал 2012 року у сумі 2 238 132,63 грн., за півріччя 2012 року у сумі 4 513 005,59 грн., за 3 квартали 2012 року у сумі 5 721 035 грн.,за 2012 рік у сумі 6 410 544,18 грн.;

2 п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 розділу 5 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся всього на суму 6 005 310,76 грн., в тому числі: за січень 2012 р. у сумі 673 146,34 грн.,за лютий 2012 р. у сумі 621 636,35 грн. за березень 2012 р., у сумі 823 772,25 грн., за квітень 2012 р. у розмірі 10 46 440,0 грн., за травень 2012 р. у сумі 1038 408,4 грн., за червень 2012 р. у сумі 23 594,5 грн., за липень 2012 р. у сумі 198 380,5 грн., за серпень 2012 р. у сумі 436 557,54 грн., за вересень 2012 р. у сумі 501 500,27 грн., за жовтень 2012 р. у сумі 134 604,46 грн., за листопад 2012 р. у сумі 484 455,62 грн., за грудень 2012 р. у сумі 19 814,63 грн..

3 пп.168.1.1 п.168.1 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб за грудень 2012 р. на суму 765.89 грн..

Не погодившись з актом перевірки позивач подав заперечення на акт перевірки, які податковим органом залишено без задоволення.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000341502 від 18 квітня 2013 року, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 6 005 310,76 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 002 655,48 грн.

№0000651501 від 18 квітня 2013 року, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 6410544,18 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3205272,09 грн..

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями ПрАТ «НЗТ» звернулось зі скаргою до ДПС у Дніпропетрвоській області, яку було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №0000341502 та №0000651501 від 18 квітня 2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними й необґрунтованими, та підлягають скасуванню, оскільки порушують права та законні інтереси позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ПрАТ «НЗТО» та ПП ВФК «Промобладнання» укладено договір купівлі-продажу №196 від 01.08.2011 р.. від 01.08.2011 р. на виконання якого ПрАТ «НЗТО протягом періоду з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р. отримано від ПП ВКФ «Промобладнання» запчастини на суму 78967,37 грн., в тому числі: у квітні 2012 р., на суму 40450,32 грн. з ПДВ у травні 2012 року на суму 951,0 грн. з ПДВ, у червні 2012 року на суму 37566,50 грн. з ПДВ.

Суми ПДВ за вказаними правовідносинами з ПП ВКФ «Промобладнання» було включено позивачем до податкової звітності з податку на додану вартість за перевіряємий період, також позивачем відображено витрати з придбання товару у відповідача у податковій звітності з податку на прибуток.

Відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем із ПП ВФК «Промобладнання» стало підставою для корегування сум податкової звітності, шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Означеного висновку податковий орган дійшов з огляду на акт Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровска №5540/22/32457186 від 28.11.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ВФК «Промобладнання» по взаємовідносинах з ТОВ «Атава» за квітень, травень, червень 2012 року.

У зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства контрагентом ПП ВФК «Промобладнання» - ТОВ «Атава», податковий орган дійшов висновку про відсутність реальності настання наслідків обумовлених господарськими операціями між ПрАТ «НЗТО» та ПП ВФК «Промобладнання».

Також, податковий орган ставить під сумнів реальність господарських правовідносин між позивачем та ПП ВФК «Промобладнання», з огляду на дефектність прибуткових ордерів, відповідно до яких ПрАТ «НЗТО» було оприбутковано придбаний у ПП ВФК «Промобладнання» товар.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Отже визначальною підставою для вирішення справи по суті є сутність господарських правовідносин, у зв'язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП ВФК «Промобладнання».

Так, факт виконання умов договору купівлі продажу №196 від 01.08.2011 р. підтверджується наступним.

На підтвердження обсягу поставленої продукції надано копії специфікацій №13від 21.02.2012 р., №15 від 06.03.2012 р., №16 від 06.06.2012 р., №17 від 20.03.2012 р., №18 від 20.03.2012 р., №19 від 17.04.2012 р., №20 від 15.05.2012 р.,№21 від 21.05.2012 р., № 21/1 від 22.05.2012 р., №23 від 07.06.2012 р., №25 від 18.06.2012 р..

На підтвердження реальності здійснення поставки товару надано копії податкових накладних №33 від 30.03.2012 р., №2 від 02.04.2012 р., №3 від 02.04.2012 р., №10 від 04.04.2012 р., №30 від 18.04.2012 р., №31 від 18.04.2012 р., №32 від 18.04.2012 р., №35 від 27.04.2012 р., №34 від 27.04.2012 р., №35 від 27.04.2012 р., №3 від 15.05.2012 р., №2 від 15.05.2012 р., №1 від 08.06.2012 р., №14 від 21.06.2012 р., №2 від 08.06.2012 р., №13 від 18.06.2012 р., №15 від 21.06.2012 р., №18 від 22.06.2012 р., №17 від 22.06.2012 р., копії видаткових накладних №РН-0015 від 02.04.2012 р., №РН-0030 від 18.04.2012 р., №РН-0016 від 02.04.2012 р., №РН-0017 від 02.04.2012 р., №РН-0020 від 04.04.2012 р., №РН-0027 від 18.04.2012 р., №РН-0028 від 18.04.2012 р., №РН-0029 від 18.04.2012 р., №РН-0033 від 27.04.2012 р., РН-0032 від 27.04.2012 р., РН-0034 від 27.04.2012 р., №РН-037 від 15.05.2012 р., №РН- 038 від 15.05.2012 р., №РН-045 від 08.06.2012 р., №РН-051 від 21.06.2012 р., №РН-046 від 08.06.2012 р., №РН-050 від 18.06.2012 р., №РН-052 від 21.06.2012 р.,№РН-056 від 22.06.2012 р., №РН-055 від 22.06.2012 р.,

На підтвердження оприбуткування придбаних товарів надано прибуткові ордери №0354 від 02.04.2012 р., №0443 від 19.04.2012 р., №0353 від 02.04.2012 р., №0357 від 02.04.2012 р., №0376 від 05.04.2012 р., №0445 від 19.04.2012 р., №0442 від 19.04.2012 р., №0444 від 19.04.2012 р., №0517 від 27.04.2012 р., №0518 від 27.04.2012 р., №0516 від 27.04.2012 р., №0570 від 17.05.2012 р., №0571 від 17.05.2012 р., №0667 від 08.06.2012 р., №0743 від 22.06.2012 р., №0668 від 08.06.2012 р., №0714 від 19.06.2012 р., №0742 від 22.06.2012 р., №0749 від 23.06.2012 р., №0755 від 23.06.2012 р..

При цьому, в акті перевірки зроблено висновок, що прибуткові ордери не відповідають ознакам первинних документів, оскільки заповнені із порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХIV, а саме не зазначено посаду та прізвище осіб, які відповідали за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій від ПП ВКФ «Промобладнання», також не зазначено посаду та прізвище особи, яка здійснила доставку та передачу ТМЦ на склад ПрАТ «НЗТО» та особи, яка здійснила оприбуткування ТМЦ.

Також відповідачем в акті перевірки відображено, що до перевірки не надано сертифікати якості на отримані запчастини в асортименті,що передбачено п.4.1 договору№196 від 01.08.2011 р..

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані обставини не є підставою для невизнання реальності здійснення господарських відносин позивача з ПП ВКФ «Промобладнання» з огляду на те, що типовою формою прибуткового ордеру не вимагається зазначення посади та прізвища осіб, які здійснили передачу ТМЦ та їх оприбуткування, в свою чергу сертифікат якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та.або обліку на підприємстві.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ПП ВКФ «Промобладнання» наслідком яких є поставка та придбання товару.

Щодо правовідносин з ПрАТ «Сентравис продакшн юкрейн» суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач мав правовідносини з ПрАТ «Сентравис продакшн юкрейн» на підставі Договору №03/510/150 від 30.05.2011 р., укладеного з зазначеним контрагентом придбало трубну продукцію у кількості 343,0 т. на загальну суму 34 669 274,39 грн. з ПДВ, яка в подальшому була реалізована протягом 2012 року на еспорт.

ПрАТ «Сентравис продакшн юкрейн» є для ПрАТ «НЗТО» пов'язаною особою, як засновник із частковою в статутному фонді 25,1 %.

Для цілей складського зберігання придбаного товару позивач уклав з ПрАТ «Сентравис продакшн юкрейн» договір зберігання товару №09-1/1070 15 від 26.12.2011 р., відповідно до якого позивач передав на зберігання товар ПрАТ «Сентравіс продакшн юкрейн» та отримував товар зі зберігання по мірі необхідності.

Транспортування трубної продукції від постачальника - виробника ПрАТ «Сентравис продакшн юкрейн» здійснювалась автомобільним транспортом відповідно до укладених договорів на транспортування. Навантажувально - розвантажувальні роботи в момент відвантаження товару на експорт провадились робітниками підприємства - виробника даної продукції.

При перевірці вказаних правовідносин податковий орган дійшов висновку, щодо відсутності наміру створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Купівля трубної продукції та її подальша реалізація на експорт, без урахування в ціні продажу всіх понесених витрат, не була зумовлена характером виробничої чи іншої господарської діяльності підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій. Операції з придбання та подальшої реалізації трубної продукції на експорт здійснювалися без фактичного їх отримання, а лише з оформленням первинних документів на придбання трубної продукції.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав у ПрАТ «Сентравис продакшн юкрейн» на підставі Договору №03/510/150 від 30.05.2011 р. трубну продукцію у кількості та за ціною вказаною в договорі.

При укладенні означеного договору сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, перехід права власності на придбаний позивачем товар відбувся одразу після підписання Договору сторонами.

Оскільки позивач не має власних складських приміщень він, як вже зазначалось уклав з ПрАТ «Сентравіс продакшн юкрейн» договір зберігання №09-1/1070 15 від 26.12.2011 р. Правовідносини за вказаним договором зберігання товару підтверджено наявним в матеріалах справи первинними документами, що відповідають вимога чинного законодавства.

Транспортування товару від постачальника - виробника ПрАТ «Сентравис продакшн юкрейн» здійснювалось на підставі договору перевезення №1/100 054/323 від 01.12.2010 р., додаткових угод до договору №1/100 054/323 від 01.12.2010 р №1, №2, №3, №4, експедиційне обслуговування товару здійснювалось на підставі договору транспортно-експедиційного обслуговування №3/99 05-4/324 від 01.12.2010 р. та додаткових угод до договору №3/99 05-4/324 від 01.12.2010 р. №1, №2, №3., укладених ПрАТ «НЗТО» та ТОВ «Нікопольські труби-транс».

Вказані договори підтверджені належними первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Оскільки факт переходу права власності на товар відбувся одразу після підписання Договору №03/510/150 від 30.05.2011 р. сторонами, а факт зберігання ТМЦ на складських приміщеннях ПрАТ «Сентравіс продакшн юкрейн» та транспортування товару підтверджено документально, суд приходить до висновку про відсутність підстав для обов'язкового фізичного руху товару для підтвердження реальності здійснення господарської операції., оскільки реальність операції має бути підтверджено належними первинними документами.

Крім того, щодо посилань податкового органу щодо збитковості господарських операцій позивача на експорт як на підставу для невизнання податкової звітності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії. Доручення та агентськими договорами.

Правовий аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Центр», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

На думку податкового органу, оскільки позивач орендує у ПрАТ «Енергоресурси» приміщення в яких знаходиться підприємство, то всі послуги охорони та технічного обслуговування, що надаються у даних приміщеннях, надаються, фактично власнику, а не особі, що їх орендує.

Однак, з такими висновками податкового органу погодитись не можливо.

Згідно договору№1-12 298 від 07.12.2011 р. з надання охоронних послуг, укладеного між ПрАТ «НЗТО» та ТОВ «Центр», останнє зобов'язане забезпечити цілодобову охорону підприємства, документів позивача, попереджати незаконні посягання на життя та здоров'я робітників товариства, здійснювати введений підприємством перепускний режим, контролювати вивезення та завезення ТМЦ на територію підприємства та за її межі, припиняти правопорушення стосовно майна.

Також, ПрАТ «НЗТО» уклало з ТОВ «Центр» договір №13-29/297 від 08.12.2011 р. на отримання послуг з технічного обслуговування САПС, які встановлено в використовуваних приміщеннях.

Отже, за вказаними договорами ТОВ «Центр» здійснює не охорону приміщень, а охорону майна та працівників позивача, також слідкує за пожежною безпекою, що підтверджується, безпосередньо змістом договорів №1-12 298 від 07.12.2011 р. та з №1-12 298 від 07.12.2011 р., а також актами виконаних робіт з надання послуг з технічного обслуговування САПС, в яких зазначено зміст та обсяг господарської операції з надання послуг.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо необґрунтованості висновків податкового органу про фактичне ненадання послуг з охорони та технічного обслуговування САПС ТОВ «Центр» позивачу, та безпідставності корегування показників податкової звітності позивача з цього приводу.

З огляду на все вищевикладене суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ та правомірності формування пдатку на прибудок у перевіряємий період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., на підставі належним чином оформлених первинних документів, у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а відтак підстави для її зміни або скасування відстуні.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі 804/11779/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим