Постанова

від 30.07.2014 по справі 803/1303/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року м. Луцьк Справа № 803/1303/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого,судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представників позивача Вітинської Т.Л., Кондратюка В.В., Волкова І.М.,

представника відповідачів Януль О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проба» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проба" (далі - позивач, ТзОВ «Проба», товариство, підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, інспекція, відповідач-1), Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - ГУ Міндоходів у Волинській області, відповідач-2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004672202, №0004662202 від 21 травня 2014 року, рішення про результати розгляду первинних скарг від 17 червня 2014 року №3588/10/03-2010-04-06 в частині залишення в силі вищенаведених податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками Луцької ОДПІ проводилася позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Проба» за результатом якої складений акт перевірки від 05 травня 2014 року №2038/18-02/25083777, в якому зроблено висновок про заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 120 728,00 грн та податку на прибуток на суму 117 063,00 грн.

На підставі акту інспекцією було прийняте податкове повідомлення-рішення №0004672202 від 21 травня 2014 року, яким нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120 728,00 грн та штрафні санкції у розмірі 26 386,50 грн, а також податкове повідомлення-рішення №0004662202 від 21 травня 2014 року, яким нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 136 591,00 грн та штрафні санкції у розмірі 6 899,25 грн.

Рішенням ГУ Міндоходів у Волинській області від 17 червня 2014 року №3588/10/03-2010-04-06 частково задоволено скаргу підприємства, податкове повідомлення-рішення №0004672202 від 21 травня 2014 року скасоване на суму 3 808,00 грн, а податкове повідомлення-рішення №0004662202 від 21 травня 2014 року - на суму 4 671,00 грн.

В основу наведених рішень покладений висновок податкового органу про нереальність (нікчемність) господарських операцій ПП «Техстандартпроект». Позивач вважає висновки податкового органу помилковими, оскільки сторони договорів в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами. Контрагенти підприємства на момент проведення господарських операцій були не припинені та зареєстрованими платниками ПДВ, тобто, на думку позивача, володіють необхідною податковою правосуб'єктністю.

З наведених підстав просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004672202, №0004662202 від 21 травня 2014 року, рішення про результати розгляду первинних скарг від 17 червня 2014 року №3588/10/03-2010-04-06 в частині залишення в силі вищенаведених податкових повідомлень-рішень (т.1 а.с.6).

До початку розгляду справи по суті на адресу суду надійшла заява від 04 липня 2014 року, в якій позивач збільшив позовні вимоги та просив суд додатково визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року №0006172202, №0006152202, які надійшли замість частково скасованих рішень (т.1 а.с.29-33).

Під час розгляду справи по суті, а саме в судовому засіданні 30 липня 2014 року, представники підприємства в клопотанні від 30 липня 2014 року остаточно уточнили позовні вимоги, керуючись своїми правами визначеними статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року №0006172202, №0006152202. Решту вимог просять вважати відкликаними (т.2 а.с.71).

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити (з урахуванням уточнень). Додатково надали суду докази подальшого використання товару, який був придбаний у ПП «Техстандартпроект», у господарській діяльності підприємства, докази оренди офісу, складу (цеху) для виготовлення продукції, фотоматеріали (т.1 а.с.140 - т.2 а.с.70). Пояснили, що придбаний у ПП «Техстандартпроект» товар перевозився особистим транспортом директора підприємства - Вітинської Т.Л. Оскільки товар приймався особисто директором, тому не виникало необхідності виписувати довіреності на отримання ТМЦ.

Представник відповідачів, Луцької ОДПІ та ГУ Міндоходів у Волинській області, в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у поданих письмових запереченнях від 18 липня 2014 року (т.1 а.с.115-117) зміст яких зводиться до того, що про нереальність господарських операцій свідчить акт перевірки ПП «Техстандартпроект» від 18 квітня 2013 року №2243/22.4/36347845 (т.1 а.с.120-127). Також, під час перевірки посадовими особами не надані документи, що підтверджують якість поставленого товару та його транспортування. Додатково зазначила, що за фактом фіктивного підприємництва ПП «Техстандартпроект» наявне кримінальне провадження №12012020020000017, яке наразі скеровано для розгляду до Луцького міськрайонного суду Волинської області. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 15 квітня 2014 року по 24 квітня 2014 року працівниками Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області проводилася позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Проба» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ПП «Техстандартпроект» за період з 01 жовтня 2010 року по 29 лютого 2012 року, за результатами якої складений акт від 05 травня 2014 року №2083/03-18-22-02/25083777 (т.1 а.с.8-15).

Відповідно до висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит за період з 01 березня 2011 року по 29 лютого 2012 року в загальній сумі 120 728,00 грн. Також встановлено порушення статтей 134, 138, 139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 603 640,00 грн (т.1 а.с.15).

Вказані висновки мотивовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена перевірка ПП «Техстандартпроект» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, результати якої оформлені актом від 18 квітня 2013 року №2243/22.4/36347845 (т.1 а.с.120-127). В наведеному акті був зроблений висновок, що операції оформлені ПП «Техстандартпроект» не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов та результатів відповідної фінансово-господарської діяльності (т.1 а.с.14). Крім того, податковому органу не були надані документи, що підтверджують якість та факт транспортування товару (т.1 а.с.10-11).

За результатами перевірки та на підставі акту від 05 травня 2014 року №2083/03-18-22-02/25083777 Луцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №0004672202 від 21 травня 2014 року, яким нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120 728,00 грн та штрафні санкції у розмірі 26 386,50 грн, а також податкове повідомлення-рішення №0004662202 від 21 травня 2014 року, яким нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 136 591,00 грн та штрафні санкції у розмірі 6 899,25 грн (т.1 а.с.16-17).

Позивач не погодився з цими рішеннями контролюючого органу та оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 17 червня 2014 року №3588/10/03-2010-04-06 податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 21 травня 2014 року №0004662202 частково скасовано в сумі 4 761,00 грн (основний платіж 4 760,00 грн, штрафна санкція 1 грн), а податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року №0004672202 скасовано в сумі 3 808,00 грн. В іншій частині рішення залишені без змін (т.1 а.с.18-20).

У зв'язку з частковим скасуванням податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2014 року, згідно пунктів 60.1, 60.4 статті 60 Податкового кодексу України вони вважаються відкликаними. Тому Луцькою ОДПІ було прийняте та надіслане позивачу нове податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року №0006172202 про нарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 116 920,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 25 366,50 грн, а також податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року №0006152202 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 131 831,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 6 898,25 грн (т.1 а.с.34-35).

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Луцької ОДПІ від 25 червня 2014 року №0006172202, №0006152202 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Проба» 10 липня 1997 року зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області. Основними видами діяльності товариства згідно КВЕД-2010 18.12 «Друкування іншої продукції», 46.19 «Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого ассортименту», 46.49 «Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення», 58.14 «Видання журналів і періодичних видань», 58.19 «Інші види видавничої діяльності», 71.11 «Діяльність у сфері архітектури», 73.11 «Рекламні агенства» (основний). З 02 жовтня 1997 року підприємство є платником ПДВ. Вказані обставини підтверджуються вступною частиною акту перевірки Луцької ОДПІ від 05 травня 2014 року №2083/03-18-22-02/25083777 та сторонами не заперечуються (т.1 а.с.8 зворот).

Матеріалами справи підтверджується, що між ТзОВ «Проба» (покупець) та Приватним підприємством «Техстандартпроект» (постачальник) були укладені договори поставки від 29 квітня 2011 року №290403, від 05 травня 2011 року №050501, від 02 червня 2011 року №020602, від 11 липня 2011 року №110701, від 02 вересня 2011 року №020901, від 01 листопада 2011 року №011103, від 02 грудня 2011 року №021205 та від 01 лютого 2012 року №010201 (т.1 а.с.39-54).

Предметом даних договорів була поставка коробок, наклейки, банерної тканини, кутників, плівки та інших товарів, які необхідні для виготовлення рекламної продукції. Умови всіх договорів є ідентичними та передбачають прийом-передачу товару шляхом підписання відповідних накладних (п.3.1), оплата проводиться протягом одного календарного місяця з моменту підписання договору (п.2.1).

Фактичне постачання товару підтверджується складеними між сторонами видатковими накладними (т.1 а.с.55-66). Оплата товару була проведена у повному обсязі, що слідує з наданих позивачем платіжних доручень (т.1 а.с.79-114).

Для відображення проведених операцій в податковому обліку та для формування податкового кредиту ПП «Техстандартпроект» виписало позивачу податкові накладні (т.1 а.с.67-79).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у судовому засіданні на підставі вищезазначеної господарської операції ТзОВ «Проба» сформувало податковий кредит та валові витрати підприємства.

Керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, оцінюючи реальність вищезазначених господарських операцій суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суд з'ясовує рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Проаналізувавши подані суду первинні документи по господарським операціям з ПП «Техстандартпроект» (договори, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки) суд дійшов висновку, що вказані операції мають реальний характер, оскільки належними та допустимими доказами доведений факт наявності податкової правосуб'єктності у позивача та його контрагента, господарської мети при придбанні товару.

Зокрема, подальше використання підприємством придбаного товару в господарській діяльності з виготовлення рекламної продукції підтверджується договорами купівлі-продажу, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними та банківськими виписками, які надані під час судового розгляду. З цих документів слідує, що ТзОВ «Проба» дійсно виготовляло та поставляло поліграфічну продукцію на замовлення Волинської філії ТзОВ «Золотий Екватор», ТзОВ «Континент Нафто Трейд», ПАТ КБ «Приватбанк», ТзОВ «Гвард». Ці обставини підтверджуються також відповідними макетами та фотозвітами (т.1 а.с.141 - т.2 а.с.70).

Наявність трудових ресурсів для виготовлення рекламної та поліграфічної продукції підтверджується відповідними штатними розкладами (т.1 а.с.224-225), а також актом перевірки Луцької ОДПІ (т.1 а.с.9).

У користуванні ТзОВ «Проба» знаходиться офіс та складські приміщення (цехи) для зберігання продукції, що підтверджується договорами оренди, які укладені з ЗАТ «Волинський інститут економіки та менеджменту» та ПрАТ «Луцьке АТП 10701» (т.1 а.с.226-239). Про зазначені договори оренди також зазначено в акті перевірки податкового органу (т.1 а.с.9).

Статутна діяльність товариства та види господарської діяльності згідно КВЕД, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідають змісту та суті господарських операцій, які були проведені з ПП «Техстандартпроект» - закупівля сировини, її зберігання та використання для виготовлення готової рекламної та поліграфічної продукції.

Крім того, на директора Вітинську Т.Л. зареєстровані два транспортні засоби. Як слідує з пояснень директора наданих у судовому засіданні, саме на цьому транспорті здійснювалося перевезення товару, однак оскільки транспорт не обліковується за юридичною особою, витрати з транспортування в бухгалтерському та податковому обліку не формувалися, товаросупровідні документи не виписувалися (т.1 а.с.223).

Зазначені обставини в їх сукупності дозволяють суду дійти висновку про наявність у позивача необхідної податкової правосуб'єктності для здійснення господарської операції, а також про наявність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податків.

Суд не приймає до уваги посилання представника інспекції на факт перебування в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області кримінального провадження №12012020020000017 стосовно фіктивного підприємства ПП «Техстандартпроект», оскільки судовий розгляд даного провадження триває, а вирок суду ще не винесений.

Слід зазначити, що у випадку набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким буде встановлено фіктивне підприємництво ПП «Техстандартпроект», вказані обставини можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Наразі, за правилами пункту 56.22 статті 56 Податкового кодексу України, адміністративний суд позбавлений права зупиняти провадження у справі з мотивів наявності пов'язаного кримінального провадження (т.1 а.с.128).

Щодо посилання Луцької ОДПІ на акт від 18 квітня 2013 року №2243/22.4/36347845 (т.1 а.с.120-127), то суд зазначає, що в цьому акті безпосередньо господарські операції між ТзОВ «Проба» та ПП «Техстандартпроект» та відповідні первинні документи не досліджувалися.

До того ж, як слідує з акту перевірки від 18 квітня 2013 року №2243/22.4/36347845 (т.1 а.с.120-127) та підтверджується представником інспекції у судовому засіданні, контрагент позивача (ПП «Техстандартпроект») на момент проведення господарських операцій був зареєстрованим платником ПДВ.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, та його представник у судовому засіданні не довели суду обґрунтованість та правомірність податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2014 року №0006172202, №0006152202. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року №0006172202, №0006152202 на предмет відповідності частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вони винесені не на підставі, що передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, без повного дослідження всіх обставин реальності господарських операцій, а також необґрунтовано.

Оскільки Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності винесених податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2014 року №0006172202, №0006152202, тому суд дійшов висновку, що зазначені в акті перевірки від 05 травня 2014 року №2038/18-02/25083777 висновки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству та підлягають скасуванню. За таких обставин позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як слідує з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проба» згідно платіжного доручення від 26 червня 2014 року №79 сплатило судовий збір у розмірі 487,20 грн. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проба» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 25 червня 2014 року №0006172202, №0006152202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проба» (43020, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 25083777, р/р 26003060511240 у Волинському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 303440) судовий збір у розмірі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 04 серпня 2014 року.