Ухвала

від 10.12.2015 по справі 803/1303/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Справа № 876/7942/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представників позивача Кондратюка В.В., Волкова І.М.

представника відповідача Арендарчука О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проба" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Проба" 02.07.2014 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, ГУ Міндоходів у Волинській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року №0006172202 про нарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 116 920,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 25 366,50 грн, №0006152202 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 131 831,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6 898,25 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 25 червня 2014 року №0006172202, №0006152202.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Луцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивачем під час перевірки не надано документів, які засвідчують якість товару та документів щодо транспортування товару (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, тощо). Разом з тим, під час розгляду справи, позивач надала пояснення, що ТМЦ транспортувалися власним автомобілем марки «Ford-Fiesta», однак, поза увагою суду залишився той факт, що таку кількість товарів, яку купувало ТзОВ «Проба», перевезти легковим автомобілем неможливо. Крім того, позивачем жодним документом не підтверджено наявність у директора ТзОВ «Проба» вказаного автомобіля.

Представники позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення.

Представник апелянта у судовому засіданні вимоги за апеляційною скаргою підтримав та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Проба» 10 липня 1997 року зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області. Основними видами діяльності товариства згідно КВЕД-2010 18.12 "Друкування іншої продукції", 46.19 "Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого ассортименту", 46.49 "Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення", 58.14 "Видання журналів і періодичних видань", 58.19 "Інші види видавничої діяльності", 71.11 "Діяльність у сфері архітектури", 73.11 "Рекламні агенства" (основний).

З 02 жовтня 1997 року підприємство є платником ПДВ. Вказані обставини підтверджуються вступною частиною акту перевірки Луцької ОДПІ від 05 травня 2014 року №2083/03-18-22-02/25083777 та сторонами не заперечуються (т.1 а.с.8 зворот).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в період з 15 квітня 2014 року по 24 квітня 2014 року працівниками Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області проводилася позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Проба" з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ПП "Техстандартпроект" за період з 01 жовтня 2010 року по 29 лютого 2012 року, за результатами якої складений акт від 05 травня 2014 року №2083/03-18-22-02/25083777 (т.1 а.с.8-15).

Відповідно до висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит за період з 01 березня 2011 року по 29 лютого 2012 року в загальній сумі 120 728,00 грн. Також встановлено порушення статтей 134, 138, 139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 603 640,00 грн (т.1 а.с.15).

Вказані висновки мотивовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена перевірка ПП "Техстандартпроект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, результати якої оформлені актом від 18 квітня 2013 року №2243/22.4/36347845 (т.1 а.с.120-127). В наведеному акті був зроблений висновок, що операції оформлені ПП "Техстандартпроект" не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов та результатів відповідної фінансово-господарської діяльності (т.1 а.с.14). Крім того, податковому органу не були надані документи, що підтверджують якість та факт транспортування товару (т.1 а.с.10-11).

За результатами перевірки та на підставі акту від 05 травня 2014 року №2083/03-18-22-02/25083777 Луцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №0004672202 від 21 травня 2014 року, яким нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120 728,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 26 386,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0004662202 від 21 травня 2014 року, яким нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 136 591,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 6 899,25 грн. (т.1 а.с.16-17).

Позивач не погодився з цими рішеннями контролюючого органу та оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 17 червня 2014 року №3588/10/03-2010-04-06 податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 21 травня 2014 року №0004662202 частково скасовано в сумі 4 761,00 грн. (основний платіж 4 760,00 грн., штрафна санкція 1 грн), а податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року №0004672202 скасовано в сумі 3 808,00 грн. В іншій частині рішення залишені без змін (т.1 а.с.18-20).

У зв'язку з частковим скасуванням податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2014 року, згідно пунктів 60.1, 60.4 статті 60 Податкового кодексу України вони вважаються відкликаними. Тому Луцькою ОДПІ було прийняте та надіслане позивачу нове податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року №0006172202 про нарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 116 920,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 25 366,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року №0006152202 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 131 831,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6 898,25 грн. (т.1 а.с.34-35).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено суду обґрунтованість та правомірність податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2014 року №0006172202, №0006152202. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з п. п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

З матеріалів справи видно, що копіями первинних бухгалтерських документів (договір, накладна, платіжне доручення, банківські виписки) підтверджується факт виконання та отримання від ПП"Техстандартпроект" виконаних згідно з договорами робіт. Податковий орган не встановив і не заперечив фактичного виконання робіт.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи ( на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Як видно з матеріалів справи, між ТзОВ «Проба» (покупець) та Приватним підприємством «Техстандартпроект» (постачальник) були укладені договори поставки від 29 квітня 2011 року №290403, від 05 травня 2011 року №050501, від 02 червня 2011 року №020602, від 11 липня 2011 року №110701, від 02 вересня 2011 року №020901, від 01 листопада 2011 року №011103, від 02 грудня 2011 року №021205 та від 01 лютого 2012 року №010201 (т.1 а.с.39-54).

Предметом даних договорів була поставка коробок, наклейки, банерної тканини, кутників, плівки та інших товарів, які необхідні для виготовлення рекламної продукції. Умови всіх договорів є ідентичними та передбачають прийом-передачу товару шляхом підписання відповідних накладних (п.3.1), оплата проводиться протягом одного календарного місяця з моменту підписання договору (п.2.1).

Крім цього, позивач підтверджує факт отримання послуг іншими необхідними бухгалтерськими документами, зокрема: видатковими накладними (т.1 а.с.55-66), платіжними дорученнями (т.1 а.с.79-114) та податковими накладними від 21.11.2011 року №24 (т.1 а.с.67-79), наявними в матеріалах справи.

Окрім цього, подальше використання підприємством придбаного товару в господарській діяльності з виготовлення рекламної продукції підтверджується договорами купівлі-продажу, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними та банківськими виписками, які надані під час судового розгляду.

З перелічених документів видно, що ТзОВ «Проба» дійсно виготовляло та поставляло поліграфічну продукцію на замовлення Волинської філії ТзОВ «Золотий Екватор», ТзОВ «Континент Нафто Трейд», ПАТ КБ «Приватбанк», ТзОВ «Гвард». Ці обставини підтверджуються також відповідними макетами та фотозвітами (т.1 а.с.141 - т.2 а.с.70).

Наявність трудових ресурсів для виготовлення рекламної та поліграфічної продукції підтверджується відповідними штатними розкладами (т.1 а.с.224-225), а також актом перевірки Луцької ОДПІ (т.1 а.с.9).

Вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт і послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Разом з тим, судом встановлено, що у користуванні ТзОВ «Проба» знаходиться офіс та складські приміщення (цехи) для зберігання продукції, що підтверджується договорами оренди, які укладені з ЗАТ «Волинський інститут економіки та менеджменту» та ПрАТ «Луцьке АТП 10701» (т.1 а.с.226-239). Про зазначені договори оренди також зазначено в акті перевірки податкового органу (т.1 а.с.9).

Судом також встановлено, що статутна діяльність товариства та види господарської діяльності згідно КВЕД, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідають змісту та суті господарських операцій, які були проведені з ПП "Техстандартпроект" - закупівля сировини, її зберігання та використання для виготовлення готової рекламної та поліграфічної продукції.

Крім того, на директора ОСОБА_4 зареєстровані два транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення товару, однак, як слідує з пояснень директора наданих у судовому засіданні, так як транспорт не обліковується за юридичною особою, витрати з транспортування в бухгалтерському та податковому обліку не формувалися та товаросупровідні документи не виписувалися(т.1 а.с.223).

Посилання податкового органу на відсутність доказів транспортування продукції відповідно до договору не заслуговують на увагу, оскільки товарно-транспортна накладна не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

При цьому, колегія суддів зазначає, що на момент укладення позивачем договорів з вказаним контрагентом та отримання податкових накладних, останній був в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав діюче свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Позивач надав належні та допустимі суду докази на підтвердження того, що господарські операції носили реальний характер, послуги були виконані належним чином, які в свою чергу оплачені.

Колегія суддів не бере до уваги покликання апелянтів на кримінальне провадження №12012020020000017 стосовно фіктивного підприємства ПП "Техстандартпроект", позаяк на час розгляду в суді першої інстанції та апеляційного перегляду вироку чи іншого процесуального рішення по даному провадженню не надано.

Крім того, за правилами пункту 56.22 статті 56 Податкового кодексу України, адміністративний суд позбавлений права зупиняти провадження у справі з мотивів наявності кримінального провадження (т.1 а.с.128).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області не довела правомірності винесених податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2014 року №0006172202, №0006152202, тому зазначені в акті перевірки від 05 травня 2014 року №2038/18-02/25083777 висновки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі №803/1303/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 15.12.2015 року.