Ухвала

від 29.07.2014 по справі 541/1000/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1000/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/1749/14

Головуючий у 1-й інстанції Гриб М. В.

Доповідач Омельченко Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Омельченко Л.М.

Суддів: Триголова В.М., Бондаревської С.М.

При секретарі Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 квітня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миргородської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок і земельну ділянку.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Омельченко Л.М.,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним вище позовом.

Згідно ухвали судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 квітня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 квітня 2014 року позовну заяву визнано неподаною і повернуто позивачу.

В апеляційному порядку останню ухвалу судді оскаржила ОСОБА_1 Посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне зясування обставин справи, посила ухвалу скасувати, а справу повернути до районного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її заскстосування.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, суддя місцевого суду послався на те, що позивачка не повністю виконала вимоги попередньої ухвали про залишення її позову без руху.

Однак, колегія суддів не може погодиться з таким висновком.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2014 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним вище позовом.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 квітня 2014 року позовна заява ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миргородської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок і земельну ділянку була залишена без руху з посиланням на невідповідність її вимогам ст. 119 ЦПК України, а саме: зміст позовних вимог викладено неконкретно, позивачка в порушення п.п.5,6 ч.2 ст.119 ЦПК України не виклала обставини, які перешкоджають їй отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку у встановленому законом позасудовому порядку і не зазначила доказів того, що у видачі такого свідоцтва їй було відмовлено нотаріусом. Крім того, суддею вказано, що, оскільки дійсну вартість всього майна неможливо встановити на час подачі позову, тому ним визначено розмір судового збору в розмірі 2000 грн.00 коп. і зобов»язано позивача сплатити вищевказану суму.

На виконання вимог ухвали місцевого суду, 29 квітня 2014 року ОСОБА_1 надала до суду позовну заяву з відповідними обгрунтуваннями.

Згідно ст.ст. 10 , 27 ,. 31 ЦПК України , сторона по справі на свій розсуд подає до суду докази, які вважає достатніми і належними для підтвердження своїх вимог, а суд в порядку ст.ст. 58 , 59 , 212 ЦПК України зобов»язаний дати їм належну правову оцінку та на цій підставі ухвалити законне і обгрунтоване рішення, при цьому суд не наділений правом вимагати від сторони певних конкретних доказів.

Як убачається зі змісту уточненої позовної заяви (а.с.53-57), ОСОБА_1 у відповідності до вимог п.6 ч.2 ст. 119 ЦПК України навела перелік доказів, які, на її думку, підтверджують кожну обставину, якими вона обґрунтовує заявлені вимоги. Крім того ОСОБА_1 зазначила, що вона претендує лише на нерухоме майно, що належало ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому визначила вірно ціну позову та сплатила судовий збір.

Разом з тим, суддя суду першої інстанції не врахував вищевказаних вимог закону і вдався до оцінки наданих позивачем доказів, що є недопустимим на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу судді слід скасувати, а матеріали позовної заяви повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312 ч.1 п.2, .3 15 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 квітня 2014 року скасувати.

Матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миргородської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок і земельну ділянку

повернути до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: суддя (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно: