Рішення

від 21.10.2014 по справі 910/20000/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20000/13 21.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагонтрансойл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротехсервис"

Третя особа, яка

не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на

стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Лис-С"

про стягнення 633 184,00 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача: Гордієнко М. М. (дов. № 03/01-1 від 03.10.2013)

Від відповідача: Троцько Я. О. (директор наказ №23-К від 01.06.2005)

Коваль М. С. (дов. б/н від 14.05.2014)

Від третьої особи: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 21.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 по справі № 910/20000/13, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2014, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагонтрансойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 633 184, 00 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротехсервис" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагонтрансойл" 227440 (двісті двадцять сім тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп. - заборгованості за оренду цистерн, 10 011 (десять тисяч одинадцять) грн. 18 коп. - вартості послуг за повернення цистерн, 15149 (п'ятнадцять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 48 грн. - пені, 7 385 (сім тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 05 коп. - судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 та рішення Господарського суду міста Києва у справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Як зазначено в Постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2014, при новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене в постанові, повно та всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставини, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 за № 04-23/685 щодо призначення автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа № 910/20000/13 передана на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.08.2014 справу №910/20000/13 прийнято до провадження суддею Бондаренко Г.П. та призначено розгляд справи на 30.09.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено до 14.10.2014 та в порядку ст. 69 ГПК України продовжено процесуальний строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.10.2014 в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.10.2014 у зв'язку з неявкою третьої особи в судове засідання та необхідністю надання сторонами додаткових доказів у справі.

21.10.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем були подані клопотання про витребування доказів та додаткові письмові пояснення, відповідачем були подані пояснення по справі № 910/20000/13.

В судове засідання 21.10.2014 представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представники сторін в судове засідання з'явились, надали суду усні пояснення по суті справи.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача про витребування доказів по справі, в якому позивач просив суд направити судовий запит до Торгово-промислової палати Актюбінської області Республіки Казахстан щодо підтвердження надання відповідачеві висновків від 14.02.2014 та його зміст, і зобов'язати відповідача надати для огляду оригінал висновків від 14.02.2014, суд відмовив в його задоволенні як необґрунтованому.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором оренди № 3/2012/04 від 01.03.2014, в частині внесення орендних платежів та плати за повернення орендованого майна.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що в період за який позивач стягує в судовому порядку заборгованість, відповідач не міг користуватися орендованим майном через обставини за які він не відповідає.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем за умовами договору, укладено Договір оренди № 3/2012/04 (далі по тексту - договір), за умовами якого (п. 1.1. договору) орендодавець передає в оренду орендарю, а орендар приймає технічно справні, придатні до експлуатації порожні залізничні цистерни (далі - цистерни) за актом прийому-передачі. Цистерни можуть використовуватися для перевезення світлих і / або темних нафтопродуктів.

Відповідно до п. 2.2. договору оренда цистерн починається в день, зазначений в акті прийому передачі цистерн від орендодавця до орендаря, день, зазначений в акті прийому-передачі, вважається першим днем оренди.

Згідно з п. 2.3. договору оренда цистерн припиняється в день, зазначений в акті прийому-передачі цистерн від орендаря до орендодавця, день, зазначений в акті прийому-передачі, вважається останнім днем оренди.

Відповідно до п. 2.4. договору по закінченні терміну оренди орендар зобов'язується повернути орендодавцю цистерни у справному стані, з урахуванням нормального зносу. Усі цистерни повинні бути очищені від залишків раніше перевезених вантажів, а також пропарені. Якщо цистерни повертаються не пропареними, то орендар відшкодовує орендодавцю понесені ним витрати пов'язані з промиванням/пропарюванням цистерн. Орендна плата за час знаходження цистерн на станції пропарювання налічується.

Згідно з п. 3.1. договору вартість оренди однієї цистерни протягом однієї доби становить 280, 00 гривень (двісті вісімдесят гривень 00 копійок) в т.ч. ІІДВ 20 % 46,67 грн. Платіж вважається виконаним в момент його надходження на розрахунковий рахунок орендодавця, в повному об'ємі, відповідно виставленого рахунку.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата нараховується з дня зазначеного в акті прийому-передачі цистерн від орендодавця до орендаря, день, зазначений в акті прийому-передачі вважається першим днем оренди.

Згідно з п. 3.4. договору нарахування орендної плати припиняється в день зазначений в акті прийому-передачі цистерн від орендаря до орендодавця, день, зазначений в акті прийому-передачі вважається останнім днем оренди.

Відповідно до п. 3.8. договору оплату за доставку цистерн по території України до станції прийому-передачі в оренду одноразово здійснює орендодавець. Оплату за доставку цистерн по території Росії та інших держав, крім України до станції прийому-передачі в оренду одноразово здійснює Орендар. Оплату за повернення з оренди оплачує орендар, згідно з інструкціями орендодавця і затверджених залізничних тарифів.

Згідно з п. 3.11. договору орендар зобов'язується щомісяця (не пізніше 10-го числа поточного місяця здійснювати 100% передоплату вартості послуг з оренди) здійснювати платежі за оренду, згідно виставленого орендодавцем рахунку на оплату.

Пунктом 5.7. договору сторонами було погоджено, що при затримці платежів більше ніж на один місяць, включаючи пеню, орендодавець вправі розірвати договір, у встановлений законодавством порядку. При цьому, орендодавець не несе відповідальності перед третіми особами, в зв'язку з розірванням договору. Оплату за повернення із оренди цистерн по території всіх країн сплачує орендар, відповідно до інструкцій орендодавця та затверджених залізничних тарифів. Орендна плата нараховується у відповідності до п. 3.4. Договір вважається розірваним з моменту здачі всіх вагонів із оренди та підписання відповідних актів приймання - передачі із оренди.

Відповідно до п. 3.13. договору акт виконаних робіт направляється орендодавцем орендарю до 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди. Орендар протягом 5 днів з моменту отримання оригіналу акту або його факсимільної копії, повинен підписати та завірити печаткою його зі свого боку та вислати його орендодавцю по пошті. Якщо протягом 5 - ти днів з моменту отримання орендарем оригіналу акту або його факсимільної копії не поступило заперечень або відмови в підписанні, акт вважається погодженим та таким, що має юридичну силу.

Розділом 6 договору сторонами було встановлено, в п. 6.1. договору, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору, у випадку виникнення обставин непереборної сили, до яких відносяться: повені, землетруси, пожежі, крах, інші аварії або стихійні лиха, зокрема: військові дії, страйки, дії або рішення державних органів, що перешкоджають належному виконанню договору .

Сторона, для якої склалася неможливість належного виконання зобов'язань по договору в зв'язку з дією непереборної сили, зобов'язана протягом 10 днів повідомити про це іншу сторону в письмовому вигляді. В іншому випадку посилання на обставини непереборної сили вважається необґрунтованими. Початок та строк дії непереборної сили повинні бути підтверджені актом Торгово - промислової палати країни, де виникла дія непереборної сили (п. 6.2. договору).

Факт приймання-передачі цистерн в кількості 4 (чотири) штуки (№50280650, №51134880, №57223331, № 57152167) підтверджується підписаним між сторонами 01.03.2012 актом прийому-передачі рухомого складу (копія акту міститься в матеріалах справи). Відповідачем, згодом, було повернуто позивачу 2 (дві) цистерни, і з 05.03.2013 в оренді у відповідача залишено 2 (дві) цистерни (№ 50280650, № 51134880).

Зазначені вагони (цистерни) відповідачем за відповідним договором оренди були передані в орендне (суборендне) користування ТОВ "Лис-С, яке, в свою чергу, згідно з укладеним з Казахським ТОО "Ен-Джин продакшн" контактом № EG 7106 від 07.06.2010, використовувало їх для поставки нафтопродуктів з терміналу ТОО "Ен-Джин продакшн", проте згідно з рішенням міжрайонного спеціалізованого економічного суду м. Алмати від 06.08.2012 ТОО "Ен-Джин продакшн" визнано банкрутом, а в листопаді 2012 року на все майно вказаної особи РОВД Мугалжарского району Республіки Казахстан накладено арешт та заборону на пересування вагонів та залізничних цистерн, які знаходились на під'їзних коліях ТОО "Ен-Джин продакшн", в число яких увійшли і вказані вагони.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.11.2012 відповідач направив позивачу лист № 161 від 21.11.2012 яким повідомив позивача, що на цистерни та вагони, що орендуються відповідачем, накладений арешт, та щоб забрати цистерни необхідно прибуття власника цистерн з пакетом підтверджуючих його права власності документів. Відповідач просив позивача повідомити про це у найкоротші строки власника цистерн, забрати цистерни та накласти заборону на пересування таких цистерн. Також, у вказаному листі відповідач зазначав, що дії правоохоронних органів Республіки Казахстан підпадають під дію п. 6.1. договору, і є форс - мажором.

В липні 2013 року позивач звернувся до відповідача з листом - вимогою від 02.07.2013 (яку відповідач отримав 17.07.2013) про стягнення заборгованості за договором оренди № 3/2012/04 від 01.03.2012, розірвання договору оренди 3/2012/04 від 01.03.2012 та про повернення об'єкту оренди. У зазначеному листі позивач повідомив відповідача про те, що позивач розриває договір та просить повернути орендовані цистерни протягом наступних 20 днів з моменту отримання поштою листа - вимоги, що договір буде вважатися розірваним з моменту здачі усіх вагонів із оренди та підписання відповідних актів прийому-передачі цистерн із оренди.

В період з 31.12.2012 по 31.10.2013 між сторонами було підписано наступні акти виконаних робіт по договору:

- № 10 від 31.12.2012 на суму 34 720, 00 грн.;

- № 11 від 31.01.2013 на суму 34 720, 00 грн.;

- № 12 від 28.02.2013 на суму 31 360, 00 грн.;

- № 13 від 31.03.2013 на суму 20 160, 00 грн.;

- № 14 від 30.04.2013 на суму 16 800, 00 грн.;

- № 15 від 31.05.2013 на суму 17 360, 00 грн.;

- № 16 від 30.06.2013 на суму 16 800, 00 грн.

16.05.2013 відповідачем було перераховано на рахунок позивача 10000, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за оренду цистерн згідно договору № 3/2012/04 від 01.03.2012.

Акти виконаних робіт № 17 від 31.07.2013 на суму 17 360, 00 грн., № 18 від 30.08.2013 на суму 17 360, 00 грн., № 19 від 30.09.2013 на суму 16 800, 00 грн., № 20 від 31.10.2013 на суму 14 000, 00 грн. наявні в матеріалах справи, та підписані тільки з боку позивача.

31.10.2013 ТОВ "Спецвагон Транслізинг" повернуло позивачу 2 (дві) цистерни (№50280650, №51134880), на підтвердження чого позивач надав суду підписаний між сторонами (позивачем та ТОВ "Спецвагон Транслізинг") Акт виконаних робіт.

18.11.2013 ТОВ "Спецвагон Транслізинг" виставило позивачу рахунок № 560 на суму 10 011,18 грн. з оплати послуг за повернення цистерн.

В матеріалах справи наявна копія висновку про форс - мажорні обставини Торгово-промислової палати Актюбинської області Республіки Казахстан № 14/02/1ф від 14.02.2014, із якої вбачається, що Торгово - промислова палата Республіки Казахстан підтверджує, що накладені Мугалжарского РОВД Ембенского ГОП Республіки Казахстан та прокуратурою Мугалжарского району Республіки Казахстан в рамках відкритого кримінального провадження у відношенні керівництва та власників ТОО «Ен-Джин» арешт та заборона на пересування вагонів (цистерн), в тому числі орендованих відповідачем у позивача, який потягнув за собою неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором є форс - мажорними обставинами, які діяли з грудня 2012 по листопад 2013.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Спецвагонтрансойл" про стягнення з ТОВ "Украгротехсервис" заборгованості за договором оренди № 3/2012/04 від 01.03.2012, у зв'язку із порушення відповідачем зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати відповідно до умов договору, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 237 451, 00 грн., яка складається з суми заборгованості за оренду цистерн, за період з грудня 2012 року по жовтень 2013 року включно у розмірі 227 440,00 грн. та вартості послуг за повернення цистерн у розмірі 10 011,18 грн., а також пені, нарахованої у відповідності до приписів чинного законодавства та відповідно до пункту 5.2 договору оренди.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір оренди № 3/2012/04 від 01.03.2014 є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ст. 761 ЦК України).

Згідно приписів ч. ч. 1, 5, 6 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ст. 782 ЦК України).

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору передав у користування відповідачу майно обумовлене договором, факт приймання-передачі цистерн в кількості 4 (чотири) штуки (№ 50280650, № 51134880, № 57223331, № 57152167) підтверджується підписаним між сторонами 01.03.2012 актом прийому-передачі рухомого складу, відповідачем 2 (дві) цистерни було повернуто позивачу, і з 05.03.2013 в оренді у відповідача залишено 2 (дві) цистерни (№ 50280650, № 51134880).

Орендовані у позивача вагони (цистерни) відповідач передав за договором піднайму в користування Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛИС-С», яке в свою чергу надавало в оренду такі цистерни ТОО "Ен-Джин продакшн", яке використовувало їх для поставки нафтопродуктів з терміналу ТОО "Ен-Джин продакшн". При цьому, позивач сам є орендарем цистерн, зданих ним в найм відповідачу, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сауз Філд» (код ЄДРПОУ 35725220).

Цистерни № 50280650, № 51134880 були повернуті позивачу 31.10.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслизинг», що підтверджується матеріалами справи, та не заперечується сторонами.

Таким чином, враховуючи положення п. п. 2.2, 2.3. договору в період з 01.03.2012 по 04.03.2013 у користуванні відповідача перебувало 4 вагони (цистерни) - № 50280650, № 51134880, № 57223331, № 57152167, а з 05.03.2013 по 31.10.2013 2 вагони (цистерни) - № 50280650, № 51134880.

При цьому, до грудня 2012 сторони свої зобов'язання за договором виконували належним чином, та не мали один до одного претензій.

В період з 01.12.2012 по 30.06.2013 відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, визначену договором оренду плату за користування цистернами не сплачував позивачу в повному обсязі, проте підписував акти виконаних робіт між сторонами за договором у вказаний період. Судом зазначається, що із актів № 10 - 13 вбачається користування відповідачем не тільки вагонами № 50280650, № 51134880 (які були арештовані), але і вагонами № 57223331, № 57152167 (які були повернуті відповідачем позивачу 04.03.2013).

В період з 01.07.2013 по 31.10.2013 відповідач орендну плату за користування вагонами не вносив, акти виконаних робі за договором не підписував. При цьому, із матеріалів справи вбачається, що позивач у відповідності до п. п. 3.1, 3.11 договору виставляв рахунки відповідачу на оплату орендних платежів за період з 01.07.2013 по 31.10.2013, та вбачається, що позивач направляв відповідачу акти виконаних робіт на підписання у зазначений період згідно з п. 3.13. договору (том 1 арк. 175 - 177).

Із матеріалів справи вбачається, що в період з 01.12.2012 по 31.10.2013 відповідачем за користування вагонами (цистернами) за договором сплачено було лише 10 000, 00 грн. 16.05.2013, що підтверджується матеріалами справи (том 1 арк. 112).

Факт підписання відповідачем актів виконаних робіт за період з 01.12.2013 по 30.06.2013, та факт внесення відповідачем часткової оплати за договором у вказаний період свідчить про визнання відповідачем відповідних зобов'язань. Суд, також, зазначає, що у своєму відзиві на позовну заяву б/н б/д (поданому до суду від 17.12.2013 вих. № 06-21/7330/13, 1 том арк. 193) станом на 17.12.2013 відповідачем визнавалась заборгованість за договором в розмірі 145 120, 00 грн.

Враховуючи положення п. 3.13. договору та враховуючи, що акти № 17 від 31.07.2013 на суму 17 360, 00 грн., № 18 від 30.08.2013 на суму 17 360, 00 грн., № 19 від 30.09.2013 на суму 16 800, 00 грн., № 20 від 31.10.2013 на суму 14 000, 00 грн. направлялись позивачем відповідачу, були отримані останнім, і протягом 5 - ти днів з моменту їх отримання відповідачем не заявлено заперечень та відмови від писання актів, такі акти вважаються погодженими.

Пунктом 5.7. договору сторони передбачили право позивача розірвати договір при затримці платежів більше ніж на один місяць. В такому випадку орендна плата нараховується у відповідності до п. 3.4. договору, а договір вважається розірваним з моменту здачі всіх вагонів з оренди та підписання відповідних актів.

Позивач наданим йому п. 5.7. договору правом скористався, про що свідчить лист - вимога від 02.07.2013, яку відповідач отримав 17.07.2013, що підтверджується матеріалами справи (том 1 арк. 118 - 122), та розірвав договір з моменту здачі усіх вагонів із оренди. Враховуючи обставини даної справи договір укладений між сторонами розірваний з 31.10.2013 (з дати повернення всіх вагонів із оренди).

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання орендодавця за договором виконував належним чином, в той час як відповідач допустив порушення своїх зобов'язань орендаря, в частині внесення орендної плати в період з 01.12.2012 по 31.10.2013.

За вказаний період відповідач загалом зобов'язаний був сплатити 237 440, 00 грн. орендних платежів. Свої зобов'язання відповідач виконав лише частково на суму 10 000, 00 грн. В іншій частині, в частині оплати 227 440, 00 грн. орендних платежів відповідач свої зобов'язання не виконав, що відповідачем не заперечується.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 227 440, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 227 440, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк сплати орендних платежів, у відповідності до п. 3.11. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 227 440, 00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Дослідивши обставини справи щодо наявності підстав для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України суд дійшов висновку про їх відсутність, з огляду на нижчевикладене.

Як зазначалося судом вище, відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як встановлено судом, відповідачем орендовані у позивача вагони (цистерни) були передані в орендне користування ТОВ "Лис-С", яке, в свою чергу, згідно з укладеним з Казахським ТОО "Ен-Джин продакшн" контактом № EG 7106 від 07.06.2010, використовувало їх для поставки нафтопродуктів з терміналу ТОО "Ен-Джин продакшн". З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач в період з 01.12.2012 по 31.10.2013 орендоване майно використовував (здавав його в піднайм - тимчасове платне користування на певний строк та за плату визначену договором), доказів іншого матеріали справи не містять (зокрема відповідач не надав докази, що він втратив право на отримання орендної плати від третьої особи).

Відтак, у суду відсутні підстави для застосування зазначеної норми, оскільки обставини зазначені в ч. 6 ст. 762 ЦК України безпосередньо для відповідача не існували. Крім того, відповідачем у справі не доведено суду, що він не відповідав за обставини щодо повернення майна саме належному власникові того майна, що було здано йому у найм, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідні посадові особи Республіки Казахстан не заперечували та не відмовляли у передачі орендованого майна (цистерн) їх власникові. Крім того, відповідач не позбавлений права на зверненням за захистом своїх прав у судовому порядку щодо неправомірних дій, якщо такі мали місце, посадових осіб Республіки Казахстан.

Отже, відповідні доводи відповідача щодо звільнення його від оплати за орендоване майно на підставі ст. 762 ЦК України відхиляються судом, як недоведені та необґрунтовані.

Щодо накладення на вагони заборони пересування, то, як вбачається із матеріалів справи (Лист вих. № ГІОЦ-36/1141 від 20.10.2014 Державного підприємства «Головний інформаційно - обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України»), в період з 01.11.2012 по 25.10.2013 вагони № 50280650, № 51134880 не мали ознаки «заборона курсування».

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої у відповідності до приписів чинного законодавства та відповідно до пункту 5.2 договору в розмірі 195 705, 80 грн. за загальний період прострочення з 11.12.2012 по 22.01.2014 (розрахованої по кожному акту окремо) судом не задовольняються, з нижчевикладених підстав.

Судом встановлено, що п. 5.2. договору за порушення строків оплати сторонами визначено зобов'язання відповідача сплачувати пеню в розмірі 0, 5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору, зокрема п. 5.2 визначено розмір пені (як штрафної санкції), який за кожний день прострочення становить 0,5% від суми простроченого платежу, та жодним чином не встановлено строку її нарахування.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, нарахування пені в розмірі передбаченому договором протирічить приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Крім того, статтею 617 ЦК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Сторонами в п. 6.1. договору було погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов'язань за договором, у випадку виникнення обставин непереборної сили, зокрема, дій та рішень державних органів, які перешкоджають належному виконанню договору. А пунктом 6.2. договору сторони визначили, що початок та строк дії непереборно сили підтверджуються актом Торгово - промислової палати країни, де виникла непереборна сила, а також, що про дію непереборної сили сторона договору зобов'язана повідомити іншу сторону протягом 10 днів в письмовому вигляді, інакше посилання на дію непереборної сили вважається необґрунтованим.

Твердження відповідача, що в період з грудня 2012 по листопад 2013 для нього діяли обставини непереборної сили, підтверджується наявним в матеріалах справи висновком Торгово-промислової палати Актюбинської області Республіки Казахстан № 14/02/1ф від 14.02.2014 (том 2 арк. 59). При цьому, доводи позивача, що такий висновок викликає сумніви його достовірності, відхиляються судом, оскільки припущення позивача не доводяться жодними доказами.

Із матеріалів справи вбачається, що вимоги п. 6.2. договору, щодо повідомлення про початок дії непереборної сили, були виконані відповідачем. Позивач був повідомлений про дію непереборної сили для відповідача листом останнього № 161 від 21.10.2012 (том 2 арк. 17, 54), який позивач отримав 22.11.2012, на підтвердження чого відповідачем в матеріали справи надана копія квитанції кур'єрської служби «Міст експрес» № 003-0674031.

Доводи позивача щодо того, що він не отримував від відповідача офіційне письмове повідомлення про початок дії обставин непереборної сили відхиляються судом, оскільки сторонами не заперечується, що таке повідомлення було надано відповідачем позивачу в усному вигляді (момент усного повідомлення встановити не можливо), та приймаючи до уваги, що наданий позивачем в матеріали справи лист вих. № 1960-3/2014 від 26.09.2014 не доводить достеменно, що «Міст експрес» не здійснював доставку листа відповідача вих. № 161 від 21.11.2012 позивачу, та не спростовує доказів наданих відповідачем.

Враховуючи положення ст. 617 ЦК України, п. п. 6.1., 6.2. договору та факт направлення відповідачем позивачу письмового повідомлення про початок дії непереборної сили, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені, оскільки за викладених вище умов відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання. Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені судом не задовольняються, як не доведені та необґрунтовані.

Крім іншого, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості послуг за повернення цистерн у розмірі 10 011, 18 грн.

Як встановлено судом, позивач скористався правом наданим йому п. 5.7. договору та розірвав договір з моменту повернення орендованого майна із оренди (з 31.10.2013) в односторонньому порядку, в зв'язку з несплатою відповідачем орендних платежів за договором більше ніж один місяць.

Умовами п. 5.7. договору передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою орендодавця, оплата за повернення із оренди цистерн на території всіх країн оплачується орендатором, відповідно до інструкцій орендодавця та затверджених залізничних тарифів.

Судом, також, встановлено, що цистерни № 50280650, № 51134880 були повернуті позивачеві Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг», як експедитором за договором транспортного експедирування № 2/2013/47-1 від 01.10.2013 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг» та позивачем.

Згідно акту виконаних робіт від 31.10.2013 (том 1 арк. 186) вартість наданих позивачу послуг по організації відправки та оплаті залізничного тарифу 2 вагонів зі ст. Жем КЗХ по території Казахстану складає 10 011, 18 грн.

За викладених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10 011, 18 грн. вартості послуг за повернення цистерн ґрунтуються на положеннях договору і відповідно підлягають задоволенню.

Той факт, що відповідач дії з повернення цистерн самостійно виконати не міг, не звільняє його від зобов'язання оплатити повернення цистерн.

Доводи відповідача щодо завищення витрат понесених при поверненні вагонів судом відхиляються. За переконанням суду, тариф взятий відповідачем з програми розрахунку проїзної плати «Rail - тариф» компанії «СТМ» (Росія) станом на 01.10.2013 розрахований виходячи із приналежності рухомого складу - Казахстану та прямого маршруту Жем - Ілецк 1, не є реальними ринковими тарифами та не спростовує того факту, що за повернення вагонів позивач сплатив 10 011, 18 грн.

Підсумовуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає 227 440, 00 грн. основного боргу по орендній платі та 10 011, 18 грн. плати за повернення вагонів (цистерн) з оренди.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгротехсервис" (01135, м. Київ, Шевченківський район, вул. Жилянська, будинок 124, код ЄДРПОУ 31927542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагонтрансойл" (03680, м. Київ, Печерський район, вул. Димитрова, будинок 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 36309600) 227 440 (двісті двадцять сім тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп. - заборгованості за оренду цистерн, 10011 (десять тисяч одинадцять) грн. 18 коп. - вартості послуг за повернення цистерн та 4 749 (чотири тисячі сімсот сорок дев'ять) грн. 02 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні іншим позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко