Ухвала

від 28.07.2014 по справі 2а-6390/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2014 р. м. Київ К/800/31710/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Моторного О.А.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Молоткова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фарм-Альянс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013

у справі №2а-6390/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фарм-Альянс»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ в Київській області ДПС № 0020182220 від 20.09.2012.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Купідус Гранд», ТОВ «Орбіс Еліт», ТОВ «Локус Альянс», ТОВ «Сталісбуд» за період листопада 2011 року по березень 2012 року,за результатами якої складено акт від 07.09.2012 №378/22-2/36428981.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, на загальну суму 1746975,00 грн., а саме, за ІУ квартал 2011 року на суму 961659,00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 785316,00 грн.

За висновками акта перевірки, позивачем допущено безпідставне формування валових витрат за результатами господарських операцій з ТОВ «Купідус гранд», ТОВ «Орбіс Еліт», ТОВ «Локус Альянс», ТОВ Сталісбуд», оскільки угоди укладені між позивачем та вказаними контрагентами, на думку відповідача, є нікчемними, з огляду на відсутність у останніх необхідних умов для ведення фінансово-господарської діяльності, а документи бухгалтерського та податкового обліку, складені за такими угодами не дають законних підстав для формування валових витрат.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 20.09.2012 винесено податкове повідомлення-рішення № 0020182220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1746975,00 грн. - за основним платежем, та 196329,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом першим пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати за наслідками реальних господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено з ТОВ «Купідус Гранд» договір №181011/1 від 18.10.2011 про надання останнім послуг зі сприяння продажу товарів «Новопарин» та «Фортікс», з ТОВ «Орбіс Еліт» договір №121011/1 від 12.10.2011 про надання останнім послуг щодо сприяння продажу товарів «Тризипін», «Армадін» та «Ацекор Кардіо», з ТОВ «Локус Альянс» №151011 від 15.10.2011 про надання останнім послуг зі сприяння продажу товарів «Біолакт» та «Креазим», що перебувають у дистрибуції позивача на території України, а також договір з ТОВ «Сталісбуд» №211011/1 від 21.10.2011 про надання послуг транспортної експедиції за яким контрагент здійснює перевезення вантажу за заявками позивача.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що укладені позивачем з вищезазначеними контрагентами угоди за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, їх виконання підтверджується податковими та видатковим накладними, актами надання послуг, звітами про надані послуги та виконані роботи, платіжними дорученнями про оплату наданих послуг.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування валових витрат за період, що перевірявся, по взаємовідносинах ТОВ «Купідус гранд», ТОВ «Орбіс Еліт», ТОВ «Локус Альянс», ТОВ Сталісбуд» з огляду на нікчемність укладених правочинів, що підтверджується наявною в провадженні СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м.Києва кримінальної справи, порушеної за фактом ухилення від сплати податків гр.ОСОБА_3, який в період 2011 року перебував на посаді директора ТОВ «Аутсорсингова компанія «Фарм Рост», за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України, та за фактом створення фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання) ТОВ «Фордінвестплюс», ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Хімагроресурс», ТОВ «Крамбекс», ТОВ «ТД «Вентум», ТОВ «Лаватан», ТОВ «Марадор», ТОВ «Локус Альянс», ТОВ «Орбіс Еліт», ТОВ «Фрументоопт», ТОВ «Сталісбуд», ТОВ «Купідус Гранд» та інші, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Однак, наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод.

Постанова про порушення кримінальної справи не є допустимим доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, у той час як доказів постановлення вироку, який би містив в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод, підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод, у справі не встановлено.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для визначення податкових зобов?язань з податку на прибуток за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фарм-Альянс» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.А.Моторний

Н.Г.Пилипчук