Вирок

від 29.07.2014 по справі 520/2824/14-к

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/2824/14-к

Провадження № 1-кп/520/263/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2014 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Федулеєвої Ю.О.

при секретарі - Орлової Ю.Є.

за участю прокурорів - Кожухар К.І. Косик В.В.

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170020001004 від 07.11.2013 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеса, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 05.08.2009 року наказом № 227, зарахований з 01.09.2009 року на денну форму навчання за державним замовленням до Одеського державного екологічного університету, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 15 по спеціальності «Інформаційні управляючі системи та технології» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст».

У період часу з середини травня 2012 року по 01 серпня 2012 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа.

Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_2 розроблений злочинний план, який складався з двох частин, кінцевою метою першої частини якого було отримання підробленого документа, що підтверджує його працевлаштування. Кінцевою метою другої частини даного злочинного плану було використання вказаного підробленого документа.

Приступивши до реалізації першої частина злочинного плану, ОСОБА_2, увійшовши у довіру директора ПВНЗ «Одеський коледж комп'ютерних технологій «Сервер» (код ЄДРПОУ 23863821) ОСОБА_3, умисно погодився на її пропозицію про працевлаштування у вказаному навчальному закладі на посаді системного адміністратора, при цьому розуміючи, що працювати у даному навчальному закладі наміру не має. Після цього, 01.08.2012 року ОСОБА_2, ввівши в оману директора ПВНЗ «Одеський коледж комп'ютерних технологій «Сервер» (код ЄДРПОУ 23863821) ОСОБА_3, запевнивши її, що має намір працювати у навчальному закладі, отримав від неї заповнене нею власноручно повідомлення до направлення на роботу № 156 від 29.05.2012 року, видане на його ім'я ПВНЗ «Одеський коледж комп'ютерних технологій «Сервер» (код ЄДРПОУ 23863821), згідно якого він призначений на посаду системного адміністратора з місячним окладом за штатним розкладом. У подальшому ОСОБА_2 не маючи наміру працювати в ПВНЗ «Одеський коледж комп'ютерних технологій «Сервер», отримавши повідомлення про направлення на роботу, не з'явився в ПВНЗ і не працював.

Після цього ОСОБА_2 приступив до реалізації другої частини розробленого ним злочинного плану, кінцевою метою, якого було використання вказаного підробленого документа. З цією метою ОСОБА_2, усвідомлюючи, що документ - повідомлення до направлення на роботу № 156 від 29.05.2012 року є підробленим, тобто інформація яка вказана в ньому, щодо його працевлаштування в ПВНЗ «Одеський коледж комп'ютерних технологій «Сервер» не відповідає дійсності, у серпні 2012 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, діючи з корисливих мотивів, з метою уникнення обов'язкового працевлаштування та відпрацювання, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» надав вищевказаний підроблений документ ( а саме документ, в якому були викладені обставини, що не відповідають дійсності ) до Одеського державного екологічного університету, чим закінчив другу частину свого злочинного плану.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини не визнав, та пояснив суду наступне. У 2005 році він поступив до ОККТ «Сервер», де навчався три роки. Після закінчення коледжу він поступив до Одеського держаного екологічного університету. Зимою 2012 року він проходив переддипломну практику в ОККТ «Сервер», після чого на початку травня захищав диплом. В цей час, з березня 2012 року працював за договором у Приморському районному суді м. Одеси. Після захисту диплома, звернувся до ОСОБА_3, з якою він домовився про прийняття на роботу. ОСОБА_3 за його проханням надала йому повідомлення про направлення на роботу, яке він в подальшому передав до ОДЕКУ. Зміст вказаного документу йому не відомий. Згідно домовленості, почати працювати в ОККТ «Сервер» він мав з 01.08.2012 року. Проте, у зв'язку з тим, що його плани змінились він вирішив проходити строкову військову службу, на початку серпня 2012 року він прийшов до ОСОБА_3 та повідомив їй про те, що працювати в ОККТ «Сервер», у зв'язку із проходженням строкової військової служби, він не зможе.

Також, у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що під час проведення досудового розслідування він визнавав свою вину, оскільки слідчий СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_8 оказувала на нього психологічний вплив.

Незважаючи на заперечення своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, винуватість ОСОБА_2 доведена сукупністю досліджених та проаналізованих судом доказів.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що працює в Приморському районному суді м. Одеси діловодом. З березня 2012 року ОСОБА_2 працював технічним адміністратором в Приморському районному суді м. Одеси за трудовим договором, який укладався щомісячно. В червні 2012 року ОСОБА_2 проходив конкурс на посаду головного спеціаліста з інформаційних технологій. Він вдало пройшов конкурс, тому судом були направлені відповідні запити для проведення спеціальної перевірки. На момент отримання всіх необхідних відповідей на запит суду, ОСОБА_2 в Приморському районному суді вже не працював.

Свідок ОСОБА_3 суду показала, що працює в ОККТ «Сервер». З обвинуваченим раніше знайома, оскільки він був студентом коледжу. Згідно пояснень свідка, ОСОБА_2 звернувся до неї для проходження переддипломної практики. ОСОБА_3 запропонувала обвинуваченому працювати в ОККТ «Сервер» системним адміністратором, на що він погодився. В травні місяці 2012 року, ОСОБА_2 попросив її надати йому довідку про те, що ОККТ «Сервер» приймає його на роботу. На його прохання, вона видала йому направлення на роботу від 29.05.2012 року. Проте, оскільки до серпня місяця 2012 року, коледжу не потрібні були працівники, наказ про прийняття на роботу був від 01.08.2012 року. У серпні місяці ОСОБА_2, порушуючи домовленість, не з'явився, тому приблизно 06.08.2012 року був підготовлений наказ про його звільнення, про що вона повідомила обвинуваченому по телефону. Після цього ОСОБА_2 прийшов до ОККТ «Сервер» та написав дві заяви - про прийняття на роботу та про звільнення за погодженням сторін. Трудову книжку ОСОБА_2 вона не заповнювала. Про те, що ОСОБА_2 надав повідомлення на роботу в Одеський державний екологічний університет, вона не знала. Також свідок зазначила, що ОСОБА_2 надав їй зразок, в якому було вказано, що він вже працює, цей факт її засмутив, але він її запевнив, що така форма, так як вона до нього позитивно ставилася, вона йому повірила. ОСОБА_2 на роботу жодного дня не вийшов, причини невиходу не повідомив. Вона намагалася йому зателефонувати, але на телефонні дзвінки він не відповідав. Про той факт, що він на той час працював в Приморському судді м. Одеса, їй відомо не було.

Свідок ОСОБА_5, будучи допитаною у судовому засіданні пояснила, що вона обіймає посаду начальника відділу сприяння працевлаштування випускників Одеського державного екологічного університету. З обвинуваченим раніше знайома не була. Студенти, що вчаться на бюджетній основі повинні надавати університету повідомлення про направлення на роботу, проте ненадання такого повідомлення ніяких наслідків не має. Зазвичай, вказані направлення не перевіряються. Направлення повинно містити номер наказу про зарахування та дату. Раз на рік в ОДЕКУ витребують копії повідомлень про направлення на роботу. В ході перевірки, вилучили одне повідомлення, оскільки воно виявилося підробленим.

У зв'язку з тим, що обвинувачений в судовому засіданні заявив, що він визнавав свою вину в повному обсязі у зв'язку з тим, що слідчий ОСОБА_8 тиснула на нього морально, вона була допитана в судовому засіданні з цього приводу, та пояснила, що під час досудового розслідування, ніякого впливу та тиску на ОСОБА_2 вона не здійснювала. Ніяких нарікань під час проведення досудового розслідування не було, обвинуваченому навіть не обирався запобіжний захід. ОСОБА_2 добровільно визнавав себе винним, та каявся в скоєному.

Крім показів допитаних у судовому засіданні свідків, винність обвинуваченого підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- копією повідомлення до направлення на роботу № 156 від 29.05.2012 року, згідно до якого Коледж «Сервер» повідомляє, що ОСОБА_2 призначений на посаду системного адміністратора, згідно штатного розкладу (а.п.3);

- угодою про підготовку фахівців з вищою освітою від 20.09.2009 року, згідно до якої, Одеський державний екологічний університет МОН України, в особі ректора ОСОБА_6 та студент ОСОБА_2 уклали угоду, згідно до якої, університет зобов'язується, забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою, та після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації місцем працевлаштування в державному секторі народного господарства, де він зобов'язаний відпрацювати не менше трьох років. Студент згідно угоди зобов'язується оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою фахівця з інформаційних управляючих систем. Прибути після закінчення Університету на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років. У разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (а.п.4);

- копією диплому спеціаліста ОСОБА_2 (а.п. 21);

- відповіддю на запит від Військового комісару Малиновського районного військового комісаріату від 09.01.2014 року № 2/11, згідно до якої, ОСОБА_2 отримав особисто повістку з повідомленням про призив 17.10.2012 року. Був призваний до лав Збройних Сил України та проходив строкову військову службу з 14.11.2012 року по 01.08.2013 року (а.п. 57);

- відповіддю на запит від керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_7 від 16.01.2014 року № КА-14/к, згідно до якої Приморський районний суд м. Одеси з ОСОБА_2 у період з 15 березня 2012 року по 30 вересня 2012 року укладалися трудові угоди, пов'язані з виконанням робіт технічного адміністратора (а.п. 64);

- оригінал повідомленням про направлення на роботу № 156 від 29.05.2012 року, вилучений на підставі ухвали слідчого судді (а.п. 73);

- клопотанням від ОСОБА_2 від 12.02.2014 року, яке було написано їм власноручно, та згідно до якого він звертається до слідчого з клопотанням не призначати почеркознавчу експертизу, у зв'язку з тим, що саме ОСОБА_3 підписала йому підроблений документ, але при цьому сама про це не знала, та зробила це ненавмисно, а у зв'язку з тим, що він ввів її в оману (а.п.90).

Аналіз досліджених судом доказів, які суд вважає належними, допустимими, достовірними і достатніми для постановлення вироку, дозволяє суду дійти висновку про те, що своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України за кваліфікуючими ознаками - використання завідомо підробленого документа.

Не визнаваючи своєї вини, обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що він збирався виходити на роботу, але не вийшов лише у зв'язку з тим, що вирішив піти до Збройних Сил України. Покази обвинуваченого повністю спростовуються встановленими в судовому засіданні доказами, а саме суд звертає увагу на те, що як повідомила ОСОБА_3, ОСОБА_2, не повідомив їй про причини свого не виходу на роботу, на її телефонні дзвінки не відповідав, також щодо пояснень ОСОБА_2 про те, що він не вийшов на роботу у зв'язку з проходженням військової служби, цей факт також спростовується у зв'язку з тим, що згідно відповіді на запит слідчого, повістку ОСОБА_2 отримав 17.10.2012 року, а призваний до Збройних Сил України був лише вже 14.11.2012 року, а також на той час коли начебто він був повинен вийти на роботу в Коледж «Сервер», він працював згідно трудової угоди в Приморському районному суді, про що не повідомляв ОСОБА_3, також суд звертає увагу, що остання трудова угода складена між ОСОБА_2 та керівником апарату Приморського суду м. Одеси 3.09.2012 року і строк роботи згідно угоди з 03.09.2012 року по 28.09.2013 року, що повністю спростовує покази обвинуваченого в частині того що він 1 серпня не вийшов на роботу у зв'язку з призивом до Збройних Сил України.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 навмисно погодився з пропозицією ОСОБА_3, щодо його працевлаштування системним адміністратором в коледжі, при цьому розумів, що працювати там ніколи не буде, але у зв'язку з тим, що він навчався на бюджетній основі, він був повинен принести направлення на роботу, де він повинен був відпрацювати три роки, чи працевлаштуватися саме туди, куди його направить університет, так як на той час він працював згідно трудової угоди в Приморському суді, він почав шукати саме таке підприємство, яке надасть йому направлення на роботу, без здійснення трудової діяльності, у зв'язку з чим і отримав від ОСОБА_3 таке направлення ввівши її в оману.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд враховує тяжкість скоєного, обставини справи, відношення обвинуваченого до скоєного, особу обвинуваченого, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем мешкання.

Обставин, які у відповідності до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, судом не встановлено.

Обставин, які, у відповідності до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.

З урахуванням всіх обставин у справі, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне і достатнє для виправлення та перевиховання обвинуваченого призначити йому покарання у вигляді штрафу, оскільки на думку суду саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження здійснення ним нових злочинів.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374, 376, 395 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 358 ч. 4 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Речові докази по справі повідомлення до направлення на роботу - залишити в матеріалах кримінального провадження (а.п.75).

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області, через Київський районний суд міста Одеси протягом 30 днів з дня проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя Федулеєва Ю. О.