Постанова

від 16.07.2014 по справі 13/174-09-4192

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 13/174-09-4192 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М., суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна Нива 2005" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 та на рішеннягосподарського суду Одеської області від 17.12.2013 у справі№ 13/174-09-4192 господарського суду Одеської області за позовомОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна Нива 2005" про стягнення 238 932,00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився; Розпорядженням секретаря першої судової палати від 15.07.2014 №02-05/279 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л (доповідач), Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2013 у справі №13/174-09-4192 (суддя Степанова Л.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 (судді: Туренко В.Б., Поліщук Л.В., Таран С.В.), задоволений позов ОСОБА_4 (надалі позивач/ОСОБА_4) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна Нива 2005" (надалі відповідач/ТОВ "Блакитна Нива 2005"); за рішенням, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 180 660,00 грн., вартість судової бухгалтерсько-економічної експертизи у розмірі 10 086,16 грн.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів із розрахунку 18% балансової вартості статутного фонду відповідача, відповідно до річного фінансового звіту за 2007 рік у сумі 238 932,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що незважаючи на те, що він в установленому законом порядку вийшов зі складу засновників відповідача, останній не виплачує йому вартість його частки у статутному капіталі, чим порушуються його права.

Розглядаючи даній спір, суди попередніх інстанцій встановили наступні обставини:

- товариство з обмеженою відповідальністю "БЛАКИТНА НИВА 2005" засновано відповідно до протоколу установчих зборів засновників товариства від 17.02.2005 № 1 та 21.06.2005 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України з присвоєнням ідентифікаційного коду;

- згідно з п.п. 1.1, 5.3, 5.4. статуту товариства, затвердженого протоколом від 17.02.2005, відповідач заснований шляхом реорганізації Аграрного рибогосподарського виробничого кооперативу "Блакитна нива" та є його правонаступником по всім майновим та немайновим правам;

- п.п. 4.5., 4.6, 4.7 цього статуту передбачено, що учасник може вийти з товариства, попередивши про це інших учасників не пізніше як за 3 місяці до дня виходу. У випадку виходу із товариства учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному фонді. По вимогам учасника і при згоді зборів учасників товариства частка учасників, що виходять із товариства, повертається йому цілком або частково в натуральній формі. Учасник, що вийшов із товариства, має право на належну йому частину прибутку, отриманого товариством у поточному році до моменту виходу його із товариства, за умови внесення у повному обсязі своєї частки у статутний фонд товариства ;

- на підставі рішень загальних зборів учасників товариства, оформленими протоколами від 16.06.2006 № 4, від 03.09.2007 № 7, від 05.09.2007 № 8, частка ОСОБА_4 зростала з 50% до 51% (16.06.2006 -03.09.2007), з 51% до 88% (03.09.2007 - 05.09.2007), та зменшилась з 88% до 18% (06.09.2007 до дня виходу з товариства);

- 09.11.2007 ОСОБА_4 направив до ТОВ "Блакитна Нива 2005" нотаріально завірену заяву про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників ТОВ "Блакитна Нива 2005" та просив виплатити йому вартість частини майна товариства пропорційно його частки у статутному капіталі ТОВ" Блакитна Нива 2005" у розмірі 18%;

- згідно з видатковими касовими ордерами від 19.09.2008 та від 04.11.2008 ОСОБА_4 отримав від ТОВ "Блакитна Нива 2005" часткову виплату вартості частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі ТОВ "Блакитна Нива 2005" у розмірі 15 000,00 грн.;

- крім того, в матеріалах справи наявні бухгалтерська довідка, баланс на 09.11.2007 та довідка товариства №97 від 01.12.2009, згідно з якими товариство повідомляє, що позивачем в якості внеску у статутний фонд товариства було внесено "Вагончик будівельний", первинною вартістю 4 100,00 грн., балансова вартість якого станом на 01.12.2009 становить 25 250,00 грн. та плити дорожні, що перебували у користуванні, балансовою вартістю станом на 01.12.2009 - 2 500,00 грн.;

- висновком судово-економічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №1860-1861 від 17.09.2013, призначеного місцевим господарським судом під час здійснення розгляду даної справи, встановлено, що згідно з розрахунком, проведеним згідно з даними статуту ТОВ "Блакитна Нива 2005", затвердженого протоколом №9 від 25.09.2007 і даних ф. 1 "Баланс" ТОВ "Блакитна Нива 2005", складеного станом на 09.11.2007, доля засновника ОСОБА_4 у статутному фонду товариства становить 18% і складає 195 660,00 грн.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України "Про господарські товариства" законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 57 Господарського кодексу України встановлено, що установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Аналогічний зміст містить ст. 143 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема вийти у встановленому порядку з товариства.

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Пунктом 3.5 рекомендацій Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 № 04-5/14 встановлено, що відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За приписами п. 3.7 рекомендацій Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 № 04-5/14 встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У ч. 1 ст. 66, ст. 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87). У вирішенні питання про порядок і строки проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, господарським судам слід мати на увазі, що норми ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" є спеціальними щодо норм ст. 148 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України порядок і строки розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, встановлюються статутом і законом. При цьому норми статуту щодо порядку та строків розрахунків з учасником, який вийшов з товариства, повинні відповідати ст. 54 Закону України "Про господарські товариства". Передбачений статутом порядок розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, може застосовуватись у частині, що не суперечить закону.

Отже, встановивши вищенаведені обставини, керуючись вказаними нормами, приймаючи до уваги висновки судово-економічної експертизи від 17.09.2013 №1860-1861, суди попередніх інстанцій, прийшли до висновку про задоволення позовних вимог (уточнених) та стягнення з відповідача 180 660,00 грн. грошових коштів - частини вартості частки позивача у статутному фонді відповідача (розмір 18%), а також 10 086,16 грн. вартості судової бухгалтерсько-економічної експертизи.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України і складається з ЦК України, ГК України, Закону України "Про господарські товариства", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Поняття товариства визначено в статті 140 ЦК України, ч. 3 ст. 80 ГК України, ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", і відповідно до яких, таким товариством є господарське товариство, засноване однією або кількома особами, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Установчим документом товариства є статут (ч. 1 ст. 143 ЦК України, ч. 1 ст. 82 ГК України, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства"). Статут є локальним правовим актом і обов'язковим для дотримання та виконання його всіма учасниками. Він має містити відомості про розмір статутного капіталу з визначенням частки кожного учасника, а також розмір, склад та порядок внесення ним вкладів.

Згідно з приписами ст. 117 ЦК України учасники господарського товариства зобов'язані, зокрема, виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

На час створення товариства (відповідача) внесення до статутного капіталу грошей повинно підтверджуватись документами, виданими банківською установою відповідно до інструкції Національного банку України (п. 4.2. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах №492). Оскільки внесення - прийняття коштів або майна до статутного капіталу є господарською операцією, то вона має оформлюватися відповідними первинними грошовими документами або актом приймання товариством майна в рахунок формування статутного капіталу та відображається в бухгалтерському обліку.

Відповідно до приписів ст. 52 Закону України "Про господарські товариство" учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди (ст. 54 Закону України "Про господарські товариства").

Пунктом 4.6. статуту відповідача (в редакції, затвердженій загальними зборами учасників товариства від 27.10.2006, протокол №6) узгоджено, що у випадку виходу із товариства учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному фонді, але за умови, якщо ця частка повністю внесена до статутного фонду товариства.

Відповідно до п. 4.7. статуту відповідача у вказаній редакції, учасник, що вийшов з товариства, має право на належну йому частину прибутку, отриманого товариством у поточному році до моменту виходу із товариства, за умови внесення у повному обсязі своєї частки у статутний фонд товариства.

Як передбачено ч. 4 п. 30 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" у разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Звертаючись до суду із даним позовом про стягнення з відповідача частки у майні товариства та частини прибутку у зв'язку з його виходом зі складу учасників товариства, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що сплачена йому сума в розмірі 15 000,00 грн. не відповідає дійсній та реальній вартості майна ТОВ "Блакитна Нива 2005" та частки позивача у статутному фонді товариства у розмір 18%, позивач, в силу вищенаведених норм, повинен довести факт наявності у нього корпоративного права у вказаному розмірі (18%), або прибутковим касовим ордером, або актом приймання майна, якщо вклад внесено не повністю, або свідоцтвом, виданим товариством, якщо вклад внесено повністю. Тобто, при захисті своїх корпоративних прав особа не може оперувати тільки статутом товариства.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача грошові кошти у розмірі 180 660,00 грн. на підставі матеріалів справи та керуючись висновками судово-економічної експертизи від 17.09.2013 №1860-1861, прийшли до висновку про доведеність позивачем його права на отримання вартості його частки в статутному фонді відповідача в розмірі 18%, однак, не вказали на підставі яких документів ними зроблений такий висновок, тобто, які наявні в матеріалах справи документи свідчать про внесення позивачем своєї частки до статутного фонду відповідача саме у розмірі 18%, що надає йому право при виході із товариства вимагати отримання ним вартості частини майна товариства, пропорційній його частці у статутному капіталі. При цьому, керуючись в тому числі висновками судово-економічної експертиз від 17.09.2013 №1860-1861 при розгляді даної справи, суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що як в дослідницькій частині, так і у висновку по першому питанню вказаної судово-економічної експертизи зазначено, що визначити та обґрунтувати сплату ОСОБА_4 повного обсягу внеску до статутного фонду відповідача не надається за можливе, то, відповідно, з урахуванням вимог ст.ст. 147, 148 ЦК України, визначити частку ОСОБА_4 пропорційно частці статутного фонду ТОВ "Блакитна Нива 2005", що підлягає виплаті ОСОБА_4, у зв'язку із його виходом зі складу засновників з 09.11.2007 - не надається за можливе.

Так, відповідно до приписів ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.

Водночас, фактично не беручи до уваги вказаний висновок судово-економічної експертизи у відповідних (вказаних) частинах, суди попередніх інстанцій так і не зазначили, якими наявними та дослідженими ними матеріалами справи він спростовується, або які документи, представлені позивачем, його спростовують.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджені обставини справи, які б беззаперечно свідчили б про обґрунтованість вимог позивача саме в заявленому ним розмірі, наслідком чого є скасування прийнятих у даній справі судових рішень з передачею справи на новий розгляд, під час якого слід врахувати наведене у даній постанові, та прийняти судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна Нива 2005" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 та рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2013 у справі №13/174-09-4192 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере