Постанова

від 31.07.2014 по справі 920/392/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 28» липня 2014 р. Справа №920/392/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Литвиновій К.О.,

за участю представників:

позивача - Тільга О.А., за дорученням б/н від 25.02.2014 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Медтехніка-Суми», м.Суми (вх.№1486С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 22.04.2014 року по справі №920/392/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біовіта», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медтехніка-Суми», м.Суми,

про стягнення 15778,84 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.04.2014 року по справі №920/392/14 (суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медтехніка-Суми» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біовіта» 15260,00 грн. боргу, 396,76 грн. пені, 91,56 грн. - суму 3% річних, 30,52 грн. інфляційних втрат, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медтехніка-Суми» з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування всіх обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 22.04.2014 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що у процесі розгляду справи суд першої інстанції не забезпечив дотримання засад судочинства, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, статтями 4, 4-2, 4-3. Крім того, апелянт наголошує на тому, що на його адресу не направлялася копія позовної заяви з додатками, про час та місце розгляду справи він не був повідомлений, а про розгляд справи дізнався лише тоді, коли отримав копію судового рішення по справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медтехніка-Суми» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

14.07.2014 року до суду від позивача - ТОВ «Біовіта», надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5524), в якому просить суд оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач вказує, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази в підтвердження факту направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками. Разом з тим, місцевий господарський суд направляв на адресу відповідача копії процесуальних документів з метою повідомлення про розгляд справи, однак вони поверталися на адресу суду з позначкою поштового відділення «за відмовою адресата від одержання». Таким чином, з огляду на приписи Господарського процесуального кодексу України та позиції Вищого господарського суду України, викладеною в постанові пленуму №18 від 26.12.2011 року, підстави вважати, що під час розгляду справи були порушенні норми процесуального права, які полягають у не повідомлені сторони про судовий розгляд справи та про не забезпечення дотримання засад судочинства - відсутні.

25.07.2014 року від апелянта надійшла факсограмма-клопотання (вх.№5960), в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю явки представника, який перебуває на лікарняному.

Крім того, скаржник повідомив про те, що з 11.04.2014 року ТОВ «Медтехніка- Суми» було перейменовано та ТОВ «СІКХ», а також надав копію наказу №27-ВК від 11.04.2014 року «Про реєстрацію зміни найменування товариства», «Про реєстрацію змін до установчих документів» та «Про внесення запису до трудових книжок працівників».

Розглянувши заявлене апелянтом клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у разі нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що представник не в змозі прибути в судове засідання, оскільки знаходиться на лікарняному. Проте, доказів в обґрунтування заявленого клопотання відповідачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що неможливість вирішення господарського спору в даному судовому засіданні, вирішується господарським судом в кожному випадку окремо з врахуванням обставин справи. Враховуючи те, що відповідач є апелянтом по справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладені доводи, з яких він не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, а також те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення, оскільки відсутність апелянта в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволені клопотання скаржника про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 28.07.2014 року представник позивача пояснив, що заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги у повному обсязі, з підстав, викладених у його відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

02.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біовіта» (позивач у справі, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медтехніка-Суми» (відповідач у справі, покупець) укладено договір купівлі-продажу №79/12/2013.

За цим договором продавець зобов'язався поставити спеціальне дитяче харчування MD мил ФКУ (товар) покупцю, за умовами, визначеними у договорі, а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар та оплатити відповідно до визначених цим договором умов (п. 1.1. предмет договору).

Відповідно до розділу 2 укладеного договору асортимент, кількість та ціни товару визначаються у специфікаціях, накладних, які підтверджуються підписами уповноважених на те сторонами осіб та скріплюються печатками сторін, які є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару може бути змінена за домовленістю сторін у випадках: зміни ціни товару виробником, зміни офіційного курсу долара США, встановленого НБУ на дату митного оформлення товару.

Згідно пункту 2.3. договору №79/12/2013 загальна сума цього договору становить 15260,00 грн., у тому числі ПДВ - 2543,00 грн.

У розділі 3 «Строки та умови поставки товару» сторони погодили, що поставка товару покупцю здійснюється автотранспортом продавця або альтернативним засобом за домовленістю сторін протягом 5 робочих днів. Поставка товару за даним договором обов'язково здійснюється на підставі замовлення покупця, що формується сторонами відповідно до потреб покупця у товарі.

Відповідно до розділу 4 договору купівлі-продажу №79/12/2013 «Умови оплати товару» оплата замовленого покупцем товару здійснюється останнім окремо за кожну замовлену партію товару в терміни, вказані у замовленні, але у всякому разі, не пізніше, ніж на 21 день після поставки товару. Про терміни оплати обов'язково робиться позначка в накладній та в замовленні. Оплата товару за даним договором здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів в загальній сумі відповідного замовлення товару на поточний рахунок продавця. Датою оплати товари вважається день зарахування грошових коштів в загальній сумі відповідного замовлення на поточний рахунок продавця.

Матеріалами справи підтверджується, а саме, видатковою накладною №РН-0000186 від 02.12.2013 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №612 від 25.11.2013 року, що на виконання умов договору №79/12/2013 позивачем було поставлено відповідачу товар (амінокислотну суміш MD мил ФКУ) на загальну суму 15260,00 грн.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором не виконав і оплату за поставлений йому товар своєчасно не здійснив.

За загальним положенням цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджений факт прострочення відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по сплаті за товар за договором купівлі-продажу №79/12/2013 від 02.12.2013 року. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 15260,00 грн. підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 7.1 договору купівлі-продажу №79/12/2013 від 02.12.2013 року зазначено, що в разі порушення строків оплати товару, визначених п. 4.1 договору, покупець зобовязаний сплатити продавцю пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати товару.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо стягнення з відповідача на користь позивача 396,76 грн. пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, сторони у договорі купівлі-продажу №79/12/2013 погодили, що розмір основної заборгованості підлягає збільшенню на індекс інфляції, встановлений Держкомстатом України, за період прострочення оплати товару.

На підставі вказаних положень позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, які становлять 30,52 грн. - інфляційних збитків та 91,56 грн. - 3% річних.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правомірний висновок щодо стягнення 30,52 грн. інфляційних витрат та 3% річних в сумі 91,56 грн. з відповідача на користь позивача.

Щодо доводів апелянта про порушення місцевим господарським судом при розгляді справи норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви подаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем - ТОВ «Біовіта», при звернені до суду з позовною заявою, такий обов'язок було виконано, що підтверджується оригіналом опису вкладення у цінний лист від 07.03.2014 року та оригіналом чеку «Укрпошта» №4607 від 07.03.2014 року.

Отже, твердження апелянта спростовуються матеріалами справи.

У пункті 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вазується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності стрін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В матеріалах справи наявні відомості щодо адреси відповідача, а саме: 40024, м. Суми, вул. Прокоф'єва, 36.

Згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах, зокрема, на ухвалі господарського суду Сумської області від 14.03.2014 року про порушення провадження у справі, оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу в тому числі - відповідачу.

Місцевий господарський суд ухвалою від 03.04.2014 року відкладав розгляд справи у зв'язку із нез'явленням повноважного представника відповідача у судове засідання, а також у зв'язку із відсутністю доказів належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Ухвала суду від 03.04.2014 року про відкладення розгляду справи також була направлена сторонам, що підтверджується наявними на ній відмітками у відповідності до Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Однак, 08.04.2014 року та 15.04.2014 року господарським судом Сумської області отримано, а 16.04.2014 року долучено до матеріалів справи повернуті копії вищевказаних процесуальних документів, а саме: ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи, з позначкою поштового відділення - «за відмовою адресата від одержання».

За змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, в той час як відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, а підстави вважати, що судом при розгляді справи були порушені норми процесуального права, які полягали у не забезпеченні засад рівності та змагальності - відсутні.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарське судочинство побудовано на принципах диспозитивності, а дотримання засад рівності та змагальності забезпечується не тільки судом, а й сторонами за умови належного користування ними правами, наданими їм Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо розрахунку у встановленому порядку та розмірі за договором купівлі-продажу за товар.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Сумської області від 22.04.2014 року по справі №920/392/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медтехніка-Суми» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22.04.2014 року по справі №920/392/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 31 липня 2014 року.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель

Суддя В.С. Хачатрян