Постанова

від 30.07.2014 по справі 916/703/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 916/703/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" на рішення господарського суду Одеської області від 28 квітня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10 червня 2014 року у справі № 916/703/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний Дім Одеса" до державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" про стягнення суми, -

Встановив:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний Дім Одеса" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" про стягнення 9539,35 грн. боргу, 124,59 грн. інфляційних, 145,83 грн. 3 % річних, 631,95 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 984-0 від 23 жовтня 2012 року про надання послуг з технічного обслуговування і комерційного ремонту дорожньо-транспортних засобів в частині розрахунків за виконані роботи та придбані матеріали.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28 квітня 2014 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10 червня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9539,35 грн. заборгованості, 114,52 грн. інфляційних, 145,83 грн. 3 % річних, 628,55 грн. пені, 1824,64 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, відмовивши в задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення у справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 23 жовтня 2012 року сторонами укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та комерційного ремонту дорожньо-транспортних засобів № 984-0, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своїми силами та засобами надати замовнику за його замовленням послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту дорожньо-транспортних засобів замовника (зазначених із вказівкою державних номерів і моделей) у додатку № 1 до договору, що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуги у порядку та у строк, встановлений договором. Плата за послуги здійснюється замовником у національній грошовій одиниці України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в строк не пізніше 30 банківських днів з моменту виставлення рахунка-фактури та фактичного виконання po6iт (надання послуг).

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт (наданих послуг) замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Додатком № 1 до договору передбачений перелік дорожньо-транспортних засобів замовника, а саме - Mercedes 3,5, державний номер BH0099CB, Mercedes-Benz ML 350, державний номер BH4141CO.

30 квітня 2013 року відповідач звернувся до сервісного центру позивача для проведення комерційного ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz ML 350, державний номер BH4141CO.

3 червня 2013 року сторонами підписано акт виконаних робіт № 2013003786 на суму 20902,79 грн.

Проте, згідно платіжного доручення № 400 від 21 лютого 2013 року, відповідачем здійснено часткову оплату наданих послуг, в сумі 11363,44 грн.

Неодноразові претензії позивача щодо погашення заборгованості залишенні відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 510, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, встановивши зазначені обставини, враховуючи акт звіряння взаємних розрахунків станом на 16 серпня 2013 року та лист від 23 жовтня 2013 року про визнання відповідачем факту наявності заборгованості, дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення суми основного боргу. При цьому, з посиланням на норми ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, судом задоволено й вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних і 3 % річних, правомірно та правильно нарахованих позивачем на суму заборгованості, за прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи скаржника щодо порушення судами норм ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, ст. 520 Цивільного кодексу України ґрунтуються на неправильному тлумаченні та розумінні зазначених норм права, були предметом дослідження у попередній судовій інстанції, яка дала їм правильну правову оцінку, а тому, не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення зміні або скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 28 квітня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10 червня 2014 року у справі № 916/703/14 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.