Постанова

від 14.07.2014 по справі 826/8305/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 липня 2014 року 16 год. 17 хв. № 826/8305/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Евас" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів місті Києві про визнання нечинними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 14 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 12 червня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Евас" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 03 червня 2014 року № 0002412201, № 0002422201, № 0002432201 та № 0002442201 (далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 16 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доданих письмових доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 23 червня 2014 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки прийняті відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 17 по 24 квітня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 05 травня 2014 року складено акт № 32/26-53-22-01-26/37203744 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "УВГ Груп", товариством з обмеженою відповідальністю "Віканта Груп", приватним підприємством "Капітал і СТ", товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Брідж" (далі - скорочені назви організаційно-правових форм) за період із 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем:

1) порушено п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , а саме:

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 681732,00 грн., у тому числі за: жовтень 2010 року - 125000,00 грн.; листопад 2010 року - 62000,00 грн.; грудень 2010 року - 54167,00 грн.; лютий 2011 року - 22800,00 грн.; квітень 2011 року - 72975,00 грн.; червень 2011 року - 53004,00 грн.; жовтень 2011 року - 17000,00 грн.; грудень 2011 року - 33320,00 грн.; червень 2012 року - 27412,00 грн.; липень 2012 року - 30306,00 грн.; серпень 2012 року - 32668,00 грн.; вересень 2012 року - 9648,00 грн.; жовтень 2012 року - 30456,00 грн.; листопад 2012 року - 89143,00 грн.; грудень 2012 року - 21833,00 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2013 року у розмірі 50525,00 грн.;

2) порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 738041,00 грн., у тому числі за: ІІІ квартали 2010 року - 85000,00 грн.; 2010 рік - 301458,00 грн.; І квартал 2011 року - 97225,00 грн.; ІІ квартал 2011 року - 81649,00 грн.; ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 101199,00 грн.; ІІ-IV квартали 2011 року - 139517,00 грн.; І квартал 2012 року - 18060,00 грн.; півріччя 2012 року - 42210,00 грн.; ІІІ квартали 2012 року - 130016,00 грн.; 2012 рік - 199841,00 грн.;

- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у розмірі 282220,00 грн.

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки, 03 червня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0002412201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 344790,00 грн. за основним платежем та у розмірі 145894,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002422201, яким позивачу зменшено від'ємне значення ПДВ у розмірі 50525,00 грн.; № 0002432201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 339358,00 грн. за основним платежем та у розмірі 99920,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002442201, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 282220,00 грн.

Суд погоджується із доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75 ПК України , контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку проведено на підставі наказу, копію якого разом із направленням на перевірку вручено особисто під розписку законному представнику позивача.

Наказ, у свою чергу, оформлено на підставі постанови від 26 лютого 2014 року про призначення позапланової документальної перевірки.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на обставинах, виявлених у ході перевірок (звірок) контрагентів позивача.

Зокрема, як зазначено в акті перевірки, у ТОВ "УВГ Груп", ТОВ "Віканта Груп", ПП "Капітал і СТ", ТОВ "Голден Брідж" відсутні основні засоби, транспорт, співробітники, тобто відсутня можливість здійснення фінансово-господарських операцій.

Діяльність перелічених суб'єктів господарювання не направлена на настання реальних правових наслідків та отримання прибутку.

Тобто, в основу висновків, зроблених відповідачем за результатами перевірки позивача, покладено інформацію про контрагентів позивача, отриману за результатами аналізу їх діяльності із третіми особами.

При цьому, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, під час проведення перевірки відповідачем не досліджувався факт реальності здійснення господарських операцій саме за участю позивача та ТОВ "УВГ Груп", ТОВ "Віканта Груп", ПП "Капітал і СТ", ТОВ "Голден Брідж".

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року ) № 742/11/13-11 зазначено, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В акті перевірки зазначено, що фінансово-господарські операції позивача із ТОВ "УВГ Груп", ТОВ "Віканта Груп", ПП "Капітал і СТ", ТОВ "Голден Брідж" не підтверджуються первинними документами.

Однак, суд не погоджується із викладеним на зазначає, що у ході судового розгляду справи представниками позивача надано суду копії первинної документації, яка підтверджує факт реального здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "УВГ Груп", ТОВ "Віканта Груп", ПП "Капітал і СТ", ТОВ "Голден Брідж".

Зокрема:

1) між позивачем та ТОВ "УВГ Груп" укладено договір від 14 березня 2012 року № 180, за умовами якого ТОВ "УВГ Груп" зобов'язалось продати, а позивач - придбати товар.

На підтвердження виконання умов договору № 180 представниками позивача надано суду копії заявок, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, акту звірки взаєморозрахунків;

2) між позивачем та ТОВ "Віканта Груп" укладено договір оренди обладнання від 04 січня 2013 року № 8, за умовами якого ТОВ "Віканта Груп" зобов'язалось передати, а позивач - прийняти у строкове платне користування окреме обладнання.

На підтвердження виконання умов договору № 8 представниками позивача надано суду копії актів прийому-передачі обладнання, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, податкових накладних.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Віканта Груп" укладено договір купівлі-продажу від 15 січня 2013 року № 15, за умовами якого ТОВ "Віканта Груп" зобов'язалось продати, а позивач - придбати товар.

На підтвердження виконання умов договору № 15 представниками позивача надано суду копії рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень;

3) між позивачем та ПП "Капітал і СТ" укладено договір оренди обладнання від 01 червня 2012 року № 5, за умовами якого ПП "Капітал і СТ" зобов'язалось передати, а позивач - прийняти у строкове платне користування окреме обладнання.

На підтвердження виконання умов договору № 5 представниками позивача надано суду копії актів приймання-передачі обладнання, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, картки бухгалтерського обліку;

4) між позивачем та ТОВ "Голден Брідж" укладено договір від 01 вересня 2010 року № 07/09 та від 01 жовтня 2010 року № 08/10, виконання умов яких підтверджується копіями рахунків-фактур, актів-виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень.

У матеріалах справи також містяться копії виписок із журналів реєстрації довіреностей та самих журналів і довіреностей, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, податкової звітності позивача, договору суборенди нежитлових приміщень від 06 червня 2013 року № 821, актів прийому-передачі до договору № 821, договору суборенди нежитлових приміщень від 31 березня 2014 року № 35, акту прийому-передачі до договору № 35, відомостей про використання основних матеріалів.

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Відповідно до пп. 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів тільки у разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть прийматись до уваги тільки ті первинні документи, які складено у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Таким чином, системно проаналізувавши викладені положення та обставини, зважаючи при цьому на факт надання представниками позивача суду доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів, суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваних рішень та, як наслідок, необхідність їх скасування.

Відповідно до ч.ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладених положень та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Евас" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03 червня 2014 року:

- № 0002412201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Евас" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 490684,00 грн. (Чотириста дев'яносто тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок);

- № 0002422201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Евас" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50525,00 грн. (П'ятдесят тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 00 копійок);

- № 0002432201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Евас" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 439278,50 грн. (Чотириста тридцять дев'ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень п'ятдесят копійок);

- № 0002442201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Евас" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 282220,00 грн. (Двісті вісімдесят дві тисячі двісті двадцять гривень 00 копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Евас" (ідентифікаційний код 37203744) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (Чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 21 липня 2014 року