Постанова

від 23.07.2014 по справі 13/121-12/4

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 13/121-12/4

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі№ 13/121-12/4 Господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору за участю 1. Козинська селищна рада, 2. КП КОР "Обухівське бюро технічної інвентаризації" Прокуратури Київської області про визнання права власності на нерухоме майно

в судовому засіданні взяли участь представники : - - позивачаАртюшенко Д. - - відповідачаЧеркашин О.А., Силич О.В. - - третьої особи-1не з'явився - - третьої особи-2не з'явився - - Генеральної прокуратури УкраїниТомчук М.О.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Козинська селищна рада, КП КОР "Обухівське бюро технічної інвентарізації", в якій просило суд: 1. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" право власності на нерухоме майно, а саме: лодочна станція літ. "Д"-17,2 кв.м., більярдна літ "Е"-53,0 кв.м., майстерня -літ. "Ж"-31,6 кв.м., КПП літ. "З"-12,4 кв.м., вбиральня літ. "Л"-9,3 кв.м., вбиральня літ. "Т"-12,0 кв.м., гараж літ. "Н"-58,8 кв.м., клуб літ. "К"-68,0 кв.м., літній павільйон для вмивання літ. "М"- 20,7 кв.м., будинок відпочинку літ. "Г2"- 39,5 кв. м., будинок відпочинку літ. "Г3"- 42, 9 кв.м., будинок відпочинку літ. "Г4"- 39, 0 кв.м., будинок відпочинку літ. "Г5"- 39, 5 кв.м., будинок відпочинку літ. "Г6"- 39, 5 кв.м., будинок відпочинку літ. "Г7"- 39,5 кв.м., будинок відпочинку літ. "Г8"- 39, 5 кв.м., будинок відпочинку літ. "Г9"- 39, 5 кв.м., будинок відпочинку літ. "Г10"- 39, 5 кв.м., будинок відпочинку літ. "Г11"- 39, 5 кв.м., будинок відпочинку літ. "Г12" - 39, 5 кв.м., будинок відпочинку літ. "Г13"- 42,7 кв.м., будинок відпочинку літ. "Г14"- 42, 7 кв.м., будинок відпочинку літ. "Г15"- 42, 7 кв.м., що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, номер 6 (колишня Лугова, 7); 2. Зобов'язати Київське учбово-виробниче підприємство № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) звільнити земельну ділянку площею 1,3124 га, кадастровий номер 3223155400:05:086:0032, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, номер 6 (колишня Лугова, 7); 3. Припинити дію Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 140170, виданого Київському учбово-виробничому підприємству № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) на земельну ділянку площею 1,3124 га для обслуговування бази відпочинку (кадастровий номер 3223155400:05:086:0032), що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 6 (колишня Лугова, 7) (з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яка прийнята судом, т. 1., а. с. 90-95).

Дана справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Київської області від 20.02.2014 (суддя Щоткін О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Київське учбово-виробниче підприємство № 3 Українського товариства сліпих не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Козинська селищна рада не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Західне бюро технічної інвентаризації" надіслало на адресу суду лист від 18.07.2014 № 537 з клопотанням розглянути справу без участі його представника, яке судом задоволено.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" (стороною-2; позивачем) та Київським учбово-виробничим підприємством № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (стороною-1; відповідачем) було укладено Договір простого товариства про спільну діяльність, предметом якого є спільна діяльність сторін без створення юридичної особи на основі об'єднання їх вкладів з метою відновлення житлового комплексу та оформлення його у власність в порядку та на умовах, що визначено цим договором. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 364 (т.1, а.с. 21-30).

Додатковими угодами №№ 1, 2 сторонами вносились зміни до вказаного договору (т.1, а.с. 31-35).

Відповідно до пункту 6.2.1.1. цього договору (в редакції додаткового договору № 1) сторона-2 протягом 3 (трьох) банківських днів з дня відкриття стороною-1 відповідно до пункту 8.1.1 поточного рахунку для ведення спільної діяльності вносить на цей поточний рахунок суму першого платежу 900 000, 00 грн.

Пунктом 6.3. договору про спільну діяльність передбачено обов'язок відповідача, як сторони по договору, здійснити внесок у спільну діяльність та передати позивачеві, як стороні по договору, у власність протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання відповідачем першого платежу, зазначеного в пункту 6.2.1.1. Договору, об'єкти нерухомості, що розміщені на земельній ділянці.

Відповідно до пункту 7.2.4. цього ж договору, відповідач зобов'язався передати позивачеві земельну ділянку з існуючими об'єктами нерухомості для відновлення об'єкту, згідно пункту 6.3. договору.

Відповідно до пунктів 9.1., 9.1.1., 9.1.2. договору про спільну діяльність в результаті належного виконання умов цього договору сторони розподіляють результати від спільної діяльності у наступному порядку та розмірах: Стороні-1 належить частина результатів від спільної діяльності, що буде складати 5 % об'єкту, але не менше 1 800 000 грн. Ця частина результатів від спільної діяльності залишається незмінною незалежно від кількості залучених для участі в будівництві третіх осіб. Результати від спільної діяльності, що належатимуть Стороні-1, Сторона-1 отримує в порядку передбаченому пунктом 6.2.1. цього договору. Результати від спільної діяльності, що належатиме Стороні-1 можуть виражатися в грошовій формі, або в об'єктах нерухомості.

З урахуванням умов пункту 9.1.1. цього договору, Стороні-2 належить інша нерозподілена частина об'єкту, на яку Сторона-2 оформлює право власності у порядку, встановленому чинним законодавством.

Листом № 1/02 від 22 березня 2010 року позивач звернувся до відповідача із пропозицією у строк до 29 березня 2010 року передати земельну ділянку разом із об'єктами нерухомого майна, що на ній знаходяться. Дана вимога позивача відповідачем залишена без задоволення (т.1, а.с. 48).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині відкриття рахунку та передачі земельної ділянки із розміщеними на ній об'єктами нерухомості, позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) про стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2010 у справі № 9/371 затверджено мирову угоду, якою підтверджено факт сплати ТОВ "Союз-Інвест" на користь УВП №3 УТОС частини платежу за Договором в сумі 300000,00 грн. (платіжне доручення № 1 від 30.03.2010 р.) та встановлено порядок виконання ТОВ "Союз-Інвест" грошових зобов'язань. Ухвала набрала законної сили. (т.1, а.с. 36-42).

Пунктом 5 Мирової угоди визначено, що сторони дійшли згоди, що Київське учбово-виробниче підприємство № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) передає у власність TOB "Союз-Інвест" наступні об'єкти нерухомості, що розміщені на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7:

- Будівля в літері "А" площею 94, 5 кв.м;

- Приміщення складу в літері "Б" площею 46, 8 кв.м;

- Гараж в літері "В" площею 153, 9 кв.м;

- Будинок відпочинку в літері "Г- 16" площею 70 кв.м.

У відповідності до пункту 3 мирової угоди, відповідач визнає, а позивач підтверджує обов'язок відповідача передати у власність позивача об'єкти нерухомості, що розміщені на земельній ділянці.

Згідно пункту 10 Мирової угоди, на позивача покладено обов'язок перерахувати на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 1 500 000, 00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень).

Пунктом 12 Мирової угоди визначено, що з моменту передачі у власність об'єктів нерухомості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" та передачі грошових коштів, передбачених пунктом 10 цієї угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" на користь Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) заборгованість між ними буде вважатись сплаченою, Сторони не будуть мати одна до одної будь-яких претензій, та сторони підтверджують, що права та обов'язки Сторін за Договором простого товариства про спільну діяльність від 17 лютого 2010 року та додатками до нього в частині фінансових розрахунків між Сторонами припиняються, в іншій частині Договір простого товариства про спільну діяльність від 17 лютого 2010 року з додатковими угодами до нього продовжує свою дію до повного виконання Сторонами обов'язків за договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору про спільну діяльність та мирової угоди позивач перерахував відповідачу 1 500 000, 00 грн., а відповідач, в свою чергу, передав позивачу частину об'єктів нерухомості, які розміщені на земельній ділянці, а саме:

- Будівля в літері "А" площею 94, 5 кв. м;

- Приміщення складу в літері "Б" площею 46, 8 кв. м.;

- Гараж в літері "В" площею 153, 9 кв. м;

- Будинок відпочинку в літері "Г- 16" площею 70 кв. м.

Листом № 5/07 від 17 липня 2012 року позивач повторно звернувся до відповідача із вимогою в строк до 01.08.2012 виконати умови договору про спільну діяльність та передати позивачу земельну ділянку, видати відповідну довіреність та надати письмове погодження початку проведення відновлювальних робіт (т.1, а.с. 49).

В своєму позові позивач послався на те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань за договором про спільну діяльність в частині передачі позивачу земельної ділянки з розміщеними на ній об'єктами нерухомості, видачі довіреності та надання письмового погодження початку проведення відновлювальних робіт.

Матеріально-правовою підставою свого позову позивач визначив статті 16, 151, 162, 509, 526 Цивільного кодексу України.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанції про відмову у позові обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з статтею 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Таким чином, предмет договору є істотною умовою договору, який має чітко та конкретно визначатися сторонами задля реальної можливості виконання договору в цілому.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій на підставі поданих доказів встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір простого товариства про спільну діяльність, предметом якого є спільна діяльність без створення юридичної особи на основі об'єднання їх вкладів з метою відновлення житлового комплексу. За умовами цього договору об'єктом відновлення був комплекс для оздоровлення та відпочинку з відповідними спорудами, що потребував відновлення та мав споруджуватись на відокремленій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7. Сторони домовились, що відповідач зобов'язався передати позивачеві після здійснення перерахувань коштів відокремлену земельну ділянку з існуючими об'єктами нерухомості для відновлення об'єкту згідно пункту 6.3. Договору.

Судами встановлено, що сторонами при укладенні цього договору не був визначений та індивідуалізований перелік нерухомих споруд, приміщень, які входили до комплексу для оздоровлення та відпочинку, не були індивідуалізовані будівлі та споруди комплексу для відновлення, які підлягали передачі у власність, та не закріплено властивих для об'єктів нерухомого майна ознак, а саме назву конкретної споруди, будівлі, її площу, адресу знаходження, нумерацію, кількість, тощо. Крім того, сторонами не було визначено площу та координати земельної ділянки, на якій мала здійснюватися спільна діяльність з відновлення розміщених на ній об'єктів.

В своєму позові позивач посилається на те, що право власності на спірне майно має перейти до нього після здійснення платежів (пункт 6.2.1.1.договору). В даному випадку, фактично мова йде про оплатне відчуження нерухомого майна. Діючим законодавством встановлено чіткий порядок відчуження нерухомого майна.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України, що передбачає порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статей 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладення договору простого товариства про спільну діяльність у 2010 році, в установленому законодавством порядку, державна реєстрація спірних об'єктів нерухомості не здійснювалась.

Визнавши встановленим зазначений факт, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що порядок відчуження нерухомого майна, передбачений договором про спільну діяльність діючому законодавству не відповідає.

Відповідно до пункту 2.3.2. договору позивач для досягнення мети договору мав прийняти у власність частину об'єкту в порядку та розмірах, що визначені цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 7.3.2. договору передбачено право позивача на одержання у власність частини об'єкту виключно після відновлювальних робіт та лише шляхом, передбаченим чинним законодавством.

Згідно з пунктом 11.2. договору, сторони набувають право власності на результати спільної діяльності після відновлення в порядку, передбаченому договором.

Виходячи з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що роботи по будівництву та реконструкції об'єктів фактично не проводились. Матеріали справи не містять доказів відновлення (будівництва) позивачем об'єктів нерухомості. При цьому, копії проекту будинку відпочинку після реконструкції (пропозиція) для об'єкту та копія предпроектної пропозиції від 2010 року, за висновками судів, не є доказом відновлення цих об'єктів.

Зазначені обставини у встановленому законом порядку не спростовані.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин, позов в частині визнання права власності на об'єкти нерухомості, що є предметом спору у цій справі, задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку та припинити дію виданого йому Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, слід зазначити наступне.

Частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною другою статті 149 Земельного кодексу України, якою встановлено порядок вилучення земельних ділянок, передбачено, що їх вилучення провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до пункту "б" статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка, яка мала бути передана згідно пункту 7.2.4. договору, розташована в межах смт. Козин, Обухівського району, Київської області, по вул. Лугова, 7, яка є власністю територіальної громади селища Козин, перебуває у користуванні Київського учбово-виробничого підприємства № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ № 140170, що не заперечувалось сторонами.

Доказів вилучення цієї земельної ділянки у землекористувача - Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих та припинення права користування нею матеріали справи не містять, відповідних обставин судами попередніх інстанцій не встановлено.

Враховуючи викладене, позов в частині зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку та припинити дію виданого йому Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою задоволенню не підлягає.

Визнавши встановленими зазначені обставини, господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних відносин норми матеріального права та процесуального права.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводи, що викладені в касаційній скарзі пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі № 13/121-12/4 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова