Рішення

від 17.07.2014 по справі 923/632/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 р. Справа № 923/632/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕТЕЛІГ УКРАЇНА", м.Київ

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

про стягнення 115 977,81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат ОСОБА_2, договір № 17/14 від 14.04.2014р. про надання правової допомоги, довіреність б/н від 14.04.2014р.;

від відповідача - ОСОБА_3, уповн. представник, довіреність від 14.05.2014р.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шетеліг Україна" (позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) з вимогами про стягнення 115977,81 грн. грошових коштів, отриманих відповідачем без достатньої правової підстави. Позовні вимоги обґрунтовано нормами ст.1212 Цивільного кодексу України та твердженнями про помилкове перерахування позивачем відповідачеві грошових коштів у загальній сумі 115 977,81 грн., згідно з платіжними дорученнями з призначенням платежів на оплату послуг за договором комісії №275 від 01.04.2010р., оскільки цей договір між позивачем та відповідачем не укладався, й, відповідно, послуги за ним не надавалися.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно з яким стверджує про необґрунтованість позову та просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, згідно з відзивом відповідач не заперечує факту отримання від позивача спірних 115 977,81 грн., але стверджує, що договір комісії № 275 від 01.04.2010р. був укладений між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, шляхом виставлення відповідачем позивачеві рахунків на оплату послуг за цим договором та оплатою таких рахунків позивачем згідно з платіжними дорученнями позивача на загальну суму 115977,81 грн. Також, у відзиві вказано, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання за цим договором перед позивачем, а також, що спірні кошти у сумі 115977,81 грн., фактично, є здійсненою позивачем попередньою оплату послуг відповідача за договором комісії № 275 від 01.04.2010р.

18.06.2014р. та 15.07.2014р. через канцелярію суду надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача на обґрунтування позиції відповідача у спорі.

24.06.2014р. через канцелярію суду надійшли заперечення представника позивача на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 24.06.2014р., за заявою представника позивача (а.с.66), строк розгляду справи продовжено понад двомісячний строк.

15.07.2014р. через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача про витребування від позивача, в порядку ст.ст.22, 38 ГПК України, доказів по справі, а саме, податкової декларації позивача з податку на додану вартість з додатками № 5 за 2013 рік та витягу з реєстру виданих та отриманих позивачем податкових накладних за 2013 рік, на підтвердження фактів укладання між сторонами договору комісії № 275 від 01.04.2010р. та належного виконання відповідачем зобов'язань за таким договором. У задоволенні цього клопотання судом відмовлено з вказаних у мотивувальній частині даного рішення підстав.

17.07.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові документи на обґрунтування позову.

Представник позивача в судовому засіданні 17.07.2014р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з зазначених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.07.2014р. проти позову заперечує в повному обсязі та просить відмовити повністю в задоволенні позову, з зазначених у відзиві на позовну заяву підстав.

Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 17.07.2014р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

15.07.2014р. через канцелярію суду надійшло клопотання представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шетеліг Україна" (надалі - позивач), в порядку ст.ст.22, 38 ГПК України, доказів по справі, а саме, податкової декларації позивача з податку на додану вартість з додатками № 5 за 2013 рік та витягу з реєстру виданих та отриманих позивачем податкових накладних за 2013 рік, на підтвердження фактів укладання між сторонами договору комісії № 275 від 01.04.2010р. та належного виконання відповідачем зобов'язань за таким договором. У задоволенні цього клопотання судом відмовлено, оскільки податкові декларації та витяг з зазначеного реєстру не є первинними обліковими документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, у розумінні таких документів відповідно до ст.ст.1 та 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст.33 ГПК України факт укладання відповідачем з позивачем договору комісії № 275 від 01.04.2010р., про що стверджується відповідачем, а також, факт належного виконання відповідачем зобов'язань за цим договором комісії має бути підтверджений наданими відповідачем первинними документами.

Також, судом встановлено, що позивач у період з 15.01.2013р. по 12.08.2013р. перерахував відповідачеві грошові кошти у загальній сумі 115 977,81 грн., згідно з платіжними дорученнями № 25 від 15.01.2013р. на суму 3 612,81 грн. 81 коп., №146 від 26.02.2013р. на суму 3 300,00 грн., № 188 від 15.03.2013р. на суму 10 033,00 грн., № 42 від 07.05.2013р. на суму 16 105,00 грн., № 160 від 11.06.2013р. на суму 17 837,46 грн., № 237 від 08.07.2013р. на суму 36 266,83 грн., № 259 від 19.07.2013р. на суму 16 487,71 грн., № 318 від 12.08.2013р. на суму 12 335,00 грн. (а.с.15-22). При цьому, в платіжних дорученнях № 25 від 15.01.2013р., № 146 від 26.02.2013р. та № 188 від 15.03.2013р. призначенням платежів вказано: "Оплата за послуги комісії згідно договору № 275 від 01.04.2010. без ПДВ", а в інших дорученнях вказано: "Поповнення карти 4246005110841637. Оплата за послуги комісії згідно договору № 275 від 01.04.2010. без ПДВ ".

13.12.2013р. позивач отримав від відповідача письмову заяву, згідно з якою відповідач просив позивача надіслати відповідачеві до 15.12.2013р. акти приймання-передачі робіт (надання послуг) за договором № 01-04-01 від 01.04.2010р. за період з січня 2013 року по жовтень 2013 року (а.с.23).

Проведеною позивачем перевіркою було встановлено, що протягом періоду з січня 2013 року по жовтень 2013 року відповідач не надавав позивачеві послуги згідно договору № 01-04-01 від 01.04.2010р., а також, що договір комісії № 275 від 01.04.2010р. між позивачем та відповідачем не укладався (а.с.71-73).

13.01.2014р. позивач надіслав відповідачеві поштою, листом з описом вкладення, письмову вимогу про повернення 115 977,81 грн. помилково перерахованих позивачем з 15.01.2013р. по 12.08.2013р. відповідачеві за послуги комісії згідно договору № 275 від 01.04.2010р. (а.с.26-27).

Станом на час розгляду даної справи відповідач не повернув позивачеві вказані помилково перераховані позивачем грошові кошти в сумі 115 977,81 грн.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договору.

Згідно з ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Згідно з ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди, з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї ж статті Господарського кодексу України і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладено у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відповідно до ст. 1012 Цивільного кодексу України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язаний продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Згідно з ч. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених договором комісії. Відповідно до ч. 3 ст.1013 Цивільного кодексу України, якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи з звичайних цін на такі послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 1212 ЦК Україна особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідки події.

Під час розгляду даної справи сторони не надали суду договір комісії № 275 від 01.04.2010р., який був би складений у формі єдиного документа, що підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

Доводи відповідача про укладання договору комісії № 275 від 01.04.2010р. між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб судом відхиляються, оскільки відповідачем не надано суду доказів:

- узгодження між позивачем та відповідачем предмету договору комісії (змісту зобов'язань відповідача перед позивачем за цим договором комісії);

- узгодження між позивачем та відповідачем порядку оплати послуг відповідача за таким договором комісії, саме, шляхом здійснення позивачем попередньої оплати послуг відповідача за договором комісії;

- вручення відповідачем позивачеві рахунків на оплату послуг за таким договором комісії.

Зокрема, суд зазначає про те, що надані суду відповідачем рахунки-фактури не містять у собі істотних умов договору комісії (його предмету, розміру плати та порядку оплати), що не узгоджується з нормою ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що належними доказами укладання договору, що датований 01.04.2010р., є рахунки - фактури та платіжні доручення від 2013 року. Тобто, документи, які складені більш ніж через 2,5 роки після зазначеної дати договору.

Також, суд зазначає про те, що під час розгляду даної справи відповідачем не надано суду будь-якого листування між відповідачем та позивачем за період 2010-2012р.р. щодо укладання або виконання договору комісії № 275 від 01.04.2010р.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що договір комісії № 275 від 01.04.2010р. між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб не укладався.

Додатково суд зазначає, що в судовому засіданні 17.07.2014р. представником відповідача не надано суду будь-яких пояснень щодо причин, якими обумовлена суттєва різниця у сумах виставлених відповідачем позивачеві рахунків - фактур на оплату послуг за договором комісії № 275 від 01.04.2010р.: від 3 300,00 грн. та 3 612,81 грн. до 17837,46 грн. та 36 366,83 грн. Крім цього, в судовому засіданні 17.07.2014р. представником відповідача не надано суду конкретних та однозначних пояснень щодо змісту послуг відповідача, яка мали б бути оплачені позивачем на підставі цих рахунків, а також, будь-яких первинних документів на обґрунтування розміру грошових сум зазначених у цих рахунках, або ж первинних документів на підтвердження того, що відповідач поніс будь-які витрати, пов'язані із виконанням договору комісії № 275 від 01.04.2010р., як у спірний період часу при розгляді даної справи, а саме, з січня 2013 року по жовтень 2013 року, так і протягом 2010-2012р.р.

Факт отримання відповідачем від позивача спірних 115 977,81 грн. не заперечується відповідачем, що слідує з відзиву на позовну заяву та додатково наданих відповідачем письмових пояснень по суті спору.

Разом з тим, відповідачем не доведено наявності правових підстав для набуття від позивача спірних 115 977,81 грн.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин, на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 115 977,81 грн., які отримано без належної правової підстави, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється у повному обсязі, тому судовий збір повністю, у сумі 2 319,56 грн., має бути покладений на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача. Оскільки позов задовольняється повністю, то витрати на оплату послуг адвоката мають бути покладені на відповідача у повному обсязі цих витрат згідно договору про надання правової допомоги № 17/14 від 14.04.2014р. та платіжного доручення від 14.04.2014р. № 1040, що становить 3000,00 грн. (а.с.29-30, 65).

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; інші реквізити суду невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шетеліг Україна" (місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6-а; ідентифікаційний код юридичної особи 34585710; р/р 26004901308962 в ОТП Банк, м. Київ, МФО 300528) 115 977 (сто п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 81 коп. отриманих без належної правової підстави, 2 319 (дві тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 56 коп. компенсації по сплаті судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. компенсації по оплаті послуг адвоката.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.08.2014р.

Суддя К.В. Соловйов