Постанова

від 29.07.2014 по справі 910/20000/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року Справа № 910/20000/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивачаФролова Є.І. - довіреність від 02.07.2014 р. Ращепкін Д.В. - директор, наказ № 1 від 18.10.2011 р. відповідачаКоваль М.С. - довіреність від 14.05.2014 р. Троцько Я.О. - директор, витяг з ЄДРПОУ (том 1 а.с. 33) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротехсервіс" на постановувід 22.05.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/20000/13 господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагонтрансойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротехсервіс" третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "ЛИС-С" простягнення 633 184,00 грн. В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Спецвагонтрансойл" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Украгротехсервіс" про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 237 451,18 грн. та пені у розмірі 195 705,80 грн. (з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог, том 1 а.с. 224-228).

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 193, 216, 218, 224, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, статті 258 та 549 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди від 01.03.2012 р. щодо своєчасної оплати вартості оренди цистерн, внаслідок чого утворилась заборгованість, до складу якої позивачем включено також оплату послуг експедитора та ж/д тарифів за повернення вагонів у розмірі 10 011,18 грн., у зв'язку з чим, з огляду на умови пункту 3.11 договору, у відповідності до норм чинного законодавства та пункту 5.2 позивачем нарахована пеня, яка відповідачем, як й сума заборгованості, у добровільному порядку не сплачена.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Украгротехсервіс" вказувало на те, що сума заборгованості є спірною, у зв'язку з чим відповідачем подано акт звірки розрахунків, згідно якого сума заборгованості, на його думку, становить 145 120,00 грн., а стягнення пені з відповідача є необґрунтованим, оскільки позивач був повідомлений про те, що орендовані вагони були доказом у кримінальному провадженні та утримувались РОВД Мугалжарського району Актюбинської області.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "ЛИС-С".

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.12.2013 р. (суддя Якименко М.М.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з ТОВ "Украгротехсервис" на користь ТОВ "Спецвагонтрансойл" 227 440, 00 грн. заборгованості за оренду цистерн; 10 011, 18 грн. вартості послуг за повернення цистерн та 15 149, 48 грн. пені. В решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо з наданих позивачем доказів вбачається невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за майно, передане позивачем за договором оренди від 01.03.2012 р., внаслідок чого утворилась заборгованість.

При цьому, судом першої інстанції, з огляду на приписи чинного законодавства, зокрема, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а також з урахуванням правової позиції Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, зазначено, що сума пені згідно розрахунку, що проведений за період прострочення не більше шести місяців з дати настання строку платежу за подвійною обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 21.03.2012р. № 102 (7,5%) та з урахуванням кількості днів у 2012 році - 366, у 2013 році - 365, становить 15 149, 48 грн.

За апеляційною скаргою ТОВ "Украгротехсервис" Київський апеляційний господарський суд (судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.05.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Украгротехсервис" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції, в порушення статті 617 Цивільного кодексу України та статті 219 Господарського кодексу України, не прийнято до уваги наявність правових підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати та від цивільно - правової відповідальності за порушення умов договору, а також доказів, що підтверджують факт дії у даних правовідносинах форс - мажорних обставин, що призвело до невірних висновків судів.

Заявник касаційної скарги зазначив, що листом від 21.11.2012 р., а також у телефонних розмовах, повідомляв позивача про неправомірне накладення правоохоронними органами Республіки Казахстан арешту та заборони на пересування орендованих у позивача цистерн, що унеможливило їх використання та є підставою для звільнення від сплати орендної плати за їх користування, а також зазначалось про те, що вказані дії правоохоронних органів підпадають під дію пункту 6.1 договору оренди, укладеного з позивачем, як дії і рішення державних органів, які перешкоджають належному виконанню даного договору.

Проте, як зазначає скаржник, судом апеляційної інстанції неправомірно не було взято до уваги надане відповідачем заключення Торгово - промислової палати Республіки Казахстан про форс - мажорні обставини від 14.02.2014 р. на підтвердження доводів відповідача.

На думку заявника касаційної скарги, в порушення приписів статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку стосовно наявності підстав для стягнення понесених збитків у розмірі 10 011,18 грн. - вартості послуг за повернення вагонів, з огляду на відсутність підстав вважати наявним допущення порушення прав позивача діями відповідача, а відтак і розміру збитків та причинно - наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками, як й вважає необґрунтованим висновок судів про стягнення з відповідача пені.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини:

- 01.03.2012 р. між ТОВ "Спецвагонтрансойл" (орендодавець) та ТОВ "Украгротехсервис" (орендар) було укладено договір оренди № 3/2012/04, за умовами пункту 1.1. якого орендодавець передає в оренду, а Орендар приймає технічно справні, придатні до експлуатації порожні залізничні цистерни за актом прийому-передачі. Цистерни можуть використовуватися для перевезення світлих і/або темних нафтопродуктів;

- згідно з пунктом 3.1. договору вартість оренди однієї цистерни протягом однієї доби становить 280,00 грн. в т.ч. ІІДВ 20 % 46,67 грн.

- пунктом 3.11. договору передбачено, що орендар зобов'язується щомісяця (не пізніше 10-го числа поточного місяця здійснювати 100% передоплату вартості послуг з оренди), здійснювати платежі за оренду, згідно виставленого Орендодавцем рахунку на оплату;

- строк оренди визначений у пункті 2.3 договору, в якому зазначено, що оренда цистерн закінчується в день, зазначений в акті приймання-передачі;

- відповідно до пункту 2.4. договору по закінченні терміну оренди, орендар зобов'язується повернути орендодавцю цистерни у справному стані, з урахуванням нормального зносу. Усі цистерни повинні бути очищені від залишків раніше перевезених вантажів, а також пропарені. Якщо цистерни повертати не пропареними, то орендар відшкодовує орендодавцю понесені ним витрати пов'язані з промиванням/пропарюванням цистерн. Орендна плата за час знаходження цистерн на станції пропарювання налічується;

- факт приймання-передачі цистерн в кількості 4 (чотири) штуки (№ 50280650, № 51134880, № 57223331, № 57152167) підтверджується підписаним між сторонами 01.03.2012 р. Актом прийому-передачі рухомого складу.

Судами під час розгляду справи було також встановлено, що відповідачем було повернуто позивачу 2 (дві) цистерни, а з 05.03.2013 р. в оренді у відповідача залишено 2 (дві) цистерни (№ 50280650, № 51134880).

31.12.2013 р. ТОВ "Спецвагон Транслізинг", згідно акта виконаних робіт, повернуто позивачу 2 (дві) цистерни (№ 50280650, № 51134880), за надання послуг з повернення яких ТОВ "Спецвагон Транслізинг" 18.11.2013 р. було виставлено позивачу рахунок № 560 на суму 10 011,18 грн.

При цьому, згідно з пунктом 3.8 договору оренди від 01.03.2012 р., укладеного між сторонами у даній справі, оплата послуг з повернення цистерн, які були в оренді у відповідача, здійснюється орендарем.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Спецвагонтрансойл" про стягнення з ТОВ "Украгротехсервис" заборгованості за договором оренди № 3/2012/04 від 01.03.2012 р., у зв'язку із порушення відповідачем зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати відповідно до умов договору, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 237 451,18 грн., яка складається з суми заборгованості за оренду цистерн, за період з грудня 2012 року по листопад 2013 року включно у розмірі 227 440,00 грн. та вартості послуг з повернення цистерн у розмірі 10 011,18 грн., а також пені, нарахованої у відповіданості до приписів чинного законодавства та відповідно до пункту 5.2 договору оренди.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статей 759, 760 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з частинами 1 та 5 статті 762 вказаного Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві майно у тимчасове платне користування цистерни на певний строк та за відповідну плату згідно умов договору.

Проте, відповідачем, в порушення умов договору, орендна плата у повному обсязі, передбаченому договором, а також вартість послуг за повернення орендованого майна, в порушення пункту 3.8 договору, не сплачена, внаслідок чого, відповідно до наданих позивачем актів виконаних робіт за період з 31.12.2012 р. по 31.10.2013 р. на суму 227 440,00 грн. та рахунку на оплату № 560 від 18.11.2013 р. на суму 10 011,18 грн., заборгованість відповідача становить 237 451,18 грн.

При цьому, посилаючись на норми статей 549, 610 Цивільного кодексу України, статті 231, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, пункту 5.2 договору та положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", здійснивши уточнений розрахунок, суди дійшли висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 15 149, 48 грн.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судом апеляційної інстанції було встановлено, що повідомлень про настання форс - мажорних обставин, в порушення умов розділу 6 договору оренди, на адресу позивача не надходило.

При цьому, наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати Актюбинської області Республіки Казахстан від 14.02.2014 р.не взято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вказаний висновок складений після винесення судом першої інстанції рішення по цій справі від 29.01.2014 р., а матеріали справи не містять посилань відповідача на наявність такого висновку Торгово-промислової палати Актюбинської області Республіки Казахстан та клопотань щодо його витребування.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Статтею 105 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Украгротехсервіс" неодноразово наголошував, що через накладений правоохоронними органами Республіки Казахстан арешт та заборону на пересування вагонів та цистерн, у тому числі орендованих відповідачем у позивача, які знаходились на під'їзних коліях ТОО" Ен-Джин продакшн", відповідач з грудня 2012 року не користувався орендованими цистернами, і, у свою чергу не міг забрати вказані цистерни, оскільки не є їх власником.

Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції, що залишилось поза увагою при повторному розгляді справи судом апеляційної інстанції, відповідна оцінка вказаним обставинам та доводам відповідача щодо наявності підстав для звільнення від сплати орендної плати за час, протягом якого майно не могло бути використане відповідачем не надавалась, відповідні обставини для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України не встановлювались.

Оскільки в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають м. Києва.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 р. у справі № 910/20000/13 та рішення господарського суду м. Києва від 29.01.2014 р скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач