Рішення

від 01.08.2014 по справі 125/172/14-ц

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/172/14-ц

2/125/226/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.08.2014 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Питель О.В.,

за участі секретаря Бурятинської Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТОВ «Сади Поділля» с. Терешки Барського району Вінницької області про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ТОВ «Сади Поділля» с. Терешки Барського району Вінницької області про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним. Свої вимоги мотивували тим, що їм на праві приватної власності на підставі державних актів належать земельні ділянки з багаторічними насадженнями, що розташовані на території Терешківської сільської ради Барського району Вінницької області. З відповіді Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області позивачі дізналися про те, що 01.06.2011 між ТОВ «Сади Поділля» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу майна - садів яблуневих, що розміщені: частково квартал НОМЕР_1 площею - 3,8086 га, частково квартал НОМЕР_2 площею - 19,999 га. Відповідно до даних актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яка проведена Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області, ОСОБА_3 безпідставно використовував на території Терешківської сільської ради Барського району Вінницької області земельні частки (паї), що належать, зокрема, й позивачам та на яких знаходяться багаторічні насадження. Оскільки предметом договору купівлі-продажу від 01.06.2011, укладеного між ТОВ «Сади Поділля» та ОСОБА_3, стали сади, що розміщені на земельних ділянках позивачів, що суперечить положенням ст. 79 ЗК України та ст. 373 ЦК України, позивачі просять визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу у частині садів, що розміщені на їх ділянках, з тих підстав, що зміст укладеного правочину суперечить положенням ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, представник позивачів ОСОБА_4, який діє на підставі договору про надання правової допомоги (а.с. 35, 91, 92) та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 36), підтримали позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві, уточненні до позовної заяви, письмових поясненнях.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який діє на підставі ордеру серії ВН №004131 та витягу з договору про надання правової допомоги від 21.04.2014 (а.с. 70, 71), у судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що договір купівлі-продажу садів яблуневих від 01.06.2011 між ТОВ «Сади Поділля» та ОСОБА_3 укладений правомірно, оскільки ТОВ «Сади Поділля» були власником багаторічних насаджень, оскільки сади знаходилися у них на балансі. Крім того, вказав, що відсутній предмет спору, оскільки дерева, що знаходяться на ділянках позивачів та належать ОСОБА_3, відсутні, вони вирубані. Тому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити повністю.

Представник ТОВ «Сади Поділля» Скальський І.Б., який діє на підставі довіреності №1/2014 від 22.04.2014 (а.с. 73), у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать дані його власноручної заяви від 25.07.2014 (а.с. 181). Відповідно до змісту вказаної заяви представник відповідача просив відкласти судове засідання, оскільки бажає приймати участь у дослідженні доказів та судових дебатах, однак, з 28.07.2014 по 03.08.2014 знаходитиметься у відпустці, тому не зможе з'явитися у судове засідання 30.07.2014.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України, неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.

Розглядаючи клопотання представника відповідача ТОВ «Сади Поділля» про відкладення розгляду справи, суд виходить з того, що до заяви не було долучено доказів того, що представник знаходиться у відпустці; крім того, у ході розгляду справи представниками відповідача ТОВ «Сади Поділля», зокрема, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, було подано усні та письмові заперечення, пояснення з приводу позовних вимог, крім того, суд ураховує те, що відповідач - юридична особа, тому, у разі відпустки одного з представників, вправі забезпечити явку іншого представника, також судом ураховано те, що дана цивільна справа перебуває на розгляді тривалий час. Таким чином, з урахуванням наведених обставин справи, суд не знайшов можливості відкласти розгляд справи та відмовив у задоволенні клопотання, про що було постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати.

Відповідно до змісту письмових заперечень ТОВ «Сади Поділля» відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просив відмовити їм у задоволенні позовних вимог. Вказано, що на початку роботи ТОВ «Сади Поділля» за рішенням пайовиків було залучено інвестора ОСОБА_8, який зобов'язувався погасити мільйонну заборгованість підприємства за заробітною платою та борги за використану електроенергію та інші борги, що і було виконано інвестором. Натомість, пайовики усно та письмово пообіцяли ОСОБА_8 після отримання державних актів надати можливість інвестору використовувати їх земельні ділянки, так як на них ростуть дерева, за які інвестор заплатить гроші. ОСОБА_8 на прохання пайовиків виготовив за власні кошти державні акти. Тому представник відповідача ТОВ «Сади Поділля» ОСОБА_7 вважає, що позивачі вчиняють непорядно, просила відмовити у задоволенні їх позову (а.с. 51-54).

Відповідно до змісту заперечень на заяву про уточнення до позовної заяви представник відповідача ТОВ «Сади Поділля» ОСОБА_6 просив відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні їх позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2012, оскільки такий договір не укладався. Представник відповідача вказує, що у тексті позовної заяви вказано прохання про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2012, а до позовної заяви долучено копію договору від 01.06.2011, тому представник відповідача вважає, що копія договору від 01.06.2011 є неналежним доказом у справі (а.с. 103-104).

Відповідно до змісту письмових заперечень представника відповідача ТОВ «Сади Поділля» ОСОБА_6, останній вказав, що у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки вони після початку розгляду справи по суті змінили предмет позову (а.с. 138-139, 146-147).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з даними копії розпорядження Барської районної державної адміністрації №218 від 18.04.2008, крім іншого, було постановлено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні частки (паї) громадянам СВАТ «Перше Травня» Терешківської сільської ради, передати у власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видати на вказані земельні ділянки державні акти на право власності спадкоємцям померлих громадян, згідно з додатками 3, 4 (а.с. 4). Згідно з даними додатку 3 до розпорядження Голови Барської РДА від 18.04.2008 №218 під номером 337 значиться позивач ОСОБА_1, а під номером 339 - ОСОБА_2 (а.с. 5).

Згідно з даними державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №769020, виданого 02.10.2008 Барською районною державною адміністрацією, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010885000076, ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 0,4614 га, розташовану на території Терешківської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 10, 119).

Згідно з даними державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ №853404, виданого 27.08.2012 на підставі розпорядження Барської районної державної адміністрації, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №052028501003149, ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,4826 га, розташовану на території Терешківської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 9, 120).

01.06.2011 між ТОВ «Сади Поділля» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу майна (надалі - договір), згідно з пунктом 1.1. якого продавець - ТОВ «Сади Поділля» зобов'язувалося передати у власність покупця - ОСОБА_3 майно, а покупець зобов'язувався прийняти його та оплатити. Пунктом 1.2. визначено найменування майна: сади яблуневі: частково квартал НОМЕР_1 площею 3,8086 га, частково квартал НОМЕР_2 площею 19,999 (а.с. 6-7). Відповідно до даних Додатку №1 до договору з кварталу НОМЕР_1 передаються у власність 534 дерева, з кварталуНОМЕР_2 - 6007 (а.с. 7 зворот).

У той же день 01.06.2011 майно за договором було передано за актом прийому-передачі (а.с. 8).

Відповідно до даних копії відповіді Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 05.04.2013 №10-02/1087/13 інспекцією було проведено перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо використання земельних часток (паїв) на території Терешківської сільської ради Барського району Вінницької області, які належать позивачам. У ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 використовує на території Терешківської сільської ради Барського району Вінницької області земельні частки (паї) ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_2 загальною площею 2,5 га, на яких знаходяться багаторічні плодові насадження (майно), що належать ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу майна, укладеного 01.06.2011 між ним та ТОВ «Сади Поділля». Інспекція, керуючись положеннями ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_3 використовує земельні частки (паї) без правовстановлюючих документів. За результатами перевірки було складено акт від 17.08.2012, де зафіксовано порушення та 17.08.2012 ФОП ОСОБА_3 було видано припис на усунення даного порушення (а.с. 14, 15, 165, 166).

20.09.2012 Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області було проведено перевірку виконання припису ФОП ОСОБА_3 та складено акт, у якому зафіксовано невиконання вказаного вище припису про усунення порушень вимог земельного законодавства (а.с. 12, 167). 20.09.2012 повторно видано припис на усунення порушень (а.с. 13, 168).

Оригінали вказаних вище актів перевірок та приписів були оглянуті у судовому засіданні, їх копії долучені до матеріалів справи.

При оформленні актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_3 від 17.08.2012 та 20.09.2012 державним інспектором сільського господарства зазначено план схеми земельних ділянок, у якості яких використано кадастрові плани земельних ділянок ОСОБА_1 (кадастровий номер 0520285000:02:001:0195), а також ОСОБА_2 (кадастровий номер 0520285000:02:001:0197). Наведене доводить той факт, що предметом оспорюваного договору стали частково сади, які розміщені на ділянках позивачів. Крім того, з кадастрових планів земельних ділянок вбачається, що уся площа обох земельних ділянок зайнята садами (а.с. 170-172).

Відповідно до даних копії довідки Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Барського району Вінницької області №877 від 07.09.2012 на земельній ділянці ОСОБА_2, що належить їй на праві власності на підставі державного акта серії ЯЖ №769020, ростуть плодові дерева (яблуні). Урожай плодів з даної земельної ділянки у 2011-2012 роках зібрав ОСОБА_3 (а.с. 33).

Відповідно до даних копії довідки Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Барського району Вінницької області №876 від 07.08.2012 на земельній ділянці ОСОБА_1, що належить їй на праві власності на підставі державного акта серії ЯМ №853404, ростуть плодові дерева (яблуні). Урожай плодів з даної земельної ділянки у 2011-2012 роках зібрав ОСОБА_3 (а.с. 34).

Наведене додатково доводить те, що багаторічні насадження, які розміщені на земельних ділянках позивачів, стали предметом оспорюваного договору.

Одночасно слід зазначити, що копії компенсаційних угод, що укладені між ТОВ «Сади Поділля» та позивачами, акти прийому-передачі на їх виконання та квитанції суд визнає неналежними доказами у даній справі, оскільки вони не містять інформації щодо предмету доказування.

Встановленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із укладенням правочинів, у тому числі договорів купівлі-продажу майна, розташованого на земельних ділянках, які регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно зі ст. 125 та ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакціях, що були чинні на час отримання позивачами державних актів), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Отже, з моменту видачі позивачам державних актів на право власності на земельні ділянки у них виникло право власності на ці земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України (у редакціях, що були чинні на час отримання позивачами державних актів), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Положеннями ч. 2 ст. 79 ЗК України (у редакціях, що були чинні на час отримання позивачами державних актів) встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Згідно з ч. 3 ст. 373 ЦК України (у редакціях, що були чинні на час отримання позивачами державних актів), право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Дана норма кореспондується з ч. 2 ст. 79 ЗК України. При цьому ч. 2 ст. 79 ЗК України та ч. 3 ст. 373 ЦК України є імперативними нормами законодавства, а тому підлягають прямому застосуванню та не можуть передбачати будь-яких виключень в їх застосуванні до відносин права власності на земельні ділянки.

Крім цього, нормативний акт, який дає визначення багаторічних насаджень, це ГОСТ 26640-85 «Землі. Терміни та визначення» (далі - ГОСТ 26640-85), затверджений постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 28.10.1985 №3453, згідно з п. 27 якого, багаторічне сільськогосподарське насадження - це сільськогосподарське угіддя, що використовується під штучно створені древесні, кущові або трав'янисті багаторічні насадження, призначені для отримання урожаю плодово-ягідної, технічної та лікарської продукції, а також для декоративного оформлення територій. До багаторічних сільськогосподарських насаджень відносяться: сад, виноградник, ягідник, плодовий розплідник, плантації та ін.

У пункті 4 ГОСТ 26640-85 зазначено, що під сільськогосподарськими угіддями визначено земельні угіддя, які систематично використовуються для отримання сільськогосподарської продукції.

Таким чином, багаторічні насадження - це не окрема група дерев, кущів чи рослин, а земельні угіддя, тобто окрема земельна ділянка, з розміщеними на ній деревами, кущами та іншими рослинами як один цілий об'єкт.

Відповідно п. «а» ч. 2 ст. 22, п. «а» ч. 1 ст. 19 ЗК України, визначено, що багаторічні насадження - це вид сільськогосподарських угідь земель сільськогоспо-дарського призначення. Тобто, багаторічні насадження - це не що інше як земельна ділянка.

Зі змісту ст. 6 Закону України «Про плату за землю» вбачається, що багаторічні насадження - це вид сільськогосподарських угідь, у розрізі п. «а» ч. 2 ст. 22 ЗК України - вид земель сільськогосподарського призначення. Отже, і в Законі України «Про плату за землю» під багаторічними насадженнями розуміється не що інше як земельна ділянка.

Відповідно до роз'яснень Міністерства аграрної політики України, державні акти на право приватної власності на землю, видані громадянам на розпайовані землі під багаторічними насадженнями, поширюють свою дію також і на самі багаторічні насадження, розташовані на цих землях. Так, в п.п. 6.1, 6.2 Компоненти 6 «Підтримка в реструктуризації сільськогосподарських підприємств» (далі за текстом - Компоненти 6), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 25.10.2005 №576 «Про реалізацію Компоненти 6 «Поглиблення реструктуризації сільськогосподарських підприємств», звертається увага акціонерних товариств на наявні в них проблеми у зв'язку з тим, що вартість багаторічних насаджень віднесено до статутного фонду, а землі під багаторічними насадженнями розпайовано і видано державні акти на земельні ділянки, а значить на насадження.

Таким чином, реорганізовані підприємства не вправі стверджувати, що багаторічні насадження є їх власністю, посилаючись на те, що ці насадження внесені до статутного фонду товариства. Зазначені багаторічні насадження належать власнику земельної ділянки, на яку видано державний акт на право приватної власності.

Відповідно до ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст. 183 ЦК України встановлено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. У відповідності до ст. 187 ЦК України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Оскільки насадження, що розміщені на земельній ділянці, неможливо відділити від цієї земельної ділянки без втрати її цільового призначення або істотного знецінення, то відповідно насадження, що ростуть на земельній ділянці, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі, а тому при переході права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення під товарним сільськогосподарським виробництвом до громадянина переходить також право власності на всі його складові частини, тобто насадження.

Враховуючи викладене, у відносинах, що складаються між реорганізованим сільськогосподарським підприємством та громадянином, багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об'єкт відносин права власності на земельну ділянку, оскільки, насадження та земельна ділянка під ними є одним цілим об'єктом - земельною ділянкою, яка у відповідності до вищезазначених нормативно-правових актів має назву - багаторічні насадження.

Отже, на думку суду, земельні ділянки з розміщеними на них насадженнями, отримані громадянами у власність, належать таким громадянам на праві власності разом з насадженнями як один цілий об'єкт.

Таким чином, судом встановлено, що предметом оспорюваного договору стали багаторічні насадження - яблуні, які відповідно до ч. 2 ст. 79 ЗК України та ч. 3 ст. 373 ЦК України перейшли у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом із набуттям ними права власності на земельні ділянки.

Таким чином, твердження представників відповідачів у судовому засіданні та у письмових запереченнях про те, що багаторічні насадження, розміщені на земельних ділянках позивачів були власністю ТОВ «Сади Поділля», а після укладення договору стали власністю ОСОБА_3, є безпідставними, оскільки суперечать встановленим у справі обставинам та зазначеним вище вимогам законодавчих і нормативно-правових актів.

При цьому, навіть перебування багаторічних насаджень на балансі відповідача не є безспірною ознакою його права власності, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

Отже, оскільки судом встановлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 01.06.2011 багаторічні насадження, розміщені на земельних ділянках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були власністю ТОВ «Сади Поділля», то останнє не вправі було здійснювати будь-які угоди щодо цих насаджень, у тому числі продавати їх, оскільки в силу ч. 2 ст. 317 та ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України виключно власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Частиною першою ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, у разі, якщо судом буде встановлено, що зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України, а також іншим актам цивільного законодавства, у тому числі Земельному кодексу України, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що зміст оспорюваного договору суперечить ч. 2 ст. 79 ЗК України та ч. 3 ст. 373 ЦК України, крім того, на момент укладення договору купівлі-продажу від 01.06.2011 багаторічні насадження, розміщені на земельних ділянках ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не були власністю ТОВ «Сади Поділля», більше того, ОСОБА_2 вже була власником частини майна (багаторічних насаджень - яблунь), яке продавало ТОВ «Сади Поділля» ОСОБА_3, то відповідач ТОВ «Сади Поділля» не мав права вчиняти жодних дій щодо цього майна, тому суд дійшов висновку, що договір слід визнати недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України.

З огляду на положення п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9, оскільки судом досліджувався оспорюваний договір лише у частині, що охоплює земельні ділянки, які належать позивачам, то суд дійшов висновку про необхідність визнання оспорюваного договору недійсним у частині продажу дерев, що знаходяться на земельних ділянках позивачів.

Суд відхиляє пояснення представника відповідача ТОВ «Сади Поділля» ОСОБА_7 про те, що позивачам слід відмовити у позові з тих підстав, що усі пайовики були згодні залучити інвестора та обіцяли дозволити йому використовувати їх земельні ділянки, оскільки дані пояснення не стосуються предмету спору, а та обставина, що пайовики у письмовому вигляді зобов'язувалися передати земельні ділянки інвестору - не підтверджена жодними доказами.

Суд відхиляє пояснення представника відповідача ТОВ «Сади Поділля» ОСОБА_6 про те, що позивачам слід відмовити у позові у зв'язку з тим, що у позовній заяві заявлено вимогу про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2012, а у ході судового розгляду (тобто у порушення ч. 2 ст. 31 ЦПК України) позивачі змінили предмет спору та просили визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 01.06.2011, оскільки у судовому засіданні було встановлено, що у позовній заяві та уточненні до позовної заяви було допущено описку та замість договору купівлі-продажу від 01.06.2011 помилково вказано, що договір укладено 01.06.2012.

Суд відхиляє пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про те, що позивачам слід відмовити у позові з тих підстав, що ТОВ «Сади Поділля» були власниками садів, які були основними засобами підприємства, тому правомірно продали сади ОСОБА_3, оскільки такі пояснення не ґрунтуються на положеннях закону та спростовуються нормами наведених вище законів та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати позивачів у даній справі становлять 3896,60 грн, які складаються з 243,60 грн судового збору (а.с. 1, 22) та 3653 грн витрат на правову допомогу (а.с. 174. 175). Таким чином, з відповідачів на користь позивачів слід стягнути судові витрати у розмірі 3896,60 грн у рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.06.2011, укладений між ТОВ «Сади Поділля» та ОСОБА_3, у частині продажу дерев, які знаходяться на земельних ділянках, що перебувають у власності ОСОБА_1, площею 0,4826 га, що розташована на території Терешківської сільської ради Барського району Вінницької області, та ОСОБА_2, площею 0,4614 га, що розташована на території Терешківської сільської ради Барського району Вінницької області.

Стягнути з ТОВ «Сади Поділля» с. Терешки Барського району Вінницької області та ОСОБА_3 у рівних частинах на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах 3896,60 грн (три тисячі вісімсот дев'яносто шість гривень шістдесят копійок) судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: