Постанова

від 24.07.2014 по справі 810/3879/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року №810/3879/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Алєксєєнко А.Є.

Севастьянова О.В. (за довіреністю)

від відповідача: Фісінчук С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПриватного підприємства «Дента-Д» Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Дента-Д» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №10 від 16 квітня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, рішенням від 16 квітня 2014 року, безпідставно накладено на підприємство штрафні санкції за порушення законодавства про рекламу, оскільки відповідач дійшов помилкових висновків про розміщення ПП «Дента-Д» на зображені бігборду реклами лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики чи лікування.

Позивач наголошував, що не порушував вимоги пункту 4 статті 21 Закону України «Про рекламу», оскільки розповсюдження реклами стоматологічної клініки не вимагає нанесення на зображення реклами попередження щодо можливих шкідливих наслідків самолікування.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення у яких зазначив що рішення, яким до ПП «Дента-Д» застосовані штрафні санкції за порушення вимог пункту 4 статті 21 Закону України «Про рекламу» є обґрунтованим, оскільки посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів при перевірці реклами медичного центру «Дента-Д» встановлено відсутній текст попередження "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я". За таких обставин у задоволені адміністративного позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Дента-Д» 31 жовтня 2007 року зареєстроване виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області як суб'єкт господарвання, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №2489979.

Як вбачається із матеріалів справи, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу Приватним підприємством «Дента-Д» встановлено, що позивачем при розповсюдженні реклами стоматологічної клініки «Дента-Д» на бігборді, розташованого на перехресті вул. Центральна та вул. Тургенівська в м. Ірпінь Київської області порушено вимоги частини 4 статті 21 Закону України «Про рекламу», а саме зображення реклами розміщено без текстового попередження "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я».

За фактом виявленого порушення посадовою особою Інспекції питань захисту прав споживачів у Київській області складений протокол про наявні ознаки порушень законодавства про рекламу від 7 квітня 2014 року (а.с. 53).

На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 7 квітня 2014 року та додатків до нього Інспекцією вирішено розпочати розгляд справи про порушення вимог законодавства України про рекламу у порядку, встановленому пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів «Про порядок накладання штрафів за порушення законодавства України про рекламу (а.с. 55).

У той же день, відповідачем сформовано та надіслано на адресу позивача Повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, а також витребувано копію свідоцтва про державної реєстрацію, копію свідоцтва платника податку, письмові пояснень та документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами за період до одного року з моменту отримання такого повідомлення (а.с. 56).

На підставі протоколу засідання від 16 квітня 2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів прийнято рішення від 16 квітня 2014 року №10, яким за недотримання встановлених вимог щодо змісту реклами, відповідно до частини 7 статті 27 Закону України "Про реклама", а саме: розповсюдження реклами без тексту попередження "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я" на ПП "Дента-Д" накладено штраф у розмірі 5083,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і постачальниками послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовані Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII (далі -Закон).

Згідно з частини 1 статті5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Згідно з частини 1 статті 27 Закону № 270 особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 3 статті 5 Закону встановлено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Відповідно до статті 26 Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, у тому числі: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про рекламу": спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з пункту 7 вказаного Положення Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Наказом Міністра економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 р. №206, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 р. за №1337/20075 затверджено Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі Положення).

Згідно підпункту 4.1. пункту 4 Положення Інспекції відповідно до покладених на них завдань: здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів (крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим), рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд.

Відповідно до підпункту 6.1.12. підпункту. 6.1. пункту 6 Положення Інспекції у сфері захисту прав споживачів мають право вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами надання документів, усних чи письмових пояснень, відео- та звукозаписів, іншої інформації, необхідної для здійснення інспекціями повноважень щодо контролю за додержанням законодавства про рекламу.

При цьому одержувати в установленому порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб ( пп. 6.8. п. 6 Положення).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, контроль за дотриманням законодавства про рекламу відноситься до повноважень Держспоживінспекції України та її територіальних органів на місцях.

Тобто на відповідача законодавством покладений обов'язок здійснення контролю за дотриманням Закону України "Про рекламу" суб'єктами господарювання.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу встановлено постановою Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004р. (далі Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживстандарту і його територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Згідно з абзацом 11 підпункту 2 пункту 4 Порядку штрафи накладаються на рекламодавців, якщо реклама розповсюджується ними самостійно, і на розповсюджувачів реклами, винних у таких порушеннях порядку розповсюдження та розміщення реклами, зокрема, за розміщення реклами тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими вони випускаються, на транспорті, а також реклами алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів загального користування та метрополітену.

Пунктом 8 зазначеного Порядку передбачено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції.

Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. (п. 9 Порядку)

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення (п. 10 порядку). Протокол розглядається у місячний строк.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996, № 270/96-ВР.

Статтею 1 Закону України «Про рекламу» передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ч.4 ст.21 Закону України «Про рекламу», реклама лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити, крім іншого, текст попередження такого змісту: "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я", що займає не менше 15 відсотків площі (тривалості) всієї реклами.

У силу положень частини 1 статті 27 Закону України «Про захист прав споживачів» особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні:

у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;

у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;

у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;

у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

З аналізу зазначеного вбачається, що вказаним законом встановлено виключний перелік засобів, виробів та методів, в рекламі яких суб'єкти господарювання зобов'язані розміщувати текст попередження із словами: "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я", а саме при рекламуванні лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації.

Водночас реклама, яка не охоплює перелік виробів, засобів та методів, наведених у частині 4 статті 21 Закону України «Про рекламу» не зобов'язує суб'єкта господарювання наносити на рекламу текст будь-яких попереджень щодо можливих наслідків самолікування.

Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами відповідача було встановлено наявність рекламного носія - зовнішньої реклами позивача у вигляді бігборду розміром 3 на 6 метрів на перехресті вулиць Центральна та Тургенівська у місті Ірпінь.

Судом встановлено, що на вказаному рекламному носієві розміщено рекламу, що являє собою графічне зображення особи з текстом «Ваша посмішка на кожен день», а також логотип медичного центру «Дента-Д» і відповідні посилання на засоби зв'язку (номери телефонів) та місцезнаходження центру (а.с. 45 та 54).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 року, №123/96-ВР, лікарський засіб - будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення»від 9 листопада 2004 р. №1497, медичні вироби - прилади, комплекси, системи, обладнання, апарати, інструменти, пристрої, імпланти, приладдя, матеріали або інші вироби, в тому числі інвазивні медичні вироби; медичні вироби для діагностики in vitro; медичні вироби, що не досягають основної передбачуваної мети в організмі людини або на ньому за допомогою фармакологічних, імунобіологічних або метаболічних засобів, але функціям яких такі вироби можуть сприяти; медичні вироби, які використовуються як окремо, так і в поєднанні між собою, включаючи програмні засоби, необхідні для їх належного використання, з метою забезпечення: профілактики, діагностики, лікування, спостереження або полегшення стану пацієнта у разі захворювання, травми, каліцтва або їх компенсації; дослідження, заміни або видозмінювання структури (анатомії) органів, тканин чи фізіологічних процесів; контролю процесу запліднення.

Щодо методів профілактики, діагностики, лікування то зазначені поняття передбачають наявність у зображенні реклами засобів, знарядь, способів або процесу, за допомогою яких здійснюється постановка діагнозу, лікування та попередження хвороб, тощо.

Зміст долученого до матеріалу справи зразка рекламного носія з рекламою медичного центру "Дента-Д" являє собою рекламу закладу охорони здоров'я - юридичної особи, основним завданням якої є забезпечення медичного обслуговування населення (надання певного комплексу медичних послуг) на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зображення на бігборді жодним чином не містить будь-яких посилань на лікарські засоби, медичну техніку, методи профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, натомість містить найменування та місцезнаходження закладу, де за попередньою згодою та консультацією медичних працівників, надаються послуги з охорони здоров'я.

З огляду на викладене, судом не встановлено порушень позивачем вимог частини 4 статті 21 Закону України «Про рекламу» при розповсюдженні реклами стоматологічної клініки «Дента-Д» в м. Ірпінь на перехресті вулиць Тургенівська та Центральна.

Відтак, рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 16 квітня 2014 року №10 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, відповідачем не доведено законність та обґрунтованість свого рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 16 квітня 2014 року №10.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Дента-Д» (ідентифікаційний код 35412404) судовий збір у розмірі 1828 (одну тисячу вісімсот двадцять вісім) гривень 08 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 30 липня 2014 року.